Постанова

від 10.03.2015 по справі 920/1751/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 920/1751/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єфіменка О.Ю. (довіреність № 10-732/д від 04.12.2014 р.), Плотнікова С.І. (довіреність № 10-731/д від 04.12.2014 р.),

відповідача - Пасічника А.В. (довіреність б\н від 17.11.2014 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 792 С\1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі № 920/1751/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-Екопроект", м. Суми

про стягнення

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 р. позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів поставки та недопоставки товару у розмірі 38205,00 грн., у відповідності до умов договору купівлі-продажу № 20/1389-МТР від 18 липня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі 920/1751/14 (суддя Зайцева І.В.) позовні вимоги залишені без задоволення.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі № 920/1751/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач вважає доводи суду першої інстанції про те, що 60% передоплати за Товар повинні оплачуватись разом за дві позиції, а 40% післяплати повинні оплачуватись за кожну позицію Товару окремо, не відповідають умовам Договору та приписам статей 526, 530, 629, 655, 663 Цивільного кодексу України та статей 193, 218, 231 Господарського кодексу України.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року, у зв'язку із відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду справи № 980/1751/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що поставка двох позицій за умовами спірного договору пов'язана між собою; позивач не має право вимагати сплати штрафу за несвоєчасну поставку товару, оскільки в порушення умов Договору не вчасно та не повному обсязі сплатив відповідачу передоплату. Застосовуючи до даних правовідносин приписи частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 38 205,00 грн. за порушення термінів поставки товару за договором купівлі-продажу № 20/1389-МТР від 18 липня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи, 18 липня 2013 року між ПАТ «Укрнафта» (Покупець) та «ТОВ КБ-Екопроект» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 20/1389-МТР та додаток до договору на поставку позиції 1: безнапірної горизонтальної циліндричної ємності V15м. куб., вартістю 85 500,00 грн. та позиції 2: ємності контейнеру із поліетилену V25м. куб., вартістю 169 200,00 грн., згідно умов якого відповідач передає, а позивач приймає і оплачує Товар на загальну суму 254 700,00 грн. (а.с. 8-11).

Сторони погодили, що приймання та оплата Товару здійснюється на підставі Додатку до Договору, який є його невід'ємною частиною (а.с. 12).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 7 Додатку до Договору № 20/1389-МТР зазначено, що термін поставки позиції №1 - 30 робочих днів з моменту отримання передоплати, термін поставки позиції №2 - 40 робочих днів з моменту отримання передоплати 60%.

В свою чергу, в п. 8 Додатку сторони конкретизували умови оплати: 60% - передоплата, 40% - по факту поставки Товару.

Тобто, передоплата за першу позицію має складати 60 % від її вартості (85 500,00 грн.), тобто 51 300,00 грн., а за другу позицію, вартість якої складає 169 200,00 грн. - 101 520,00 грн.

Загальна сума передоплати повинна складати, у відповідності до умов Договору, 152 820,00 грн.

В матеріалах справи наявні докази здійснення позивачем попередньої оплати за Товар, що підтверджується платіжними дорученнями: від 03 вересня 2013 р. №9147-ПБ13 на суму 51 300,00 грн. та від 27 вересня 2013 р. №10024-ПБ13 на суму 101520,00 грн. (а.с. 13,14).

З банківської виписки ТОВ «КБ-Екопроект» від 18 листопада 2013 року вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 51 300,00 грн. - 04 вересня 2013 року (а.с. 69,70).

Отже, строк поставки Товару становить по першій позиції (30 робочих днів) до 11 листопада 2013 року, по другій позиції (40 робочих днів) до 26 листопада 2013 року.

Відповідно до платіжного доручення №9147-ПБ13 про перерахування попередньої оплати на суму 51 300,00 грн., призначенням платежу зазначено: «Попередня оплата за резервуари для кислоти 15 м3 та 25 м3 - 6 шт., згідно договору 20/1389-МТР від 18 липня 2013 року» (а.с. 14).

Решту передоплати у розмірі 101 520,00 грн. надійшла відповідачу 30 вересня 2013 року. Призначенням цього платежу зазначено: «Попередня оплата за резервуари для кислоти 15 м3 та 25 м3 - 6 шт., згідно договору 20/1389-МТР від 18 липня 2013 року» (а.с.13).

Колегія суддів зазначає, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахування вимог законодавства України.

З наведеного свідчить, що позивачем визначено у графі «призначення платежу», що це передоплата за першу та другу позиції, що є предметом укладеного між сторонами 18 липня 2013 року договору.

У зв'язку з цим, відповідач відраховував строк поставки товару з моменту отримання повної передоплати у сумі 152 820,00 грн., яка надійшла у повному обсязі 30 вересня 2013 року. Строк поставки товару за позицією №1 наступає 11 листопада 2013 року (30 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати).

Відповідно до п. 3.3 Договору, продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження. Відвантаження Товару проводиться лише після отримання згоди покупця про готовність до прийняття товару (п. 3.3.1 Договору).

На виконання п. 3.3. Договору, відповідач 17 жовтня 2013 року направив відповідачу лист (вих. №153/1) з інформацією про готовність позиції № 1 до відвантаження (а.с.80).

Така згода була надана позивачем 28 жовтня 2013 року, про що свідчить лист позивача від 18 жовтня 2013 року за вих.№ 20-02-10/1219. ПАТ «Укрнафта» доручає НГВУ «Полтаванафтогаз» оформити та надати довіреність для отримання Товару (а.с. 66).

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Разом з цим, згідно вказаної статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Довіреність на отримання товару виписана 01 листопада 2013 року уповноваженими особами та надана відповідачу 05 листопада 2013 року (а.с.67).

Фактично позиція № 1 була поставлена 05 листопада 2013 року, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 106 на відповідальне зберігання та видатковою накладною №204 від 05 листопада 2013 року (а.с. 15,16).

Кінцевої оплати за першою позицією у розмірі 34 200,00 грн. позивачем так і не було здійснено.

Місцевий господарський суд встановив, що поставка Товару по другій позиції повинна була бути здійснена до 26 листопада 2013 року, проте відповідач зупинив її передачу до повної оплати всього раніше переданого товару, що підтвержується відповідними листами-повідомленнями від 27 січня 2014 року, 03 лютого 2014 року та 18 лютого 2014 року (а.с. 98-103).

Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

Частина п'ята статті 692 Цивільного кодексу України застосовується до триваючих правовідносин, коли зобов'язання продавця за договором шляхом передачі товару в певний строк не припиняються, оскільки підлягають передачі в іншій строк інші товари. Насамперед це стосується договорів поставки, що, як, правило, укладаються на тривалий період і слугують підставою виникнення не одного, а великої кількості однорідних зобов'язань із різними строками виконання. Продавцеві, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства, надається право призупинити виконання договору, а саме: не передавати іншій товар покупцеві до погашення останнім боргу за раніше переданий товар. Однак, зупинення передання товару може мати місце тільки в межах одного договору купівлі-продажу й не може поширюватись на інші договори купівлі-продажу, які укладені між тими самими сторонами.

У разі невиконання покупцем свого обов'язку з оплати товару, продавець може за власним вибором або не передавати товар до його оплати покупцеві, або відмовитись від виконання відповідного обов'язку (ч. 3 ст. 538 ЦК), але в частині третій статті 538 Цивільного кодексу України йдеться мова про можливість відмовитись від виконання обов'язку, а не від договору.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, стягнення штрафних санкцій відбувається у разі неналежного виконання стороною взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не своєчасно та не в повному обсязі була сплачена попередня оплата за Товар, то відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені строки поставки Товару, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у стягнення штрафу, передбаченого п. 8.7 Договору №20/1389-МТР від 18 липня 2013 року.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції та оцінивши надані сторонами до справи матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, в силу вимог якої обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження його позовних вимог, у зв'язку з чим фактично не доведено їх під ставність.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків Господарського суду Сумської області, викладених у рішенні від 05 січня 2015 року у цій справі.

Судова колегія вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05 січня 2015 року у справі № 920/1751/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 12.03.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.