Рішення

від 23.07.2009 по справі 37/205пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/205пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.07.09 р.                                                                                                       Справа № 37/205пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Курило Г.Є. і Марченко О.А., при помічнику Левшиній Я.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 34516410

до Відповідача: Державного підприємства „Макїіввугілля”, м. Макіївка, ідентифікаційний код 32442295

про: усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення адміністративних приміщень, залізничних станцій та під'їзних колій, що входять до складу орендованого майна від сторонніх осіб (працівників Державного підприємства „Макіїїввугілля” та будь-яких охоронних фірм)

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача  – Іванова Г.О. (за довіреністю №3 від 01.07.2009р.);

від Відповідача  – не з'явився;

від Третьої особи – не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Макіївпромтранс”, м. Макіївка (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Макїіввугілля”, м. Макіївка (далі – Відповідач) про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення адміністративних приміщень, залізничних станцій та під'їзних колій, що входять до складу орендованого майна, від сторонніх осіб (працівників Державного підприємства „Макіїїввугілля” та будь-яких охоронних фірм).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що в порушення укладеного на виконання судових рішень у справі №40/172пд договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс”  і набутого у зв'язку із цим права оренди відповідного майна, Відповідачем на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України про приєднання Державного підприємства „Макіїввантажтранс” до Державного підприємства „Макіїввугілля” здійснено протиправне захоплення орендованого майна, що унеможливлює користування цим майном.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає заяви до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи; акт від 13.07.2009р. про недопущення співробітників до приміщень на робочі місця; звернення до народного депутата від 13.07.2009р.; рішення Господарського суду Донецької області від 03.10.2008р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2008р., постанову  Вищого господарського суду України від 10.03.2009р. та ухвалу Верховного Суду України у справі №40/172пд; договір оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р. з додатками; звернення №01/205 від 14.05.2009р. до Міністра вугільної промисловості України; наказ Міністерства вугільної промисловості України від 16.06.2009р. №228/1.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 14, 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”  

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.64-118)

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів, витребуваних документів не надав, у судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію суду 23.07.2009р. клопотання №01-81/423 (а.с.121) про відкладання розгляду справи у зв'язку із неотриманням від Позивача копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 15.07.2009р. до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Міністерство вугільної промисловості України (далі – Третя особа).

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України попри належне повідомлення про судовий розгляд, не скористалась.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем та Третьої  особою документи та неявка їх представників попри належне повідомлення істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВСТАНОВИЛА:

03.10.2008р. рішенням (а.с.а.с.23-28) Господарського суду Донецької області у справі №40/172пд задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про спонукання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства  „Макіїввантажтранс”. Вказана справа розглядалася за участю Державного підприємства „Макїіввантажтранс”  та Міністерства вугільної промисловості України, що залучалися у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За результатами апеляційного і касаційного перегляду згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2008р. (а.с.а.с.29-31) та постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2009р. (а.с.а.с.32-38) відповідно зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою від 14.05.2009р. (а.с.а.с.39-41) Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2009р. у справі № 40/172пд за касаційною скаргою Міністерства вугільної промисловості України.

30.03.2009р. на виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі №40/172пд між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець)  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”  (Орендар) укладено договір оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” (а.с.а.с.41-50).

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності, цілісний майновий комплекс ДП „Макіїввантажтранс”, розташований за адресою: 86104, Донецька область, м. Макіївка, вул. Панченко, 27-А (Підприємство), склад  і вартість якого визначено у відповідності до передавального балансу, акту оцінки Підприємства, складених станом на 31.05.2008р., що є додатками до цього договору, та становить 61543844,5грн., у тому числі:

·          Необоротні активи (передати в оренду):

- основні фонди:

а) по первісній вартості 199896800грн.;

б) по залишковій вартості 57404944,5грн.

- малоцінні необоротні матеріальні активи:

а) по первісній вартості 331273грн.;

б) по залишковій вартості 0грн.

- інші необоротні матеріальні активи (відстрочені податкові активи) 4138900грн.

·          Об'єкти цивільної оборони (передати на утримання):

а) по первісній вартості 393248грн.;

б) по залишковій вартості 174353грн.

Мета використання об'єкту оренди та його цільове призначення визначено в п. 1.4. договору і полягає у здійсненні транспортного та транспортно-експедиційного обслуговування споживачів вугільної промисловості та інших галузей народного господарства з залізничних перевезень.

Відповідно до п.п.1.6. і 1.7. договору оренди після його укладання Орендар приєднує  до свого майна Підприємство у встановленому порядку та виступає правонаступником Державного підприємства „Макіїввантажтранс” згідно з чинним законодавством.

Пунктом 2.1. сторони передбачили, що Орендар вступає у строкове платне користування Підприємством у термін, визначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору усіх додатків до нього та акта приймання-передачі Підприємства. При цьому п. 10.1 строк дії договору сторони визначили тривалістю 25 років, що визначається датами з 30.03.2009р. по 30.03.2034р. відповідно.

Розділом 6 договору оренди визначені права Орендаря (Позивача), у тому числі:

-          самостійно визначати і здійснювати напрями господарської діяльності Підприємства в межах, визначених його Статутом (п.6.1.);

-          розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому права оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають із договору, тільки за попередньою згодою Орендодавця, якщо інше не передбачено чинним законодавством України (п.6.5.).

Сторонами були підписані додатки (а.с.а.с.51-53, 84-118) до договору оренди, визначені розділом 13 договору, у тому числі – акт приймання-передачі державного майна – цілісного майнового комплексу „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р.

Як вбачається із змісту додатку № 2 до акту прийому-передачі за договором оренди до складу об'єкту оренди, серед іншого,  входять будівлі, залізничні станції та під'їзні колі.   

Листом №01/205 від 14.05.2009р. (а.с.54), зареєстрованим у Міністерстві вугільної промисловості України за вх. №3997/0/1-09, керівник Державного підприємства „Макїїввантажтранс” звертався до Міністра вугільної промисловості України про прийняття у зв'язку із укладеним договором оренди цілісного майнового комплексу рішення відповідно до ст. 14 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Проте, 16.06.2009р. Міністром вугільної промисловості України виданий наказ №228/1 (а.с.а.с.55-57) „Про припинення діяльності ДП „Макіїввантажтранс”, який, серед іншого, передбачав наступне:

-          припинити діяльність ДП „Макіїввантажтранс” шляхом реорганізації – приєднання до Державного підприємства „Макіїввугілля” (Відповідач) – п. 1;

-          утворити комісію з припинення ДП „Макіїввантажтранс”, голові якої доручено вжити відповідних заходів з припинення цього державного підприємства шляхом приєднання до Відповідача, у тому числі – здійснити інвентаризацію майна станом на 01.09.2009р. і за її результатами скласти передавальний баланс, який передати на затвердження Третій особі (п.п. 2, 3);

-          керівнику Відповідача підготувати зміни до статуту ДП „Макіїввугілля” та подати їх Третій особі на затвердження, після чого забезпечити їх державну реєстрацію, а також  - вжити необхідних заходів щодо виконання цього наказу (п.п.4.1., 4.3.);

-          встановити, що Відповідач є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП „Макіїввантажтранс” згідно з передавальним балансом (п.6).

Як вбачається із постанови від 17.07.2009р. (а.с.а.с.82,83), Гірницьким відділом ДВС Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду №2а-11247 від 14.07.2009р. про вжиття заходів до забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, які (заходи), серед іншого, полягали у зупиненні дії наказу Міністерства вугільної промисловості України №228/1 від 16.06.2009р.

13.07.2009р. первинна профспілкова організація вантажно-транспортного управління „Макіїввантажтранс” звернулась до народного депутату України Орлову А.В. (а.с.а.с.21,22) з листом, в якому зазначили, що 11.07.2009р. невідомими озброєними особами під керівництвом генерального директора ДП „Макіїввугілля”  Толчиним С.М. було здійснене захоплення підприємства ТОВ „Макіївпромтранс”, утвореного членами трудового колективу ДП „Макіїввантажтранс” та взяло в оренду цілісний майновий комплекс останнього.  При цьому, у листі зазначено, що захоплювалося адміністративна будівля і державне майно на залізничних станціях та диспетчерський центр, у зв'язку із чим робота ТОВ „Макіївпромтранс” паралізована.

13.07.2009р. співробітниками Позивача складений акт (а.с.19), яким зафіксовано факт їх недопущення озброєними особами в будівлю управління ТОВ „Макіївпромтранс” на свої робочі місця.

Крім того, Позивач звертався до прокурора м. Макіївки та начальника Макіївського МУ ГУВС України по Донецькій області із заявами №07-17/40 від 13.07.2009р.  (а.с.а.с.17,18) та №07-17/41 від 14.07.2009р. (а.с.а.с.14-16) в порядку ст.ст. 94, 95 Кримінально-процесуального кодексу України про порушення кримінальної справи за фактом перешкоджання законній господарській діяльності шляхом незаконного заволодіння групою осіб із застосування насильства, захоплення транспортного підприємства та погрози вбивством.

Із змісту листів начальника районного відділу (а.с.а.с.64,65) від 17.07.2009р. вбачається, що за зверненнями Відповідача відносно Толчина С.М. проведено перевірку, матеріали якої направлені до СУ ГУМВС України в Донецькій області для залучення до матеріалів кримінальної справи №81-1423, а відносно звернень щодо робітників Відповідача матеріали перевірки направлені для прийняття рішення в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

17.07.2009р. Позивачем були підготовлені листи-звернення №07-17/69 (а.с.а.с.66-69) та№07-17/68 (а.с.а.с.70-73) на ім'я Міністра вугільної промисловості України, Прем'єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, Голови секретаріату Президента України та Генерального прокурора України з проводу неправомірного захоплення керівництвом Відповідача орендованого цілісного майнового комплексу.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених позовних вимог.

Відповідач та Третя особа своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довели, хоча про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу,  враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних заяв, сутність розглядуваного спору полягає у захисті прав Орендаря відносно орендованого майна шляхом усунення відповідних перешкод.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України та Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.  

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб'єктивні права та інтереси, на захист яких подано розглядуваний позов, ґрунтуються на договорі оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України права та обов'язки виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із наявних у справі матеріалів та встановлених судом на їх підставі обставин, Позивач відповідно до укладеного на виконання судового рішення у справі № 40/172пд договору оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства „Макіїввантажтранс” набув статусу Орендаря відповідного майна з 30.03.2009р. згідно  п.2.1. цього договору.

За змістом ст. 191 Цивільного кодексу України, яка містить легальне визначення тотожного терміну – єдиний майновий комплекс – та підлягає застосуванню в контексті п.1.1. договору оренди №7/2009, до складу підприємства (об'єкту оренди – в розглядуваному випадку) як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності.  Правомірність ототожнення судом понять цілісного майнового комплексу та єдиного майнового комплексу у взаємозв'язку із підприємством підтверджується співставленням наведеного вище визнання за Цивільним кодексом України із визначенням, приведеним в п. 3 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440.

Таким чином, вказаний договір оренди та акт приймання-передачі до нього  (з додатком) опосередковують передання в строкове платне користування Позивача всього наявного у Державного підприємства „Макіїввантажтранс” майна, що у повній мірі узгоджується із приписами ч. 3 ст.59 Господарського кодексу України  та частинами 1 ст.ст. 14, 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, які визначають повне правонаступництво Орендаря за всіма правами і обов'язками підприємства, чий цілісний майновий комплекс був отриманий в оренду.

Набуття Позивачем статусу Орендаря цілісного майнового комплексу згідно правової природи відповідних правовідносин за змістом ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, а також – п. 6.1. договору оренди зумовлює виникнення права здійснювати використання об'єкту оренди. Отже, в силу юридичного факту укладання договору оренди орендар (наймач) набуває відповідне зобов'язальне право на володіння та користування приміщенням, що цілком відповідає змісту ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Хоча передача майна в оренду за змістом ст. 346 Цивільного кодексу України не призводить до втрати Орендодавцем права власності на таке майно, на строк оренди Орендодавець (наймодавець) позбавлений можливості здійснювати щодо об'єкту оренди передані Орендарю (наймачу) права на приміщення (володіння та користування),  внаслідок зміни правового режиму відповідного майна у розумінні ч. 4 ст. 145 Господарського кодексу України, оскільки в протилежному випадку відбулося б  фактичне одностороннє припинення правовідносин з оренди, що є неприпустимим з огляду на ст. 629 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.291 Господарського кодексу України. Більш того, продовження Власником (в розглядуваному випадку – державою в особі відповідних органів) після передачі майна в оренду орендарю здійснення повноважень з користування та володіння цим майном (його частиною) шляхом надання цих повноважень іншій особі несумісне із гарантованою ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України можливістю орендаря здійснювати впродовж строку договору набуті права відносно об'єкту оренди.

Таким чином, виключно Позивач, як Орендар цілісного майнового комплексу, впродовж строку орендних правовідносин уповноважений здійснювати тимчасову реалізацію прав з володіння та користування майном -  складових елементів права власності у розумінні ч. 1 ст.41 Конституції України і ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, яке (право) залишається у державі, що узгоджується із ч. 2 ст. 133  Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності, що узгоджується із ч.4 ст. 147 Господарського кодексу України та зумовлює можливість застосування способу захисту, передбаченого, зокрема, ст. 391 Цивільного кодексу України, а саме – усунення перешкод у користуванні майном, як визначено Позивачем.

Використання відносно права оренди способів захисту, передбачених для права власності, у повній мірі узгоджується із гарантією мирного володіння своїм майном, закріпленою  ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. Дійсно, виходячи з позиції  Європейського суду з прав людини, практика якого є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р.,  викладеної в п. 124 Рішення від 30.11.2004р. у справі „Онер'їльдз проти Туреччини” : „.....Поняття „майно” охоплює не лише „існуюче майно”, але також може стосуватися засобів праводомагання, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні „законне сподівання” стосовно ефективного здійснення права власності” (див. Практика Європейського суду з прав людини Рішення. Коментарі. 3'2006).  Отже, набувши статус Орендаря цілісного майнового комплексу у встановленому порядку, Позивач отримав „законні сподівання” стосовно ефективного здійснення своїх прав щодо цього об'єкту державної власності.

Зважаючи на обраний Позивачем спосіб судового захисту свого права оренди, предметом доказування для нього, а отже – і об'єктом судового дослідження, крім встановленого судом факту наявності самого захищуваного суб'єктивного права, є факт його порушення з боку Відповідача шляхом створення перешкод в реалізації цього права.

Виходячи із наданих до матеріалів справи доказів, достовірність та належність яких наразі Відповідачем  жодною мірою, незважаючи на приписи ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована, внаслідок виконання наказу Третьої особи від 16.06.2009р.  №228/1 (а.с.а.с.55-57) „Про припинення діяльності ДП „Макіїввантажтранс” були вжиті заходи, що призвели до неможливості здійснення Позивачем належним чином та у повному обсягу всіх прав відносно орендованого цілісного майнового комплексу у зв'язку із обмеженням доступу співробітників до об'єктів оренди та перешкоджання їх належному функціонуванню із забезпечення транспортного обслуговування суб'єктів господарювання.

Оцінюючи вказаний наказ Міністра вугільної промисловості України в контексті визначення правомірності дії Відповідача з його виконання та створення внаслідок цього перешкод в реалізації прав Позивача, суд виходить з наступного:

- враховуючи правову позиції Конституційного Суду України, викладену у абз. 1 п. 6 мотивувальної частини рішення від 27.12.2001р. №20-рп/2001 та абз. 1 п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009, зазначений наказ є ненормативним (індивідуальним) актом Третьої особи, оскільки містить конкретні приписи, зверненні до окремих суб'єктів, застосовується одноразово і після реалізації вичерпує свою дію. Відтак, наказ Третьої особи  оцінюється судом за загальними правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України як доказ, на чому наголошував Вищий господарський суд України в п. 13 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року” від 20.10.2006р. №01-8/2351.

- Третя особа як орган державної виконавчої влади згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” та п. 1 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого Постановою КМУ від 02.11.2006р. №1527, а її керівник -  як посадова особа цього органу - в своєї діяльності мають керуватися принципом, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме – діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

- згідно ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” прийняття Третьою особою рішення про припинення ДП „Макіїввантажтранс” шляхом його приєднання до Позивача як правонаступника всіх права та обов'язків є безальтернативним наслідком укладання договору оренди цілісного майнового комплексу, ігнорування якого (наслідку) є несумісним із презумпцією правомірності цього договору, встановленою ст. 204 Цивільного кодексу України. Варто наголосити, що передбачене нормами законодавства і встановлене судом фактичне передання всього наявного майна ДП „Макіїввантажтранс” в орендне користування унеможливлює існування будь-якого майна, відносно якого можливо правомірно здійснювати заходи, передбачені п.п.2, 3 та 6 наказу, з його передачі Відповідачу.

