Постанова

від 29.07.2009 по справі 11/106-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/106-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" липня 2009 р.                                                           Справа № 11/106-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Будішевської Л.О.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Іоннікової І.А.

при секретарі                                                            Бугирі Ю.Г. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Жорова Л.М. (довіреність №166/10 від 26.12.2008р.),

від відповідача: Шевчук Л.П. (довіреність №10р-600 від 27.07.2009р.),

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" травня 2009 р. у справі № 11/106-09 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ  

до Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м.Вінниця

про стягнення 2052249,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.05.2009р. у справі №11/106-09 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м.Вінниця про стягнення 2052249,32грн. задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 313999,95грн. основного боргу, 979639,74грн. інфляційних втрат, 146662,93грн. 3% річних, 166336,86грн. пені, 20522,49грн. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення 166336,86грн. пені відмовлено.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 80000,00грн. припинено.

Повернуто Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0,51грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Вінницькі теплові мережі" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що як зазначає скаржник, основною причиною виникнення заборгованості за природний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення та бюджетних установ став збитковий тариф на теплову енергію, який не відшкодовує витрат на її виробництво і транспортування, таким чином, підприємство не має змоги оплатити штрафні санкції, оскільки має заборгованість за поставлений природний газ.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Вінницької області незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати в частині стягнення інфляційних, 3% річних, пені та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ДП "Вінницькі теплові мережі" в частині стягнення інфляційних втрат, річних та штрафних санкцій за поставлений природний газ - відмовити.

Представник позивача заперечила проти апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі" про стягнення 2052249,32грн., з яких: 593272,93грн. основного боргу, 332673,72грн. пені, 979639,74грн. інфляційних нарахувань та 146662,93грн. 3% річних.

Згідно з заявою за № 31/104698 від 20.05.2009р. про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 393999,95грн. основного боргу та штрафні санкції, заявлені в позові, в зв'язку з частковим погашенням останнім заборгованості в розмірі 199272,98грн. після звернення позивача з позовом до суду.    

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між  Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державним підприємством "Вінницькі теплові мережі" укладено договір  на постачання природного газу  №06/07-1382 ТЕ-1, згідно з яким позивач зобов‘язався передати у власність відповідача  природний газ, а відповідач відповідно  прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 6.1 договору визначено , що оплата за газ та його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки  від вартості запланованих  місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати  проводяться  плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих  місячних обсягів  постачання та транспортування газу до 20 та  30 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа поточного місяця.

В період жовтня-грудня 2007 року, березня-вересня 2008 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18960613,34грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу.

Як свідчать матеріали справи, зокрема реєстри проплачених документів, розрахунки відповідачем  проводились з порушенням строків визначених договором та станом на 30.04.2009р. останнім перераховано на рахунок позивача 18567008,19грн. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 393999,95грн.

В період з 05.05.2009р. по 18.05.2009р. відповідачем в рахунок погашення боргу за договором перераховано на рахунок позивача 80000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №346 від 07.05.2009р., №1390 від 05.05.2009р., №341 від 06.05.2009р., №1404 від 06.05.2009р., №1408 від 07.05.2009р., №1445 від 12.05.2009р., №1457 від 13.05.2009р., №1475 від 14.05.2009р., №1498 від 18.05.2009р.

Отже, станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, заборгованість відповідача за договором складає 313999,95грн.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і                ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим господарським судом встановлено, що ДП "Вінницькі теплові мережі" порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки розрахувався за поставлений природний газ лише частково, тому заборгованість ДП "Вінницькі теплові мережі" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" складає 313999,95грн., що підтверджується належним чином оформленими документами.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки основний борг відповідача становить 313999,95грн., а відповідачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі, господарський суд Вінницької області, проаналізувавши зібрані у справі докази та давши їм належну правову оцінку, правомірно стягнув зазначений борг з відповідача.  

В зв'язку з неналежним виконанням ДП "Вінницькі теплові мережі" зобов'язань по сплаті боргу в повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача пеню, три проценти річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний  сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три проценти   річних   з  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений законом  або договором.

Згідно з розрахунком позивача сума інфляційних за прострочення платежу за період з листопада 2007 року по березень 2009 року становить 979639,74грн., а 3% річних за період з 11.11.2007р. по 15.04.2009р. - 146662,93грн.

Розрахунок інфляційних та річних відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ДП "Вінницькі теплові мережі" інфляційних в сумі 979639,74грн. та 146662,93грн. 3% річних є обгрунтованими, що правомірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до п.7.2. договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати строки, зазначені у п.6.1. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з розрахунком позивача сума пені за період з 15.10.2008р. по 15.04.2009р. становить 332673,72грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги важкий фінансовий стан відповідача та оцінивши обставини справи, господарський суд, з чим погоджується і колегія суддів, обґрунтовано зменшив розмір пені до 166336,86грн.

Судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 80000,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, не грунтуються на нормах чинного законодавства та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.2009 року у справі №11/106-09 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Вінницькі теплові мережі" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 травня 2009 року у справі №11/106-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №11/106-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Будішевська Л.О.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Іоннікова І. А.  

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд