Рішення

від 25.03.2015 по справі 391/693/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/482/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Ревякіна О. В.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

25.03.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Мурашка С.І.,

при секретареві: Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2015 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

10 липня 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що за усним договором він зобов'язався постачати відповідачу засоби захисту рослин та посівний матеріал. Станом на 27.12.2012 року утворилася заборгованість в сумі 80224,40 грн. Оскільки до цього часу відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, розрахунки за товар у повному обсязі не проводив позивач змушений звернутися в суд з даним позовом за захистом своїх прав. 17.12.2014 року позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у розмірі 80224,40 грн., 3% річних за період з 27.12.2012 р. по 08.07.2014 р. у розмірі 3679,33 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9786,98 грн., пеню в розмірі 17918,63 грн. та судові витрати.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» заборгованість у розмірі 80224,40 грн., 3% річних в розмірі 3679,33 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 9787,40 грн., а всього 93691,13 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав в інтересах ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій просить рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2015 року скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково на суму 39632,00 грн. Вказав, що по вимогам за отриманий товар на суму 41850 грн. сплинув строк позовної давності. Отримання товару відповідачем 12.05.2012 року на суму 5600 грн. повністю заперечував.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині стягнення боргу, а рішення суду - скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з інших підстав, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» засоби захисту рослин та посівний матеріал на загальну суму 87082 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме від 05.06.2012 року №РН-0000728 на суму 19232,00 грн. (а.с.7), від 01.06.2012 року №РН-0000709 на суму 20400,0 грн. (а.с.8), від 14.05.2012 року №РН-0000604 на суму 5600 грн. (а.с.9), від 27.04.2011 року №РН-0000480 на суму 41850,0 грн. (а.с.10).

12.11.2012 року ОСОБА_3 частково розрахувався з ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» за посівний матеріал за рахунком №176 від 12.03.2011 року на суму 6857,60 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.12) та заявою на переказ готівки №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.139).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані засоби захисту рослин та посівний матеріал складає з вирахуванням сплаченої відповідачем суми заборгованості у розмірі 6857,60 грн. - 80224,40 грн.

Відповідно до вимог ст.205 ЦК України угода може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму угоди, якщо інше не встановлено законом. Угода, для якої не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між ТОВ «Аграрник-Кіровоградщина» та ОСОБА_3 було укладено усну угоду, згідно з якою позивач передав у власність відповідачеві товари, а відповідач - прийняв їх та зобов'язався оплатити, про що свідчать підписані відповідачем видаткові накладні (а.с.7-10).

Відповідно до усної угоди купівлі-продажу та суті цього зобов'язання, згідно з яким продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець - прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму, у відповідача після отримання товару виникає обов'язок його сплатити, термін сплати сторонами в письмовій формі погоджено не було. Сторонами вимоги угоди виконані в частині відвантаження позивачем та отриманням товару відповідачем, що підтверджується підписаними видатковими накладними.

Згідно із ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Укладений між позивачем та відповідачем договір відповідає вимогам чинного законодавства щодо усної його форми, оскільки він не входить до переліку договорів, передбачених ст.657 ЦК України, стосовно яких передбачено обов'язкове дотримання письмової форми договору.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладення між сторонами в цій справі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно із вимогами ст.530 ЦК України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.11.2012 року відповідачеві була направлена претензія щодо погашення заборгованості в розмірі 80224,40 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с.6), яка згідно з рекомендованим повідомленням була отримана відповідачем особисто, однак не зазначена дата вручення (а.с.11).

Проте, повністю погодитись з висновком суду в частині стягнення боргу з застосуванням ст.530 ЦК України не можна, виходячи з такого.

Відповідач та його представник не заперечували отримання товару, а саме соняшнику Румбасол у кількості 45,00 кг на суму 41850 грн. 27.04.2011 року, проте просили суд застосувати строк позовної давності, який вважали, що на час подачі позову сплинув. При цьому повністю заперечували отримання претензії на загальну суму боргу 80224,40 грн., після спливу семи днів після вручення якої мав би за змістом ч.2 ст.530 ЦК України розпочинатися перебіг позовної давності.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що вказана норма права не застосовується до даних правовідносин, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлено спеціальною нормою права, а саме ст.692 ЦК України, а також з тим фактом, що беззаперечних доказів отримання відповідачем претензії матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми убачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Таким чином, обов'язок відповідача оплатити товар відповідно до вищевказаної норми виникає з моменту його прийняття.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 19.08.2014 року по справі №3-78гс14, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Разом з тим матеріалами справи підтверджуються наявність доказів, які свідчать про переривання строку позовної давності вчиненням відповідачем певної дії, а саме часткової оплати товару, отриманого згідно з вказаною видатковою накладною на суму 41850 грн. 27.04.2011 року, що підтверджується копією платіжного доручення №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.12) та заявою на переказ готівки №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.139) на суму 6857,6 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст.264 ЦК)

У судовому засіданні відповідач та його представник заперечували часткову проплату за товар на зазначену суму та неодноразово заявляли клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи на предмет з'ясування чи належить підпис на заяві на переказ готівки №к111/с/67 від 12.11.2012 року відповідачеві чи іншій особі.

Колегія суддів відхилила дане клопотання та вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, які б свідчили про факт здійснення такої проплати на часткове погашення боргу саме за посівний матеріал за рахунком №176 від 12.03.2011 року.

Зокрема, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 року по 26.11.2012 року (контрагент ОСОБА_3), підписаний без заперечень сторонами 27.11.2012 року, підпис на якому сторона відповідача не заперечує, та в якому у графі «Оборот. Кредит» зазначена сума 6857,6 грн. згідно з випискою банку БВ-000359 від 12.11.2012 року (а.с.87). Вказаний акт колегія суддів вважає належним та допустимим доказом, який разом з копією платіжного доручення №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.12) та заявою на переказ готівки №к111/с/67 від 12.11.2012 року (а.с.139) підтверджує внесення відповідачем зазначеної суми у рахунок часткового погашення заборгованості саме за спірний товар, отриманий 27.04.2011 року.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.4.4.1 постанови від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Заява на переказ готівки відповідає Додатку 8 Інструкції про касові операції у банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України 01.06.2011 №174, зареєстрованої в Мінюсті України 25 червня 2011 року за №790/19528, яка заповнена належним чином та сумнівів не викликає. Код платника в цій заяві заповнюється лише у разі ідентифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Банк платника - у разі переказу готівки для зарахування на рахунок, відкритий в іншому банку.

Вищезазначеним актом звірки взаємних розрахунків відповідач підтвердив заяву на переказ готівки 12.11.2012 року на суму 6857,60 грн.

Посилання сторони відповідача на те, що таку проплату могла здійснити інша особа, а не ОСОБА_3, у тому числі і сам позивач, не може бути прийнято судом до уваги.

Що стосується отримання товару 14.05.2012 року, а саме гліфовіту у кількості 140 л на суму 5600 грн. по видатковій накладній №РН-0000604 (а.с.9), отримання якого відповідач заперечував у судовому засіданні, то його отримання також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами 27.11.2012 року. Вказана сума зазначена в акті у графі «Оборот. Дебет», видаткова накладна №РН-0000604, у графі «Дата» зазначено 14.05.2012 року.

Видача цього товару також підтверджується податковою накладною від 14.05.2012 року №125, де у графі «Покупець» зазначено ОСОБА_3, його податкова адреса у графі «місцезнаходження» та сума з ПДВ 5600 грн. (а.с.90).

Форма вказаної податкової накладної затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379, зареєстрованим у Мінюсті України за №1333/20071, чинним на час видачі податкової накладної, та сумнівів у колегії суддів не викликає. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, доводи сторони відповідача про неотримання цього товару є безпідставними та спростовуються письмовими доказами по справі.

Загальний борг на суму 80224,4 грн. відповідач визнав, про що свідчить вищезазначений акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами 27.11.2012 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Що стосується розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, наданий позивачем (а.с.81-86), колегія суддів з ним погоджується та вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 9787,40 грн. та 3% річних в сумі 3679,33 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення заборгованості з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 93691,13 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача має бути стягнуто на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 936 грн. 91 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2015 року скасувати в частині стягнення заборгованості.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» заборгованість у розмірі 80224,4 грн., 3% річних у розмірі 3679,33 грн., суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 9787,7 грн., а всього 93691,13 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрник-Кіровоградщина» судовий збір у сумі 936,91 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: