Рішення

від 20.07.2009 по справі 38/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/104

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.07.09 р.                                                                                                       Справа № 38/104                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

присекретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ”, м. Краматорськ, Донецької області

про стягнення 32 432грн.40коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бруй О.В. – головний бухгалтер (за довіреністю №193 від 13.07.2009р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ”, м. Краматорськ, Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 32 432грн.40коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №NF 4600022097 від 20.05.2008р. з додатком до нього, видаткові накладні №DNБМ0002715 від 15.11.2008р., №DNБМ0002681 від 11.11.2008р., №DNБМ0002682 від 11.11.2008р., товарно-транспортні накладні до вказаних видаткових накладних, акт звірки взаєморозрахунків, претензію №7 від 09.02.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 06.04.2009р., 13.05.2009р., 01.06.2009р., 30.06.2009р., заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-20/1543 від 10.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ”, м. Краматорськ, Донецької області станом на 10.04.2009р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

20.07.2009р. позивачем надана заява про зміну позовних вимог б/н від 20.07.2009р., відповідно з якою останній змінює підставу позову та зазнає, що правовідносини сторін є позадоговірними.

Суд розглядає змінені позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ”, м. Краматорськ, досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму32 432грн.40коп., що підтверджується видатковими накладними №DNБМ0002715 від 15.11.2008р., №DNБМ0002681 від 11.11.2008р., №DNБМ0002682 від 11.11.2008р. та товарно-транспортними накладними до вказаних видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)” та печаткою підприємства, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

10.02.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія №7 від 09.02.2009р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості. Вказана претензія отримана відповідачем 13.02.2009р., про свідчить відповідний напис на поштовому повідомленні, копія якого залучена до матеріалів справи. Однак вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги – претензії, тобто з 20.10.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 32 432грн.40коп.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 32 432грн.40коп.

Вказаний розмір заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2008р., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.

Крім того, для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 01.06.2009р., 30.06.2009р., зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно факту отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними №DNБМ0002715 від 15.11.2008р., №DNБМ0002681 від 11.11.2008р., №DNБМ0002682 від 11.11.2008р., надати письмові пояснення щодо наявності підписів та печаток на зазначених видаткових накладних, надати письмові пояснення щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 32 432грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 32 432грн.40коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказане клопотання засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Що стосується клопотання про накладення арешту на майно, суд вважає, що оскільки позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів, тому відсутній зв'язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на зазначене, клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача є необґрунтованим, недоведеним, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                 ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком”, м. Чернівці до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ”, м. Краматорськ, Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 32 432грн.40коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Краматорськ” (за адресою: бул. Краматорський, 18, м. Краматорськ, Донецька область, 84331, р/р 26001235113921 в КФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334486, код ЄДРПОУ 34382867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми „Балакком” (за адресою: вул. Комунальників, 4-Б, м. Чернівці, 58023; фактична адреса: вул. Кірова, 290, м. Донецьк, 83020; р/р 260020171521 в ЧФ Укрексімбанку м.Чернівці, МФО 356271, код ЄДРПОУ 30501814) суму основного боргу в розмірі 32 432грн.40коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 324грн.32коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 20.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя