Ухвала

від 15.12.2014 по справі 816/4334/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/55383/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Полив'яної Ю.М.

представника відповідача Павленко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013

у справі №816/4334/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області від 02.07.2013 № 0000772308, № 0000782308, № 0000792308. Стягнуто з Державного бюджету України в особі ДПІ у м.Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн.

ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 44, п.п. ст. 138, ст. 139, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2013 № 0000772308 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2020965,00 грн. основного платежу та в сумі 463340,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, - для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2013 № 0000782308 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1087370,00 грн. основного платежу та в сумі 271842,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2013 № 0000792308 від'ємного значення податку на додану вартість за січень, березень, квітень, червень, серпень та вересень 2011 року в загальній сумі 547370,00 грн. слугували висновки позапланової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 31.05.2013 № 2983/22.5-10/30044094, про порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України відповідно.

Порушення наведених вище норм законів полягало в тому, що позивач неправомірно відносив до складу валових витрат за ІІ-IV квартали 2010 року та за І квартал 2011 року валові витрати, а за ІІ-ІІІ квартали 2011 року витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а також до складу податкового кредиту податок на додану вартість за періоди: червень, вересень, листопад 2010 року та січень, березень, квітень, червень, серпень, вересень 2011 року за операціями з придбання товарів (зерна) у ТОВ «Илгрейн», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Дав-Агротерейдинг», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Інтенсивник Плюс», ТОВ «НПП Брат», ТОВ «Ілтеріс», ПП «Кристал-Г», ТОВ АПК «СП Укрсоя», ТОВ «Арсана». Податкова інспекція виходила з того, що господарські операції не мали реального характеру.

Реальність господарських операцій податковим органом поставлено під сумнів:

щодо операцій з ТОВ «Ілгрейн», ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Дав-Агротрейдинг», ТОВ «Інтенсивник Плюс», ПП «Кристал-Г», ТОВ АПК «СП Укрсоя», ТОВ «Арсана» - з огляду на наявність актів контролюючих органів про неможливість проведення зустрічних звірок щодо підтвердження господарських відносин цього підприємства із контрагентами-постачальниками;

щодо операцій з ФОП ОСОБА_5 - з огляду на наявність акту планової невиїзної документальної перевірки, яким встановлено, що останній здійснював діяльність, спрямовану на надання незаконної податкової вигоди третім особи, про що свідчить відсутність останнього за місцем проживання та факт втрати документів щодо господарської діяльності за 2009-2-10 роки;

щодо операцій з ТОВ «НПП Брат» - з огляду на наявність акту позапланової невиїзної перевірки, яким встановлено відсутність останнього за податковою адресою, відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів, а також з огляду на наявність акту про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки та інформації, наведеної у постанові про проведення перевірки щодо порушення кримінальної справи стосовно директора цього підприємства;

щодо операцій з ТОВ «Ілтеріс» - з огляду на наявність акта документальної позапланової невиїзної перевірки щодо взаємовідносин цього підприємства з ТОВ «Літіс Групп», яким зафіксовано відсутність інформації щодо виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, факт відсутності підприємства за місцезнаходженням та відсутності первинних документів, що підтверджують господарську діяльність, а також з огляду на наявність акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Літіс Групп», яким встановлено, що договори поставки між цими двома підприємствами не спричиняють реальних правових наслідків.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - ст. 138 Податкового кодексу України. Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності чи вимог податкового законодавства.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, проаналізовано умови поставки товарів, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (договори поставки товарів, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, платіжні документи, договір на виконання робіт з переробки продукції, договори на виконання робіт з виготовлення продукції тощо, які оцінені судами як такі, що підтверджують вчинення господарських операцій. Придбане позивачем зерно перероблялося ВАТ «Диканський міжгосподарський комбікормовий завод», ЗАТ «Божковський комбікормовий завод», ТОВ «Арго Ком» та «Агрофірма «Дніпровська» за замовленням позивача.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун