Постанова

від 20.05.2010 по справі 2а-2999/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2010 р. Справа № 2а-2999/09/1370

12 год. 47 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого-судді Гулика А.Г.,

судді Сакалоша В.М.;

судді Потабенко В.А.;

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Бойковича Т.В.;

представників відповідача: Тарасяка Р.В.; Гнот Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л. і Д.»до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним дій, скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л. і Д.»(далі -ТзОВ «Л. і Д.») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова (далі -УПФУ в Шевченківському районі м. Львова), в якому просить суд: визнати протиправною дію відповідача, що полягає в проведенні з 10.11.2008 року по 18.11.2008 року позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ТзОВ «Л. і Д.»за період з 01.01.2004 року по 17.11.2008 року; визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 28.11.2008 року № Ю-252 про сплату боргу на суму 129954 грн. 02 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.11.2008 року № 826 про застосування до ТзОВ «Л. і Д.»фінансової санкції у розмірі 113435 грн. 38 коп. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Позовні вимоги мотивовані тимчасовим припиненням на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р перевірок юридичних та фізичних осіб -платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування та стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році -І кварталі 2005 року. Окрім того, позивач зазначає, що відповідачем, всупереч ст. 2 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 -І кварталу 2005 року» від 16.03.2006 року № 3583-ІV, донараховано суму страхових внесків у розмірі за період 2004 року. При цьому, в акті про проведення перевірки не зазначено підстав для проведення позапланової перевірки та не відображено зменшення донарахованих страхових внесків. Додатково зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та не встановлює його для тих страхувальників, які не є платниками такого збору, а тому, суб'єкт малого підприємництва, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у тому числі ТзОВ «Л. і Д.», є звільненим від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за умови вчасної сплати єдиного податку. За таких обставин, позивач вважає, що вимога УПФУ в Шевченківському районі м. Львова від 28.11.2008 року № Ю-252 про сплату боргу зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Окрім того, вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача від 28.11.2008 року № 826 про застосування до ТзОВ «Л. і Д.»фінансових санкцій, з тих підстав, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а єдиний податок сплачувався позивачем своєчасно і в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позапланова перевірка проведена відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотриманням чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління ПФУ від 21.03.2003 року № 6-5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.05.2003 року № 359/7680. Вважає, що суб'єкт малого підприємництва, який обрав спрощену систему оподаткування зобов'язаний виконувати нормативні акти, які є спеціальними для нього. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у запереченні від 11.09.2009 року № 7687/06-14 та від 18.12.2009 року № 10631/06-22 на позовну заяву зазначив, що суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за єдиним та фіксованим податками, є страхувальниками (роботодавцями) для фізичних осіб, які працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру. Вважає, що посилання позивача на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727 є безпідставним, оскільки сфера його дії поширюється на податкові правовідносини, у той час, як відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, зазначає, що відповідно до ст. 15 Прикінцевих положень вказаного вище Закону, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

Представник відповідача в судовому засіданні дав аналогічні пояснення, викладеним в запереченні. Додатково пояснив, що позивачу неодноразово надсилались листи з проханням донарахувати страхові внески у встановлених законодавством розмірах на суми фактичних витрат на оплату праці працівників, а також про те, що у випадку не проведення донарахування вказаних внесків, УПФУ в Шевченківському районі м. Львова буде проведено позапланову перевірку із застосуванням фінансових санкцій. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, УПФУ в Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 17.11.2008 року та достовірності даних, відображених у звітності персоніфікованого обліку за період з 01.01.2004 року по 01.01.2008 року ТзОВ «Л. і Д.», за наслідками якої складено акт від 18.11.2008 року № 114.

З вказаного акту перевірки випливає, що за результатами перевірки ТзОВ «Л. і Д.»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування УПФУ в Шевченківському районі м. Львова встановлено порушення п. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим, позивачу донараховано страхові внески за період з січня по вересень, з листопада по грудень 2004 року, з червеня по грудень 2005 року, з січня по грудень 2006 року, з січня по грудень 2007 року та з січня по жовтень 2008 року на загальну суму 129954 грн. 02 коп.

На підставі акту від 18.11.2008 року № 114, за наслідками виявленої недоїмки, відповідно ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»УПФУ у Шевченківському районі м. Львова ТзОВ «Л. і Д.»надіслано вимогу від 28.11.2008 року № Ю 252 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 129954 грн. 02 коп.

Окрім того, в результаті донарахування сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків УПФУ в Шевченківському районі м. Львова, на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», винесено рішення від 18.11.2009 року № 826, яким до ТзОВ «Л. і Д.»застосовано суму фінансових санкцій у розмірі 113435 грн. 38 коп.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо правомірності проведення органом Пенсійного фонду України перевірки юридичної особи, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також винесення за результатами такої перевірки вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, сфера дії якого поширюється на відносини, що виникають суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з визначенням термінів, що даються у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону. При цьому, страхувальниками визнаються роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частина 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що види пенсійного забезпечення, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи її рівня, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення, визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

При цьому, судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що ТзОВ «Л. і Д.»не повинно сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з тих підстав, що сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного податку, оскільки, зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вбачається, що дія інших нормативно-правових актів (зокрема, указів та розпоряджень Президента України, Кабінету Міністрів України) може поширюватись на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, прямо передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 цієї статті, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, права та обов'язки платників страхових внесків, коло осіб, які підлягають обов'язковому державну пенсійному страхуванню, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування тощо, визначаються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Слід відмітити, що одним з принципів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а відтак, гарантіями дотримання законності у сфері відносин державного пенсійного страхування є відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також за невиконання або не належне виконання покладених на них обов'язків та законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Суб'єкти системи пенсійного забезпечення в Україні визначаються ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті, суб'єктами солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом) є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі, юридичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), а згідно з ч. 1 ст. 15 цього Закону, страхувальники є платниками страхових внесків.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Л. і Д.»взяте на облік в УПФУ в Шевченківському районі м. Львова та, відповідно до норм ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є суб'єктом системи пенсійного забезпечення в Україні, а саме, страхувальником та платником страхових внесків, отже, несе відповідальність за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на нього цим Законом обов'язків.

Одним з обов'язків страхувальника є обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, що передбачено п. 6 ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

Слід також зазначити, що з аналізу ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вбачається, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Окрім того, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 року № 400/97-ВР, де, як і в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, системи чи способу оподаткування.

Відповідно до п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України, та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 не поширюється на спірні правовідносини у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж Указ, який є підзаконним нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Крім того, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»прийнятий пізніше часом, тому до спірних правовідносин має застосовуватись саме цей Закон.

Таким чином, положення п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98, в частині звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не звільняє позивача від сплати страхових внесків у строки та в порядку, визначені Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Абзацом 8 п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено право органів Пенсійного фонду України звертатись з позовами про стягнення недоїмки до суду чи господарського суду.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що оскільки суми коштів єдиного податку, що спрямовуються до Пенсійного фонду України, у вигляді частини ставки єдиного податку, недостатньо для зарахування в рахунок сплати страхових внесків, то платник (страхувальник) повинен доплатити різницю, що своєчасно не зроблено позивачем.

Листом Пенсійного фонду України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005 року № 1526/04 та № 933 роз'яснено, що сплачені суб'єктами підприємницької діяльності у складі єдиного чи фіксованого податків та перераховані органами Державного казначейства України до бюджету Пенсійного фонду України кошти зараховуються у рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування у 2004 році здійснювалося на підставі пред'явлених платником копій платіжних документів про сплату зазначених податків.

При розгляді справи судом з'ясовано, що недоїмка по платежах в рахунок страхових внесків в сумі 129954 грн. 02 коп. за період з 2004 року -І квартал 2005 року виникла з урахуванням УПФУ в Шевченківському районі м. Львова коштів, сплачених позивачем в складі єдиного податку.

Стосовно протиправності дій відповідача при проведенні перевірки, суд зазначає, що порядок проведення посадовими особами органів Пенсійного фонду України документальних перевірок щодо правильності обчислення та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також цільового використання його коштів, зокрема підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями (їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами) незалежно від форм власності, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників (далі - платники) регулюються Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотриманням чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003 року № 359/7680.

При цьому, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотриманням чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено наявність наказу та посвідчення на проведення перевірки.

Відповідно до п. 1.3 р. 1 вказаного Порядку, позаплановою документальною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органах Пенсійного фонду України і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти, які свідчать про порушення платником норм законодавства; б) платником не подано в установлений строк документів обов'язкової звітності; в) виявлено недостовірність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності; г) платник подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу Пенсійного фонду України під час проведення планової чи позапланової документальної перевірки; ґ) у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником, якщо платник не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу Пенсійного фонду України протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту. Отже, однією з підстав для проведення позапланової документальної перевірки є виявлення недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності.

Судом встановлено, що відповідачем був складений план-графік проведення перевірок на ІІІ квартал 2008 року, затверджений начальником УПФУ в Шевченківському районі м. Львова, відповідно до якого, ТзОВ «Л. і Д.» надіслано виклик від 13.08.2008 року № 6742-05-15 про необхідність з'явитися на позапланову перевірку повноти нарахувань та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Шевченківському районі м. Львова, який отриманий особисто директором ТзОВ «Л. і Д.»Демською У.О., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, на позапланову перевірку представники позивача не з'явилися.

За результатами вказаної перевірки, яка була оформлена актом від 18.11.2008 року № 114 ТзОВ «Л. і Д.»донараховано страхові внески на загальну суму 129954 грн. 02 коп.

Судом не береться до уваги також твердження представника позивача про те, що в акті перевірки від 18.11.2008 року № 114 не зазначено підстави для проведення перевірки, оскільки у досліджуваному акті зазначено, що перевірка проведена на підставі посвідчення від 28.01.2004 року № 38, при цьому, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з дотриманням чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено обов'язкового зазначення в акті перевірки обставин, які зумовили її проведення.

Натомість п.п. 1 п. 2.2 р. 2 вказаного Порядку передбачено вичерпний перелік даних, які повинні міститися у вступній частині акту перевірки, а саме: дата підписання акта перевірки (число, місяць, рік підписання акта); номер акта перевірки (порядковий номер книги реєстрації актів); повна назва платника відповідно до установчих документів; підстави для проведення документальної перевірки; документальна перевірка (планова, позапланова чи зустрічна); дата та номери посвідчень на документальну перевірку; посади осіб, назва органу Пенсійного фонду України, прізвища, імена, по-батькові осіб, які брали участь у проведенні перевірки; період, за який проводиться перевірка; термін проведення перевірки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проведено перевірку; довідкові дані, а саме: номер реєстрації та дата взяття на облік органом Пенсійного фонду України, спосіб оподаткування (загальний порядок чи спрощена система), місцезнаходження платника, код за ЄДРПОУ, номер поточного рахунку, назва банку, код банку, середньооблікова чисельність працівників, форма власності платника; інформація про попередню документальну перевірку із зазначенням дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (планова чи позапланова, установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків); в акті обов'язково зазначаються дані про наявність пільг (наявність або відсутність працюючих інвалідів); інформація про документи і матеріали, які використані під час проведення перевірки.

Серед вказаного вище переліку даних, які обов'язково повинні міститися у вступній частині акту перевірки відсутні дані щодо обставин, які зумовили її проведення.

Суд вважає безпідставними посилання представника позивача при обґрунтування позовних вимог на норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V, оскільки цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок державного нагляду (контролю) саме у сфері господарської діяльності. При цьому, відповідно до ст. 1 вказаного Закону, термін державний нагляд (контроль) вживається у розумінні діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Суд зазначає, що сфера дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V не поширюється, зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Натомість, взаємовідносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема між Пенсійним фондом України та страхувальниками, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що права та обов'язки платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати, стягнення заборгованості за страховими внесками, організація та порядок управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначається виключно цим Законом.

