Рішення

від 02.06.2009 по справі 12/342-3/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/342-3/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2009                                                                                                   Справа № 12/342-3/241

За позовом          Державної екологічної інспекції в Полтавській області, 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1

до Закритого акціонерного товариства „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “Укртатнафта”, 39600, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3

про  стягнення 1 939 330, 67 грн. –збитки, завдані державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме понаднормативними викидами (перевищення гранично допустимих викидів)  діоксиду  сірки в атмосферне повітря

С у д д я   БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від позивача –Тук Я.М. ( див. протокол)

від відповідача –Дмитренко А.М., Бесєдін М.В. ( див. протокол)

Рішення прийняте після перерви, об'явленої в судових засіданнях 05 лютого, 17 березня та 28 квітня 2009року в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на клопотання сторін для надання додаткових документальних доказів, про що фіксувалось в  протоколах судових засідань.

Суть справи: Розглядається позовна заява Державної екологічної інспекції в Полтавській області до АТ «Укртатнафта»про стягнення 1 939 330, 67 грн. –збитки, завдані державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме понаднормативними викидами (перевищення гранично допустимих викидів)  діоксиду  сірки в атмосферне повітря.

Справа направлена на новий розгляд до господарського суду Полтавської області згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2008р., якою скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2005р. та рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2005р.

Під час нового розгляду справи, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, судом встановлено:  

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Полтавській області мотивовані тим, що цією службою була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства акціонерним товариством «Укртатнафта», в ході якої 03-04.2004р. здійснено відбір проб викидів стаціонарних джерел №5.

За результатами вказаної перевірки Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області складено акт відбору проб викидів від 03.04.2004р., в якому констатовано, що від виробництва №2  - установка елементарної сірки піч дожигу 8-11-1 (джерело забруднення атмосфери (ДЗА)№1026) викиди діоксину сірки в атмосферне повітря здійснювались з перевищенням гранично допустимого викиду.

Відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №5 від 09.06.2004 р. потужність викиду сірки на ДЗА №1026 становила 16,1637 г/сек при дозволеному 3, 7338 г/сек.

Гранично допустимі викиди для АТ «Укртатнафта»встановлені Дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №530030, виданим Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області 08.09.2003р. із терміном дії до 31.12.2005р.

У зв'язку з цим, Державна екологічна інспекція в Полтавській області посилається на  ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до якої, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного  середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні норм екологічної безпеки. Крім того, згідно вимог ст.33 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря  несуть особи, винні у     перевищенні нормативів    допустимих   викидів   забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне  повітря  та  нормативів гранично  допустимого  впливу  фізичних  та  біологічних  факторів стаціонарних джерел.

Визначення розміру збитків в сумі 1 939 330,67 грн., що складає ціну позову, інспекція - позивач приводить за Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №38 та зареєстрованою в МЮ України 29.05.95р. за №157/693 (Методика №38).

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог, з огляду на наступне:

В преамбулі Закону України «Про охорону атмосферного повітря»зазначено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища, Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливого впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено, що нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря –група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря.

Тобто головною метою вище зазначених Законів є створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище, в даному випадку, від діяльності АТ «Укртатнафта».

В додатку №2 до акту відбору проб викидів стаціонарних джерел за №5 від 03-04.06.2004р. зазначається, що перевищення ГДВ по діоксину сірки, встановленого для підприємства немає, перевищення гранично допустимих концентрацій діоксину сірки в житловій зоні та на межі санітарно-захисної зони немає.

Пунктом 3.4 Методики №38 (за якою обчислені позивачем збитки, що складають ціну позову) визначено, що ГДВ –це науково-технічний норматив, який встановлюється за умови, щоб вміст забруднюючих речовин в приземному шарі повітря від джерела або їх сукупності не перевищував норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світу.  

При постановленні рішення суд виходив з наступного.

1. Пунктом 3.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №38, джерело забруднення атмосферного повітря визначено як об'єкт, що розповсюджує забруднюючі атмосферне повітря речовини.

Окремо за цією Методикою (п.3.2) визначено поняття «джерело виділення забруднюючих речовин»як об'єкт, в якому відбувається утворення забруднюючих речовин (технологічна установка, обладнання, апарат та інше).

За зазначеними визначеннями поняття «джерело забруднення»та «джерело виділення»не є тотожними.

Піч опалювання сірководню установки виробництва елементарної сірки АТ «Укртатнафта»(джерело №1026), з огляду на визначення відмічених вище понять, за своїми технічними характеристиками відноситься до джерела виділення забруднюючих речовин, а не джерела забруднення атмосферного повітря.

Точки контролю викидів забруднюючих речовин джерел №1026 та №1027 розташовані в газовідводах, з'єднаних однією димовою трубою.

Методика №38 (п. 5.3) визначає, що при роботі кількох джерел виділення забруднюючих речовин (технологічних агрегатів) на одне джерело викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для якого встановлений норматив дозволеного викиду, необхідно вести контроль величин забруднюючих речовин, що утворилися і відходять від кожного технологічного агрегату, і порівнювати їх  із встановленими гранично допустимими нормативами.

Під час проведення перевірки та складання акту, на підставі якого був визначений розмір збитків, що складає ціну позову, Державним управлінням  екології та природних ресурсів в Полтавській області не була врахована та обставина, що до одного джерела викиду забруднюючих речовин (димової труби) приєднані два джерела виділення забруднюючих речовин (№1026 та №1027), а отже не було з'ясовано щодо внеску кожного з вказаних джерел виділення забруднюючих речовин до величини викиду діоксину сірки.

На підставі вище викладеного слід дійти висновку про недостовірні дані матеріалів перевірки, що лягли в основу при визначенні збитків.

Посилання позивача на той факт, що інша піч –джерело №1027, не працювала на час замірів, не може прийняте до уваги, оскільки матеріали перевірки цієї інформації не містять.

2. Згідно вимог п. 1.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природо ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

Зазначене стверджує те, що наявність само факту правопорушення (наднормативного викиду) не є достатнім для стягнення збитків, визначених за Методикою №38.

Наднормативними   викидами   забруднюючих речовин в  атмосферне повітря за пп.5.1.1 п. 5.1 Методики вважаються викиди забруднюючих речовин,  які  перевищують  рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку.

     При цьому зі змісту п. 5.2 цієї ж Методики вбачається, що наднормативні  викиди  забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначені в пункті 5.1.1, можуть відбуватися  за рахунок неефективної роботи газоочисних установок, роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або їх невикористанні, порушення технологічних режимів тощо.

За зазначеного вище слід дійти висновку, що шкода у вигляді наднормативних викидів забруднюючих речовин може бути спричинена лише порушенням роботи відповідної установки, обладнання.

В межах наданих позивачем доказів робота установки виробництва елементарної  сірки, зокрема печей дожигу, відповідає технологічному регламенту на дану установку, який залучено до справи.

Згідно вимог п. 9.5 технологічного регламенту об'ємна доля двоокису сірки в димових газах на виході з печі складає 1,45%.

За результатами звернення АТ «Укртатнафта» до Відкритого акціонерного товариства «Український інститут про проектуванню нафтопереробних та нафтохімічних підприємств»(ВАТ ІНХП «Укрнафтохімпроект») щодо перерахування об'ємної долі двоокису сірки в димових газах на виході з печі 1,45% в мг/м3 та г/сек. з урахуванням вимог наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006р. №309 «Про затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел»(Наказ №309), останній за листом від 12.10.2007р. №05/12050ф-1497 надав розрахунок, за яким концентрація забруднюючої речовини –діоксину сірки, відповідно до технологічного регламенту, може складати 100,16 г/сек.

За розрахунком нових параметрів гранично допустимого викиду за діоксином сірки, розробленим ВАТ ІНХП «Укрнафтохімпроеукт», для однієї печі (джерело 1026) гранично допустимий викид має дорівнювати 83,5303 г/сек.

За розрахунком збитків за понаднормативні викиди забруднюючих речовин, складеним позивачем, фактичний викид забруднюючої речовини від печі дожигу АТ «Укртатнафта»(джерело №1026) склав 16,1637 г/сек.

З викладеного вище вбачається, що установка виробництва елементарної сірки здійснює викиди забруднюючих речовин в значно менших розмірах, ніж встановлено технологічним регламентом та проектом параметрів гранично допустимих викидів за діоксином сірки.   

Пунктом 1.4. Наказу №309 визначено, що якщо  для  стаціонарного  джерела  встановлені нормативи граничнодопустимого викиду забруднюючої речовини та  технологічний норматив  допустимого  викиду,  тоді  застосовується технологічний норматив допустимого викиду.

За викладеного, слід дійти висновку у відсутності такої складової відповідальності як протиправні дії (враховуючи відсутність порушень роботи установки з виробництва сірки) та вини АТ «Укртатнафта»(враховуючи відсутність перевищення технологічного нормативу допустимого викиду та встановленого для підприємства згідно Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення №530030 від 08.09.2003р. для АТ «Укртатнафта»нормативу на сукупність джерел викидів діоксину сірки  –250,417 г  або 7 897,151 тн/рік).

Фактично (за звітними даними 2003-2004 року, які не спростовуються позивачем) викиди діоксину сірки  підприємством складали, відповідно, 138,17 сек. та 201,69 г/сек., що значно менше встановленого для підприємства  нормативу 250, 417 сек.

Враховуючи викладене та ту обставину, що:

(1) за власними висновками Державного управління екології, яке здійснювало перевірку, що закріплені в протоколі вимірювання вмісту забруднюючих речовин №5 від 09.06.2004р., перевищення обсягів викидів діоксину сірки, встановленого в Дозволі №530030 (п.17) не відбулося. Про це відмічено і в довідці Держуправлівння від 01-03.10.2003р., а в додатку №2 до акту відбору проб викидів стаціонарних джерел за №5 від 03-04.06.2004 року зазначено, що перевищення граничнодопустимого викиду по діоксину сірки, встановленого для підприємства немає, перевищення гранично допустимих концентрацій діоксину сірки в житловій зоні та на межі санітарно-захисної зони відсутні;

(2) Стаття 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначає, що шкода, завдана    порушенням    законодавства   про   охорону атмосферного  повітря,  підлягає  відшкодуванню   у   порядку   та розмірах, встановлених законом, а не Методикою №38, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  В позові відмовити.

2.  Копію цього рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними в його вступній частині.

СУДДЯ                                                БУНЯКІНА Г.І.

Примітка: Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після

закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено  лише   вступну   та резолютивну  частини  рішення,  воно  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

                  У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили  після розгляду справи апеляційною інстанцією.