Рішення

від 20.07.2009 по справі 39/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/220

20.07.09

За позовом  Закритого акціонерного товариства  «Страхова компанія  «Брокбізнес»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Біллінговий Центр»

про   стягнення 115740,98 грн.

                                                                                                                       Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:   Окара І.В. (довіреність № 494 від 31.12.2008 р.)

Від відповідача:  не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство  «Страхова компанія  «Брокбізнес» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Біллінговий Центр»(відповідача) про стягнення 115740,98 грн. заборгованості відповідно до Договору  доручення  № ОПД-08/3001 від 12.03.2008 р. на виконання робіт по підключенню Довірителя до мережі терміналів самообслуговування та Сash-Операторів з наступною реалізацією страхових полісів Повіреним через систему Ві11соm™Тгаdе&Рау. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 105000,00 грн. та пені в розмірі 10740,98 грн. за період з 13.09.2008 р. по 15.02.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач здійснив попередню оплату по договору в розмірі 100% від вартості спірних робіт, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по виконанню спірних робіт за договором не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2009 р. порушено провадження у справі № 39/220 та призначено справу до розгляду на 06.07.2009 р. о 11:20 год.

Представник відповідача  не з‘явився  в судове засідання 06.07.2009 р., вимоги ухвали суду від 03.06.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні 06.07.2009 р. подав  витяги з ЄДРПОУ № 21-10/4479-2 від 30.06.2009 р. щодо відповідача та № 21-10/4479-1 від 30.06.2009 р. щодо позивача станом на 15.06.2009 р., які були залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні також заявив усне клопотання про витребування у відповідача доказів про кількість та загальну суму реалізованих останнім страхових полісів відповідно до Договору  доручення  № ОПД-08/3001 від 12.03.2008 р. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 20.07.2009 р.

14.07.2009 р. представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав Заяву про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.2009 р., відповідно до якої просив збільшити розмір позовних вимог на 1379,84 грн. та повернути позивачу частину державного мита, внесеного у більшому розмірі.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2009 р. повторно не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 03.06.2009 р. та від 06.07.2009 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві: 01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 49-А, к. 101,   яка   відповідає  адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ № 21-10/4479-2 від 30.06.2009 р. щодо відповідача станом на 15.06.2009 р.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/220. Причини неявки відповідача в судові засідання 06.07.2009 р. та 20.07.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 06.07.2009 р. та 20.07.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2009 р. подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, позовні вимоги підтримав з урахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.07.2009 р.

Розглянувши в судовому засіданні Заяву про збільшення позовних вимог від 13.07.2009 р. (надалі –Заява), суд не приймає останню до розгляду з огляду на наступне:

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову –це певна матеріально –правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову –це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасно їх зміна не допускається. Вказане вище, зокрема, підтверджується п. 3.7. Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/1289 з послідуючими змінами та доповненнями та п. 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228.

Предметом первісно заявленого позивачем позову є матеріально –правова вимога про стягнення з відповідача 115740,98 грн. заборгованості (105000,00 грн., сума основного боргу + та 10740,98 грн. пені за період з 13.09.2008 р. по 15.02.2009 р.), а підставою - Договір  доручення  № ОПД-08/3001 від 12.03.2008 р. на виконання робіт по підключенню Довірителя до мережі терміналів самообслуговування та Сash-Операторів з наступною реалізацією страхових полісів Повіреним через систему Ві11соm™Тгаdе&Рау .          Відповідно до Заяви позивачем збільшено суму позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у первісному позові, а саме суму основного боргу збільшено на 2065,31 грн., проте при цьому позивач в частині зазначеного збільшення змінив і підставу позову, оскільки таке збільшення позивач обґрунтовує полісами обов'язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (перелік полісів наведений на стор. 1 Заяви, а копії останніх додані до цієї Заяви). При цьому будь –які докази на підтвердження укладання зазначених полісів за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Біллінговий Центр»(відповідача) та на виконання Договору  доручення  № ОПД-08/3001 від 12.03.2008 р. безпосередньо у полісах не містяться, а позивачем не названі та до матеріалів справи не додані.

Таким чином, позивач відповідно до Заяви одночасно змінив і підставу, і предмет позову, що не допускається.

В судовому засіданні, призначеному на 20.07.2009 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                    ВСТАНОВИВ:

12.03.2008 р. Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»(позивач), визначений як Довіритель, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Біллінговий Центр»(відповідач), визначений як Повірений, уклали Договір доручення № ОПД-08/3001 на виконання робіт по підключенню Довірителя до мережі терміналів самообслуговування та Сash-Операторів з наступною реалізацією страхових полісів (надалі – Поліси) Повіреним через систему Ві11соm™Тгаdе&Рау (надалі –Договір).         Відповідно до п 1.1 Договору Довіритель доручає Повіреному здійснювати від імені та за рахунок Довірителя, на затверджених Довірителем умовах дії, з продажу страхових полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у порядку та на умовах передбачених Договором. Зокрема, Довіритель доручає Повіреному здійснювати прийом від покупців грошових коштів, з використанням Терміналів самообслуговування та Сash-Операторів (п. 1.3 Договору) та перелік робіт, зазначених у п. 1.4 Договору.

Пунктом 2.1.1 Договору встановлений обов'язок Повіреного виконувати роботи у встановлені Договором строки.

Так, згідно вимог п. 2.1.5 Договору Повірений для виконання своїх зобов'язань повинен реалізовувати за готівковий та безготівковий розрахунок страхові Поліси Довірителя, через мережу терміналів Ві11соm™ і  Сash-Операторів на території України, протягом усього строку дії Договору.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору Повірений повинен перераховувати виручку від реалізації Полісів обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів  Довірителя, на поточний рахунок Довірителя, в строк трьох банківських днів, з моменту оплати полісів кінцевим споживачем.

Згідно п. 2.1.7 Договору Повірений щомісячно, в строк до 10-го числа, наступного за звітним, зобов'язаний надавати Довірителю звіт про кількість сплачених кінцевими споживачами Полісів.

У п. 3.2 Договору сторони визначили, що вартість робіт, згідно тендерної пропозиції, зазначених у п. 1.4 Договору, становить 105000,00 грн.

Умовами Договору сторони також визначили, що Довіритель здійснює попередню оплату за Договором у розмірі 100% від вартості робіт, вказаної у п. 3.2 Договору, не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати підписання Договору (п. 3.3 Договору).

Згідно п. 4.5 Договору, в разі якщо протягом шести місяців, з дати підписання Договору об'єми продажу через термінальну мережу Ві11соm™Тгаdе&Рау не досягають 150 страхових полісів в місяць, Повірений повертає Довірителю суму в розмірі, вказаному у п. 3.2. Договору, т.т. 105000,00 грн.

Зібрані у справі докази свідчать, що Довіритель (позивач) виконання умов Договору (п.п. 3.2, 3.3) на підставі рахунків-фактури № СФ-0000121 від 13.03.2008 р. та  № СФ-0000124 від 17.03.2008 р. здійснив попередню оплату по Договору, в розмірі 100 % від вартості робіт, а саме 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1773 від 14.03.2008 р. та № 1791 від 17.03.2008 р. (копії рахунків –фактур та платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Судом встановлено, що за період дії Договору та станом на час подачі позовної заяви до суду Повірений (відповідач) в порушення п. 2.1.7 Договору не надавав Довірителю (позивачу) звітності про кількість сплачених кінцевими споживачами Полісів.

Проте, відповідно до листа № 1087/005-01/01 від 09.04.2009 р. Акціонерного банку «БРОКБІЗНЕСБАНК», у відповідь на запит позивача № 0304/20 від 03.04.2009 р.,  вбачається, що за період з 12.03.2008 р. по 30.03.2009 р. на поточний рахунок позивача у національній валюті № 265020423500 ЗАТ «СК «БРОКБІЗНЕС») були зараховані грошові кошти від відповідача на суму 685,47 грн. з призначенням платежу: «Оплата за страхові поліси згідно договору дорученням ОПД-08/3001 від 12.03.08. Без ПДВ».

Відповідно до пункту 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження розміру базового страхового платежу за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 16 грудня 2004 року № 3099 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2004 р. за № 1619/10218) встановлено базовий страховий платіж за цими видами договорів страхування у розмірі 291,49 грн.

Вищенаведене призводить суд до висновку, що загальна кількість Полісів, проданих через термінальну сіть відповідача, не відповідає вимогам п. 4.5 Договору (протягом шести місяців з дати підписання Договору, т.т. до 12.09.2008 р., об'єм продаж через термінальну мережу Ві11соm™Тгаdе&Рау повинен  був досягти не менше 150 Полісів на місяць). За таких обставин, відповідно до п. 4.5 Договору Повірений (відповідач) зобов'язаний повернути Довірителю (позивачу) суму в розмірі 105000,00 грн., яка визначена у п. 3.2 Договору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір доручення (№ ОПД-08/3001 від 12.03.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 68 ЦК України визначають права та обовЧязки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договір доручення є одним із договорів про надання послуг. Предметом такого договору є послуга –діяльність, яка в силу своїх корисних властивостей здатна задовольнити певні потреби.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 105000,00грн. визнаються судом обгрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10740,98 грн. за період з 13.09.2008 р. по 15.02.2009 р. (156 днів).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із ч. З ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. З вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 4.2 Договору, у випадку виконання Повіреним робіт неналежної якості і не усунення недоліків в порядку, встановленим Договором, Довіритель може вимагати компенсації понесених збитків.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що у випадку порушення строків виконання зобов'язань по Договору, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, дійсної на момент порушення, від вартості невиконаних обов'язків за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, умови спірного договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, в якому період прострочки виконання грошового зобов'язання визначений позивачем з 13.09.2009 р., суд прийшов до наступних висновків:

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 10740,98 грн. пені за період з 13.09.2008 р. по 15.02.2009 р. (156 днів) обгрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку розміру пені (додаток № 14 до позовної заяви) судом визначено суму пені за зазначений позивачем період з 13.09.2008 р. по 15.02.2009 р. (156 днів) у розмірі 10769,85 грн. (12,0%, облікова ставка НБУ відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. № 107 х 2: 100 : 365 х 105000,00 грн. основний борг * 156 днів прострочення = 10769,85 грн.).

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені у розмірі 10740,98 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача в частині стягнення суми пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 10740,98 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до п. а  ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 115740,98 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 1157,41 грн. Платіжним дорученням № 2803 від 02.04.2009 р. на позивач перерахував державне мито у  сумі 1189,86 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 32,45 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1157,41 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14. 202, 509, 525, 526, 549, 611, 901, 1000 ЦК України, ст.ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань», ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

                                                                   В И Р І Ш И В:

                   1.  Позов задовольнити повністю.

            Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний Біллінговий Центр»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-А, кв. 101; ідентифікаційний код 35529881; р/р 2600000412001 в ВАТ «ЕРДЕ Банк», м. Київ, МФО 380667) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства  «Страхова компанія  «Брокбізнес»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; ідентифікаційний код 20344871; р/р № 265020423500 в АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в м. Києві, МФО 300249) 105000,00 грн. (сто пЧять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 10740,98 грн. (десять тисяч сімсот сорок гривень 98 коп.) пені, 1157,41 грн. (одну тисячу сто п'ятдесят сім гривень 41 коп.) держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

            2. Повернути Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія  «Брокбізнес»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А; ідентифікаційний код 20344871; р/р № 265020423500 в АБ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в м. Києві, МФО 300249) з Доходу державного бюджету 32,45 грн. (тридцять дві гривні 45 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 2803 від 02.04.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/220.

         3. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГГІК України.

Суддя          Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.07.2009 р.