Ухвала

від 22.12.2014 по справі 5/089-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 грудня 2014 року Справа № 5/089-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Стратієнко Л.В., суддів:Грека Б.М., Мележик Н.І., Селіваненка В.П., Черкащенка М.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі№ 5/089-12 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" доБерезанської міської ради Київської області провизнання права оренди і викупу земельної ділянки, визнання відсутнім права, зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням змін) до Березанської міської ради Київської області про: визнання за позивачем права оренди земельної ділянки, загальною площею 1,3178 га, кадастровий номер 3210400000:02:001:0117, яка знаходиться в адміністративних межах Березанської міської ради Київської області за адресою: м. Березань, вул. Привокзальна, 18; визнання пролонгованим договір оренди земельної ділянки від 01.12.2011 строком на один рік на тих же умовах; визнання за позивачем права користування зазначеною земельною ділянкою; визнання за позивачем права на її викуп.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2013 у справі №5/089-12 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №5/089/12 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №5/089-12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2014 у справі №924/781/13, від 29.08.2013 у справі №901/284/13-г, від 04.12.2013 у справі №910/107/2013, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 120 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2014 у справі №5/089-12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови в позові про:

- визнання пролонгованим договору оренди земельної ділянки строком на один рік на тих же умовах, з огляду на те, що спірний договір оренди земельної ділянки припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а відповідач направив позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди на новий строк, що свідчить про відсутність необхідних підстав для поновлення договору оренди землі в порядку приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- визнання за позивачем права оренди земельної ділянки та права користування земельною ділянкою, загальною площею 1,3178 га. та визнання за позивачем права на викуп зазначеної земельної ділянки, оскільки, позивач на праві власності володіє лише частиною будівлі майстерні, будиночком (площею 38,4 кв.м), трансформаторною підстанцією з лінією електропередач, що не є цілісним майновим комплексом, а позивачем не надано доказів, які б посвідчували право на спірну земельну ділянку у розмірі 1,3178 га.

Водночас у постановах від 30.01.2014 у справі №924/781/13 та від 29.08.2013 у справі №901/284/13-г, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі (в частині, що стосується доводів заявника) - справа №924/781/13 та про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки - справа №901/284/13-г. Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачі (орендарі) повідомляли відповідними листами орендодавців (відповідачів) у встановленому законом порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а з боку відповідачів у визначений законом строк (протягом одного місяця після закінчення строку договору) письмових заперечень щодо поновлення договору оренди землі не надходило; при цьому судом також враховано, що позивачі продовжували користуватися орендованими земельними ділянками, систематично сплачувати орендну плату та податки, що свідчить про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, передбачених договором.

У постанові від 04.12.2013 у справі №910/107/2013 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову та визнання за позивачем права на постійне користування земельними ділянками (в частині, що стосується доводів заявника). При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що внаслідок набуття позивачем права власності на нерухоме майно цілісного майнового комплексу на підставі, укладених з третьою особою-1 договорів купівлі-продажу до нього в силу положень статті 120 Земельного кодексу України перейшло право постійного користування спірними земельними ділянками на підставі акту на право користування землею, яке на момент укладення договорів купівлі-продажу було наявне у продавця (третьої особи-1).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Враховуючи викладене, відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Привокзальний ринок" у допуску справи №5/089-12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Л. Стратієнко Судді:Б. Грек Н. Мележик В. Селіваненко М. Черкащенко