Рішення

від 05.01.2015 по справі 391/693/14-ц

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/693/14-ц

Провадження № 2/391/60/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2015р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Ревякіної О.В., при секретарі Русін В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що за усним договором він зобов'язався постачати відповідачу засоби захисту рослин та посівний матеріал. Проте відповідач перестав проводити розрахунки за товар, в зв'язку з чим станом на 08.07.2014 року утворилася заборгованість в сумі 80224,40 грн. Оскільки до теперішнього часу відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом за захистом своїх прав. 17.12.2014 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 80224,40 грн., 3% річних за період з 27.12.2012 р. по 08.07.2014 р. у розмірі 3679,33 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9786,98 грн., пеню в розмірі 17918,63 грн., а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, надали письмові заперечення проти позову, просили застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу в сумі 41850,00 грн., стягнути заборгованість в сумі 39632,00 грн., а в іншій частині позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» засоби захисту рослин та посівний матеріал на загальну суму 87082 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000728 від 05.06.2012 р. на суму 19232,00 грн. (а.с.7), № РН-0000709 від 01.06.2012 р. на суму 20400,0 грн. (а.с.8), № РН-0000604 від 14.05.2012 р. на суму 5600 грн. (а.с.9), № РН-0000480 від 27.04.2011 р. на суму 41850,0 грн. (а.с.10).

Згідно копії платіжного доручення № к111/с/67 від 17.11.2012 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» за посівний матеріал за рахунком № 176 від 12.03.2011 року 6857,60 грн. (а.с.12).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані засоби захисту рослин та посівний матеріал складає 80224,40 грн. (87082 грн. - 6857,60 грн.).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачене загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України угода може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму угоди, якщо інше не встановлено законом. Угода, для якої не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» та ОСОБА_1 було укладено угоду, згідно з якою позивач передав у власність відповідачу товари, а відповідач - прийняв їх та зобов'язався оплатити, про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні.

Відповідно до усної угоди купівлі-продажу та суті цього зобов'язання, згідно з яким продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець -прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму, у відповідача після отримання товару виникає обов'язок його сплатити, термін сплати сторонами в письмовій формі погоджено не було. Сторонами вимоги угоди виконані в частині відвантаження позивачем та отриманням товару відповідачем, що підтверджується підписаними видатковими накладними.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Укладений між позивачем та відповідачем договір відповідає вимогам чинного законодавства щодо усної його форми, оскільки він не входить до переліку договорів, передбачених ст. 657 ЦК України, стосовно яких передбачено обов'язкове дотримання письмової форми договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Згідно із вимогами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.11.2012 року відповідачу була направлена претензія щодо погашення заборгованості в розмірі 80224,40 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с.6), яка згідно рекомендованого повідомлення була отримана відповідачем особисто, однак не зазначена дата вручення (а.с.11).

Згідно постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, кредитором пред'явлено вимогу згідно поштового повідомлення в грудні 2012 р., заборгованість на час розгляду справи не погашена, тому суд вважає, що строк позовної давності не сплив, а вимоги позивача в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Розглянувши розрахунок суми боргу з урахування індексу інфляції та 3% річних наданий позивачем, суд приходить до висновку про їх вірне нарахування (розрахунок а.с.81-86) та, з огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 9787,40 грн. та 3% річних в сумі 3679,33 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього позивач просить стягнути пеню за період з 27.12.2012 р. по 08.07.2014 р. в сумі 17918,63 грн., однак дана позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи відсутність письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання з визначенням конкретного розміру відсотка для обрахування пені, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскілки не ґрунтується на законі.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як на підставу нарахування пені, зазначеної в розрахунку заборгованості, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 р. васпекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Відповідач ОСОБА_1 на час розгляду справи не є суб'єктом підприємницької діяльності (підприємцем), в зв'язку з чим вказаний Закон не підлягає застуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 197 ч.2, 212-213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 11, 202, 205, 217, 526, 530, 625 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, реєстраційний № НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» (25009, місто Кіровоград, вул. Курганна, 62, МФО 323583, ЄДРПОУ 33962725) заборгованість в розмірі 80224,40 грн., 3% річних в розмірі 3679,33 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9787,40 грн., а всього 93691 (дев'яносто три тисячі шістсот дев'яносто одну) гривню 13 копійок, а також судовий збір у розмірі 804 грн. 23 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Компаніївського районного суду

Кіровоградської області О.В. Ревякіна