Рішення

від 14.07.2009 по справі 6/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

14.07.2009                                                             Справа  № 6/159

За позовом Благодійного Фонду "Товариство Розвитку" (м. Одеса, вул. Єкатерининська 1, кв.5, ЄДРПОУ  21010020),

до відповідача: ТзОВ "Шенборн" (м. Мукачево, вул. Пряшевська-бокова 8а,   ЄДРПОУ 30420264),

про:  стягнення  суми 160462,38  гривень, з яких 4937,68 грн. пеня, 5126,14 грн. не одержані доходи, 4850,80 грн. проценти за користування чужими грішми,   9962,66 грн. інфляційні збитки,  1460,78 грн. 3% річних, 134118,32 грн неустойки за неподання копій декларацій про прибуток.

(позовні вимоги викладено у відповідності до письмової заяви позивача від 30 грудня 2008року про збільшення позовних вимог, поданої у відповідності до вимог ст. 22ГПК України).

Спір вирішується  в порядку п. 4 ст. 69 ГПК України за погодженням сторін.

Головуючий суддя - Кадар Й.Й.   

Представники:

Від позивача –Дейніс В.О., адвокат;

Від відповідача –не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: Благодійний фонд "Товариство Розвитку" (далі - позивач), звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до ТзОВ "Шенборн" (далі - відповідач) про стягнення  суми 146589,40  гривень, з яких 4937,68 грн. пеня, 3921,46 грн. не одержані доходи, 3541,36 грн. проценти за користування чужими грішми,   9275,20 грн. інфляційні збитки, 1133,42 грн. 3% річних, 123774,28 грн неустойки за неподання копій декларацій про прибуток.

       Ухвалою Господарського суду № 6/159 від 18.08.2008р. судом порушено провадження у справі.

       09.09.2008р. справу Ухвалою Господарського суду № 6/159 від 09.09.2008р. було зупинено, оскільки відповідачем, ТзОВ "Шенборн", було оскаржено рішення по справі №6/77, що пов"язана з данною справою.

  Ухвалою Господарського суду № 6/159 від 29.01.2009р. поновлено провадження у справі, оскільки 20.01.2009р. Львівським Апельційним судом апеляційну скаргу відповідача по справі 6/77 було залишено без розгляду.

     Представником позивача, позов з урахуванням збільшення позовних вимог підтримано. Наполягає на задоволенні позовних вимог посилаючись на обгрунтування та підтвердження їх підстав згідно з доданими до матеріалів справи документальними доказами. Просить суд визнати поважними причини пропуску ним строку позовної давності щодо відповідних вимог про застосування штрафних санкцій покликаючись на дотримання сторонами принципу добросовісності, сприяння ним у виконанні відповідачем своїх зобов"язань за Договором позики, шляхом не висування вимог щодо сплати штрафних санкцій, та сподівання на добровільне виконання відповідачем договірних зобов"язань.   

   Відповідач надіслав відзив на позов, який зокрема обгрунтовує тим, що позивачем було пропущено строк щодо позовної давності, заявлені вимоги Позивача є надмірно завищеними порівняно із ймовірними та документально не доведеними збитками які міг зазнати позивач в результаті невиконання вимог Договору цільової безпроцентної позики № 01/05 від 15.03.2005р. Крім того, на думку відповідача з метою забезпечення Договору позики між позивачем та відповідачем укладено Договір застави майна на ін"єктор, вартість якого відповідала сумі позики. Отже у разі порушення відповідачем зобов'язань по Договору позики, позивач вправі був задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна. За вказаних обставин просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

З метою безпосереднього врегулювання спору, розгляд справи судом за погодженням сторін неодноразово відкладався.

     Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, письмово викладеної позиції з приводу позовних та уточнених вимог суду не подав, уповноваженого представника в засідання суду не направив.

      За таких обставин справа розглядається за ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

       Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши додатково подані докази, суд

                                           ВСТАНОВИВ:

