Постанова

від 20.11.2014 по справі 808/8833/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року /15:04/Справа № 808/8833/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Бабаченко В.С.,, за участю представника позивача Семенова М.В.,представника відповідача Косицького С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ»

до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2013 року № 0001212201, № 0001202201,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів України від 01.10.2013 № 0001212201, № 0001202201.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, та просив позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначав, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення, були проаналізовані господарські відносини між позивачем та низкою його контрагентів з посиланням на їхню фіктивність та підписання від імені цих підприємств податкових накладних нібито особами, які не мали законних на те повноважень, на підставі чого відповідачем були зроблені висновки про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 1266357,00 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 1082217,00 грн. Позивач вважає, що такі висновки зроблені відповідачем упереджено, без урахування дійсних обставин та вимог діючого законодавства.

Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами, не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Відсутність тільки товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ. Тому позивач просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема, в обґрунтування своєї позиції посилається на певні факти, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність факту надання позивачеві послуг контрагентами, зазначеними у акті перевірки. Зокрема, відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, відсутність підприємств за юридичною адресою, відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання та транспортних засобів. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. У зв»язку з цим просить суд відмовити позивачу в його позові.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Компанія Національ» (код за ЄДРПОУ 36836455) з питань взаємовідносин з ТОВ «БК «Паллада» (код за ЄДРПОУ 34930179), з ТОВ «Рангоут» (код за ЄДРПОУ 37443199), з ТОВ «Вінкана Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37835190), з ТОВ «Сортікс - Буд» (код за ЄДРПОУ 35763677), з ТОВ «Мавікс» (код ЄДРПОУ 37087747), з ТОВ «Тейсодал Проект» (код ЄДРПОУ 37300939) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 09.08.2013 року № 50/08-29-22-1102/36836455.

Перевіркою встановлено порушення норм п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1 п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 44.1 ст. 44 п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 266 357 грн. та встановлено порушення норм пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та

доповненнями, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями)в наслідок чого занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 082 217 грн.

Зважаючи на виявлені порушення, на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 року №0001202201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1365516,75грн в т.ч. за основним платежем 1266357грн та за штрафною санкцією 99159,75грн та №0001212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 276506,50грн в т.ч. за основним платежем 1082217грн та 194289,50грн за штрафною санкцією.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ «Компанія Національ» звернулося до суду.

Висновки, яких дійшли перевіряючи базуються на наступному.

Під час проведення перевірки були встановлені обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. Оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів, то угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2.1. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту пп.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включення певних витрат до складу валових витрат можна вважати неправомірним лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо таких витрат.

Згідно ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В пунктах 5.3-5.7 «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат покупця вартості придбаних послуг на підставах, зазначених у акті перевірки.

Ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): «Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів …..».

Усі операції між ТОВ «Компанія Національ» та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів та були надані під час проведення перевірки.

Оплату за поставлені товари (надані послуги) було здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами.

Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс- Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» повністю відповідають вимогам до них, як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними.

Придбані позивачем у ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» товари були використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами.

Включення до складу валових витрат вартості послуг/товару, отриманих від ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект» на підставі досліджених судом документів, відповідає діючому законодавству та не містить порушень п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.144.1 ст.144 ПК України.

Суд вважає необґрунтованими та невідповідними обставинам справи та вимогам діючого законодавства висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.144.1 ст.144 ПК України.

В акті перевірки зазначається про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період на суму 1082217,00 грн.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПКУ право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи придбані основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані у якості платників ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» в акті перевірки відсутні.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ», відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704).

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товарів, робіт, послуг, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Правочини між позивачем та ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвим умов, правочини сторонами було виконано, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування валових витрат у відповідних звітних періодах.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В акті перевірки перевіряючими вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників, оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ БК «ПАЛЛАДА», ТОВ «РАНГОУТ», ТОВ «ВІНКАНА СЕРВІС», ТОВ «СОРТІКС-БУД», ТОВ «МАВІКС», ТОВ «ТЕЙСОДАЛ ПРОЕКТ» та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.З, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) та п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ БК «Паллада», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Вінкана Сервіс», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Мавікс», ТОВ «Тейсодал Проект», а висновки податкового органу про заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість є неправомірними, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Неправомірність збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1266357,00грн., та з податку на додану вартість на суму 1082217,00 грн. за наслідками перевірки обумовлює відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов позивача - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0001212201, № 0001202201, винесені державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів України у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» (код ЄДРПОУ 00377511) судовий збір у розмірі 458 гр. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.О. Нестеренко