Ухвала

від 13.11.2014 по справі 823/2374/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/51099/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Зайцева М.П.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Пересвіт» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ №0001152301 та №0001162301 від 18.02.2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Товариства первинними документами, які підтверджують мету здійснення господарських операцій та їх належне виконання у повному обсязі.

Товариство не може бути притягнуто до відповідальності за результати діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки не впливає на діяльність будь-якого суб'єкта господарювання, на його відносини з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, а також на його звітність перед податковими органами.

29 липня 2013 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ від № 0001152301 та № 0001162301 від 18.02.2013 року скасовано.

Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що при складанні податкових накладних контрагенти Товариства були зареєстровані у встановленому законом порядку, як суб'єкти підприємницької діяльності, а також є платниками податку на додану вартість, а факт реального виконання господарських операції, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 16.01.2013 року до 18.01.2013 року ДПІ здійснила позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з постачальниками: ТОВ «Карбонові технології» за період з жовтня 2011 року до січня 2012 року; ТОВ «Ен Джі Консалтс» за лютий 2012 року; ТОВ «Елада Стар» за серпень 2011 року; ТОВ «Сіріус-Сервіс- КІА» за липень 2011 року, за наслідками якої 18.01.2013 року було складено акт перевірки.

У цьому акті зазначено, що Товариством було порушено п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, у розмірі 240 633,00 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відповідно до чого було занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 215 478,00 грн.

18 лютого 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001152301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 323 219,00 грн., в тому числі за основним платежем - 215 478,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 107 741,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0001162301 щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 278 210,00 грн., в тому числі за основним платежем - 240 633,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 37 627,00 грн.

1 серпня 2011 року між Товариством та ТОВ «Елада Стар» був укладений договір № 8 щодо надання інформаційних (консультаційних) послуг, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання підготувати та надати письмову кваліфіковану консультацію з питань організації і управління системою забезпечення інформаційної безпеки підприємства, а замовник - приймає виконану роботу та оплачує її.

4 серпня 2011 року між Товариством та ТОВ «Елада Стар» був укладений договір № 15 про надання маркетингових послуг, згідно якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому договорі.

Також того ж дня між Товариством та ТОВ «Елада Стар» був укладений договір № 14 щодо надання юридичних послуг, умови якого передбачають обов'язок надати замовнику юридичні послуги, визначені договором, а останній прийняти та оплатити їх.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

6 лютого 2012 року між Товариством та ТОВ «Ен Джі Консалтанс» був укладений договір № 02/4 про надання інформаційних (консультаційних) послуг, виконання якого підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, платіжними дорученнями.

13 червня 2011 року між Товариством та ТОВ «Сіріус-Сервіс-КІА» був укладений договір № 37 щодо надання послуг у проведенні рекламної компанії, згідно якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується провести рекламну кампанію на території України, розмістити та обслуговувати рекламний матеріал, а замовник зобов'язується виконувати свої договірні зобов'язання, у тому числі з оплати послуг.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, макетами зображень, звітами про виконання робіт та фото-звітами, платіжними дорученнями.

3 вересня 2011 року між Товариством та ТОВ «Карбонові технології» був укладений договір № 4 про надання рекламних послуг, згідно якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується провести рекламну кампанію з просування бренду Товариства по містам України, спрямовану на приватного клієнта, а замовник зобов'язується оплачувати та приймати виконані роботи.

Відповідно до рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, макетами зображень, звітами про виконання робіт та фото-звітами, платіжними дорученнями підтверджується виконання зазначеного договору.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що в подальшому замовлені Товариством роботи (послуги) були використані у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні у матеріалах адміністративної справи копії документів.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України .

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності укладених між Товариством та його контрагентами договорів та відповідно правомірне включення до валових витрат та податкового кредиту сум сплачених на виконання таких договорів є обґрунтованим, оскільки підтверджений первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання ДПІ на дані перевірок контрагентів Товариства, оскільки у разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, такі дані не можуть свідчити про безтоварність операцій без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками здійснення перевірки.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220-1 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Зайцев М.П.

Юрченко В.П.