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 19 червня 2008 року Господарським судом Закарпатської області було винесено Рішення у справі № 6/77 за позовом Благодійного фонду «Товариство розвитку»(далі за текстом -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шенборн»(далі за текстом -Відповідач), яким було розірвано Договір цільової безпроцентної позики (далі за текстом -Договір позики) від 16 березня 2005 року №01/05 між Позивачем та Відповідачем, а також стягнуто з Відповідача на користь Позивача безпроцентну позику у сумі 70849,6 грн. (сімдесят тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 60 коп.), а також суму 793,5 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 50 коп.) у якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,0 (сто вісімнадцять гривень) у якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому Позивач стверджує, що у вищеприведеному судовому рішенні встановлено ряд об"єктивних обставин, які дозволяють Позивачу законно вимагати стягнення з Відповідача пені, неодержаного доходу, проценту за користування чужими грішми, інфляційного збитку, 3-х процентів річних та неустойки. Отже, судовим рішенням встановлені наступні обставини: відповідно до п.п. 4.1, 4.2 та 5.1 Договору позики Відповідач повинен був повернути суму позики протягом 5 років з моменту отримання позики; відповідно до п. 4.2 Договору позики перша частка по поверненню позики повинна була надійти до Позивача у 2006 році, починаючи з 17 вересня 2006 року;          ні у 2006, ні у 2007 роках жодної суми на повернення позики Відповідачем не перераховано; Відповідачу було направлено лист-вимогу від 17 грудня 2007 року №203 з вимогами про виконання умов Договору позики (щорічне повернення позики та надання податкової звітності), але жодної відповіді на заявлені вимоги Позивачу не надходило, чергові частки повернення суми позики не надійшли; відповідно до п. 6.1 Договору позики Відповідач кожний звітний період після отримання позики повинен був надавати Позивачу копію декларації про податок на прибуток не пізніше трьох днів з моменту направлення такої декларації до податкових органів; Відповідачем жодного разу не надавалась така декларація.

В якості правової підстави заявленого позову Позивач покликається на положення наступних норм законодавства.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України 2003 року (далі за текстом - ГКУ) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГКУ та іншими законами.

Згідно із ст. 224 ГКУ під збитками розуміються серед іншого не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Ст. 230 ГКУ визначає штрафні санкції як грошову суму (неустойку, штраф, пеню), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 232 ГКУ, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, ст. 1214 Цивільного кодексу України 2003 року (далі за текстом - ЦКУ) встановлює, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦКУ). У свою чергу ст. 536 ЦКУ передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Враховуючи, що Договором позики та законом розмір процентів за користування чужими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання розмір процентів не встановлений, у такому разі відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦКУ за аналогією повинна застосовуватися ст. 1048 ЦКУ, згідно з якою, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такий висновок підтверджується Постановою Верховного суду України від 24 січня 2006 року №14/130, якою до спірних правовідносин було застосовано за аналогією ст. 1048 ЦКУ в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки між сторонами розмір проценту не встановлено.

Ст. 625 ЦКУ України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому проценти, передбачені ст. 536 ЦКУ, мають іншу правову природу, ніж зазначені в ст. 625 ЦКУ; тому за наявності підстав необхідно стягувати як три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦКУ, так і проценти за користування чужими грошовими коштами. Такий висновок підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема постановами № 24/555 від 25 травня 2006 року, № 21/186-05 від 19 січня 2006 року, № 20-9/024 від 04 жовтня 2005 року, № 20-9/024-10/245.

Отже, як стверджує позивач його підприємство має статус благодійної організації згідно із законом України «Про благодійництво та благодійні організації»від 16 вересня 1997 року. Ст. 19 даного Закону передбачає, що благодійні організації можуть отримувати доходи, серед іншого, від депозитних вкладів.

Згідно з офіційною статистикою Національного банку України середньозважена відсоткова ставка у річному вираженні за строковими депозитами у гривні становила у період з 17 вересня 2006 року по 05 серпня 2008 року (688 днів) 10,29%, отже середньозважений дохід за письмовими  розрахунком позивача, за вказаний період складає 2645,61 грн. Середньозважена відсоткова ставка у річному вираженні за строковими депозитами у гривні становила у період з 17 вересня 2007 року по 05 серпня 2008 року (323 дні) - 10,57%, отже середньозважений дохід за розрахунками позивача, за вказаний період складає 1275,85 грн. Згідно з офіційною статистикою Національного банку України середньозважена відсоткова ставка у річному вираженні за строковими депозитами у гривні становила у період з  05 серпня 2008 року по 30 грудня 2008 року (146  днів з моменту подання позовної заяви) - 11,04%, отже середньозважений дохід за розрахунком позивача, за вказаний період  складає 1204,68 грн. Таким чином сумарно, з врахуванням збільшених вимог станом на 30 грудня 2008р. Відповідач повинен сплатити позивачу суму 5126,14 грн.(2645,61 + 1275,85 + 1204,68) у відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів.

Виходячи із п.п. 4.1 та 4.2 Договору позики Відповідач повинен був повернути першу частку позики не пізніше 17 вересня 2006 року, а другу частку позики - не пізніше 17 вересня 2007 року. Відповідач своїх зобов'язань з повернення першої та другої часток позики не виконав, а продовжив уже безпідставно користуватися грошима Позивача. У цьому зв'язку Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві проценти за користування чужими грошима у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка згідно з офіційними даними Національного банку України становила 8,5% річних з 10 червня 2006 року, 8,0% річних з 01 червня 2007 року, 10,0% річних з 01 січня 2008 року, 12,0% річних з 30 квітня 2008 року по 05 серпня 2008 року (день подання позову) включно. Таким чином позивачем нараховано до сплати процент за користуванням чужими коштами сумі 3541,36 грн. (2340,29 + 1201,07).

Згідно  з офіційними данними Національного банку України облікова ставка, починаючи з 01.04.2008р. встановлена на рівні 12%, таким чином збільшена вимога за розрахунками Позивача за період з 05 серпня 2008р. по 30 грудня 2008р. становить 1309,44 грн. отже до стягнення підлягають нараховані позивачем проценти за користуванням  чужими грішми в сумі 4850грн. (3541,36 +1309,44).

Відповідно до офіційної інформації Державного комітету статистики України індекс інфляції в Україні за період з 17 вересня 2006 року по 30 червня 2008 року склав 43%, а у період з 17 вересня 2007 року по 30 червня 2008 року - 25%. Отже, Відповідач повинен сплатити Позивачу інфляційний збиток 9275,2 грн. згідно поданого розрахунку.

Згідно з  офіційної інформації Державного комітету статистики України індекс інфляції в Україні за період з 06 серпня 2008 року по 30 грудня 2008 року включно становив 6,3%, таким чином збільшення позовної вимоги в цій частині за розрахунками позивача становить 687,46 грн., а сумарно станом на 30 грудня 2008р. інфляційний збиток становить 9962,66 грн. (9275,2 + 687,46) який підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем нараховано до стягненння 3% річних за період з 17 вересня 2006 року по 05 серпня 2008р.- 771,31 грн., та з 17 вересня 2006 року по 05 серпня 2008р - 362,11грн. (всього 1133,42 грн.), а з врахуванням збільшених вимог, за період з 05 серпня 2008р. по 30 грудня 2008р. в сумі 327,3грн., то таким чином сумарно, нарахований розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача станом по 30 грудня 2008р. становить 1460,78 грн. (1133,42 + 327,36).

Як стверджує позивач п.6.1 Договору позики встановлює обов'язок Відповідача надавати Позивачу копію декларації про податок на прибуток із штампом державної податкової інспекції не пізніше трьох днів з моменту подання такої звітності. Згаданим Рішення Господарського суду Закарпатської області було встановлено, що Відповідач жодного разу не надав Позивачеві такої декларації. Відповідно до цього ж п. 6.1 Договору позики Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку у розмірі 0,1% від суми усієї раніше сплаченої Відповідачеві позики за кожний день прострочення.

Згідно з п. 11.1 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року податковими періодами стосовно податку на прибуток підприємств визначено календарні квартал, півріччя, три квартали та рік. Разом з тим ст. 69 закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року було встановлено для платників податку на прибуток у 2006 році сплату податку на прибуток за результатами одинадцяти місяців 2006 року за правилами, встановленими для повного- податкового періоду. Відповідно до згаданої статті сплата податку на прибуток та подання податкової декларації з цього податку за одинадцять місяців 2006 року мала здійснюватися у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

П. 4.1.4 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Водночас, відповідно до цього ж пункту закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року, якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Виходячи з викладених умов Договору позики та вимог законодавства, Відповідач зобов'язаний був надавати Позивачу копії декларацій про податок на прибуток із штампом державної податкової інспекції не пізніше 13 квітня 2006 року, 12 липня 2006 року, 12 листопада 2006 року, 23 грудня 2006 року, 12 лютого 2007 року, 13 квітня 2007 року, 12 липня 2007 року, 12 листопада 2007 року, 12 лютого 2008 року та 13 квітня 2008 року. Враховуючи, що вказані декларації Відповідачем не надавались. Отже, Відповідач зобов'язаний   сплатити Позивачу неустойку за вказані періоди в розмірі 123774,28 грн. та 10344,04грн. за неподання декларацій на прибуток за період з 05 серпня 2008р. по 30 грудня 2008р., згідно збільшених вимог, а всього 134118,32 грн. відповідно до поданого Позивачем розрахунку.

Аналізуючи позицію сторін, з приводу заявлених позовних вимог суд дійшов наступних висновків.

      Позивачем доведений факт порушення відповідачем умов договору позики № 01/05 від 16 березня 2005р. та наведено обґрунтовані доводи з належними  доказами, щодо відповідальності відповідача за порушення ним грошового зобов”язання, а отже позов в частині стягнення суми 5126,14 грн. не одержані доходи, суми 4850,80 грн. проценти за користування чужими грішми,  суми 9962,66 грн. інфляційні збитки, суми 1460,78 грн. 3% річних, підлягає задоволенню у заявленому розмірі (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Щодо вимог Позивача про стягнення нарахованої пені та неустойки, то в цій частині позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язань.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобв"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якшо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня коли зобов"язання мало бути виконано.Враховуючи положення п. 4.2 Договору Позики Відповідач повинен був виконати данні зобов"язання по поверненню частини позики (у розмірі 13640грн. відповідно до п. 5.1 Договору Позики) до 17.09.2006р. Відповідно друга частина у розмірі (13640грн) надійти до 16.09.2007р. Згідно ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України якщо інші строки не встановленні цим кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 258  Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені застосовується позовна давність один рік.

Позивач звернувся з позовом 07.08.2008р., в межах річного строку давності щодо частини вимог стосовно штрафних санкцій (в данному випадку кінцевий строк давності закінчується 17.09.2008р.), то таким чином до стягнення підлягає пеня у розмірі 545,60грн. (13640*01%*40 днів), з огляду на приписи ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності у поданому відзиві на позовну заяву, отже решта відповідних вимог позивача щодо штрафних санкцій погашена строком позовної давності і в задоволенні такої належить відмовити.

З аналогічних мотивів, підлягає до часткового задоволення вимога про стягнення неустойки на суму 20404,68грн. а саме за період з 13.02.2008р. по 05.08.2008р. (70849,6*0,1%*174днів) в розмірі 12327,83 грн. та з 14.04.2008р. по 05.08.08р.(70849,6*0,1%*114днів) в розмірі 8076,85 грн. а всього 20404,68грн. з враховунням умов Договору Позики (п.6.1), щодо періодів надання відповідачем відповідних декларацій (про що детально було викладено в описовій частині Рішення) та в межах строку позовної давності. При цьому судом взято до уваги, що наведені позивачем причини пропуску позовної давності не є поважними, а зводяться до вчинення ним дій направлених на спонукання відповідача до добровільного виконання останнім договірних зобов"язань виходячи із принципу добросовісності, що не перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав, а отже у задоволенні клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку позовної давності слід відмовити.

Щодо задоволення збільшення позовних вимог про стягнення нарахованої позивачем неустойки (за період з 05 серпня 2008р. по 30 грудня 2008р. в розмірі 10344,04 грн.) то вони позивачем заявлені безпідставно, враховуючи, що згаданим вище Рішенням Господарсього суду Закарпатської області від 19 червня 2008 року у справі № 6/77  Договір позики від 16 березня 2005 року №01/05 - розірвано, а отже у відповідача відсутній обов”язок надавати позивачу декларації на дохід відповідно до умов вищеприведеного Договору позики і як наслідок відсутні підстави для застосування відповідальності Відповідача у вигляді неустойки.

Щодо заперечень відповідача зокрема щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то вони судом частково враховані вищеприведеним. Стосовно решти заперечень відповідача, судом взято до уваги, що заявлені вимоги Позивачем у цій справі грунтуються на погоджених сторонами у Договорі позики умовах, діючих нормах цивільного законодавства та судовій практиці, які детально проаналізовані судом, та дана їм відповідна оцінка висновками викладеними у даному рішенні суду.

Таким чином вказані заперечення відповідача на увагу суду не заслуговують та судом відхиляються.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суду у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутнісь обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також  інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.    

Витрати по сплаті держаного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на обидві сторони  пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

     Керуючись ст.ст. 49, 69, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України  суд

                                                    ВИРІШИВ

   1. Позов задовільнити частково.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенборн" (м. Мукачево, вул. Пряшевська-бокова 8а,  ЄДРПОУ 30420264; п/р 26008001157288 у філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Ужгород, МФО 312226) на користь Благодійного Фонду "Товариство Розвитку" (м. Одеса, вул. Єкатерининська 1, кв.5, ЄДРПОУ  21010020; п/р 26002964866413 у філії ЗАТ "ПУМБ", м. Одеса, МФО 328191 ) суму 545,60 грн. (п"ятсот сорок п"ять грн., шістдесят коп.) пені, суму 5126,14 грн.(п"ять тисяч, сто двадцять шість грн., чотирнадцять коп.) не одержаних доходів, суму 4850,80 грн. (чотири тисячі вісімсот п"ятдесят грн., вісімдесят коп.) процентів за користування чужими грішми, суму 9962,66 грн. (дев"ять тисяч дев"ятсот шістдесят дві грн. шістдесят шість коп.) інфляційних збитків, суму 1460,78 грн. (тисячу чотиристо шістдесят грн. сімдесят вісім коп.) 3% річних, суму 20404,68грн. (двадцять тисяч чотиристо чотири грн. шістдесят вісім коп.) неустойки за неподання копій декларацій про прибуток, суму 422,04грн. (чотиристо двадцять дві грн. чотири коп.) у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 31,03грн. (тридцять одну грн. три коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати на вимогу позивача.

 Рішення підписано та оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуальног кодексу України, 20 липня 2009року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального  кодексу України.           

         Суддя                                                          Кадар Й.Й.