Постанова

від 24.12.2014 по справі 910/24969/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 910/24969/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Земляна І.О.;

від відповідача (апелянта): Резніков В.І., Міщенко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"

про стягнення 7 941 649, 50 дол. США та 6 407 619, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/24969/14 клопотання ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. До вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) Накладено арешт в межах суми 7941649,50 (сім мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістсот сорок дев'ять) доларів США 50 центів та 6407619,51 (шість мільйонів чотириста сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 51 коп. на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи 33939991), у тому числі на:

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051) у розмірі 6993000,00 грн. (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто три тисячі) гривень 00 коп., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "ОРІС КЕПІТАЛ";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711) у розмірі 5501200,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот одна тисяча двісті) гривень 00 коп., що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Ліберс";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590) у розмірі 6299010,00 грн. (шість мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч десять) гривень 00 коп., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ - "Альтус Істейт";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250) у розмірі 1199,88 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять) гривень 88 коп., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Манорс";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793) у розмірі 34996,50 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 50 коп., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Ружин-Агро";

а також на все інше майно, що буде виявлено державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.

2) Накладено арешт, в межах суми заборгованості в розмірі, що еквівалентна сумі 7941649,50 (сім мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістсот сорок дев'ять) доларів США 50 центів та 6407619,51 (шість мільйонів чотириста сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 51 коп. на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків, які належить Приватному акціонерному товариству "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи 33939991) за переліком:

- № 26003100211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 26045771211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2604700211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 26007057003603 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, долар США;

- № 26004060402830 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, гривня;

- № 26054060221500 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, гривня;

- № 2600401211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2600300211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, долар США, євро, гривня;

- № 26003269028700 в AT "УКРСИББАНК" МФО 351005, долар США, євро, гривня;

- № 260060089276 в КИЇВС.РД"РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2604932204001 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, гривня;

- № 2600732204003 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, євро;

- № 2600632204002 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, долар США;

- № 2600532204001 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, гривня;

- № 2600319253 в ВАТ "СЕБ БАНК", м. Київ, МФО 300175, долар США, гривня,

а також на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3) Заборонено Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; адреса для листування 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно наступних юридичних осіб:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590).

4) Заборонено Реєстраційній службі Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області (12600 Житомирська обл., Брусилівський p., смт. Брусилів, вул. Лєрмонтова, 3) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250).

5) Заборонено Реєстраційній службі Ружинського районного управління юстиції Житомирської області (13600 Житомирська обл., Ружинський p., смт. Ружин, вул. О.Бурди, 23) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду про вжиття заходів до забезпечення позову відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того,що:

- позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами навності обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, а також про можливість вжиття відповідачем заходів щодо приховування майна або реалізації належного йому майна;

- вартість заставного майна є достатньою для погашення існуючого боргу за Кредитним договором, оскільки між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено наступні правочини: договір застави майнових прав № 1178-ЗМП від 11.04.2013, предметом якого є застава майнових прав за контрактом, оціночна вартість предмета застаи станом на 11.04.2013 - 13 500 000 дол. США; іпотечний договір № 1221-ІП від 24.04.2013, який укладено між позивачем та Колєснік Л.П, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з оціночною вартістю 17 285 568,00 грн., а також договори поруки з поручителями: Колеснік Д.В., Пучінкіним Ю.А., ТОВ «Інкон», ТОВ «Агроспілка-Нова», ТОВ «Агроспілка», ТОВ «СП «Агроекс»;

- невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором не можуть бути підставою для забезпечення позову, оскільки невиконання відповідачем наведених зобов'язань за кредитним договором є предметом спору, що потребує доказуванню, у зв'язку з чим твердження позивача про невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором не можна розглядати як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову;

- виконання ухвали необґрунтовано доручено відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, що суперечить ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 3 п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження, розгляд справи № 910/24969/14 призначено на 24.12.2014 року об 11 год. 10 хв.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 24.12.2014 справу № 910/24969/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А.., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 прийнято до провадження колегіє суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А.., Шаптала Є.Ю., розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 24.12.2014.

В судовому засіданні 24.12.2014 представник апелянта (відповідача) доводи апеляційної скарги - підтримав, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу, а у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2014 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її відповідність нормам матеріальнго та процесуального права.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, у відповідача перед позивачем за Кредитним договором існує непогашена заборгованість загалом в сумі 7 941 649,50 дол. США та 6 407 619,51 грн., щодо стягнення якої позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Крім того, позивач вказував на те, відповідачем допущено порушення Кредитного договору в частині неповідомлення позивача про зміну керівництва, не надано інформації про місцезнаходження та належне зберігання врожаю кукурудзи 2014 року, що призвело до відсутності інформації щодо предмету застави за договором № 2079-ЗМУ від 14.07.2014. Наведені обставини, в сукупності, і стали підставою для вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідно до оскаржуваної ухвали.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, і підтверджується матеріалами оскарження, Публічне акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про стягнення 7 941 649,50 дол. США та 6 407 619,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №1173-КД від 11.04.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.11.2014.

13.11.2014 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про забезпечення позову, у якому позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти, що знаходяться на рахунках відповідача, в межах суми позовних вимог.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову значно утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

26.11.2014 через відділ діловодства суду від позивача надійшли доповнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

26.11.2014 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копій позовної заяви та ухвали про порушення провадження у справі.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст. 67 Кодексу, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 судам роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 згаданої постанови визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як вбачається з наявних матеріалів оскарження, 11.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (надалі - позивач, Банк) та Приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (надалі - відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 1173-КД (надалі - Договір), з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до умов Додаткової угоди № 6 від 25.07.14 р. до Договору, Банк зобов'язався надати Позичальнику мультивалютний Кредит у розмірі, еквівалентному 15800000,00 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот тисяч) доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

При цьому, як зазначає позивач, станом на 04.11.2014 заборгованість Позичальника за Договором складає:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7 199 375,00 доларів США та 6 129 637,20 грн.;

- прострочена заборгованість за непогашеними відсотками за користуванням кредитом - 414 774,38 долари США та 266 909,40 грн.;

- прострочена заборгованість за непогашеною комісією за встановлення ліміту кредитування - еквівалент 50 000,00 доларів США;

- заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати боргових зобов'язань - еквівалент 277 500,12 доларів США та 11 072,91 грн.

Зазначена заборгованість станом на час розгляду справи Позичальником не погашена, не зважаючи на вимоги позивача про погашення заборгованості за Договором.

З огляду на значну суму заборгованості відповідача та ухилення від сплати боргу, позивач вважає, що відповідач може вжити заходи щодо приховування або реалізації належного йому майна, з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов'язань за Договором, з огляду на наступне.

Пунктом 10.3.5 Договору встановлено обов'язок Позичальника повідомляти Банк письмово про зміну свого місцезнаходження, організаційно-правової форми, внесення будь-яких змін до установчих документів та/або реєстраційних документів Позичальника, а також про порушення справи про банкрутство, прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію, якщо не відбулося відносно Позичальника та/або третіх осіб, які забезпечують виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором. Таке повідомлення разом із оригіналами або належним чином засвідченими копіями відповідних підтверджуючих документів має бути надіслане Позичальником, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту настання відповідної події.

Проте, у жовтні 2014 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з'явилась інформація про зміну у юридичної особи відповідача адреси місцезнаходження, керівника та складу акціонерів (учасників), про що, в порушення умов Договору, Банк повідомлено не було.

Також, позивач вказує, що умови Договору неодноразово переглядались сторонами, про що укладено шість додаткових угод до Договору. Позивач, враховуючи неможливість відповідача своєчасно повертати залучені кредитні кошти, переглядав умови кредитування, внаслідок чого сторони затверджували новий графік погашення заборгованості, який не виконувався відповідачем. Останній графік погашення заборгованості був затверджений додатковою угодою до Кредитного договору №6 від 25.07.2014 р., проте відповідач взагалі не приступив до його виконання та реагує на дзвінки, не з'являється до позивача з приводу неповернення коштів, будь-яких дій щодо повернення кредитних коштів не вчиняє та не виконує обов'язки, визначені п. п. 10.3.3, 10.3.7.7, 10.3.7.8 Договору щодо надання Банку документів.

При оформленні кредиту відповідач надавав Банку фінансову звітність, як надприбуткового товариства, що, в свою чергу, свідчило про високий рівень платоспроможності підприємства і надавало стовідсоткову гарантію повернення кредиту. Прибутковість підприємства на момент видачі кредиту підтверджується фінансовим звітом станом на 31 березня 2013 року. На перше півріччя 2014 року також вбачається прибутковість - чистий дохід від реалізації продукції складає 296130000,00 грн. Тобто, грошові кошти у значних розмірах надходять на рахунки відповідача, що відкриті в інших банках, та спрямовуються на виконання контрактів, тендерів, інших цілей, крім здійснення розрахунків з позивачем.

Так, позивач стверджує, що заборгованість за кредитом, що є предметом спору, має тривалий та значний характер, оскільки починаючи з 01.09.2014 р. (дати першого платежу графіком до Договору), Позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором та не виконує графік погашення кредиту.

У той же час, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором, було укладено ряд договорів застави: договір застави рухомого майна № 1205-ЗРМ від 15.04.2013 р., предметом якого є рухоме майно в кількості 52 одиниці, загальна балансова вартість яких становить 12 932 759,18 грн.; договір застави транспортних засобів №1300-3T3 від 03.06.2013 р., предметом якого є рухоме майно в кількості 9 одиниць, загальна оціночна вартість, яких становить 1 184 312,00 грн.; договір застави рухомого майна № 1936-3PM від 24.04.2014 р., предметом якого є рухоме майно в кількості 14 одиниць, загальна балансова вартість яких становить 21 869 536,70 грн.; договір застави № 2079-ЗМУ (майбутнього урожаю) від 14.07.2014 р., предметом якого є майбутній врожай кукурудзи, який очікується у 2014 р., від сівби з полів площею 12 057,60 га, урожайністю 98,9 ц/га, періодом збору урожаю вересень-грудень 2014 р., загальною кількістю 118 164,48 тон, який засіяно на полях (земельних ділянках пайщиків), наданих ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на підставі договорів; загальна оціночна вартість майбутнього урожаю становить 197 455 412,95 грн. Загальна вартість заставного майна на момент підписання Договору складала 35 986 607,88 грн. (с/г техніка, транспортні засоби) та 197 455 412,95 грн. (майбутній врожай).

Проте, по договорам застави, предметом яких є сільськогосподарська техніка та транспортні засоби, зменшилась балансова вартість та, станом на квітень 2013 року складала 14 117 071,18 грн., а станом на момент пред'явлення позову складає 9 881 949,82 грн. Балансова вартість заставного майна станом на сьогоднішній день складає 19 691 330,84 грн. Таким чином, станом на час розгляду справи загальна балансова вартість заставної с/г техніки та транспортних засобів складає 29 573 280,66 грн.

Крім того, згідно договору застави №2079-ЗМУ від 14.07.2014 р., предметом якого є застава майбутнього врожаю кукурудзи, вирощеного на 125 полях, які знаходяться в Брусилівському районі Житомирської області, оціночна вартість предмету застави за домовленістю сторін склала 197 455 412,95 грн. При цьому, після набуття права власності Заставодавцем на предмет застави в результаті збору врожаю, Заставодавець зобов'язується надати Заставодержателю відповідні документи, що підтверджують місцезнаходження та належне зберігання Предмету застави (п.2.4.Договору застави). Проте, станом на сьогоднішній день відповідач вимоги пункт 2.4 Договору застави не виконав, документи щодо місця зберігання врожаю 2014 року не надав, у зв'язку з чим Банк не має жодної інформації щодо предмета застави та його вартості.

За таких обставин, позивач посилається на недостатність вартості заставного майна для забезпечення виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Додатково в обґрунтування заявлених вимог Банк посилається на те, що станом дату укладання додаткової угоди №6 до Договору відповідачем було надано інформацію щодо розрахунку заборгованості за кредитами за 6 місяців 2014 року, з якої вбачається наявність кредитних зобов'язань останнього перед іншими банками, яка станом на 01.06.2014 р. складала 59 587 729,12 доларів США.

До того ж, згідно інформації з Державного реєстру судових рішень, відносно відповідача порушено декілька судових проваджень щодо стягнення заборгованостей на загальну суму 7 416 801,99 грн.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання грошових зобов'язань перед позивачем, іншими юридичними особами та фінансовими установами, що є беззаперечним доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та намірів щодо ухилення від відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань. При цьому, чинне законодавство України дає можливість власнику майна безперешкодно, протягом досить короткого строку, здійснити відчуження всього належного йому майна та виведення грошових коштів, тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог в повному обсязі, а відповідач отримає можливість здійснити відчуження всього належного йому майна до 01.12.2014 р., тобто до моменту настання останньої дати повернення кредитних коштів за Договором, та/або передати таке майно у заставу іншим кредитним установам, що призведе не тільки до уникнення від відповідальності перед позивачем, а й завдасть шкоди іншим кредиторам.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і ту обставину, що позивачем у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову наголошувалось на тому, що станом на час розгляду справи йому невідомий повний обсяг всього наявного майна, яке належить відповідачу, що зумовлює об'єктивну необхідність накладення арешту на усе належне відповідачу майно, в межах суми заборгованості, а також грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на рахунках у фінансових установах.

