Постанова

від 23.07.2009 по справі 9/611

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/611

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" липня 2009 р.                                                          Справа №  9/611

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                    Щепанської Г.А.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Левшиної А.Г. - представника за довіреністю від 23.07.2009р.,

від відповідача: Кудіної М.Г. - представника за довіреністю №10609 від 10.06.2009р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал", м.Коростень Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "26" травня 2009 р. у справі № 9/611 (суддя Алексєєв М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси", м.Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал", м.Коростень Житомирської області

про стягнення 50870,93грн.,               

 ВСТАНОВИВ:

14.04.2009р. (згідно дати на штемпелі відділення поштового зв'язку на конверті, а.с.27) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом (а.с.3-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал" про стягнення з останнього 50870,93грн., з яких 35000,00грн. боргу, 986,86грн. інфляційних нарахувань, 98,23грн. 3% річних, 785,84грн. пені, 14000,00 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.05.2009р. у справі №9/611 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (м.Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал" (м.Коростень Житомирської області) про стягнення 50870,93грн. задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 785,84 грн. пені, 14000,00 грн. штрафу, 986,86 грн. інфляційних, 98,23 грн. 3% річних, 508,71 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; припинено провадження в частині стягнення 35000,00 грн. боргу (а.с.39-40).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.47-51,56-60), в якій просить скасувати рішення господарського суду від 26.05.2009р. з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, зокрема:

- всупереч приписам ст.ст.4,4-2,4-3 ГПК України судом першої інстанції рішення було прийнято за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, оскільки не отримував ухвали господарського суду Житомирської області від 22.04.2009р. про порушення провадження у справі й призначення засідання суду на 26.05.2009р.;

- висновок суду першої інстанції про те, що за видатковими накладними від 06.02.2009р. та від 20.02.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар на виконання умов договору №11/7-1 від 07.11.2008р., у відповідності до умов якого товар мав бути оплачений відповідачем протягом 15 банківських днів з дати поставки товару, не ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах; крім того, судом не було досліджено факту наявності між сторонами позадоговірних відносин на підставі видаткових накладних, які згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними бухгалтерськими документами та відповідно доказами здійснення суб'єктом підприємницької діяльності господарської операції, при цьому як у вказаних видаткових накладних, так і в податкових накладних за період з січня 2009р. по 20.02.2009р., прибуткових накладних (повернення), платіжних дорученнях на оплату товару та в акті звірки розрахунків від 04.03.2009р. й в акті взаємозаліку, відсутнє посилання на договір №11/7-1 від 07.11.2008р.;

- позивачем не було надано суду доказів надсилання ним на адресу відповідача претензій з вимогою оплатити отриманий товар, а підпис уповноваженої особи відповідача Примак на поштових повідомленнях про отримання зазначених претензій не відповідає фактичному підпису Примак О.С. згідно паспорту останнього, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст.530 ЦК України;

- місцевий господарський суд, застосувавши положення договору №11/7-1 від 07.11.2008р. (пункти 7.3, 7.4 договору) при нарахуванні сум штрафних санкцій, застосував і штрафні санкції, передбачені ст.625 ЦК України, що стало підставою подвійної господарської відповідальності відповідача за неналежне виконання взятого на себе зобов'язання;

- крім того, судом першої інстанції не було враховано, що на день звернення позивача до суду з позовом відповідач повністю розрахувався за отриманий товар.

Представник відповідача в засіданні суду підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, порушенням норм чинного законодавства, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу №137 від 23.07.2009р. (а.с.96-100) та його представник в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, вказавши, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що:

- посилання відповідача на те, що поставка товару позивачем здійснювалась не на виконання умов договору №11/7-1 від 07.11.2008р. не може бути прийнято до уваги, поскільки, якщо поставка товару здійснювалась лише на підставі видаткових накладних, як зазначає відповідач в своїй апеляційній скарзі, то він у відповідності до ст.692 ЦК України мав розрахуватись за отриманий товар одразу після його прийняття, натомість, оплата відповідачем товару здійснювалась на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу, що було передбачено п.4.2 договору;

- твердження відповідача про неотримання ним претензій позивача №57 від 04.03.2009р. та №63 від 19.03.2009р. спростовується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції, а факт невідповідності підпису працівника відповідача Примак О.С. на поштовому повідомленні та підпису цієї ж особи у паспорті не може прийматись до уваги, поскільки на поштовому повідомленні про отримання кореспонденції зазначається лише прізвище особи, що за довіреністю товариства отримує кореспонденцію, а підпис про вручення проставляється працівником поштового відділення;

- твердження скаржника про те, що на момент звернення позивача до суду він вже розрахувався за отриманий товар, не відповідає дійсності, оскільки позовна заява була направлена до суду 15.04.2009р., а останні розрахунки між сторонами (зокрема, взаємозалік на суму 28400,00 грн.) було здійснено 24.04.2009р.;

- посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом було застосовано до нього подвійну господарську відповідальність, є безпідставним, враховуючи, що відповідно до пунктів 7.3 та 7.4 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу та штраф у розмірі 40% від суми боргу за затримку розрахунку більше ніж на 20 календарних днів, а ч.2 чт.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто мається на увазі, що договором може бути встановлений інший розмір річних, а не штрафу, інфляції чи пені, що й було враховано судом при прийнятті рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів зазначає наступне.

07.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторіал" (Покупцем) було укладено договір поставки №11/7-1 (а.с.12-13), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставляти Покупцю продукти харчування партіями у відповідності з усними заявками останнього, а Покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його за умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2 даного договору асортимент, ціна, кількість товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Порядок оплати: протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару (п.4.2 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 43786,62 грн., що підтверджується видатковими накладними №АЖ-01186 від 13.02.2009р., №АЖ-01381 від 20.02.2009р. (а.с.10-11).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 8786,62 грн. (банківська виписка від 12.03.2009р. на суму 39000,00 грн., а.с.20, з якої позивачем було зараховано в рахунок попередніх поставок 37229,01 грн. та в оплату накладної №АЖ-01186 від 13.02.2009р. 1770,99 грн., та банківська виписка від 01.04.2009р. на суму 7015,63 грн., а.с.21), внаслідок чого заборгованість перед позивачем на момент пред'явлення позову становила суму 35000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторіал" претензії №57 від 04.03.2009р. та №63 від 19.03.2009р. (а.с.14-15,17-18), отримані останнім відповідно 12.03.2099р. та 24.03.2009р., про що свідчать поштові повідомлення (а.с.16,19), з вимогою оплатити отриманий за договором №11/7-1 від 07.11.2008р. відповідно, зокрема, до накладних №АЖ-01186 від 13.02.2009р., №АЖ-01381 від 20.02.2009р. товар.

Проте, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже вказувалось в цій постанові, на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 35000,00 грн. й після порушення провадження у справі відповідач сплатив в рахунок погашення основного боргу 6600,00грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача та довідкою ТОВ"Агроспецресурси" №103 від 26.05.2009р. (а.с.30-33), окрім того між сторонами було проведено взаємозалік зустрічних вимог на суму 28400,00 грн., що підтверджується актом взаємозаліку станом на 24.04.2009. (а.с.35), у зв'язку з чим відповідачем було повністю погашено заборгованість за поставлений товар.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом було правомірно припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 35000,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Також, позивач в позовній заяві на підставі пунктів 7.3, 7.4 договору просив суд стягнути з відповідача 785,84 грн. пені та 14000,00 грн. штрафу, а на підставі ст.625 ЦК України - 986,86 грн. інфляційних та 98,23 грн. 3% річних.

Відповідно до п.7.3, п.7.4 договору у випадку затримки оплати Покупець сплачує пеню за кожен день затримки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період, за який нараховується пеня, й у випадку затримки розрахунку більше ніж на 20 календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 40% від суми боргу.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з вимогами ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки стягуваних сум пені та річних (а.с.8-9), судова колегія вважає їх обґрунтованими та приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов щодо стягнення з відповідача 785,84 грн. пені та 98,23 грн. 3% річних.

Що ж до стягнення з відповідача 14000,00 грн. штрафу та 986,86 грн. інфляційних, то судова колегія зазначає наступне.

Індекс інфляції, що склався за період з березня по квітень 2009р. (витяг з комп'ютерної бази ІПС "Законодавство", а.с.104) становить 102,3126% (101,4% х 100,9%), проте, позивач, обчислюючи інфляційні, припустився помилки, взявши індекс інфляції в квітні 101,4%, а не 100,9%, а тому обґрунтованою сумою інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, є 809,41 грн. (35000,00 грн. х 102,3126% =               35809,41 грн. - 35000,00 грн.).

Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

А тому, зважаючи на те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем, сплативши суму основного боргу за поставлений товар, а також враховуючи невеликий термін прострочки ним оплати отриманого товару, зарахування зустрічних вимог (взаємозалік), судова колегія вважає за можливе зменшити суму нарахованого відповідачу до сплати штрафу до 1000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.05.2009р. у даній справі слід змінити в частині стягнення сум штрафу, інфляційних та, відповідно, й судових витрат.

Доводи ж апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал" не є переконливими та не можуть бути підставою для скасування вищевказаного рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Зокрема, посилання відповідача в апеляційній скарзі на неотримання ним ухвали господарського суду Житомирської області від 22.04.2009р. про порушення провадження у справі й призначення засідання суду на 26.05.2009р., внаслідок чого він був позбавлений права на захист своїх інтересів в суді, є безпідставними, оскільки, як вбачається з штампу канцелярії господарського суду Житомирської області на зворотньому боці ухвали від 22.04.2009р. (а.с.1) та реєстру відправки рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області від 24.04.2009р. (а.с.105) , її було надіслано на адреси сторін 24.04.2009р. й зазначена ухвала з відміткою про невручення її відповідачеві до суду не поверталась, до того ж, скаржник не подав будь-яких доказів її неотримання (довідки органу поштового зв'язку тощо).

Що ж до тверджень відповідача про те, що за видатковими накладними від 06.02.2009р. та від 20.02.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар не на виконання умов договору №11/7-1 від 07.11.2008р., то вони не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки у видаткових накладних №АЖ-01186 від 13.02.2009р. та №АЖ-01381 від 20.02.2009р. (а.с.10-11) міститься посилання на те, що товар поставляється на підставі основного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторіал", а як вбачається з довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" №104 від 26.05.2009р. (а.с.29) та пояснень представника відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції (протокол судового засідання від 23.07.2009р., а.с.106), іншого договору, ніж договір поставки №11/7-1 від 07.11.2008р., між сторонами не укладалось.

Твердження ж відповідача про те, що на день звернення позивача до суду з позовом він повністю розрахувався за отриманий товар, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, банківськими виписками, довідкою позивача та актом взаємозаліку від 24.04.2009., про які суд вже зазначав в цій постанові.

Також, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги й посилання відповідача на те, що внаслідок застосування місцевим господарським судом при задоволенні позову як положень договору №11/7-1 від 07.11.2008р. (пункти 7.3, 7.4 договору), так і приписів ст.625 ЦК України при нарахуванні сум штрафних санкцій, відповідач поніс подвійну господарську відповідальність, оскільки стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, що за своєю природою не є штрафними санкціями.

  Керуючись п.3 ст.83, ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26 травня 2009 року у справі №9/611 змінити в частині стягнення сум штрафу, інфляційних та судових витрат.

2. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

  "Позов задовольнити частково.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал" (11512, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська,67, код ЄДРПОУ 32680198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" (10025, м.Житомир, вул.Сингаївського, 3, код ЄДРПОУ 30266593) 785,84 грн. пені,               1000,00 грн. штрафу, 809,41 грн.  інфляційних, 98,23 грн. - 3% річних, 506,93 грн.  витрат по сплаті державного мита, 117,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Припинити провадження у справі в частині стягнення 35000,00 грн. боргу.

  В решті позову відмовити."

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал", м.Коростень Житомирської області залишити без задоволення.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №9/611 повернути до господарського суду Житомирської області.

 Головуючий   суддя:                                                              Пасічник С.С.

 судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд