Постанова

від 15.01.2015 по справі 826/14987/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 15 січня 2015 року                   08:23             справа №826/14987/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арден” доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арден” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ТД “Арден”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року №0005821630 та №0005831630. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року №К/800/6660/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014  року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року адміністративну справу №826/14987/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні 19 грудня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 30  квітня 2013 року №0005821630 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.9, 198.6  статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201  Податкового кодексу України ТОВ “ТД “Арден” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 317  558,00грн., в тому числі за основним платежем – 254  046,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 63  512,00  грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 30  квітня 2013 року №0005831630 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.9, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201  Податкового кодексу України ТОВ “ТД “Арден” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року у розмірі 370  954,00 грн. Зазначені податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 квітня 2013 року №32/16-30/34240626 “Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арден” (код ЄДРПОУ 342402626) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю “Хаус-Кук” (код за ЄДРПОУ 36856597) за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.” (далі по тексту – акт перевірки). У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.9, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7 та 201.8 статті 201  Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 625  000,00 грн., внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2012 року на 300  000,00 грн., за липень 2012 року на 289  512,00 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 35  488,00 грн. Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по фіктивним та нікчемним правочинам, укладеними між позивачем та ТОВ “Хаус-Кук”; у свою чергу висновки про фіктивність та нікчемність укладених правочинів базуються на тому, що за даними податкової звітності ТОВ “Хаус-Кук” не має трудових ресурсів, складських та офісних приміщень, транспорту, сировини, торговельних запасів та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, та має ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, визначені у статті 551 Господарського кодексу України. Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ “Хаус-Кук” підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ “ТД “Арден” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки. Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, в ухвалі від 20 жовтня 2014 року №К/800/6660/14 зазначив про таке: “В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ “Хаус-Кук”, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, з урахуванням додаткових угод, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг) з відповідним документальним підтвердженням. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою посилання податкового органу на те, що ТОВ “Хаус-Кук”, податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ “ТД “Арден” податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, та не дослідили питання визнання виписаних від його імені податкових накладних належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379”. Як встановлює частина п'ята статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та висновків і мотивів Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне. Вищий адміністративний суд України неодноразово наголошував, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “ТД “Арден” (замовник) та ТОВ  “Хаус-Кук” (виконавець) 04 червня 2012 року укладено договір №06-12 на виготовлення рекламної продукції, за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язується виконати роботи із виготовлення рекламних буклетів, кількість та вимоги замовника щодо яких визначені у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець розробляє ескізи реклами (не менше 3-х оригінальних ескізів, які не є варіантами одного зображення) відповідно до вимог замовника, визначених у додатках до цього договору (завдання щодо вимог до буклетів), і надає їх замовнику на затвердження. Згідно з додатковою угодою №1 від 04 червня 2012 року до договору виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ “Viva Talia” замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат – А4, загальним тиражем – 200 000, колір – 4+4, папір – 115г/м3, додатково: фальцювання, лак не використовується. Згідно додатковою угодою №2 від 04 червня 2012 року до договору виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ “Кунцево” замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат – А4, загальним тиражем – 1 000 000, колір – 4+4, папір – 200г/м2, кількість сторінок – 8 (4 листки), додатково: ламінація обкладинки (1+0), кріплення сторінок - скоба. Згідно з додатковою угодою №3 від 03 липня 2012 року до договору виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ “Viva Talia” замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат – А4, загальним тиражем – 112 500 на суму 168 750 грн., колір – 4+4, папір – 115г/м2, додатково: фальцювання, лак не використовується; виконавець зобов'язується надати послуги щодо підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під ТМ “Кунцево” замовника з наступними вимогами до кожного з них: формат – А4, загальним тиражем – 1 187 500 на суму 1 781 250 грн., колір – 4+4, папір – 200г/м2, розмір – 105*150мм, кількість сторінок – 8 (4 листки), додатково: ламінація обкладинки (1+0), кріплення сторінок - скоба. Як вбачається з видаткових накладних, протягом червня-липня 2012 року ТОВ  “Хаус-Кук” поставило позивачу обумовлені договором буклети, та виписало податкові накладні на загальну суму 3  750  000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 625  000,00 грн. Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних виписок банку. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)  придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладних, виписаних ТОВ  “Хаус-Кук”, у зв'язку з придбанням товару. Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Позивач зазначає, що спірні господарські операції є реальними, а придбаний у ТОВ  “Хаус-Кук” товар замовлено для використання у рекламних цілях для провадження господарської діяльності. Однак, суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження використання придбаних у межах спірних правовідносин рекламних буклетів позивач до суду не надав. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що рекламні буклети для торгових марок ТМ “Viva Talia” та ТМ “Кунцево” мають відношення до господарської діяльності ТОВ “ТД “Арден”, наприклад, що позивач випускає чи реалізує продукцію під торговими марками ТМ “Viva Talia” та ТМ “Кунцево”, або придбавав рекламні буклети на замовлення третіх осіб. Крім того, наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати участь ТОВ  “Хаус-Кук” у виготовленні рекламної продукції та наявність у нього виробничих потужностей (персоналу, приміщень тощо) чи встановити факт залучення третіх осіб для виконання обумовлених договором робіт. Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ  “Хаус-Кук” носять реальний характер, а придбаний товар використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою. З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ “ТД “Арден” суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суму бюджетного відшкодування відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним. Водночас суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість висновків акта перевірки щодо фіктивності та нікчемності правочинів та про недоведеність фіктивності ТОВ  “Хаус-Кук”; між тим, ці обставини не можуть бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог у випадку не доведення реальності господарської операції та мети придбання товару для провадження господарської діяльності. Таким чином, позовні вимоги ТОВ “ТД “Арден” про скасування податкових повідомлень-рішень нормативно та документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ТД “Арден” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Арден” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко