Постанова

від 31.01.2007 по справі 1/152пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/152пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 1/152пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю“Банк Фамільний”

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р.

у справі№ 1/152пд

господарського судуДонецької області

за позовомЗакритого акціонерного товариства Фінансова група “Страхові традиції”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Банк Фамільний”

провизнання недійсним частини договору

та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю“Банк Фамільний”

доЗакритого акціонерного товариства Фінансова група “Страхові традиції”

простягнення 20 563,41 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Синюка В.М., дов. № 13-д від 10.03.2006 р.;

відповідача:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006 р. Закрите акціонерне товариство Фінансова група “Страхові традиції” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою, у якій просило визнати недійним укладений з  Товариством з обмеженою відповідальністю “Банк Фамільний” (далі –Банк) генеральний договір добровільного страхування кредитів Серія КР № 109 від 01.11.2005 р. (далі –Договір № 109) у частині реєстру кредитних договорів № 2 від 09.12.2005 р. до зазначеного договору (далі –Реєстр № 2), яким застраховано кредитний договір, укладений Банком з громадянкою Татаровською Н.В.

У ході судового розгляду Товариство доповнило позовні вимоги (а. с. 73 –77, 81 - 85) та просило господарський суд Донецької області визнати недійсним Договір № 109 в частині Реєстру № 2 з моменту його вчинення (укладення) та визнати недійсними п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2 Договору № 109 з моменту його вчинення (укладення).

Позовні вимоги (із урахуванням доповнень до них) Товариство обґрунтовувало тим, що Договір № 109, який підписано Татаровською Н.В., у частині Реєстру № 2 та п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2 не відповідає вимогам ст. 10 Закону України “Про фінансові послуги та регулювання ринку фінансових послуг”, ст. ст. 92, 237, 238 ЦК України, Правилам страхування Товариства, Положенню про Одеську обласну дирекцію Товариства та статуту Товариства, оскільки Татаровська Н.В. є директором філії Товариства –Одеської обласної дирекції, а тарифи, встановлені вказаними пунктами договору, є заниженими.

У червні 2006 р. Банк звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою, у якій просив стягнути з Товариства страхове відшкодування у сумі 20 563,41 грн.

Зустрічні позовні вимоги Банк обґрунтовував тим, що Товариство не виконало зобов'язання за Договором № 109 та Реєстром № 2 щодо виплати страхового відшкодування, а тому воно підлягає стягненню на підставі ст. 20 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 526, 625, 988 та 992 ЦК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р. (суддя Азарова З.П.) позовні вимоги Товариства задоволено, та, як вбачається зі змісту рішення, визнано недійсними п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2 Договору № 109 та Реєстр № 2, проте у резолютивній частині допущено описку та зазначено, що визнано недійсними п. п. п. п. 1.3, 2.1 та 1.3.2.2 Договору № 109 і Реєстр № 2, а в задоволенні зустрічних позовних вимог Банку відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. (колегія суддів: Мирошниченко С.В, Гуреєв Ю.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р. залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог Товариства судові рішення мотивовані тим, що укладаючи Договір № 109 та Реєстр № 2, директор Одеської обласної дирекції Товариства Татаровьска Н.В. діяла з перевищенням повноважень та у власних інтересах, що є порушенням норм ЦК України, Закону України “Про страхування”, Положення про Одеську обласну дирекцію Товариства та Правил страхування Товариства.

В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог судові рішення мотивовані тим, що, по-перше, Банк не виконав умови Договору № 109 щодо порядку виплати страхового відшкодування, а по-друге, Реєстр № 2 визнано недійсним.

Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р., у якій просить вказані судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Банк обґрунтовує тим, що вказані судові акти прийняті внаслідок порушення господарськими судами першої та другої інстанції норм матеріального права, а саме –ст. ст. 92, 241, 979 ЦК України, безпідставного застосування ст. ст. 203, 215, 238 ЦК України та всупереч наявним доказам.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Банку не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Банку не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Товариством в особі Одеської обласної дирекції та Банком укладено Договір № 109, який від імені Товариства підписано директором Одеської обласної дирекції Татаровською Н.В.;

– між Товариством в особі Одеської обласної дирекції та Банком підписано Реєстр № 2 до Договору № 109, який від імені Товариства підписано директором Одеської обласної дирекції Татаровською Н.В., згідно з яким Товариство виступає страховиком за кредитним договором № 4/03-5/41 від 05.12.2005 р., укладеним Банком з Татаровською Н.В.

Відповідно до частини третьої ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, в порушення зазначеної норми, Татаровська Н.В., укладаючи Договір № 109 та Реєстр № 2, діяла від імені Товариства, але в своїх інтересах.

Господарськими судами першої та другої інстанції також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:

– розміри страхових тарифів, встановлені п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2 Договору № 109, не відповідають тарифам, встановленим Правилами страхування Товариства;

– довіреністю Товариства, виданою Татаровській Н.В., останній не надано повноважень змінювати встановлені страхові тарифи.

Згідно з частиною третьою ст. 16 Закону України “Про страхування” договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Татаровська Н.В., укладаючи Договір № 109 в частині визначення розміру страхових тарифів (п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2), діяла з порушенням ст. 16 Закону України “Про страхування” та з перевищенням повноважень.

Частина перша ст. 241 ЦК України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

У зв'язку з тим, що укладення Договору № 109 відбулось, як зазначено вище, частково з перевищенням повноважень, то місцевий господарській суд, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнав відповідну частину вказаного договору недійсним.

Оскільки, як вказувалось раніше, Реєстр № 2 визнано недійсним, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у Банка відсутні підстави вимагати від Товариства виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за вказаним реєстром, тобто відповідні висновки господарських судів першої та другої інстанції також є обґрунтованими.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими прийняті по даній справі рішення та постанову, якими було задоволено позовні вимоги Товариства та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Банка.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Банка не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що описка, допущена місцевим господарським судом у резолютивній частині рішення щодо зазначення підпунктів Договору № 109, які підлягають визнанню недійсними (замість п. п. п. п. 1.3.2.1 та 1.3.2.2 зазначено п. п. п. п. 1.3, 2.1 та 1.3.2.2) підлягає виправленню цим судом у відповідності до ст. 89 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Банк Фамільний” залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. у справі № 1/152пд господарського суду Донецької області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                          В.І. Шаргало