Постанова

від 11.08.2009 по справі 12/342-3/241

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/342-3/241

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.08.09 р.                                                                                          № 12/342-3/241          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Корсакової Г.В.

суддів:                              Мельника С.М.,

Рудченка С.Г.

При секретарі судового засідання  Матвієвській Г.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: Козачук О.А.–за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р.

по справі          № 12/342-3/241 (суддя Бунякіна Г.І.)

за позовом          Державної екологічної інспекції в Полтавській області, м. Полтава

до  Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», м. Кременчук

про стягнення 1 939 330,67 грн. збитків завданих державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. в задоволенні позову Державної екологічної інспекції в Полтавській області до Закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»про стягнення 1 939 330,67 грн. збитків завданих державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. по справі № 12/342-3/241 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

На підставі апеляційної скарги Державної екологічної інспекції в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р., згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 14.07.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

ЗАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Державною екологічною інспекцією в Полтавській області на адресу апеляційного господарського суду надіслано клопотання (вх. № 2-05/3134 від 31.07.2009р.), в якому позивач просить справу розглядати без участі його представника.

Оскільки явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства акціонерним товариством «Укртатнафта», в ході якої 03-04.06.2004 року здійснено відбір проб викидів стаціонарних джерел № 5.

За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт відбору проб викидів від 03.04.2004 року, в якому вказано, що від виробництва № 2 - установка елементарної сірки піч дожигу 8-11-1 (джерело забруднення атмосфери (ДЗА) № 1026) викиди діоксиду сірки в атмосферне повітря здійснювались з перевищенням гранично допустимого викиду (а.с.7 т. І).

Відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел № 5 від 09.06.2004р. потужність викиду сірки на ДЗА №1026 становила 16,1637 г/сек при дозволеному 3, 7338 г/сек. (а.с. 10 том І)

Гранично допустимі викиди для АТ «Укртатнафта»встановлені Дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №530030, виданим Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області 08.09.2003р. із терміном дії до 31.12.2005р.

В акті про дотримання вимог повітряохоронного законодавства на джерелі № 1026 АТ «Укртатнафта»від 25.06.2004р. встановлено, що джерело забруднення атмосферного повітря (ДЗА) № 1026 (піч дожигу сірководня до діоксину сірки) знаходиться на установці виробництва елементарної сірки. На цьому ДЗА роками згідно даних квартальних звітів по контролю встановлених нормативів викиду фіксується перевищення норматива діоксида сірки (а.с. 11-13 том І).

Державне управління екології та природних ресурсів в Полтавській області надіслало відповідачу претензію № 102 від 26.07.2004р., якою повідомило, що вищевказаними наднормативними викидами в атмосферне повітря державі було заподіяно збитків на суму 1 939 330,67 грн., які підраховані згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 38 від 18.05.1995р.  (а.с. 6 том І).

Листом від 13.08.2004р. № 14/08-1091 відповідачем претензійні вимоги Державного управління екології та природних ресурсів в Полтавській області відхилено повністю (а.с. 14 том І).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України «Про охорону атмосферного повітря»передбачено, що атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища. Наведений Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Статтею 11 названого Закону визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено у статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», зокрема, до них віднесено перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела - гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду (ст. 1 Закону).

Пунктом 3.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 38 (далі - Методика) джерело забруднення атмосферного повітря визначено, як об'єкт, що розповсюджує забруднюючі атмосферне повітря речовини.

При цьому, в п. 3.2. Методики визначено поняття джерело виділення забруднюючих речовин як об'єкт, в якому відбувається утворення забруднюючих речовин (технологічна установка, обладнання, апарат та інше).

Отже, вищенаведеними положеннями Методики розділені поняття «джерело забруднення»та «джерело виділення», які не є тотожними.

Судом першої інстанції, з огляду на вищевикладене, встановлено, що піч дожигу сірководня до діоксиду сірки S-11-1 (джерело № 1026) за своїми технічними  характеристиками відноситься до джерела виділення забруднюючих речовин, а не джерела забруднення атмосферного повітря.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи таблиці № 4 «Технологічного регламенту виробництва газової технічної сірки з блоком регенерації розчину моноетаноламіну»розробленого АТ «Укрнафтохімпроект»вивід димових газів з печі дожигу S-11-1 (джерело № 1026) та печі дожигу S-11-2 (джерело № 1027) відбувається у димохідну трубу S-12 (а.с. 62 том ІІ).

Таким чином, до одного джерела забруднення атмосферного повітря (димохідної труби) приєднано газоходи від двох джерел виділення забруднюючих речовин (печі дожигу S-11-1 та  S-11-2).

Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до п. 5.3. Методики при роботі кількох джерел виділення забруднюючих речовин (технологічних агрегатів) на одне джерело викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, для якого встановлений норматив дозволеного викиду, необхідно вести контроль величин забруднюючих речовин, що утворилися і відходять від кожного технологічного агрегату, і порівнювати їх  із встановленими гранично допустимими нормативами.

Під час проведення перевірки та складання акту, на підставі якого був визначений розмір збитків, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Полтавській області обставини щодо приєднання двох джерел виділення до одного джерела забруднення атмосферного повітря (димової труби) не враховано, та не з'ясовано внеску кожного з вказаних джерел виділення забруднюючих речовин до величини викиду діоксину сірки.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недостовірність даних матеріалів перевірки, що стали підставою при визначенні збитків.

Наднормативними   викидами   забруднюючих речовин в  атмосферне повітря за пп.5.1.1 п. 5.1 Методики вважаються викиди забруднюючих речовин,  які  перевищують  рівень гранично допустимих або тимчасово погоджених викидів, встановлених дозволами на викид, які видані у встановленому порядку.

При цьому зі змісту п. 5.2 цієї ж Методики вбачається, що наднормативні  викиди  забруднюючих речовин в атмосферне повітря, визначені в пункті 5.1.1, можуть відбуватися  за рахунок неефективної роботи газоочисних установок, роботи технологічного обладнання при несправних газоочисних установках або їх невикористанні, порушення технологічних режимів тощо.

Докази наявності перелічених причин, які можуть призвести до наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в матеріалах справи відсутні. При цьому, як вбачається з Акту перевірки повітряохоронного законодавства на джерелі № 1026 АТ «Укртатнафта»від 25.06.2004р. на час перевірки порушень технологічного регламенту не спостерігалось (а.с.11-12 т.1).

Згідно Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення № 530030 від 08.09.2003р. для АТ «Укртатнафта»встановлений норматив на сукупність джерел викидів діоксину сірки –250,417 г/сек. або 7897,151 тн/рік.

Фактично (за звітними даними 2003-2004 року, які не спростовуються позивачем) викиди діоксину сірки  підприємством складали, відповідно, 138,17 г/сек. та 201,69 г/сек., що значно менше встановленого для підприємства  нормативу 250, 417 г/сек.

Крім того, в додатку №2 до акту відбору проб викидів стаціонарних джерел за №5 від 03-04.06.2004 року зазначено, що перевищення граничнодопустимого викиду по діоксину сірки, встановленого для підприємства немає; перевищення гранично допустимих концентрацій діоксину сірки в житловій зоні та на межі санітарно-захисної зони відсутні.

Стаття 34 Закону України “Про охорону атмосферного повітря” передбачає, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Згідно зі статтями 33, 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вину заподіювача шкоди. Настання відповідальності у вигляді стягнення збитків безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені у даній справі обставини, зібрані у ній докази та наведені вимоги законодавства, судова колегія вважає, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем шкоди (збитків), їх розмір та протиправну поведінку відповідача, що виключає застосування до АТ «Укртатнафта»відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. у справі № 12/342-3/241 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 02.06.2009р. у справі № 12/342-3/241 залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 12/342-3/241 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя                                                            Корсакова Г.В.

Судді:                                                                                Рудченко С.Г.

                                                                                           Мельник С.М.

Дата відправки  26.08.09