Рішення

від 16.12.2014 по справі 2034/2-1587/11

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1587/11

Провадження № 2/635/126/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.,

за участю секретаря судових засідань -Конєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки та стягнення суми,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 24 червня 2004 року є власником земельної ділянки АДРЕСА_1. Відповідачі, які є власниками земельної ділянки АДРЕСА_2, що межує з його земельною ділянкою, звили огорожу між земельними ділянками, перемістив межу належної їм земельної ділянки у бік його земельної ділянки на 4 м. Крім того, саме в межах його земельної ділянки відповідачі влаштували котлован площею 64 кв.м. глибиною 1 м. та встановили залізобетонні блоки. Відновлення первісного стану належної йому земельної ділянки вимагатиме від нього наступних витрат, а саме: демонтажу фундаменту з залізобетонних блоків - 800 грн., облаштування фундаментів під нову огорожу на материкових грунтах - 2923,2 грн., відновлення земельної ділянки під рівень родючого ґрунту - 3360 грн., ущільнення ґрунту пошарово - 4800 грн., планування землі вручну - 1200 грн., завезення родючого шару чорнозему - 3840 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач в остаточних вимогах просив зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно відновити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, привести фактичну межу належної їм земельної ділянки АДРЕСА_2 відповідно картографічної схеми, доданої до висновку судової земельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №6374 від 27 жовтня 2014 року, шляхом демонтажу наявної огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перенесення огорожі на 4,03 м. в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 та 1,48 м. в бік ділянки АДРЕСА_2 по тильній межі; стягнути солідарно з відповідачів 16923,20 грн. в рахунок відшкодування вартості відновлення та облаштування родючими ґрунтами пошкодженої ними поверхні належної йому земельної ділянки; стягнути з відповідачів судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 237,42 грн., витрати пов'язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи в розмірі 3122,11 грн., вартість послуг ТОВ «АГРО-ГРАНТ» з виконання інженерно-вишукувальних робіт в сумі 1717 грн., вартість послуг ТОВ «Скіф» з виконання плану встановлення меж земельних ділянок по вул. Просвіти в 2009 році згідно рішення земельної комісії Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області в розмірі 900 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просили їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 24 червня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області за р. № 539, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку АДРЕСА_1. Ця земельна ділянка належала продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на землю серії Р2 № 741589, виданого Пісочинською селищною радою 27 грудня 2002 року, на підставі рішення виконкому Пісочинської селищної ради від 15 березня 1994 року № 325, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 3927. /а.с.5/

Земельна ділянка АДРЕСА_2, що межує з земельною ділянкою АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі державного акту серії ЯА № 638559, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010570300225, та державного акту серії ЯА № 638558, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010570300227, державного акту серії ЯА № 638560, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010570300225. /а.с. 27,40,41/

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №6374 від 27 жовтня 2014 року, фактичні розміри, конфігурація та розташування на місцевості земельної ділянки АДРЕСА_2 не відповідають розмірам, конфігурації та розташування на місцевості за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 638560 від 25 листопада 2005 року. Невідповідність полягає в наступному: наявна на місцевості огорожа, що розмежовує земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, проходить почервоній лінії на відстані 4,03 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_2, яка вказана в державному акті серії ЯА за № 638560 від 25 листопада 2005 року, тобто мається переміщення в бік земельної ділянки АДРЕСА_1; наявна на місцевості огорожа, що розмежовує земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що проходить по тильній стороні на відстані 1,48 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_2, яка вказана державному акті серії ЯА за № 638560 від 25 листопада 2005 року, тобто мається переміщення в бік земельної ділянки АДРЕСА_1. Встановити фактичні розміри, конфігурацію та розташування на місцевості земельної ділянки АДРЕСА_1 розмірам, конфігурації та розташуванню на місцевості меж за державним актом серії Р2 № 741589 від 27 грудня 2002 року не надається можливим, оскільки державний акт не містить даних координат кутів поворотів, а технічна документація з землеустрою відсутня. Порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_1, з боку власника земельної ділянки АДРЕСА_2 існує. Порушення полягає в наступному: переміщення межі земельної ділянки АДРЕСА_2 у бік земельної ділянки АДРЕСА_1; переміщення межі земельної ділянки АДРЕСА_2 у бік земельної ділянки АДРЕСА_1 на 1,48 м по тильній межі. Для встановлення (відновлення) межі необхідно: демонтувати наявну огорожу між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та встановити огорожу по даним проходження межі за державним актом серії ЯА за № 638560 від 25 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

За ч.1 ст. 126 ЗК України в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалося державними актами, форми державних актів затверджувалися Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Судом встановлено, що через порушення меж земельної ділянки АДРЕСА_1 позивач позбавлений можливості виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та отримати документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене, враховуючи, що іншого способу захисту порушених прав позивача не має, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 привести фактичну межу належної їм земельної ділянки АДРЕСА_2 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №6374 від 27 жовтня 2014 року шляхом демонтування наявної огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перенесення огорожі за даними проходження межі згідно з Державним актом серії ЯА № 638560 від 25 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, а саме: на 4,03 м. в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 та 1,48 м. в бік ділянки АДРЕСА_2 по тильній межі.

Що стосується вимог позивача в частині стягнення грошових коштів на відновлення попереднього становища земельної ділянки, стягнення вартості послуг ТОВ «АГРО-ГРАНТ» з виконання інженерно-вишукувальних робіт та вартості послуг ТОВ «Скіф» з виконання плану встановлення меж земельних ділянок, а також витрат на правову допомогу, то вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ч. 1 ст. 57 ЦПК України , доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо наявності на земельній ділянці АДРЕСА_1 котловану, необхідності відновлення первісного стану земельної ділянки та обґрунтованості витрат, які він мусив би зробити для відновлення свого порушеного права.

Що стосується вимог в частині стягнення з відповідачів вартості послуг ТОВ «АГРО-ГРАНТ» з виконання інженерно-вишукувальних робіт в сумі 1717 грн., вартості послуг ТОВ «Скіф» з виконання плану встановлення меж ділянок по вул. Просвіти в 2009 році, то, вказані витрати, відповідно до ст. 79 ЦПК України, не відносяться до судових витрат, а тому стягненню при розгляді зазначеної справи не підлягають.

Крім того, згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Понесені сторонами судові витрати, підлягають розподілу між ними за правилами, встановленими ст. 88 ЦПК України. Граничний розмір таких витрат встановлений ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат, на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем надано суду лише довіреність від 11 грудня 2014 року , з якої не вбачається в якому статусі ОСОБА_6 брав участь у справі: як представник позивача згідно зі ст.ст. 40, 42 ЦПК України, чи особа, яка надає правову допомогу у відповідності до ст. 56 ЦПК України, що має суттєве значення для правильного вирішення питання про компенсацію витрат на правову допомогу.

Крім того, позивачем не надано документів щодо оплати витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн..

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2014 року позивачем змінено предмет позову, при цьому за подання позовної заяви позивачем сплачено 278,99 грн., крім того, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 114, 71 грн. за забезпечення позову, а також 114,71 грн. за забезпечення доказів, які не підлягають оплаті, оскільки були заявлені в ході судового розгляду.

З огляду на те, що позовна заява містить кілька самостійних вимог, кожна із яких є об'єктом справляння судового збору, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Таким чином, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивачеві присуджуються судові витрати в розмірі 358,30 грн. (243,60 грн.+114,70 грн.)

При цьому, з ОСОБА_2 підлягає стягненню недоплачений ним судовий збір в дохід держави в розмірі 93 грн. 50 коп. (487,20 грн. - 278,99 - 114,71 грн.)

Також з відповідачів підлягають стягненню витрати, пов'язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи в розмірі 3091,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки та стягнення суми - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 привести фактичну межу належної їм земельної ділянки АДРЕСА_2 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи ХНДІСЕ №6374 від 27 жовтня 2014 року шляхом демонтування наявної огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перенесення огорожі за даними проходження межі згідно з Державним актом серії ЯА № 638560 від 25 листопада 2005 року на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, а саме: на 4,03 м. в бік земельної ділянки АДРЕСА_2 та 1,48 м. в бік ділянки АДРЕСА_2 по тильній межі.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідн.НОМЕР_3), ОСОБА_4 (НОМЕР_1), ОСОБА_5 (ідн.3087714956) на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору та витрати пов'язані з проведенням експертизи в розмірі 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять ) гривень 83 копійки з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідн. НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір в розмірі 93 (дев'яносто три ) гривні 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - І.В. Березовська