Постанова

від 16.12.2014 по справі 2а-15232/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. Справа № 2а-15232/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полісервіс" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Полісервіс» до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі в якому позивач, з урахуванням змін до позовної заяви, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000042301/0 та 0000052301/0 від 23.03.2010 р., №№ 0000042301/1 та 0000052301/1 від 04.06.2010 р., №№0000052301/2 та 0000042301/2 від 03.08.2010 р.,№№ 0000042301/3 та 0000052301/3 від 27.10.2010р., що винесені за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Полісервіс» (код ЄДРПОУ 31735434) за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2008р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Полісервіс» (код ЄДРПОУ 31735434) щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ПП „Люверс" (код ЄДРПОУ 32974829), ТОВ „Реста" (код ЄДРПОУ 13454381) та ПП „Раут" (код ЄДРПОУ 24423811) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт №19/231/31735434 від 23.03.2010 року. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №№0000042301/0 та 0000052301/0 від 23.03.2010 р., №№ 0000042301/1 та 0000052301/1 від 04.06.2010 р., №№0000052301/2 та 0000042301/2 від 03.08.2010 р.,№№ 0000042301/3 та 0000052301/3 від 27.10.2010р. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Північна міжрайонна державна податкова інспекція у м.Кривому Розі при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В подальшому замінено Північну міжрайонну державну податкову інспекцію у м.Кривому Розі на Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Полісервіс» (код ЄДРПОУ 31735434) щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків: ПП „Люверс" (код ЄДРПОУ 32974829), ТОВ „Реста" (код ЄДРПОУ 13454381) та ПП „Раут" (код ЄДРПОУ 24423811) за період з 01.01.2004р. по 31.12.2008р.

Перевіркою встановлено порушення:

п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2004р. по 31.12.2008р. на загальну суму 544818 грн., в т.ч. по періодам:

2004 - 2005 роки - 345167 грн.;

І кв. 2006 року - 48774 грн.;

II кв. 2006 року - 34300 грн.;

І кв. 2007 року - 27659 грн.;

II кв. 2007 року - 88918 грн.;

пп.7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 435853 грн., в т.ч.:

2004 - 2005 роки - 276133 грн.;

січень 2006 року - 13038 грн.;

березень 2006 року - 25981 грн.;

квітень 2006 року - 27440 грн.;

січень 2007 року - 22127 грн.;

квітень 2007 року - 71134 грн.

За результатами перевірки складено Акт №19/231/31735434 від 23.03.2010 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2010 року №0000042301/0, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 116577,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 58289,00 грн.; №0000052301/0 від 23.03.2010 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 71134,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 35567,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін та винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0000042301/1 та 0000052301/1 від 04.06.2010 р., №№0000052301/2 та 0000042301/2 від 03.08.2010 р.,№№ 0000042301/3 та 0000052301/3 від 27.10.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі матеріалів попередньої перевірки ПП «Полісервіс» (акт № 48/231-31735434 від 17.06.2009 року) та вилучених прокуратурою Тернівського району первинних документів:

накладна, рахунок №24/01 від 24.01.2007 року на суму 41936,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 6989,36 грн.;

накладна, рахунок №29/01 від 29.01.2007 року на суму 90828,36 грн., в т.ч. ПДВ на суму 15138,06 грн.;

накладна, рахунок №03/04 від 03.04.2007 року на суму 175559,16 грн., в т.ч. ПДВ на суму 29259,86 грн.;

накладна, рахунок №05/04 від 05.04.2007 року на суму 29281,69 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4880,28 грн.;

накладна, рахунок №17/04 від 17.04.2007 року на суму 221964,12 грн., в т.ч. ПДВ на суму 36994,02 грн.,

встановлено, що ПП "Полісервіс" отримало від ПП "Раут" товар (електорообладнання, запчастини до електорообладнання) на загальну 559569,49 грн., в т.ч.:

у січні 2007 року на загальну суму 132764,52 грн., в т.ч. ПДВ на суму 22127,42 грн.;

у квітні 2007 року на загальну суму 426804,97 грн., в т.ч. ПДВ на суму 71134,16 грн.

Розрахунки за отримані товари проведені у червні, липні та листопаді 2007 року в загальній сумі 559569,49 грн. шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку на загальну суму 105570,0 грн., згідно виписок банку від:

07.06.2007 року на суму 5070 грн.;

11.06.2007 року на суму 49050 грн.;

15.06.2007 року на суму 10500 грн.;

18.06.2007 року на суму 10530 грн.;

02.07.2007 року на суму 30420 грн.;

проведення взаємозаліків на загальну суму 453999,49 грн., в т.ч.: у липні 2007р. на суму 334657,93 грн.; у листопаді 2007р на суму 119341,56 грн.

Актом перевірки позивача встановлено, що правочини укладені між ПП "Полісервіс" та ПП "Раут" є нікчемними, у зв'язку з тим, що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2008р по справі № 2а-6549/08 визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «Раут» з 22.09.2005р.

Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полісервіс" задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2008 року - скасовано. Провадження у справі закрито.

Таким чином, ПП "Раут" є підприємством, що належним чином зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності на дату здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму такого податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2,1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законів, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000042301/0 та 0000052301/0 від 23.03.2010 р., №№ 0000042301/1 та 0000052301/1 від 04.06.2010 р., №№0000052301/2 та 0000042301/2 від 03.08.2010 р.,№№ 0000042301/3 та 0000052301/3 від 27.10.2010р., що винесені Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Кривому Розі за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Полісервіс» (код ЄДРПОУ 31735434) за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2008р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.В. Єфанова