Постанова

від 25.12.2014 по справі 926/1331/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Справа № 926/1331/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" (надалі МКП "Чернівцітеплокомун-енерго") №2136 від 13.10.2014р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 30.09.2014р.

у справі № 926/1331/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Букоімпекс ЛТД" (надалі ТзОВ "Букоімпекс ЛТД") м. Чернівці

до відповідача: МКП "Чернівцітеплокомуненерго" м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

виконавчий комітет Чернівецької міської ради м. Чернівці

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 249 500,16 грн.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Лютікова Н.О. - представник (довіреність б/н від 28.10.2014р.)

від відповідача: Білянський М.І. - представник (довіреність № 2570 від 25.12.2014р. )

від третьої особи: не з'явилися

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014р. у справі № 926/1331/13 (суддя Гончарук О.В.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю ,,Букоімпекс ЛТД'', м. Чернівці до міського комунального підприємства ,,Чернівцітеплокомуненерго'', м. Чернівці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, м. Чернівці про: стягнення безпідставно набутих грошових коштів - 249 500,16 грн. відмовлено повністю (а.с. 162-164 том І).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014р. (а.с. 250-255 том І).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014р., а справу № 926/1331/13 повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с. 24-28 том ІІ).

Скасовуючи судові рішення місцевого та апеляційного судів, касаційна інстанція вказала, що судам необхідно з'ясувати, якими тарифами мав керуватись позивач під час розрахунку за поставлену йому у спірний період теплову енергію, що є істотним для вирішення питання щодо наявності переплати.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 30.09.2014р. у справі №926/1331/13 (суддя Бутирський А.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" на користь ТзОВ "Букоімпекс ЛТД" 249 500,16 грн. безпідставно отриманих коштів та 4 990,00 грн. судового збору.

Крім того, даним рішенням відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 30.09.2014р. в зв'язку з закінченням строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності всіх умов, за наявності яких виникають зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна, у тому числі факту набуття майна відповідачем за рахунок позивача та необхідності застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України. Зокрема, суд встановив, що відповідач набув грошові кошти позивача у сумі 323 176,14 грн. за відсутності правової підстави (рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 122/4 від 22.02.2011р. та № 724/20 від 22.11.2011р. є незаконними) оскільки тарифи на теплову енергію встановлюються не сторонами у договірному порядку, а іншими органами (виконавчим комітетом Чернівецької міської ради або Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з якими у сторін відсутні договірні відносини. При цьому суд зазначив, що з відповідача стягується 249 500,16 грн., оскільки саме така сума заявлена позивачем до стягнення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, МКП "Чернівцітеплокомуненерго" подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за послуги централізованого теплопостачання відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

17.10.2014р. автоматизованою системою документообігу суду дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М.

Розпорядженням в.о. голови суду від 20.10.2014р. в склад колегії для розгляду справи № 926/1331/13 введено суддів - Мирутенка О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.11.2014р.

У зв'язку із зайнятістю судді Мирутенка О.Л. в іншому судовому засіданні, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014р. у склад колегії для розгляду справи №926/1331/13 внесено зміни, замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Гнатюк Г.М.

В судовому засіданні 06.11.2014р. оголошено перерву до 20.11.2014р., про що сторони були повідомлені під розписку.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. у склад колегії для розгляду справи №926/1331/13 внесено зміни, замість судді Гнатюк Г.М. введено суддю Мирутенка О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. розгляд справи відкладено 11.12.2014р. Даною ухвалою зобов'язано позивача подати суду докази сплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог № 80 від 30.09.2014р.

На виконання даної ухвали, позивачем подано суду клопотання № 133 від 01.12.2014р. про долучення до матеріалів справи копії заяви про збільшення позовних вимог № 80 від 30.09.2014р., платіжного доручення № 478 від 30.09.2014р. про сплату судового збору та розрахунку ціни позову (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/795/14 від 02.12.2014р.).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2014р. розгляд справи відкладено на 25.12.2014р.

У зв'язку із відпусткою судді Якімець Г.Г., розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. у склад колегії для розгляду справи №926/1331/13 внесено зміни, замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гнатюк Г.М.

В судовому засіданні 25.12.2014р. представником позивача долучено до матеріалів справи оригінал заяви про збільшення позовних вимог з додатками.

Крім того, подано клопотання б/н від 25.12.2014р. про долучення до матеріалів справи зведену відомість про сплату послуг централізованого опалення за період з березня 2011р. по грудень 2013р. та копії рахунків на оплату послуг та платіжних доручень за вказаний період (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7804/14 від 25.12.2014р.).

Представник позивача у запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, в цій частині прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Подав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7796/14 від 25.12.2014р.).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Букоімпекс ЛТД» (споживач) та МКП «Чернівцітеплокомун-енерго» (енергопостачальна організація) 19.09.2006р. було укладено договір № 81 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній - зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в термін до 15 числа за розрахунковим місяцем згідно ч. 2 розділу 6 договору (а.с. 16-20 том І).

Згідно ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства віднесено розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі приладів обліку чи розрахунків.

З 01.01.2009р. нарахування за спожиту теплову енергію проводились у відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одно ставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів)…" від 30.12.2008р. №1031/24 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення…" від 10.07.2006р. №955 (а.с. 21-22 том І).

Пунктом 2 та додатком №2 до цього рішення встановлено розміри двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення: 1) тариф за одиницю фактично спожитої енергії в розрахунку на 1 Гкал, що сплачується щомісячно протягом опалювального сезону для споживачів із засобами обліку 285,59 грн. (з ПДВ); 2) "плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 квадратний метр приведеної площі" щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку - 2,34 грн. (з ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.12.2012р. у справі №2-а-13/12/2414 визнано нечинним з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 в частині встановлення плати за приєднане теплове навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі протягом року незалежно від наявності засобів обліку. Вказаним судовим рішенням встановлено, що затверджений оскаржуваним рішенням виконавчого комітету тариф в частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку в розмірі 2,34 грн. суперечить нормам ст.ст. 1, 20 Закону України "Про теплопостачання", Постанові КМУ №955 від 10.06.2006р., ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктам 1.4.,3.1,3.2, 4.1.,4.3, 5 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000р. (а.с. 49-59 том І).

Як зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014р. вказано, що при новому розгляду справи судам слід з'ясувати, якими тарифами мав керуватись позивач під час розрахунку за поставлену йому у спірний період теплову енергію, що є істотним для вирішення питання щодо наявності переплати.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять встановлення факту отримання відповідних коштів відповідачем за рахунок позивача, наявності чи відсутності правових підстав для цього.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, із 22.07.2010р. з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, яким є відповідач у даній справі (Постанова Верховного Суду України від 28.05.2013р. у справі №5011-64/2345-2012), а такі повноваження надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 19 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики розробила тариф для відповідача лише 31.12.2013р. на підставі Постанови №480.

Незважаючи на викладене, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №122/4 від 22.02.2011р. "Про встановлення скоригованих двоставкових тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію гаряче водопостачання (підігрів) води та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради з цього питання" встановлено скоригований двоставкоий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком №1 до рішення, який для інших споживачів становив 2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі щомісячно протягом року, а також визнано таким, що втратив чинність додаток №2 до рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1031/24 від 30.12.2008р. (а.с. 60-62 том ).

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №724/20 від 22.11.2011р. "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011р. №122/4, від 30.12.2008р. №1031/24 щодо встановлення двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію гаряче водопостачання (підігрів) води" внесено зміни в додаток № 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4, виклавши його в новій редакції згідно з додатком № 1 до цього рішення (2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м. приведеної площі щомісячно протягом року) (а.с. 63-65 том І).

Тобто, виконавчий комітет Чернівецької міської ради, всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, продовжував визначати тариф за теплопостачання з розрахунку на 1 кв.м., а не на 1 Гкал.

25.06.2013р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради виніс рішення №338/10 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію та гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. №499/13", вирішено Додаток №2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008р. №1031/24 "Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію та гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. №499/13" викласти згідно з додатком до цього рішення, в якому зазначено:

- плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 Гкал для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку щомісячно протягом опалювального періоду - 257,05 грн. з ПДВ;

- тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду - 285,59грн. (а.с. 69-70 том І).

