Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-9316/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/38116/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 по справі №2а-9316/10/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Свердловську в частині винесення податкових повідомлень-рішень від 20.10.2010 №0000112344/0 та від 12.11.2010 №0000112344/1 щодо визначення загальної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість 268161,00грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000112344/0 та від 12.11.2010 №0000112344/1.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в місті Свердловську Луганської області 24.06.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.08.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини першої пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 2 статті 215, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Свердловську Луганської області була проведена невиїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Готті» за період з 01.10.2008 по 31.10.2008 та з 01.07.2009 по 31.07.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 178774,00грн.; договори від 01.01.2009 №3/01-09, від 03.01.2008 №1 та додаткова угода від 03.01.2009, укладені між Приватним акціонерним товариством «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» та Приватним підприємством «Готті» суперечать інтересам держави в суспільства та відповідно пунктів 1, 2 статті 215, статей 203, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Свердловську Луганської області складений акт від 12.10.2010 №1183/23/19074691 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000112344/0, яким Приватному акціонерному товариству «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 268161,00грн., у тому числі за основним платежем 178744,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 89378,00грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.10.2010 №0000112344/0 Державною податковою інспекцією в місті Свердловську Луганської області скаргу позивача було залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 №0000112344/1.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Готті» підтверджуються матеріалами справи, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, приходними ордерами, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, сертифікатами якості продукції, паспортами станків, платіжними дорученнями на оплату товару.

Факт виконання спірних договорів та поставку обладнання позивачу Приватним підприємством «Готті» також підтверджується договором застави від 30.11.2008 №2-04-7 та актом перевірки заставного майна представниками банку від 05.08.2010 , згідно з якими зазначене обладнання знаходиться в заставі Філіалу «Відділення Промінвестбанку в місті Свердловськ Луганської області».

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Готті».

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 20.10.2010 №0000112344/0 та від 12.11.2010 №0000112344/1 та наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 по справі №2а-9316/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв