Ухвала

від 06.12.2016 по справі 826/14987/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року м. Київ К/800/20887/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А .

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015 року у справі № 826/14987/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 квітня 2013 року № 0005821630 та № 0005831630.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Арден» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ «Хаус-Кук» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, податковим органом складено акт № 32/16-30/34240626 від 02.04.2013 року, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 625000,00 грн., завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 300000,00 грн., за липень 2012 року на 289512,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за липень 2012 року в розмірі 35488,00 грн.

На основі результатів проведеної перевірки, 30.04.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005821630 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 317558,00 грн., в т.ч.: 254046,00 грн. основного платежу та 63512,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0005831630 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 370954,00 грн. та, враховуючи проведене відшкодування податку на додану вартість в розмірі 370954,00 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 370954,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 92739,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Хаус-Кук», оскільки правочини, вчинені за участю позивача та його контрагента, є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а договори, укладені між ТОВ «Торговий дім «Арден» та ТОВ «Хаус-Кук», є нікчемними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами передбачені пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зокрема, п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено обов'язкові реквізити податкової накладної.

З огляду на вказані норми, судами вірно встановлено, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, 04 червня 2012 року між ТОВ «ТД «Арден» (замовник) та ТОВ «Хаус-Кук» (виконавець) укладено договір № 06-12 на виготовлення рекламної продукції, за умовами якого виконавець на свій ризик зобов'язується виконати роботи із виготовлення рекламних буклетів, кількість та вимоги замовника щодо яких визначені у додатках до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Судами вірно встановлено, що протягом червня-липня 2012 року ТОВ «Хаус-Кук» поставило позивачу обумовлені договором буклети, та виписало податкові накладні на загальну суму 3750000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 625000,00 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась позивачем в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії відповідних виписок банку.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Хаус-Кук», у зв'язку з придбанням товару.

Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження про використання придбаних у межах спірних правовідносин рекламних буклетів, а також відсутні належні докази того, що рекламні буклети для торгових марок ТМ «Viva Talia» та ТМ «Кунцево» мають відношення до господарської діяльності ТОВ «ТД «Арден».

Також, судами вірно встановлено, що наявні в матеріалах справи докази не дають змоги ідентифікувати участь ТОВ «Хаус-Кук» у виготовленні рекламної продукції та наявність у нього виробничих потужностей (персоналу, приміщень тощо) чи встановити факт залучення третіх осіб для виконання обумовлених договором робіт.

Підсумувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що збільшення ТОВ «ТД «Арден» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суму бюджетного відшкодування відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Арден».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арден» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2015 року у справі №826/14987/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підпис Веденяпін О.А . підпис Юрченко В.П.