Позивачем на виконання умов договору №81 від 19.09.2006р., в період з 01.01.2009р. по 01.12.2013р. сплачено на користь відповідача 1 389 977,34 грн. як за отриману теплову енергію. При цьому, до чисельної частини предмету позову входить період з 01.03.2011р. по 30.11.2013р., в якому внаслідок застосування відповідачем умовно-постійної складової двоставкового тарифу у розмірі 2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м. приведеної площі щомісячно протягом року відповідачем сплачено в рахунок оплати вартості послуг з теплопостачання на 323 176,14 грн. більше ніж підлягало б сплаті при застосуванні тарифу з розрахунку 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За правовою природою спірний договір № 81 від 19.09.2006р., на підставі якого відбувається надання відповідачем послуг, є договором з енергопостачання, правове регулювання якого відбувається згідно норм ст.ст.275,276 ГК України.

За приписами ст. 275 ГК України вбачається, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.

Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (п.1 ч.1 ст. 632 ЦК України).

Частина 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачає, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (ч.1 ст. 191 ГК України).

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами (ст. 192 ГК України).

Виходячи з вищенаведеного системного аналізу норм матеріального права щодо правової сутності договору на енергопостачання, обов'язковими правовими підставами для отримання енергопостачальною організацією плати за надані послуги є одночасно: договір на енергопостачання та відповідний акт органу влади, яким встановлюється на умовах визначених законодавством тариф, як плата за надані послуги.

Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.

Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам (п.2 ч.2 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Згідно з п.2.4 договору передбачено, що в разі зміни тарифів споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію.

У випадку відсутності належно затверджених тарифів слід виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду (постанова Верховного Суду України №6-6ц13 від 27.03.2013р.).

Таким чином, належними слід визнати тарифи, встановлені рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 25.06.2013р. № 338/10.

За період березень 2011р. - грудень 2013р. позивачем згідно рахунків відповідача сплачено 1 091 907,90 грн. (на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради 2011р.).

Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №122/4 від 22.02.2011р. та № 724/20 від 22.11.2011р. та, враховуючи дію рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 25.06.2013р. № 338/10, позивачеві належало сплатити 768 731,76 грн., тобто переплата позивача становить 323 176,14 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач за період з 01.03.2011р. по 30.11.2013р. набув грошові кошти позивача у сумі 323 176,14 грн. за відсутності правової підстави, відтак позовні є обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача лише 249 500,16 грн. без врахування заяви про збільшення позовних вимог є помилковим, з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 17.05.2011р. апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч.2 ст. 101 ГПК).

Повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи, на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній Інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК.

Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Так, із матеріалів справи вбачається, що у первісному позові позивач просив стягнути з відповідача 249 500,16 грн. безпідставно отриманих грошових коштів (а.с. 3-10 том І).

Відповідно до приписів статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

30.09.2014р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (зареєстрована в канцелярії суду за вх.№ 1471 від 30.09.2014р.), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 323 176,14 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, оскільки було проведено детальний розрахунок суми позову та виявлено методологічну помилку, яка була допущена під час розрахунку. Крім того, в ціну позову не було включено оплату за грудень 2013р. (а.с. 144-149 том ІІІ).

Як зазначено в описовій частині рішення суду першої інстанції, суд відмовив у прийнятті поданої заяви з підстав, що 01.10.2014р. закінчується строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України, відтак, прийняття заяви про збільшення позовних вимог призведе до перенесення розгляду справи з метою надання відповідачеві можливості підготувати заперечення на позов з урахуванням збільшених позовних вимог, що, у свою чергу, призведе до порушення згаданого вище строку.

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, який має право відмовити у її прийнятті у випадках, передбачених статтею 62 ГПК. Перелік підстав відмови в прийнятті позовної заяви, встановлений частиною першою цієї статті, є вичерпним. ГПК не передбачає права судді на таку відмову з тих мотивів, що позов поданий під кінець строку розгляду справи.

Враховуючи, що заява позивача про збільшення позовних вимог від 30.09.2014р. за формою і змістом узгоджується із ст. 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу, колегія суддів, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої до стягнення суми, вважає, що така заява підлягає прийняттю до розгляду по суті та задоволенню.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б спростовували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід змінити в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу МКП "Чернівцітеплокомуненерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 30.09.2014р. у справі № 926/1331/13 змінити, позовні вимоги задоволити повністю з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: «Стягнути з МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 34519280, вул. Максимовича, 19а, м. Чернівці) на користь ТзОВ "Букоімпекс ЛТД" (ідентифікаційний код 14290390, проспект Незалежності, 111, м. Чернівці) - 323 176,14 грн. безпідставно отриманих коштів та 6 463,53 грн. судового збору».

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за МКП «Чернівцітеплокомуненерго».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.