Довод апелянта в обгрунтування підстав скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/24969/14 про те, що вартість заставного майна є достатньою для погашення існуючого боргу за Кредитним договором, оскільки між позивачем та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено наступні правочини: договір застави майнових прав № 1178-ЗМП від 11.04.2013, предметом якого є застава майнових прав за контрактом, оціночна вартість предмета застаи станом на 11.04.2013 - 13 500 000 дол. США; іпотечний договір № 1221-ІП від 24.04.2013, який укладено між позивачем та Колєснік Л.П, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з оціночною вартістю 17 285 568,00 грн., а також договори поруки з поручителями: Колеснік Д.В., Пучінкіним Ю.А., ТОВ «Інкон», ТОВ «Агроспілка-Нова», ТОВ «Агроспілка», ТОВ «СП «Агроекс» - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необгурнтований, оскільки ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою саме до Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", як позичальника, про стягнення 7 941 649,50 дол. США та 6 407 619,51 грн., мотивуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №1173-КД від 11.04.2013. Жодних вимог за заберзпечувальними правочинами щодо звернення стягнення за рахунок забезпечувального майна, станом на момент винесення оскаржуваної ухвали позивачем у справі № 910/24969/14 - не заявлялось.

При цьому, довод апелянта про те, що невиконання зобов'язань за Кредитним договором не може бути підставою для забезпечення позову, оскільки невиконання відповідачем наведених зобов'язань за кредитним договором є предметом спору, що потребує доказуванню, у зв'язку з чим твердження позивача про невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором не можна розглядати як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставне та необгруетоване, оскільки підставою звернення позивача з відповідним позовом до ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", як позичальника, про стягнення 7 941 649,50 дол. США та 6 407 619,51 грн., стало саме невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №1173-КД від 11.04.2013.

При цьому, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що вимогами Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов'язку надавати підтвердження безспірності заявлених вимог, оскільки обставина безспірності заявлених вимог встановлюється під час відповідного судового провадження, а не на стадії вирішеянн заяви про вжиття заходів до забезпченян позову.

Наведене зокрема узгоджується і п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16, яким визначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними у матеріалах оскарження доказами, станом на момент звернення позивача з відповідним позовом відповідач мав частку у статутному капіталі наступних товариств:

- TOB "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051) у розмірі 6 993 000,00 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "ОРІС КЕПІТАЛ";

- ТОВ "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711) у розмірі 5 501 200,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Ліберс";

- ТОВ "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590) у розмірі 6 299 010,00 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Альтус Істейт";

- ТОВ "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250) у розмірі 1 199,88 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Манорс";

- ТОВ "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793) у розмірі 34 996,50 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Ружин-Агро".

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України, до корпоративних прав відноситься також право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону. Таким чином, Відповідачу належать права на частку активів підприємств, у яких він являється учасником/співзасновником/власником, за рахунок яких може бути виконане рішення суду у даній справі.

Згідно з п. 4 ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Статтею 57 Закону України "Про господарські товариства" передбачена можливість звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі. Так, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин, у випадку неповернення відповідачем суми заборгованості за Договором та ухваленням відповідного рішення на користь позивача, останній матиме можливість претендувати на належні відповідачу корпоративні права як учасника або власника підприємств, для задоволення наявних грошових вимог.

Відповідно до п. 10 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, встановивши обставини справи та доводи, що є підставами подання даного клопотання, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення. Крім того, позивачем підтверджено належними та допустимими доказами навність обставин, з якими закон пов'язує необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом першої інстанції захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на спростування тверджень позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову ні на стадії вирішення заяви судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження - не надано.

Також, довод апелянта про те, що виконання ухвали необґрунтовано доручено відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, що суперечить Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 3 п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) -судом апеляційної інстанції відхиляється з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).

Пунктом 5.1 Інструкції визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

Пунктом 5.2 Інструкції визначено обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць, та якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС.

Згідно з пунктом 5.4. Інструкції виконавча група може бути утворена за рішенням Голови ДВС України - при будь-якому органі ДВС з числа державних виконавців будь-якого органу ДВС.

Проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України (пункт 3.5.1. Інструкції).

З урахуванням наведених приписів вимог чинного законодавства, враховуючи специфіку території та боржника, якому повинні бути вручені або оголошені постанова про відкриття виконавчого провадження; значну суму боргу; зважаючи на ухилення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язань за Кредитним договором та наявності інформації щодо необхідності проведення значного обсягу дій з примусового виконання чинного судового акту, у здійсненні яких можуть бути вчинені перешкоди, - суд апеляційної інстанції погоджується з виновком суду першої інстанції про доручення проведення виконавчих дій на примусове виконання заходів, які вжиті судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/24969/14, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття до уваги тієї обставини, що позивачем вказувалось на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

За приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, які встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни ухвали місцевого господарського суду - відсутні, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/24969/14 про вжиття заходів до забезпечення позову - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/24969/14 про вжиття заходів до забезпечення позову - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/24969/14 - повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала