Рішення

від 20.07.2009 по справі 39/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/152

20.07.09

За позовом  Державного комітету телебачення та радіомовлення України

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»

про  стягнення 173 638,98 грн.

                                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача     не з"явилися

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Державний комітет телебачення та радіомовлення України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»про  стягнення 173 638,98 грн. заборгованості відповідно до Договору на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10 від 14.12.2006 р. Зазначена сума включає в себе 99670,00 грн. основного боргу, 17186,72 грн. пені за період з 29.03.2007 р. по 29.03.2008 р., 51140,57 грн. індексу інфляції за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р. та 5641,69 грн. трьох відсотків річних за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач перерахував відповідачу 100% загальної вартості замовлення на підготовку, виготовлення та розповсюдження (доставку) видання, вказаного у договорі, проте, відповідач в порушення умов договору зазначене зобов‘язання не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/152 та призначено справу до розгляду на 06.04.2009 р. о 15:30 год.

Представники сторін зЧявились в судове засідання  06.04.2009 р., проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 20.03.2009 р. не виконали.

Представник позивача в судовому засіданні 06.04.2009 р. подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Представник відповідача підтримав заявлене клопотання. Судом клопотання про продовження строків розгляду справи задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 р., відповідно до ст.ст. 69, 77 ГПК України строк розгляду спору по справі № 39/152 продовжено, а її розгляд відкладено на 18.05.2009 р. о  11:20 год.  

Представник відповідача в судове засідання 18.05.2009 р. не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 20.03.2009 р. та від 06.04.2009 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 01.06.2009 р. о 11:20 год.

Представники сторін в судове засідання  01.06.2009 р. не зЧявились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали.

Представником позивача 01.06.2009 р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю виконати вимоги попередніх ухвал суду. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.07.2009 р. о 14:50 год.

Представник відповідача не з‘явився в судове засідання 06.07.2009 р., вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 20.07.2009 р. о 11:20 год.

Представник позивача 20.07.2009 р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками на адресу його місцезнаходження (04111, м. Київ, вул. Щербакові, 47) відповідно до даних витягу з ЄДРПОУ № 13-3202 від 04.06.2009 р.  

Представники сторін в судове засідання 20.07.2009 р. не зЧявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку. Представник відповідача відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвала  Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р.  була направлена позивачу та відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, що підтверджується відмітками на зворотньому вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75). До того, ж представник позивача про відкладення розгляду справи на 20.07.2009 р. о 11:20 год. був безпосередньо повідомлений в судовому засіданні 06.07.2009 р.

Причини неявки сторін в судове засідання 20.07.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності сторін в судовому засіданні 20.07.2009 р. від останніх до суду не надходило.

До суду також не надходили письмові заяви, повідомлення, відповідно до яких позивач би відмовився від позову, а таке свідчить, що позивач підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, розгляд справи № 39/152 вже неодноразово відкладався.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                                        ВСТАНОВИВ:

          14.12.2006 року між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України (позивачем), визначеним як Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»(відповідачем), визначеним як Виконавець, був укладений Договір на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10  (надалі –Договір), відповідно до якого Замовник розміщує, а Виконавець приймає на виконання державне замовлення на підготовку, виготовлення та розповсюдження (доставку) видання книги автора Василя Стуса «Перший том», тираж 5000 примірників (надалі –Замовлення).

Відповідно до п. 3.1 Договору та Планового кошторису витрат (Додаток № 1 до Договору, який є його невідЧємною частиною, сторони визначили загальну вартість Замовлення у сумі 99670,00 грн. та зазначили, що оплата вартості виконаного згідно з Договором Замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України за бюджетною програмою «Українська книга»(п. 3.2 Договору).

У Додатку № 2 до Договору, який є його невідЧємною частиною, сторонами затверджено Технічне завдання щодо спірного замовлення.

Згідно п. 3.3 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця платежу в розмірі 100 відсотків (99670,00 грн.) від загальної вартості Замовлення.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору Замовник зобов'язаний здійснювати оплату державного замовлення в межах коштів, передбачених Договором, після їх надходження з Державного бюджету України на рахунок Замовника.

Пунктом 4.1.1 Договору встановлений обов'язок Виконавця виконати та передати Замовнику Замовлення в повному об'ємі в термін та на умовах, передбачених Договором.

Так, відповідно до п. 4.1.6 Виконавець зобов'язаний підготувати Видання до друку, виготовити і доставити до споживача тираж згідно рознарядки Замовника до 14 березня 2007 року.

Крім того, згідно п. 4.1.11 Виконавець зобов'язаний протягом 90 календарних днів після отримання коштів, що надійшли на рахунок Виконавця від Замовника, надати Акт виконаних робіт та пакет документів, що підтверджують фактичні витрати.

        Зібрані у справі докази, а саме: платіжне доручення № 69 від 28.12.2006 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, свідчать, що позивач на виконання п. 4.2.2 Договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 99670,00 грн., що становить 100 % загальної вартості Замовлення, передбаченої п. 3.1 Договору.

        Отже, відповідно до п. 4.1.11 Договору Виконавець повинен був до 28.03.2007 р. (протягом 90 днів з 28.12.2006 р.) надати Замовнику Акт виконаних робіт та пакет документів, що підтверджують фактичні витрати.  

Судом також встановлено, що станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач в порушення умов п.п. 4.1.1, 4.1.6, 4.1.11 Договору обов'язок щодо виконання та передачі Замовнику (позивачу) Замовлення в повному об'ємі,  в термін та на умовах, передбачених Договором, не виконав, Акт виконаних робіт також не передав.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з Претензією № 20 від 16 жовтня 2007 р. (копія претензії знаходиться в матеріалах справи), відповідно до якої вимагав від відповідача виконати передбачені пунктом 4.1 Договору зобов'язання та сплатити Замовнику передбачену пунктом 4.4 Договору пеню та суми індексу інфляції і річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги позивача не задовольнив.

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 99670,00 грн. - 100% передоплати загальної вартості Замовлення (основний борг), а також 17186,72 грн. пені за період з 29.03.2007 р. по 29.03.2008 р., 51140,57 грн. індексу інфляції за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р. та 5641,69 грн. трьох відсотків річних за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р. відповідно до Договору на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10 від 14.12.2006 р.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду (Договір на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10 від 14.12.2006 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

З огляду на приписи ч. 2 ст. 849 ЦК України замовник (у спірному випадку –позивач) має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник (у спірному випадку –відповідач) своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що стає очевидним, що закінчення її в строк є явно неможливим.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги –відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3 ст. 849 ЦК України).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобовЧязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Згідно п. 7.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язання сторонами.

        Судом встановлено, що внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10 від 14.12.2006 р. позивач не звертався до відповідача з   відмовою від спірного договору підряду та вимогою відшкодування збитків. Фактично направлена позивачем відповідачу Претензія № 20 від 16 жовтня 2007 р. містила лише вимогу до відповідача виконати передбачені пунктом 4.1 Договору зобов'язання щодо виготовлення та передачі позивачу Замовлення та про сплату позивачу передбаченої пунктом 4.4 Договору пені та сум індексу інфляції, річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України

        Крім того, судом встановлено, що спірний договір не змінено та не розірвано у встановленому законом порядку, т.т. останній є чинним, права та обовЧязки сторін за Договором продовжують існувати.

        З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що у позивача не виникло право на стягнення коштів –суми 100% передоплати загальної вартості Замовлення у розмірі 99670,00 грн. на підставі Договору на випуск друкованої продукції за програмою "Українська книга" на умовах державного замовлення  № 10 від 14.12.2006 р.

        Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 99670,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 17186,72 грн. за період з 29.03.2007 р. по 29.03.2008 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при несвоєчасному виконанні зобов'язань, передбачених пунктом 4.1.11 Договору, Виконавець (відповідач) зобов'язується сплатити пеню на користь Замовника (позивача) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від визначеної пунктом 3.1 Договору загальної вартості Замовлення.

Як вище було встановлено, з огляду на п. 4.1.11 Договору відповідач повинен був протягом 90 календарних днів після отримання коштів, що надійшли на його рахунок від позивача, надати Акт виконаних робіт та пакет документів на підтвердження фактичних витрат. У спірному випадку такий строк для надання відповідачем позивачу наведених документів визначається до 28.03.2007 р. (90 днів з 28.12.2006 р., дати перерахування платіжним дорученням  № 69 від 28.12.2006 р. 99670,00 грн. відповідачу). Отже, 29.03.2007 р. вважається початком прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором, зокрема, п. 4.1.11 Договору.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені за період з 29.03.2007 р. по 29.03.2008 р. (367 днів ) у сумі 17186,72 грн., проте таке нарахування не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (стор. 3-4 позовної заяви) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 17186,72 грн. за період з 29.03.2007 р. по 29.03.2008 р. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 8302,72 грн. за період з 29.03.2007 р. по 29.09.2007 р. (185 днів).

В іншій частині вимог щодо сплати пені в сумі 8884,00 грн. (17186,72 грн. –8302,72 грн. =  8884,00 грн.) позивачу належить відмовити на підставі п. 6 ст. 232 ГК України..

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 51140,57 грн. індексу інфляції та 5641,69 грн. трьох відсотків річних за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, дату початку прострочення відповідачем виконання зобов'язання за Договором (з 29.03.2007 р.) та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції (стор. 4-5 позовної заяви), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 51140,57 грн. індексу інфляції та 5641,69 грн. трьох відсотків річних за період з 15.03.2007 р. по 30.11.2008 р. обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 51050,33 грн. індексу інфляції та 5021,72 грн. трьох відсотків річних за період з 29.03.2007 р. по 30.11.2008 р. (613 днів).

В іншій частині вимог щодо сплати 90,24 грн. індексу інфляції (51140,57 грн. –51050,33 грн. = 90,24 грн.) та 619,97 грн. трьох відсотків річних (5641,69 грн. –5021,72 грн. = 619,97 грн.) позивачу належить відмовити.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач звільнений від сплати державного мита як виконавець державного замовлення, який звернувся до суду з позовом, що пов'язаний із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за державним замовленням.

Згідно розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу обчислюється за нульовою ставкою.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 549, 598, 610, 611, 625, 626, 651, 837, 849 ЦК України, ст. ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»(04111, м. Київ, вул. Щербакові, 47; ідентифікаційний код 32921253; п/р 26007005053901 в АКБ «ТАС –КомерцБанк»України», МФО 300164), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного комітету телебачення та радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 2, ідентифікаційний код 00013936; рахунок № 35214013000018 в ОПЕРУ ДКУ м. Київ, МФО 820172) 8302,72 грн. (вісім тисяч чотириста триста дві гривні 72 коп.) пені,  51050,33 грн. (п'ятдесят одну тисячу пЧятдесят гривень 33 коп.) індексу інфляції,  5021,72 грн. (пЧять тисяч двадцять одну гривню 72 коп.) трьох процентів річних.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Київська Русь»(04111, м. Київ, вул. Щербакові, 47; ідентифікаційний код 32921253; п/р 26007005053901 в АКБ «ТАС –КомерцБанк»України», МФО 300164), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в доход Державного бюджету України 643,75 грн. (шістсот сорок три гривні 75 коп.) держмита та 43,75 грн. (сорок три гривні 75 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2.  В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.07.2009 р.