Отже, суд приходить до висновку, що сфера дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V не поширюється на відносини, що виникають в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, на порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що здійснюються органами Пенсійного фонду України, оскільки зазначені відносини не відносяться до сфери господарської діяльності.

Проте, суд вважає обґрунтованим твердження представника позивача про те, що вказана перевірка за період 2004 року -І квартал 2005 року була проведена всупереч розпорядженню Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Л. і Д.»перебуває на спрощеній системі оподаткування. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування»запропоновано підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Міністерством фінансів України та Державною податковою адміністрацією щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб -платників єдиного і фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році -І кварталі 2005 року, застосування пов'язаних із цим санкцій, а також щодо зняття арешту з банківських рахунків зазначених осіб, який було накладено у зв'язку із стягненням згаданої заборгованості, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

З аналізу ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16.05.2008 року № 279-VI вбачається, що розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковим для виконання актом.

Окрім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р Пенсійний фонд України листом від 10.03.2005 року № 2491/04 «Про заборону перевірок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності»зобов'язав тимчасово, до законодавчого врегулювання порядку участі суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних та фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зупинити проведення перевірок з дотримання вимог чинного законодавства платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які обрали зазначені способи оподаткування, призупинити направлення до органів державної виконавчої служби вимог про сплату недоїмки зазначеними страхувальниками та зупинити заходи стягнення за вимогами органів пенсійного фонду до зазначених осіб за заборгованістю, яка виникла у 2004 році -І кварталі 2005 року, а також застосування пов'язаних з цим санкцій, передбачених законодавством.

Листом Пенсійного фонду України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005 року № 1526/04 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами особливого режиму оподаткування у 2004 році», Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі рекомендовано не нараховувати пеню та не застосовувати штрафні санкції до платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, за несплату та несвоєчасну сплату страхових внесків, нарахованих у 2004 році (у тому числі і за грудень місяць), передбачені ч. 8 п.п. 2, 7 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». А, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 01.06.2005 року № 6320/04 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування», починаючи з 01.04.2005 року органи Пенсійного фонду здійснюють перевірки тільки тих суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок нарахування та сплати страхових внесків за найманих працівників. При цьому, Пенсійний фонд України у вказаному листі зазначає, що перевірці підлягає період з 01.04.2005 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», спільний лист Пенсійного фонду України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.02.2005 року № 1526/04 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суб'єктами особливого режиму оподаткування у 2004 році»та лист Пенсійного фонду України від 10.03.2005 року № 2491/04 «Про заборону перевірок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності»є чинними до остаточного врегулювання питань функціонування спрощеної системи.

Таким чином, суд зазначає, що зупинення проведення перевірок з дотриманням вимог чинного законодавства України платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які обрали особливі способи оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) має обов'язковий характер та закріплена як у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р, так і у листах Пенсійного фонду України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що УПФУ в Шевченківському районі м. Львова не мало права на проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування ТзОВ «Л. і Д.»за період з 2004 року по І квартал 2005 року.

Суд вважає обґрунтованим твердження представника позивача про те, що УПФУ в Шевченківському районі м. Львова безпідставно донарахувало позивачу страхові внески за період з 2004 року по І квартал 2005 року, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до преамбули та ст. 1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року»від 16.03.2006 року № 3583-ІV, цим Законом регулюються суперечності, які виникли при прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року № 2285-ІV та Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 25.03.2005 року № 2505-ІV у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального рахування на випадок безробіття і виникнення у них заборгованості, які були сплачені ними у складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 -І кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки у зв'язку із застосуванням Держаним казначейством України діючого на той час Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 року № 2285-ІV.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -І кварталі 2005 року не застосовується донарахування та фінансові (штрафні) санкції.

Отже, судом встановлено, що положення вказаного Закону забороняють донараховувати та застосовувати штрафні санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -І кварталі 2005 року.

Натомість з акту перевірки від 18.11.2008 року № 114 вбачається, що УПФУ в Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку, зокрема, за період з 2004 року по І квартал 2005 року включно. За наслідками проведеної перевірки ТзОВ «Л. і Д.» донараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004 рік у розмірі 13525 грн. 25 коп., а саме: 13468 грн. 33 коп. (сума донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32% за лютий-серпень 2004 року) + 56 грн. 42 коп. (сума донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 4% за лютий-серпень 2004 року) + 00 грн. 50 коп. (сума донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 1-5% за квітень 2004 рік) = 13525 грн. 25 коп. (загальна сума донарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2004 рік).

При цьому, за І квартал 2005 року донарахування страхових внесків УПФУ в Шевченківському районі м. Львова не здійснювалося, що також підтверджується співставленням звітних і фактичних даних фонду оплати праці (доходу), на які нараховуються страхові внески по ТзОВ «Л. і Д.», співставленням звітних та фактичних даних страхових внесків ТзОВ «Л. і Д.», а також співставленням звітних і фактичних даних загального оподатковуваного доходу, з якого утримуються страхові внески ТзОВ «Л. і Д.».

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога УПФУ в Шевченківському районі м. Львова від 28.11.2008 року № Ю-252 про сплату боргу у розмірі 129954 грн. 02 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягає скасуванню в частині донарахування страхових внесків за 2004 рік у розмірі 13525 грн. 25 коп.

Відповідальність страхувальників у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування передбачена ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV.

З положень вказаної статті вбачається, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, в тому числі, обчисленні територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Судом встановлено, що УПФУ в Шевченківському районі м. Львова застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції за донарахування сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний а бо неповний місяць, за який донараховано ці суми.

З матеріалів справи вбачається, що фінансові (штрафні) санкції за період з 2004 рік -І квартал 2005 року до ТзОВ «Л. і Д.»не застосовувалися, що підтверджується розрахунком штрафної санкції згідно з п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по донарахованих страхових внесках по ТзОВ «Л. і Д.». При цьому, суд зазначає, що штрафні (фінансові) санкції розраховувалися УПФУ в Шевченківському районі м. Львова по донарахованих страхових внесках лише з червня 2005 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що УПФУ в Шевченківському районі м. Львова не порушено вимоги Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року»від 16.03.2006 року № 3583-ІV в частині заборони застосовувати штрафні санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -І кварталі 2005 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи викладене вище, суд приходить до висновку, що обставини, які слугували фактичною підставою для проведення УПФУ в Шевченківському районі м. Львова перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 01.01.2008 року, в частині проведення перевірки за період з 01.01.2004 року по І квартал 2005 року, та винесення вимоги від 28.11.2008 року № Ю 252 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 129954 грн. 02 коп., в частині вимоги про сплату недоїмки за 2004 рік у розмірі 13525 грн. 25 коп., знаходяться поза межами вимог ст. 2 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року -І кварталу 2005 року»від 16.03.2006 року № 3583-ІV та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 року № 58-р «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування».

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають присудженню на користь позивача відповідно до задоволених позовних вимог з Державного бюджету.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 23.04.2009 року № 04230.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає присудженню на користь позивача, становить 01 грн. 44 коп.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова по проведенню з 10.11.2008 року по 18.11.2008 року позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та достовірності даних персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування Товариства з обмеженою відповідальністю «Л. і Д.»за період з 01.01.2004 року по 17.11.2008 року, в частині проведення вказаної перевірки за період з 2004 року по І квартал 2005 року.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 28.11.2008 року № Ю-252 про сплату боргу, в частині вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13525 грн. 25 коп.

4.В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

5.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л. і Д.» (місцезнаходження: 79002, м. Львів, вул. Величковського, буд. 42, кв. 41, код ЄДРПОУ - 31978927) судові витрати у розмірі 1 грн. 44 коп. (одна гривня сорок чотири копійки) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2010 року.

Головуючий суддя (підпис) А.Г. Гулик

Суддя (підпис) В.М. Сакалош

Суддя (підпис) В.А. Потабенко

З оригіналом згідно

Суддя А.Г. Гулик