Рішення

від 05.01.2015 по справі 920/1751/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.01.2015 Справа № 920/1751/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Мітіній Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/1751/14:

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ - Екопроект»,

м. Суми,

про стягнення 38 205 грн. 00 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Єфіменко О.Ю. (довіреність № 10-732/д від 04.12.2014року);

Від відповідача: представник Пасічник А.В. (довіреність № б/н від 17.11.2014 року);

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 38 205 грн. 00 коп. штрафу за порушення термінів поставки та недопоставку товару відповідно до п. 8.7. договору купівлі - продажу № 20/1389-МТР від 18.07.2013 року, укладеного між сторонами.

17.11.2014 року представник позивача подав до суду клопотання про заміну відповідача, в якому зазначає, що при підготовці позову у назві відповідача, внаслідок технічної помилки, було вказано замість «КБ-Екопрект» назву «КБ-Проект», тому просить суд замінити відповідача на належного: товариство з обмеженою відповідальністю «КБ-Екопрект» (40007, м. Суми., вул. Черкаська, 7 ідентифікаційний код 37186106).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.11.2014 року задоволено клопотання позивача про виправлення помилки та замінено назву відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «КБ-Проект» на товариство з обмеженою відповідальністю «КБ-Екопроект».

02.12.2014 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки невиконання зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу № 20/1389-МТР від 18.07.2013 року, щодо поставки товару, сталося з вини ПАТ «Укрнафта», відповідач вжив всі необхідні, залежні від нього заходи щодо належного виконання обов'язків продавця за цим договором.

11.12.2014 року представник позивача в обґрунтування своєї позиції по справі подав додаткові письмові пояснення.

22.12.2014 року представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивач здійснив передоплату за резервуари 15м.куб. та 25 м.куб. в розмірі 51300,00 грн., хоча розмір передплати мав становити 152820 грн., і лише 30.09.2014 року позивач сплатив її повністю.

22.12.2014 року представник позивача в обґрунтування своєї позиції по справі подав заяву про долучення до матеріалів справи копії листів, які надсилались відповідачу в рамках виконання договору від 18.07.2013 року № 20/1389-МТР.

22.12.2014 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.12.2014 року продовжено строк розгляду справи до 06.01.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, в обґрунтування своєї позиції по справі подав в судовому засіданні додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача проти позову заперечує, в обґрунтування своєї позиції по справі подав додаткові письмові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

18.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі- продажу № 20/1389-МТР та додаток до договору на поставку позиції 1- безнапірної горизонтальної циліндричної ємності V15м. куб. (вартість 85500,00 грн.) та позиції 2- ємності контейнеру із поліетилену V25м. куб (вартість 169200,00 грн.), згідно умов якого відповідач передає, а позивач приймає і оплачує продукцію на загальну суму 254700,00 грн.

Згідно з п.8 додатку до договору оплата проводиться у наступному порядку: 60% - передоплати, 40% - по факту поставки товару.

Згідно з платіжними дорученнями від 03.09.2013 р. №9147-ПБ13 було здійснено попередню оплату за резервуари кислоти 15 м. куб. та 25 м. куб. на суму 51300,00 грн. та платіжного доручення від 27.09.2013 р. №10024-ПБ13 попередня оплата за резервуари для кислоти 15 м.куб. та 25 м. куб. на суму 101520,00 грн.

Як вбачається з банківської виписки з р/р відповідача від 18.11.2014 року та підтверджується листом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» № 18-36/856 від 14.11.2013 року, попередня оплата за резервуари у розмірі 51300,00 грн. надійшла 04.09.2013 року, а по 2 позиції попередня оплата у розмірі 101520, 00 надійшла 30.09.2013 року.

Проте, як зазначає відповідач, позивач 04.09.2013 року здійснив передоплату за резервуари 15м.куб. і 25 м. куб. в розмірі 51300,00 грн., хоча розмір попередньої оплати, згідно умов договору мав становити 152820,00 грн. Отже, попередня оплата сплачена позивачем не в повному обсязі і лише 30.09.2014 року вона була доплачена.

Відповідно до п.3.1. договору умови поставки товару вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною. Згідно з п.7 додатку до договору, термін поставки товару становив для безнапірної горизонтальної циліндричної ємності - 30 робочих днів з моменту отримання передоплати, а для ємностей-контейнерів із поліетилену - 40 робочих днів з моменту отримання передоплати.

Отже, строк поставки продукції становить по першій позиції - 30 днів до 11.11.2013 року, по другій позиції - 40 днів - до 26.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін відповідач мав поставити позицію № 1 до 11.11.2013 року, однак вже 17.10.2013 року відповідач направив позивачу листа з інформацією про готовність позиції № 1 до відвантаження. Фактично позиція № 1 була поставлена 05.11.2013 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 106 на відповідальне зберігання 05 листопада 2013 року та визнається і самим позивачем. Проте кінцева оплата за позицію № 1 у розмірі 34200 грн. так і не здійснена.

Що стосується другої позиції, то поставка її повинна була бути здійснена до 26.11.2013 року, проте відповідач зупинив її передачу до повної оплати всього раніше переданого товару, про що було повідомлено позивача листами від 27.01.2014 року, від 03.02.2014 року та від 18.02.2014 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язанні належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 221 Господарського кодексу України, ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

Оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо повної оплати отриманого 05.11.2013 року товару (позиції 1), то відповідач, керуючись ст. 692 ЦК України, зупинив передання товару (позиції 2) до повної оплати всього раніше переданого товару (позиції 1).

Суд не може погодитись з твердженням позивача, що поставка двох позицій за договором не пов'язана між собою, оскільки поставки мали відбуватися саме на підставі умов, зазначених в договорі, і його предметом є поставка певного товару, про який йдеться в спорі.

Також позивач посилається на ст. 538 Цивільного кодексу України і пояснює, що він не оплатив повністю товар по першій поставці, оскільки відповідач не здійснив другу поставку. Так, ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Отже, ця норма регулює відносини щодо зустрічних зобов'язань. В даному ж випадку зустрічними є зобов'язання з передоплати за конкретний товар, його поставки та кінцевого розрахунку. Таким чином в спірних правовідносинах вірним є посилання саме на ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 09.01.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева