Ухвала

від 14.04.2015 по справі 826/14987/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14987/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Безименної Н. В.,

суддів Аліменка В. О. та Кучми А. Ю.,

за участю секретаря Авраменко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» (далі - ТОВ «ТД «Арден») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року № 0005821630 та № 0005831630.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено повністю (а. с. 65-70, 72-83, том ІІ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2014 року №К/800/6660/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції

(а. с. 105-109, том ІІ).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року у задоволені позову відмовлено (а. с. 137-142, том ІІ).

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, у зв'язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 20 березня 2013 року по 26 березня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім «Арден», за результатами якої складено акт «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» (код ЄДРПОУ 342402626) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаус-Кук» (код за ЄДРПОУ 36856597) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року» (а. с. 14-31, том І).

Під час перевірки відповідачем виявлено, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по фіктивним та нікчемним правочинам, укладеними між позивачем та ТОВ «Хаус-Кук», зокрема фіктивність та нікчемність укладених правочинів базуються на тому, що за даними податкової звітності ТОВ «Хаус-Кук» не має трудових ресурсів, складських та офісних приміщень, транспорту, сировини, торговельних запасів та інших ресурсів для здійснення господарської діяльності, та має ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, визначені у статті 55-1 Господарського кодексу України (а. с. 24, том І).

Зазначеним актом встановлено порушення ТОВ «ТД «Арден» п. п. 198.2, 198.9, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 625 000,00 грн, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за червень 2012 року на 300 000,00 грн, за липень 2012 року на 289 512,00 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 35 488,00 грн (а. с. 30-31, том І).

У зв'язку з зазначеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року:

- № 0005821630, яким «ТД «Арден» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 317 558,00 грн, в тому числі за основним платежем - 254 046,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 63 512,00 грн (а. с. 36, том І).

- № 0005831630, яким ТОВ «ТД «Арден» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень та серпень 2012 року у розмірі 370 954,00 грн (а. с. 37, том І).

В ухвалі Вищого адміністративний суд України від 20 жовтня 2014 року № К/800/6660/14 зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Хаус-Кук, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, з урахуванням додаткових угод, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (робіт, послуг) з відповідним документальним підтвердженням. Крім того, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою посилання податкового органу на те, що ТОВ «Хаус-Кук», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «ТД «Арден» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, та не дослідили питання визнання виписаних від його імені податкових накладних належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 №1379 (а. с. 108, том ІІ).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проте, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами передбачені пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зокрема, п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено обов'язкові реквізити податкової накладної.

З огляду на вказані норми, судом першої інстанції вірно встановлено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, 04 червня 2012 року між ТОВ «ТД «Арден (замовник) та ТОВ «Хаус-Кук» (виконавець) укладено договір № 06-12 на виготовлення рекламної продукції, за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язується виконати роботи із виготовлення рекламних буклетів, кількість та вимоги замовника щодо яких визначені у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а. с. 59-62, том І).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що протягом червня-липня 2012 року ТОВ «Хаус-Кук» поставило позивачу обумовлені договором буклети, та виписало податкові накладні на загальну суму 3 750 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 625 000,00 грн (а. с. 123-141, том І).

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Хаус-Кук», у зв'язку з придбанням товару.

Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження про використання придбаних у межах спірних правовідносин рекламних буклетів, а також відсутні належні докази того, що рекламні буклети для торгових марок ТМ «Viva Talia» та ТМ «Кунцево» мають відношення до господарської діяльності ТОВ «ТД «Арден».

Також, судом вірно встановлено, що наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати участь ТОВ «Хаус-Кук» у виготовленні рекламної продукції та наявність у нього виробничих потужностей (персоналу, приміщень тощо) чи встановити факт залучення третіх осіб для виконання обумовлених договором робіт.

Підсумувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та фактичні обставини, колегія суддів погоджується, що збільшення ТОВ «ТД «Арден» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суму бюджетного відшкодування відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Арден».

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л ИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» у - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2015 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.04.2015 року.

Головуючий суддя Н. В. Безименна

Судді В. О. Аліменко

А. Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.