Постанова

від 25.01.2007 по справі 20-5/109

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/109

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 січня 2007 р.                                                                                   № 20-5/109  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В., Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства “Скорбота”

на постановувід 16.11.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 20-5/109

господарського суду міста Севастополя

за позовомДержавного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою”

дотреті особи:ПП “Скорбота”1.          Севастопольська міська рада;2.          Севастопольська міська державна      адміністрація

проприпинення дій, які порушують права

за зустрічним позовомПП “Скорбота”

доДержавного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою”

проспонукання до укладення договору

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Степаненко О.Б. (довіреність від 05.07.2006р.)

від відповідача:

від третіх осіб:Щербич В.К. (довіреність від 23.06.2006р.); Краснощок А.І. (довіреність №17 від 20.01.2007р.)не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 12.10.2006 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Гонтар В.І., судді –Горошко Н.П., Щепанська О.А.) від 16.11.2006 року, у справі № 20-5/109 первісний позов задоволено повністю; визнано відсутність у ПП “Скорбота” прав на здійснення господарської діяльності про надання ритуальних послуг на території кладовища, що розташоване у м. Севастополі на 5-км Балаклавського шосе; зобов'язано ПП “Скорбота” припинити здійснення господарської діяльності про надання ритуальних послуг на території кладовища, що розташоване у м. Севастополі на 5-км Балаклавського шосе; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі ПП “Скорбота” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу передати на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.10 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, п.8 Типового положення “Про ритуальну службу в Україні”, ст.ст.648, 649 ЦК України, ст.ст.43, 77, 101, 105 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2004 року між Державним комунальним підприємством “Севастопольський комбінат благоустрою” та Приватним підприємством “Скорбота” було укладено договір про інвестиційну діяльність № 27 (т.1 а.с.7-13).

Відповідно до підпункту 1.1 договору, його предметом є сукупність спільних практичних дій Державного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” та Приватного підприємства “Скорбота” по здійсненню інвестиційної діяльності на підставі господарювання з метою підвищення ефективності використання комунального майна та забезпечення потреб населення міста Севастополя в ритуальних послугах по благоустрою кладовища у цілому, а також копанню могил, утриманню та охороні території старого кладовища на 5-му кілометрі Балаклавського шосе міста Севастополя на умовах договору.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 21.07.2005 року по справі № 20-10/030 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Якименко В.Н. до Державного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” та Приватного підприємства “Скорбота” про визнання недійсним вищевказаного договору у позові відмовлено повністю (т.1 а.с.18-19). Проте, даним рішенням був встановлений факт, що договір про інвестиційну діяльність № 27 від 23.04.2004 року у відповідності до статті 181 Господарського кодексу України є неукладеним, оскільки у ньому відсутні усі суттєві умови.

Вказане рішення суду у встановленому порядку оскаржене не було та набрало законної сили, у зв'язку з чим, 25.10.2005 року директором Державного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” був виданий наказ № 138 (т.1 а.с.22), відповідно до пункту 1 якого, Приватному підприємству “Скорбота” було заборонено копку могил та підпоховання померлих на старій території кладовища, розташованого на 5-му кілометрі Балаклавського шосе міста Севастополя.

Вказана заборона обґрунтована тим, що у відповідності з Типовим положенням про ритуальну службу в України, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу 19.11.2003 року, здійснення ритуальних послуг суб'єктами господарювання, може здійснюватись тільки на підставі укладених договорів.

Правовідносини в Україні відносно поховання померлих осіб регулюються Законом України “Про поховання та похоронну справу” № 1102-IV від 10.07.2003 року, наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за № 193 від 19.11.2003 року “Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України “Про поховання та похоронну справу” та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 9 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Рішенням Севастопольської міської ради від 05.04.2005 року № 2969 затверджений статут Комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” Севастопольської міської ради, яким на підприємство покладені функції ритуальної служби міста - спеціалізованого комунального підприємства (т.1 а.с.131-133).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм  власності.  

Незважаючи на відсутність договірних відносин між Державним комунальним підприємством “Севастопольський комбінат благоустрою” та Приватним підприємством “Скорбота щодо надання ритуальних послуг, останнє продовжує безпідставно їх надавати населенню міста Севастополя, що підтверджується актами перевірки поховань (т.1 а.с.76-79, 122).

Касаційна інстанція погоджується з висновком судів стосовно відсутності у Приватного підприємства “Скорбота” правових підстав на надання ритуальних послуг з поховання померлих осіб. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

30.05.2006 року Приватне підприємство “Скорбота” відправило на адресу Державного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” проект договору на надання ритуальних послуг для підписання його відповідачем (т.1 а.с.55-56).

Відповідно до п.8.2 Типового положення про ритуальну службу в Україні, протягом 14 робочих днів з для отримання заяви  територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Листом № 857 від 07.12.2005 року Державне комунальне підприємство “Севастопольський комбінат благоустрою” повідомило Приватне підприємство “Скорбота” про недоцільність укладання вказаного договору.

З відповіді Державного комунального підприємства “Севастопольський комбінат благоустрою” № 857 від 07.12.2005 року (т.1 а.с.63) вбачається, що відмова Приватному підприємству “Скорбота” у підписанні договору про надання ритуальних послуг мотивована порушеннями з боку Приватного підприємства “Скорбота” порядку поховань та установки могильних споруд на кладовищах міста, неналежним виконанням зобов'язань з утримання кладовища, розташованого на 5-му кілометрі Балаклавського шосе міста Севастополя, наявністю скарг від населення на діяльність Приватного підприємства “Скорбота”, відсутністю техніки та виробничої бази з надання ритуальних послуг населенню.

Звідси, суди зробили вірний висновок про те, що відмова відповідача за зустрічним позовом укласти договір з позивачем за зустрічним позовом на надання ритуальних послуг була цілком аргументована.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом приписів ст.77 ГПК України, оскільки апеляційний суд не визнавав явку представників відповідача в судове засідання апеляційного суду обов'язковою, і, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд виходив із того, що її може бути вирішено на час на який було призначено судове засідання.

Стосовно доводів про розгляд справи відносно неіснуючого підприємства, то колегія суддів відзначає, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою її припинення (ст104 ЦК України), отже, виключає необхідність застосування ст.25 ГПК України, яка передбачає правонаступництво у правовідношенні. Крім того, належних доказів зміни назви підприємства позивача, яким є довідка ЄДРПОУ, в матеріалах справи немає.

Стосовно того, що рішенням по справі №20-10/030 від 21.06.2005 року інвестиційний договір сторін на забезпечення потреб населення в ритуальних послугах, не визнаний цим рішенням неукладеним саме в резолютивній частині, не є підставою для висновку, що сторони перебувають у договірних відносинах, оскільки визнання договору неукладеним не може бути способом захисту цивільного права, а є фактом, встановлення якого породжує певні правові наслідки для сторін. Крім того, факт того, що інвестиційний договір сторін є неукладеним, встановлений у господарському спорі, в якому брали участь ті самі сторони (в якості відповідачів) (т.1 а.с.18-19), що і у даній справі, тому в силу приписів ч.2 ст.35 ГПК України не доводиться знову.

Оскільки договір, який пропонував позивачу за первісним позовом укласти відповідач за первісним позовом, мав укладатися не на підставі правового акту (не є адміністративним договором), а лише процедура його укладення передбачена п.8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, то до правовідносин сторін не застосовуються ст.ст.648, 649 ЦК України.

В іншій частині касаційна скарга ПП “Скорбота” фактично зводиться до переоцінки доказів.

Враховуючи наведене, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП “Скорбота” від 14.12.2006 року № 93 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у справі № 20-5/109 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 року у справі № 20-5/109 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач