Рішення

від 30.06.2009 по справі 32/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/109

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.09                                                                                           Справа№ 32/109

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шин”, м.Львів.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів.

про: стягнення 98 868,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Марусич О.Р. –представник (довіреність б/н від 28.04.2009р.).

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Cуть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Шин” подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів про стягнення  98 868,75 грн. заборгованості з яких 85 205,08 грн. основний борг,  7 093,42 грн. пеня,   5 663,80 грн. інфляційні нарахування,                     906,45 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 12.05.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 02.06.2009р. Ухвалами суду від 02.06.2009р. та 16.06.2009р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. Рішення прийнято 30.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні подав додаткове письмове пояснення вх. №13221 від 30.06.209р., в якому уточнив позовні вимоги, щодо суми боргу а також вказує, що в позовній заяві помилково було вказано, що з часу одержання продукції по даний час відповідач частково сплатив 3 103,78 грн. за поставлену продукцію. Вказана сума 3 103,78 грн. це повернення продукції, яке по документах проводилось як оплата за товар. Крім цього позивач зазначає, що відповідно до видаткової накладної №РН-0002701 від 11.09.2008р. товар поставлено на суму 2 426,00 грн., однак відповідачем частково повернено товар на суму    200,17 грн., а тому згідно вказаної накладної товар було поставлено на суму 2 225,83 грн. Позивачем було поставлено товар на суму 88 308,86 грн., на суму 3 103,78 грн. товар було повернено відповідачем, а отже сума боргу відповідача перед позивачем становить                 85 205,08 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі   85 205,08 грн., пеню в розмірі 7 093,42 грн., інфляційні нарахування в розмірі 5 663,80 грн. та 3% річних в розмірі 906,45 грн.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду від 12.05.2009р., 02.06.2009р. та 16.06.2009р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, відзиву на позовну заяву не скерував, клопотання, в тому числі  про відкладення розгляду справи, заяви від відповідача станом на 30.06.2009р. не надходили, відтак справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Листом №25/05-09 від 25.05.2009р. голова ліквідаційної комісії ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” Плотиця І.І. довів до відома господарський суд Львівської області, що ТзОВ „Торгова компанія „Інтермаркет” перебуває в стані припинення підприємницької діяльності та змінило місцезнаходження на: 61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7/1. Вказані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 25.05.2009р.

Згідно ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Оскільки при прийнятті позовної заяви до розгляду та порушенні провадження у справі (12.05.2009р.), судом не було порушено правила територіальної підсудності, справа підлягає розгляду господарським судом Львівської області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

                                                                   встановив:

01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Шин” (постачальник), в особі керівника Шина А.К. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (покупець), в особі Свистун Л.Й., яка діє на підставі довіреності від 19.11.2007р. було укладено договір № ТП-268, згідно якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов'язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за договором є товар: салати готові.

Згідно п.1.3. договору покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій (додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок (п.2.1. договору).

Згідно п.2.4. договору постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов'язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.

За умовами п.2.7. договору постачальник зобов'язаний поставляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією.

Згідно п.2.10. договору якщо товар, який постачається силами постачальника, не знаходиться на євро піддонах та (або) автомобіль не підготовлений до розвантаження на рампі, представник постачальника зобов'язаний розвантажити отвар на євро піддони покупця. Якщо дані вимоги постачальником не будуть виконані, покупець має право відмовитися від приймання товару, при цьому покупець не несе відповідальності за даний товар.

Згідно п.2.11. договору покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти від покупця товар у наступних випадках:

2.11.1. – після закінчення промоційної акції, на яку товар був поставлений та нереалізований;

2.11.2. – покупець робить повернення 100%;

2.11.3. –після завершення терміну споживання (використання) товару;

2.11.4. - якщо товар був повернутий кінцевим споживачем покупцю з приводу неналежної якості товару;

2.11.5. –якщо буде виявлено, що постачальником були порушені умови щодо торгівельних марок на продукцію, щодо авторських прав, патентів та ліцензій на здійснення певних видів діяльності;

2.11.6. - якщо буде виявлено, що товар не відповідає нормам санітарно-епідеміологічного законодавства України або законодавства про захист прав споживачів;

2.11.7. - якщо буде виявлено, що товар не відповідає вимогам щодо: асортименту, якості, упаковки та маркування товару;  

2.11.8. – якщо виявиться, що товар не відповідає вимогам викладеним у замовленні покупця. Витрати пов'язані з поверненням товару несе постачальник.

Відповідно до  п.2.12. договору за умови настання обставин, перерахованих у п.2.11. даного договору, покупець повідомляє про час та місце отримання постачальником товару, який підлягає поверненню. Постачальник в обумовлений термін, але не пізніше 10 (десяти) днів від дати отримання повідомлення, зобов'язаний прийняти товар, який підлягає поверненню, та вивезти зі складу покупця за власний рахунок та на власний ризик. Право власності на товар, що повертається, переходить до постачальника з моменту підписання сторонами накладної (товарно-транспортної накладної), що засвідчує факт отримання товарів постачальником. Також при поверненні товару постачальник зобов'язаний на протязі 10 (десяти) днів від дати повернення товару повернути покупцю гроші або зменшити борг покупця за інший товар. У випадку невиконання постачальником положень даного пункту, він зобов'язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості товару, що повертається і забрати його.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній. Ціна товару включає вартість упаковки.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 40 (сорока) днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п.3.4. договору).

Постачальник зобов'язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з покупцем, а також вчасно надавати покупцю декларації про встановлені виробником (чи імпортером) максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (п. 3.5. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних за період з 11.09.2008р. по 12.12.2008р. на загальну суму 88 308,86 грн. (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач повернув товар на суму 3 103,78 грн., відтак борг станом на 07.05.2009р. становить 85 205,08 грн., який відповідачем не сплачений.

Позивач на підставі п.6.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку позовних вимог становить 7 093,42 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував 3% річних, що згідно розрахунку позовних вимог становить 906,45 грн. та 5 663,80 грн. інфляційних нарахувань.

Заборгованість відповідача становить 98 868,75 грн. з яких 85 205,08 грн. основного боргу,                           7 093,42 грн. пені,  5 663,80 грн. інфляційних нарахувань,  906,45 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627,628,629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними за період з 11.09.2008р. по 12.12.2008р. всього на загальну суму 88 308,86 грн.

Згідно п.2.11. та п.2.12. договору відповідач має право повернути товар за настання передбачених договором обставин.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було повернуто товар, що був раніше поставлений відповідачу за договором і який не був реалізований ним на загальну суму 3 103,78 грн.

Враховуючи, що відповідач повернув товар на загальну суму 3 103,78 грн., борг становить 85 205,08 грн.

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 85 205,08 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов'язань.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня, що згідно поданого позивачем уточненого розрахунку становить 7 093,42 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого уточненого розрахунку 5 663,80 грн. інфляційних нарахувань та 906,45 грн. 3% річних.

Загальна сума заборгованості становить 98 868,75 грн., з яких 85 205,08 грн. основний борг,                     7 093,42 грн. пеня, 5 663,80 інфляційні нарахування, 906,45 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає що позов  підлягає задоволенню повністю, а саме: 85 205,08 грн. основний борг,  7 093,42 грн. пеня,                                                       5 663,80 інфляційні нарахування,  906,45 грн. 3% річних.  

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями № 210 від 05.05.2009р. на суму 989,00грн. - держмита і № 211 від 05.05.2009р. на суму 312,50 грн. - вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 625, 611, 612, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет” (юридична адреса: 61001, м.Харків, проспект Гагаріна, 7/1, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Городоцька,359, р/р № 2600900601403 в ЛФ „Укрексімбанк” м.Львів; МФО 325718; код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шин” (79053, м.Львів, вул.Бойчука, 5/77; п/р 2600413848 в „Райффайзен банк Аваль”; МФО 325570; ЄДРПОУ 34857452)  85 205,08 грн. основного боргу,  7 093,42 грн. пені,  5 663,80 інфляційних нарахувань,  906,45 грн. 3% річних, а також 989,00 грн. держмита та 312,50 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку     ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

    Суддя                                                                                  Сухович

Суддя                                                                                             Сухович Ю.О.