Рішення

від 09.06.2009 по справі 33/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/249

09.06.09

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом акціонерного страхового товариства «Престиж»

до                акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про              стягнення 262 785,16 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:   Урвант Ф.Г. –представник за довіреністю № 2 від 03.03.2009 року;

від відповідача:   не з'явився.

встановив :

Акціонерне страхове товариство «Престиж»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»про стягнення 262 785,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2007 року між акціонерним страховим товариством «Престиж»(позивачем) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(відповідачем) був укладений депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-674, згідно умов якого банк прийняв від вкладника грошові кошти на депозит в сумі 250 000,00 грн. та зобов'язався виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених договором.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-674, а відповідач допускав систематичні порушення своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного перерахування процентів за користування депозитом.

Крім того у визначений в договорі строк повернення депозиту 26.01.2009, відповідач не здійснив перерахування суми вкладу на рахунок позивача.

Позивач звернувся із листами № 5 та № 6 від 20.01.2009 року до відповідача про повернення суми депозиту та нарахованих процентів по ньому у визначений договором строк, але відповідач не задовольнив вимоги щодо повернення суми вкладу та залишив листи позивача без відповіді.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/249, розгляд справи призначено на 19.05.2009 року.

У судовому засіданні 19.05.2009 року представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 27.03.2009 року.

Представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити, стягнути з відповідача суму вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 255 174,28 грн., проценти за депозитом з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 6886,42 грн. 3% річних в розмірі 724,46 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 2 627,85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.    

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував та зазначив, що Постановою Правління НБУ № 157 від 23.03.2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»строком на шість місяців –з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року, тобто виконання зобов'язання по договору зупинено на час мораторію. Крім того зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем з виплати процентів за депозитним договором № 11.16-ДЮ-980-674 складає 3082,19 грн., а не 6733,15 грн. як стверджує позивач.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 09.06.2009 для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.2009 не з'явився, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 09.06.2009 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 262 396,24 грн. в тому числі, заборгованість за основною сумою депозиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення до 23.03.2009 включно в розмірі 257 824,80 грн., 3% річних з простроченої суми депозиту за строк прострочення з 26.01.2009 по 23.03.2009 в сумі 1171,23 грн., заборгованість за нарахованими відсотками за депозитом з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 3367,63 грн., 3% річних з простроченої суми за нарахованими відсотками в сумі 32,58 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.  

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.12.2007 року між акціонерним страховим товариством «Престиж» (позивачем) та акціонерним банком «Банк регіонального розвитку»(відповідачем) був укладений депозитний договір № 11.16-ДЮ-980-674 про розміщення строкового банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до п.1.1 договору № 11.16-ДЮ-980-674 від 26.12.2007 року банк приймає від вкладника грошові кошти на депозит та зобов'язався виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених договором.

Згідно п. 2.1 договору № 11.16-ДЮ-980-674 від 26.12.2007 року вкладник розміщує на депозитному рахунку суму депозиту шляхом перерахування коштів з поточного рахунку.

Відповідно до п.2.2, 2.3, 2.4 договору № 11.16-ДЮ-980-674 від 26.12.2007 року сума внеску на депозит –250 000,00 грн., процентна ставка за користування депозитом –13 % річних, строк депозиту до 26.06.2008 року.

26.06.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 до депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-674, відповідно до якої сторони виклали п.2.3 договору у новій редакції: „процентна ставка за користування депозитом –14 (чотирнадцять) % річних”, а п. 2.4 договору у наступній редакції: „строк депозиту до 26 грудня 2008 року”.

Додатковою угодою від 15.10.2008 року № 2 до депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-674 сторони встановили процентну ставку за користування депозитом у розмірі 16,5 % річних з 16.10.2008 року.

Додатковою угодою від 26.12.2008 року № 3 до депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-674 сторони встановили процентну ставку за користування депозитом у розмірі 18 % річних, строк депозиту до 26 січня.2009 року

Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 250 000,00 грн. на депозитний рахунок підтверджується банківською випискою від 26.12.2007 року та відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.4.3 депозитного договору № 11.16-ДЮ-980-674 банк зобов'язується повернути вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту.

Пунктом 4.3 договору № 11.16-ДЮ-980-674 передбачено, що нарахування процентів здійснюється щомісяця. Банк перераховує вкладнику суму нарахованих процентів на його поточний рахунок, не пізніше третього робочого дня наступного місяця.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку позивача за період з 26.12.2007 по 18.05.2009, з якої вбачається, що на день слухання справи у суді сума неповернутого депозиту становить 250 000,00 грн.

Крім того, факт неповернення депозиту не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по договору № 11.16-ДЮ-980-674 від 26.12.2007 року закінчився 26.01.2009 року, а банком сума депозитного вкладу на рахунок позивача не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, а також те, що  факт наявності боргу у відповідача за основною сумою депозиту в сумі 250 000,00 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками за депозитом в сумі 3 177,82 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення основного боргу та відсотків за депозитом підлягають задоволенню з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 3367,63 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1203,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на введення у нього мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Як встановлено судом, згідно з постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи дані норми, при введені в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за депозитним договором депозитного вкладу та нарахованих штрафних санкцій.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРПОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерного страхового товариства «Престиж»(03039, м. Київ, просп. Науки, 10, п/р 26505000034 в АСУБ „Грант” „Київ-Грант”, МФО 322788, код ЄДРПОУ 21574142) основну суму депозиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 257 824 (двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 80 коп., заборгованість за нарахованими відсотками за депозитом з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в розмірі 3367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 63 коп., 3% річних у сумі 1203 (одна тисяча двісті три) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 96 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 17.07.2009 року.