Постанова

від 18.06.2007 по справі 20-5/109

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

13

червня 2007 року  

Справа

№ 20-5/109

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

,

за

участю представників сторін:

позивача:

не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши

апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду

міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 07.05.2007 року у справі №

20-5/109

за

позовом           Державного підприємство "Ялтинський

морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5,Ялта,98600)

до           Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про

стягнення заборгованості в розмірі 84583,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

             Державне підприємство

"Ялтинський морський торговельний порт" звернулось до господарського

суду міста Севастополя з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1  заборгованості в сумі

84583,72 грн.

                    Рішенням господарського

суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 07.05.2007 року у справі №

20-5/109 позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що

відповідачу були надані послуги за договором НОМЕР_1, а останній зазначені

послуги не оплатив, у зв'язку з чим заборгованість суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 підлягає стягненню.

                    Не погодившись з рішенням

суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського

апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення

суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    В апеляційній скарзі

відповідач зазначав, що позивачем послуги за договором НОМЕР_1 надавались не у

повному об'ємі, а вартість фактично наданих послуг відповідачем була сплачена

повністю.

                    В судове засідання сторони

не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

                    Судова колегія вважає

можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін за наявними

у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального

кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної

скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.

                    При повторному розгляді

справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України

Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.

                    Матеріалами справи

підтверджено, що між Державним підприємством "Ялтинський морський

торговельний порт" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 був укладений

договір НОМЕР_1 та додаток №1 до вказаного договору.

                    Відповідно до договору

НОМЕР_1 порт організує прийом та обслуговування т/х „Черноморье ” з метою

здійснення ним комерційних прогулянок у причалі приписного портопункту Судак Ялтинського

морського торговельного порту, а судновласник, тобто відповідач, через

номінованого агента здійснює сплату портових зборів відповідно до Постанови

Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року N 1544 „Про портові збори”

та Наказу Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року N 214 „Про

затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських

торговельних портах України” із змінами та доповненнями, а також інших

платежів, передбачених законодавством та договором.

                    З додатку №1 до договору НОМЕР_1

вбачається, що портом здійснюються наступні види послуг: швартування

(відшвартування) судна, прийом сміття, посадка (висадка) пасажирів, бункеровка

прісної води, відпуск електроенергії.

                    Державне підприємство

"Ялтинський морський торговельний порт" у позовній заяві зазначало,

що у зв'язку з неповною сплатою рахунків за липень вересень 2006 року за

відповідачем сформувалась заборгованість в сумі 84583,72 грн., з яких за

послуги з посадки (висадки) пасажирів 74429,80 грн., з причального збору

-219,90 грн., з адміністративного збору -679,62 грн., з швартового збору

-9254,40 грн.

                    Зазначену заборгованість

позивач підтверджує довідками про надання послуг суднам сторонніх організацій,

рахунками про вартість наданих послуг, актом звірки розрахунків за портові

збори та плату за додаткові послуги.

                    Вивчивши матеріали справи,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи,

судова колегія вважає апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

                    Відповідно до статті 84

Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі

цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий,

вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть

встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів

установлюється Кабінетом Міністрів України.

                    Згідно з Положенням „Про

портові збори”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12

жовтня 2000 року N 1544 „Про портові збори” портові збори (корабельний,

канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний)

справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що

плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

                    Наказом Міністерства

транспорту України від 27 червня 1996 року N 214 „Про затвердження Зборів і

плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України”

встановлено, що збори та плата (лоцманський збір, збір за користування

послугами служби регулювання рухом суден, швартовний збір, плата за роботу

буксирів при швартовних операціях, плата за користування плавзасобами, плата за

агентські послуги, супервайзерська винагорода) справляються у морських портах

із суден закордонного плавання зазначених груп і плавучих споруд, що плавають

під Державним Прапором України та іноземним прапором.

                    Відповідно до умов договору

НОМЕР_1, а саме пункту 3.5 судновласник через номінованого агента до 10 числа

місяця, наступного зо звітним, здійснює оплату портових зборів та плат за

додаткові послуги, надані портом за тарифами, вказаними у Додатку №1 до

договору.

                    Згідно з пунктом 3.2

договору довідка про надання послуг суднам сторонніх організацій, надана портом

та підписана сторонами договору, є актом виконаних робіт (послуг) та доказом

того, що сторони не мають взаємних претензій щодо об'єму наданих послуг.

                    Позивачем у підтвердження

власних вимог надані копії довідок про надання послуг суднам сторонніх

організацій, з яких вбачається, що портом позивачу надавались послуги з

швартування та відшвартування судна, а також послуги з посадки/висадки

пасажирів. Позивачем також надані рахунки з зазначенням вартості наданих послуг

та акт звірки розрахунків.

                    Суд першої інстанції під

час вирішення спору дійшов висновку, що послуги, зазначені у довідках порту про

надання послуг суднам сторонніх організацій, фактично надавались відповідачу.

                    Проте судова колегія з

висновком суду першої інстанції погодитись не може у зв'язку з наступним.

                    З аналізу вказаних вище

нормативно-правових актів вбачається, що сплата послуг за посадку/висадку

пасажирів законодавством України не передбачена, а сплата за договором

здійснювалась за фактом наданих послуг.

                    Під час розгляду спору

судом апеляційної інстанції було встановлено, що у період навігації 2006 року

відповідач на т/х „Черноморье” неодноразово здійснював заходи до причалів

Ялтинського порту та до причалів портопунктів.

                    Проте, як вбачається з

наданих відповідачем копій довідок порту про надання послуг суднам сторонніх

організацій позивачем послуги з посадки/висадки пасажирів не надавались, а

швартування та відшвартування судна здійснювалось екіпажем судна. При цьому

відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що зазначені у довідках послуги

зовсім не надавались.

                    Що стосується саме довідок

порту, то як стверджує відповідач та підтверджується судновими ролями

відповідач особисто був присутній на судні та мав можливість підписувати

довідки про надання послуг та скріплювати власною печаткою.

                    Таким чином, судова колегія

вважає, що довідки Державного підприємства "Ялтинський морський

торговельний порт" не можуть слугувати належним доказом факту надання

відповідачу послуг з посадки/висадки пасажирів, а також швартування та

відшвартування судна. Акт звірки також не приймається судовою колегією як доказ

наявності у відповідача заборгованості, оскільки останній цей акт не підписував.

                    Судова колегія також

зазначає, що відповідачем платіжним дорученням №24 від 14.08.2006 року на

користь Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний

порт" було перераховано 10000,00 грн. за дисбурментскі (портові) збори.

                    Згідно з пунктом 3.8

Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,

затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004

року N 22 реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення

заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та

документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

                    Проте, як вбачається з

розрахунку заборгованості суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  по сплаті портових зборів та плат

перераховані відповідачем грошові кошти на сплату портових зборів були

враховані позивачем як сплата заборгованості у тому числі з плати за

посадку/висадку пасажирів.

                    А відповідно до вимог норм

Кодексу торговельного мореплавства України, наказу Міністерства транспорту

України від 27 червня 1996 року N 214, Постанови Кабінету Міністрів України від

12 жовтня 2000 року N 1544 „Про портові збори” плата за посадку/висадку

пасажирів до портових зборів не відноситься.

                    Таким чином, позивач

неправомірно враховував кошти, сплачені позивачем на підставі платіжного

доручення №24 від 14.08.2006 року, як плату за послуги з посадки/висадки

пасажирів.

                    Відповідно до вимог статті

33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Частиною 2 статті 34 Господарського

процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    Враховуючи викладене,

судова колегія вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості в сумі 84583,72 грн.,

оскільки позивачем не було надано належних доказів існування у відповідача

заборгованості. Тому судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову

Державного підприємство "Ялтинський морський торговельний порт".

                    Рішення суду першої

інстанції при таких обставинах підлягає скасуванню, як прийняте у порушення

вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України без повного

з'ясування усіх обставин справи.

                    Керуючись статтею 101,

пунктом 3 статті 103, статтями 104, 105 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

                    2. Рішення господарського

суду міста Севастополя від 07.05.2007 року у справі № 20-5/109 скасувати.

                    3. У задоволенні позову

відмовити.

Головуючий

суддя                                                           

Судді