Рішення

від 23.07.2009 по справі 31/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/146

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/146

23.07.09

За позовом             Приватної фірми «Ультра», м. Харків

до          1. Закритого акціонерного товариства СК «Раритет», м. Київ

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес», м. Київ

про          стягнення 239 085 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Штейнберг О.В. –пред. по довір.

Від відповідача 1.          Трегубов С.В. –пред. по довір.

Від відповідача 2.          Мельниченко О.В. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 239 085, 00 грн. Заявлені  позовні вимоги мотивовані тим, що у 2007 р. між ним та Відповідачем-2 було укладено договір перевезення, відповідно до якого Відповідач-2 зобов‘язався надати Позивачу послуги з перевезення вантажу.

У 2008 р. на адресу Позивача за авіавантажною накладною було відправлено з Швейцарії вантаж годинників.

Відправлений вантаж на адресу не надійшов, та Позивачем його отримано у встановленому порядку не було. Позивач неодноразово звертався на адресу Відповідача-2 з листами щодо пояснення обставин перевезення  та з вимогою здійснення розшуку та  передачі  вантажу. Проте Відповідачем-2 у порушення норм чинного законодавства України відповідей на звернення Позивача надано не було. Відповідач-2 ухилявся від підписання комерційного акту про втрату/загибель вантажу.

Відповідно до умов договору перевезення у разі необхідності отримання страхових послуг Позивач зобов‘язувався звертатися з відповідним замовленням до Відповідача-2.

За взаємною домовленістю сторін страхування здійснюється у відповідності з правилами страхування вантажів та багажу Відповідача-1.

Згідно виставленого рахунку Позивачем було оплачено послуги Відповідача-2 щодо документального оформлення договору страхування та страхову премію Відповідача-1 як страховика за договором страхування.

Відповідно до умов договору страхування вантаж Позивача було застраховано від усіх ризиків, пошкодження, знищення, нестачі. Згідно з умовами договору страхування Відповідач-1 прийняв на себе зобов‘язання протягом 2 робочих днів як тільки стане відомо про настання страховик випадків вжити всіх необхідних заходів щодо оформлення документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.

Порядок виплати страхового відшкодування було встановлено умовами договору страхування.

У зв‘язку з цим, Позивач в установленому порядку звернувся до Відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування, проте Відповідач-1 у порушення встановленого порядку не здійснив підготовку страхового акту та не здійснив виплату страхового відшкодування на користь Позивача.

З огляду на це, Позивач просив суд зобов‘язати Відповідача-2 визнати факт повної загибелі вантажу та стягнути з Відповідача-1 страхове відшкодування з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних.

18.02.2009 р. ухвалою Господарського суду Харківської області справу №49/237-08 було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.03.2009 р. №01-1/223 справу було передано для розгляду судді Качан Н. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 р. справі було присвоєно №31/146 та призначено її до розгляду на 23.04.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2009р. розгляд справи було відкладено на 28.05.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 18.06.2009р.

В судовому засіданні 18.06.2009р. було оголошено перерву до 15.07.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 15.07.2009р. було оголошено перерву до 23.07.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов у формі заперечень на позовну заяву. У відзиві  Відповідач-1 вказував на те, що умовами укладеного між Відповідачем-1 та Позивачем договору страхування вантажу та нормами Закону України «Про страхування»було встановлено порядок здійснення страхового відшкодування. Позивач дійсно один раз звертався до Відповідача-1 з заявою щодо виплати страхового відшкодування, у зв‘язку з чим Відповідач-1 розпочав оформлення документів для виплати страхового відшкодування. Для цього Відповідач-1 звернувся до Позивача з листом, яким просив Позивача надати документи, необхідні для вирішення питання з виплатою страхового відшкодування. Зазначені документи Позивачем надано не було, і будь-якої відповіді у встановленому порядку на лист Відповідача-1 позивачем не надсилалося.

З огляду на це, Відповідач-1 вважає, що ним належним чином було виконано умови договору страхування, а тому спір між ним та Позивачем не існує і просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 у судовому засіданні проти позову заперечував та надав до суду відзив на позов у формі заперечень на позовну заяву.

Заперечуючи позов  Відповідач-2 вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та Позивачем договору було передбачено відповідальність сторін у рамках, визначених генеральними умовами TNT та діючим законодавством України.

Генеральними умовами TNT встановлено порядок настання відповідальності Відповідача-2 за втрату, пошкодження або затримку вантажу, відповідно до якого до правовідносин підлягає застосуванню Варшавська конвенція 1929 р. Генеральними умовами TNT було передбачено, що у разі перевезення Відповідачем-2 цінних речей за дорученням клієнта, відповідальність за втрату, пошкодження або затримку зазначених цінних речей несе клієнт.

Нормами чинного законодавства України та договору перевезення не було передбачено складення Відповідачем-2 так званого комерційного акту про втрату вантажу, на чому наполягає Позивач.

З огляду на це, Відповідач-2 просив суд у задоволенні позову в частині зобов‘язання Відповідача-2 визнати факт повної загибелі вантажу та скласти комерційний акт про втрату вантажу відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між Позивачем та Відповідачем-2 –представником світової мережі TNT express у особі директора регіонального представництва у м. Харкові було укладено Договір перевезення №ХА-2007/152 Асс. №5873 (надалі –«Договір перевезення»), відповідно до розділу 1 якого Відповідач-2 зобов‘язався надати послуги з доставки відправлень Позивача до пункту призначення за адресою, що вказується у Транспортній накладній TNT у відповідності до Генеральних умов перевезень TNT (додаток 31 до Договору перевезення), а Позивач зобов‘язався сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату у відповідності з узгодженими тарифами.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.5. Договору перевезення у рамках зазначеного договору під відправленням розуміється відправлення документального характеру або вантаж, який передано/прийнято до перевезення та який перевозиться за транспортною накладною TNT. Вантажем визнається відправлення не документального характеру, що транспортується повітряним чи наземним транспортом або щодо якого відбуваються операції, передбачені Договором перевезення (крім поштових відправлень, що перевозяться згідно з міжнародною поштовою угодою, і багажу, що перевозиться згідно з багажною квитанцією), підлягає митному оформленню, як у країні відправлення, так і у країні призначення (для експортних/імпортних відправлень) та може бути застраховано.

Відповідно до п. 3.1. Договору перевезення Відповідач-2 зобов‘язався організовувати та виконувати експрес-перевезення або надавати послуги спеціального сервісу у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезень TNT та положень Договору перевезення (п. 3.1.1.), забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення Позивачу за адресою, що вказана у Транспортній накладній TNT (п. 3.1.2.), видавати відправлення Позивачу за адресою, що вказана у Транспортній накладній TNT. Факт одержання відправлення фіксується підписом Позивача у листі доставок відправлень (п. 3.1.3.).

Згідно з розділом 4 Договору перевезення Позивач зобов‘язався здійснити оплату послуг впродовж 7 банківських днів з дати виставлення рахунків і актів виконаних робіт та повернути підписаний примірник акту виконаних робіт Відповідачу-2 впродовж 7 банківських днів з моменту його отримання (п. 4.1.); розрахунок за надані послуги проводиться в національній валюті України на підставі тарифів і діючих надбавок за курсом Національного банку України на день прийому відправлення до перевезення (п. 4.2.); оплата Позивачем вартості експрес-перевезення імпортних відправлень в Україну і відправлень в межах України, коли Позивач є одержувачем відправлення та послуг спеціального сервісу здійснюється на умовах 100% передплати; Відповідач-2 надає Позивачу рахунок, після сплати якого (зарахування коштів на поточний рахунок Відповідача-2) відправлення доставляється за місцем призначення, що вказане у Транспортній накладній TNT (п. 4.3.).

Пунктом 5.1. Договору перевезення встановлювалося, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язань за Договором перевезення, сторони несуть відповідальність, передбачену Генеральними умовами перевезень TNT та чинним законодавством України.

01.04.2008 р. позивачем та Відповідачем-2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору перевезень, відповідно до якої сторони домовилися вважати таким, що втратив чинність, додаток №2 до Договору перевезення (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами «Глобал Експрес»), додаток №3 до Договору (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами «Економ Експрес»з оплатою в Україні), додаток №4 (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами «Глобал Експрес»з оплатою в Україні), додаток №5 (Тарифи на експрес-перевезення експортних відправлень за послугами «Економ Експрес»з оплатою в Україні) та погодилися застосовувати для розрахунків за послуги TNT з перевезень експортно-імпортних відправлень послугами «Глобал»та «Економ»тарифи, викладені у додатках №№1-3 до Додаткової угоди №1.

17.04.2008 р. між Позивачем та Відповідачем-1було укладено Договір страхування на одне перевезення №11-2008/629 (надалі –«Договір страхування»).

Пунктом 3 Договору страхування було визначено вантаж, що перевозиться: годинники rrelet», вагою брутто 3 100 кг., упаковані у картонний ящик.

Пунктом 6 Договору страхування було визначено умови страхування: від усіх ризиків на випадок пошкодження, знищення або нестачі під час перевезення відповідно та на умовах «Правил добровільного страхування вантажів та багажу»№11-02 від 10.06.2002 р.  

Пунктом 7 Договору страхування сторони домовилися про застосування безумовної франшизи у розмірі 1%.

Пунктом 8 Договору страхування страхову суму було визначено у сумі 245 285, 27 грн., страховий тариф –1 226, 43 грн.

Термін дії Договору страхування згідно з п. 9 було встановлено з 17.04.2008 р. до 01.05.2008 р.

Розділом 11 Договору страхування було встановлено порядок виплати страхового відшкодування, відповідно до якого оплата страхових відшкодувань здійснюється по страхових випадках, визначених у Договорі страхування (п. 11.1.1). Страхове відшкодування виплачується Відповідачем-1 на підставі заяви Позивача на проведення страхової виплати та страхового акту протягом 5 робочих днів після отримання всіх необхідних документів по страховому випадку (п. 11.1.2.). Відповідач-1 має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, коли: Позивачем вчинені навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку (пп. 11.1.3.1), Позивач повідомив свідомо неправдиві відомості про об‘єкт страхування (пп. 11.1.3.2.), Позивач несвоєчасно повідомив про настання страхового випадку без поважних на це причин або створив Відповідачу-1 перешкоди у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (пп. 11.1.3.3), Позивач не виконав своїх обов‘язків за Договором страхування (пп. 11.1.3.4.), Позивач отримав повне відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні (пп. 11.1.3.5.), а також у інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пп. 11.1.3.6.).

Згідно з п. 11.1.5. Договору страхування рішення про відмову у виплаті страхових відшкодувань приймається Відповідачем-1 у строк, не більше 5 робочих днів з дня представлення Позивачем необхідних документів і відомостей про настання страхового випадку.     

17.04.2008 р. Відповідачем-2 було виставлено Позивачу рахунок №РАС-02766 (копія  залучена до  матеріалів  справи) на оплату послуг з документального оформлення договору страхування та виплату страхової премії на суму 1471, 71 грн. з ПДВ.

17.04.2008 р. за авіавантажною накладною TNT №313029345 на адресу Позивача з Швейцарії фірмою Montres Perrelet SA було відправлено 13 ручних годинників, які було придбано Позивачем на підставі Контракту з фірмою Montres Perrelet SA на постачання годинників №PER-2 від 25.04.2005 р., додаткової угоди від 15.04.2008 р., специфікації від 15.04.2008 р. на загальну суму 48 475, 35 швейцарських франків (227 153, 00 грн.) (надалі –«Вантаж»).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру серії 12 ААА3 083599 Відповідачем-2 було прийнято від Позивача грошові кошти за страхування вантажу у сумі 1471, 71 грн. Копія ордеру  залучена до  матеріалів  справи та відповідно досліджувалася під час судового розгляду спору.

29.04.2008 р. листом №8 Позивач повідомив Відповідача-2 про те, що Вантаж Позивачем отримано не було та просив повідомити про стан Вантажу .Копія листа з доказом отримання його відповідачем -2 залучено до матеріалів справи та приймається судом як належний доказ яким підтверджуються заходи прийняті позивачем та наведене листування в порядку досудового врегулювання спору.

30.04.2008 р. Позивачем було направлено Відповідачу-2 заяву, якою Відповідача-2 було повідомлено про неотримання Вантажу Позивачем.

16.05.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача-1 заяву, якою Позивач просив провести страхове відшкодування за втрату Вантажу у сумі 245 285, 27 грн. (копія заяви є у матеріалах справи).

Листом від  06.06.2008 р. №227 (копія є у матеріалах справи) Відповідач-1 просив Позивача для вирішення питання виплати страхового відшкодування надати наступні документи: повідомлення про настання страхового випадку, комерційний акт, підписаний Позивачем та Відповідачем-2, документ, що підтверджує сплату Позивачем страхового платежу за Договором страхування, документи, що доводять майновий інтерес Позивача в застрахованому вантажі на момент настання страхового випадку і обґрунтованість вартості вантажу та страхової суми, повідомити про всі існуючі договори страхування Вантажу та надати копії таких договорів, листування з Відповідачем-1 стосовно загубленого Вантажу.

Надалі Позивач звернувся до Відповідача-2 з претензією (копія є у матеріалах справи), якою вимагав надати йому комерційний акт про втрату Вантажу.

Листом №9-16690/08 від 08.10.2008 р. Відповідач-2 повідомив Позивача про те, що у зв‘язку з ненадходженням на територію України відправлення Вантажу акт огляду відправлення та будь-який інший комерційний акт не складався, а 25.06.2008 р. на запит Відповідача-1 Відповідачем-2 було надано відповідь за №9-13926/08 (копія є у матеріалах справи) з доданням усіх необхідних документів (належним чином засвідчену копію накладної №313029345 та витяг з банківського рахунку).

26.06.2009 р. листом №480 Відповідачем-1 було повідомлено Позивача про розгляд документів та витребувано у Позивача письмове повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку з зазначенням обставин події та розміру збитку, оригінал листа Відповідача-2 про підтвердження факту втрати Вантажу, документів, які підтверджують факт втрати Вантажу, документів, які підтверджують факт передачі Вантажу перевізнику, митну декларацію на Вантаж, документ щодо оплати Позивачем страхового платежу, документи, що доводять майновий інтерес Позивача у застрахованому Вантажі, окрему специфікацію на постачання Вантажу, сертифікат походження Вантажу, виданий ТПП Швейцарії, документи на підтвердження розміру прямих збитків, інформацію про існуючі договори страхування Вантажу, оригінали всіх документів, наданих раніше.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Виходячи із змісту укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 Договору перевезення з додатками та додатковою угодою до нього (копії є у матеріалах справи), укладений між сторонами Договір перевезення за своєю правовою природою був договором перевезення вантажу, відповідно до якого одна сторона (Відповідач-1) зобов‘язувалася доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник (Позивач) зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

А отже, до правовідносин сторін з приводу перевезення вантажу мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України (надалі – «ЦК України»), транспортних кодексів (статутів), зокрема, Повітряного кодексу України, та інших законодавчих актів України.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж ( ст. 919 ЦК України), пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами). Ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено ЦК України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Ст. 927 ЦК України передбачено, що страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону.

Порядок здійснення страхування вантажу визначається нормами чинного законодавства України, зокрема, Законом України «Про страхування»(надалі –«Закон»).

Відповідно до ст. 1 Закону страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Ст. 8 Закону передбачено, що страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Ст. 9 Закону передбачено, що страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування є страховою виплатою, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Згідно з ст. 16 Закону договір страхування є письмовою угодою між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Згідно з ст. 18 Закону для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до ст. 20 Закону страховик зобов'язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Ст. 21 Закону страхувальник зобов‘язується своєчасно вносити страхові платежі, повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування передбачені ст. 25 Закону, відповідно до якої здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з положень Договору страхування та п. 16.1. Правил добровільного страхування вантажів та багажу, виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі надаваних Позивачем документів, зокрема: страхового полісу, заяви Позивача, страхового акту (аварійного сертифікату, акту експертизи), документів, що доводять майновий інтерес Позивача у застрахованому вантажі у момент настання страхового випадку і обґрунтованість вартості вантажу та страхової суми, зазначеної у Заяві-анкеті на страхування, документів, що доводять наявність страхового випадку, документів, що доводять розмір претензії по збитку.

Зазначений перелік документів є вичерпним, і відповідно до норм Договору страхування та Закону страхувальник не має права вимагати від страховика (Позивача) надання йому будь-яких додаткових документів.

Відповідно до наявних у справі доказів, зокрема, Договору перевезення, додаткової угоди до нього, авіавантажної накладної та не заперечується сторонами у справі, Вантаж мав бути доставлений в Україну та переданий Позивачу у строк не пізніше 01.05.2008 р.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що належний Позивачу Вантаж було належним чином доставлено за місцем призначення та передано Позивачу.

Таким чином, відповідно до ст. 919 ЦК України оскільки з моменту, коли Вантаж мав бути виданий Позивачу, пройшло більш ніж 30 календарних днів, то, такий Вантаж вважається втраченим, і для перевізника, а також інших осіб настають правові наслідки, передбачені чинним законодавством України.

У матеріалах справи знаходиться копія письмової заяви Позивача від 16.05.2008 р. щодо проведення страхового відшкодування за втрату Вантажу у сумі 245 285, 27 грн.  

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем, а також Відповідачем-2 на вимогу Відповідача-1 було надано повідомлення про настання страхового випадку, комерційний акт, документ, що підтверджує факт сплати страхувальником страхового платежу (квитанція до прибуткового касового ордера серії 12 ААА3 083599), надання листування з перевізником (Відповідачем-2), документи, що підтверджують майновий інтерес Позивача у застрахованому вантажі (авіавантажна накладна TNT №313029345, специфікація від 15.04.2008 р.), Договір страхування, і зазначена обставина також не заперечується Відповідачем-1.

Вартість втраченого Вантажу у розмірі 227 153, 00 грн. підтверджується авіавантажною накладною TNT №313029345, специфікацією від 15.04.2008 р. (копії є у матеріалах справи), а також іншими доказами у справі.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що Позивачем у справі у строк до 16.05.2008 р. було належним чином виконано свої зобов‘язання за Договором страхування у частині надання документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування. З огляду на це, відповідно до норм п. 11.1.2. Договору страхування страхове відшкодування мало бути виплачено Відповідачем-1 протягом 5 робочих днів після отримання всіх зазначених документів.

Відповідно до ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 611-612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 10.5.2. Договору страхування передбачено, що у разі, якщо страхове відшкодування не виплачене Відповідачем у встановлений термін без достатніх підстав, Відповідач-1 виплачує Позивачу пеню у розмірі 0, 01% від розміру належного до сплати страхового відшкодування.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на сьогоднішній день Відповідачем-1, а також іншими сторонами у справі не було надано суду доказів виконання Відповідачем-1 своїх зобов‘язань за Договором страхування у частині сплати страхового відшкодування у розмірі 245 285, 27 грн., а також не надано суду належних та допустимих доказів того, що така відмова у виплаті страхового відшкодування була здійснена правомірно та за наявності передбачених договором та законом правових підстав.    

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що з боку Відповідача-1 має місце невиконання своїх зобов‘язань за Договором страхування у частині сплати страхового відшкодування Позивачу, оскільки настання страхового випадку доведене зібраними доказами та листуванням сторін по даній справі .

Враховуючи  вищенаведене, суд вирішує, що з Відповідача-1 підлягають стягненню сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи (безумовна франшиза 1%) у сумі 224 881, 47 грн., а стосовно інших нарахувань та санкцій  доводи позивача не підтверджують  наявність вини Відповідача  -1,тому підстав для застосування санкцій та річних і інфляційних не вбачається .

Що стосується вимог позову  щодо зобов‘язання Відповідача-2 визнати факт повної загибелі вантажу, то суд приходить до висновку, що зазначені вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У матеріалах справи знаходиться копія листа Відповідача-2 від 27.05.2009 р. за №9-24339, яким Відповідач-2 повідомляє Відповідача-1 про втрату Вантажу на етапі його транспортування до митного кордону України. Таким чином, зміст зазначеного листа вказує на те, що факт втрати Вантажу визнається Відповідачем-1 та не оспорюється ним.

Крім того, станом на сьогоднішній день відповідно до норм ст. 919 ЦК України оскільки з моменту, коли Вантаж мав бути виданий Позивачу, пройшло більш ніж 30 календарних днів, то, такий Вантаж вважається втраченим.

З огляду на ці обставини , суд приходить до висновку , що позовні вимоги  в частині зобов‘язання Відповідача-2 визнати факт повної загибелі вантажу є безпідставними та такими, що заявлені   без врахування розмежування підвідомчості спорів між  загальними та господарськими судами, тому ці вимоги   не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оскільки позов задоволено частково, а спір виник  в тому числі і за причин несвоєчасного прийняття позивачем всіх залежних від нього дій по розшуку вантажу та документального оформлення страхового випадку суд покладає судові витрати на позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 525, 526, 610-612, 919, 920, 924, 927 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 9, 16-18, 20, 21, 25 Закону України «Про страхування», ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Раритет»(01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 15, літ. Б; ідентифікаційний код 30407332) на користь Приватної фірми «Ультра»(61135, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 23, кВ. 190; ідентифікаційний код 22707059) страхове відшкодування у розмірі 224 881, 47 (двохсот двадцяти чотирьох тисяч восьмисот вісімдесяти однієї грн. 47 коп.) гривень, У решті позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 29 липня 2009 року.