За таких обставин, наказ Третьої особи від 16.06.2009р.  №228/1 „Про припинення діяльності ДП „Макіїввантажтранс” кваліфікується судом як доказ на обґрунтування заявлених позовних вимог, проте не може вважатися належною правовою підставою для вчинення Відповідачем (його керівництвом або залученими особами) дій з його виконання, що призвели до створення перешкод в реалізації правомірного набутого Позивачем права оренди, у тому числі – і в контексті  принципу, встановленому ч. 1 ст. 60 Конституції України.

Більш того, вчинення Відповідачем дій згідно наказу Третьої особи з отримання майна, що входить до орендованого Позивачем цілісного майнового комплексу, в порядку запровадженої таким наказом процедури приєднання ДП „Макіїввантажтранс” до ДП „Макіїввугілля”, остаточним результатом якого (приєднання) є унеможливлення приєднання ДП „Макіїввантажтранс” до Позивача, розцінюється судом як піддання сумніву чинного рішення суду у справі №40/172пд. Дійсно, оскільки приєднання ДП „Макіїввантажтранс” до Позивача є безпосередньо визначеним і договором оренди і Законом України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком укладання договору оренди цілісного майнового комплексу згідно судового рішення, остільки перешкоджання настанню цього наслідку вказує на фактичне заперечення (невизнання, ігнорування) його причини.

Між тим, відповідно до ст.ст. 124, 129 Конституції України рішення суду, що набуло законної сили має статус загальнообов'язкового.

Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в  п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

У світлі наведених норм, судова колегія зазначає, що правомірність фактичних дії Відповідача (безпосередньо або із залученням інших осіб) з перешкоджання реалізації права оренди Позивача задля ненастання передбачених чинним законодавством наслідків укладання оренди цілісного майнового комплексі, не може бути підтверджена будь-якими доказами за умов дійсності відповідного договору оренди та чинності рішення суду у справі №40/172пд.   

Враховуючи наведене, судова колегія вважає позовні вимоги юридично спроможними та доведеними у достатньому обсягу з доказової точки зору, з огляду на що задовольняє їх у повному обсягу.

Відносно відсутності представників Відповідача та Третьої особи, яких було повідомлено у встановленому порядку про судовий розгляд із наданням достатнього часу для формування і доведення до відомому суду своєї позиці, суд, в контексті встановлених обставин справи і сутності порушення прав Позивача, наголошує, що подальше зволікання із розглядом позову є несумісним із встановленим ст. 6 згадуваної Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. правом на справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку  та визначеними ст. 22 Господарського процесуального кодексу України обов'язками учасників справи добросовісно користуватися належними процесуальними правами (брати участь у судовому засіданні) та вживати заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З наведених причин судова колегія відхиляє клопотання Відповідача про відкладання розгляду справи, враховуючи і те, що останній не вважав за потрібне скористатися правом ознайомитися із матеріалами справи, а надана Позивачем поштова квитанція (а.с.8) достатньою мірою підтверджує надсилання позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного обслуговування підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія  -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34516410) до Державного підприємства „Макїіввугілля”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442295) про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення адміністративних приміщень, залізничних станцій та під'їзних колій, що входять до складу орендованого майна від сторонніх осіб (працівників Державного підприємства „Макіїїввугілля” та будь-яких охоронних фірм)  задовольнити  у повному обсягу.

2. Зобов'язати Державне підприємство „Макїіввугілля”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442295) усунути перешкоди в користуванні Товариству з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34516410) майном цілісного майнового комплексу державного підприємства  „Макіїввантажтранс” шляхом звільнення протягом одного дня адміністративних приміщень, залізничних станцій та під'їзних колій, що входять до складу орендованого майна, від сторонніх осіб (працівників Державного підприємства „Макіїїввугілля” та будь-яких  залучених охоронних фірм).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державне підприємство „Макїіввугілля”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 34516410) витрати по сплаті державного мита у сумі 85грн. та витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.07.2009р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

5.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.