Постанова

від 05.11.2014 по справі 461/1810/13-а

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1810/13-а

Категорія 36

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2014 Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючої: судді - Городецької Л.М.

при секретарі: Скочиляс І.М.,

з участю представників

позивача ОСОБА_1,

відповідача Балюєва С.В.,

третіх осіб ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Львівської міської ради, з участю третіх осіб - ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання частково незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року, визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року в частині затвердження громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу їм в оренду на десять років земельної ділянки площею 219 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3; визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки, укладений між ЛМР та третіми особами; зобов'язати Львівську міську раду вжити заходів щодо забезпечення права власності ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на спірну земельну ділянку для обслуговування будинку АДРЕСА_1, врахувавши можливість безперешкодного проїзду до цього будинку володіння пожежної машини, карети швидкої медичної допомоги чи іншого транспорту для його обслуговування.

Надалі позивач подавала уточнення до адміністративного позову, востаннє 09.09.2014 року, відповідно до яких просить визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року в частині затвердження громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6 технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу їм в оренду на десять років земельної ділянки площею 219 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3; визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0219 га кадастровий номер 4610136300:02:004:0038, укладений 12.06.2013 року між ЛМР та третіми особами, який зареєстрований в Львівській міській раді 12 червня 2013 року за №3-2198, та скасувати цю реєстрацію.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та передано їм в оренду на 10 років земельну ділянку площею 219 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3. Вказує, що 17.08.2012 року вона, як власник квартири АДРЕСА_1 разом із власниками квартири АДРЕСА_1, подали до Львівської міської ради заяву з проханням надати їм у власність земельну ділянку площею 480 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, а в план цієї ділянки входила і частина спірної ділянки. Зазначає, що земельна ділянка, яка надана в оренду площею 219 кв.м. не виділена в натурі, знаходиться навпроти її будинку і необхідна для його обслуговування. Покликається на те, що згідно зі ст. 123 ЗК України особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки повинна подати заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з такою заявою до відповідача не зверталися та виготовили проект самовільно. У зв'язку із наведеним просила суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги та уточнення до позову підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задоволити, проти закриття провадження у справі щодо вимоги про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року просили відиовити.

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.100-103). Додатково пояснив, що Львівська міська рада прийняла оскаржувану ухвалу на виконання ст. ст. 116, 122-124 ЗК України, треті особи мали право на набуття права користування спірною земельною ділянкою, оскільки є власниками будинку АДРЕСА_3. Також наголосив на тому, що позивачами не доведено порушення їхніх прав та інтересів, оскільки у них не виникло жодних прав на спірну земельну ділянку. Крім цього, чинним законодавством не передбачено можливості відведення землі власнику квартири, яким є позивач, а лише власнику будинку.

Третя особа ОСОБА_6 та представник третіх осіб в судовому засіданні проти позову заперечили та вказали, що земельна ділянка площею 357,4 кв.м. по АДРЕСА_3 була залишена в тимчасовому користуванні їх родини ще 26.10.1953 року рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих. В подальшому, у 1999 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6. приватизували в межах норми приватизації земельну ділянку площею 0,1000 га, про що їм виданий державний акт, а ділянка площею 394 кв.м. була передана їм у тимчасове користування. В 2012 році вони звернулися до Львівського міського голови виготовили проект землеустрою та Львівська міська рада на законних підставах передала їм в оренду земельну ділянку площею 219 кв.м. Просять у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування ухвали відмовити, а щодо вимог про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року слід відмовити, а в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року провадження у справі закрити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, а треті особи у справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є власниками будинку АДРЕСА_3.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2012 року треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Львівського міського голови із заявою щодо передання їм в оренду частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яка не увійшла в площу після оформлення державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 57).

05.10.2012 року на замовлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Львівським комунальним підприємством «ЦЗК та З» складено акт обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_3 (а.с. 55).

07.12.2012 року третіми особами подано заяву Львівському міському голові з проханням надати в оренду спірну земельну ділянку, та додано до неї необхідні документи (а.с. 56).

17.08.2012 року позивачем ОСОБА_4 разом із власниками квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подано заяву до Львівської міської ради з проханням надати їм безоплатно у власність земельну ділянку площею 480 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Листом Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування від 04.09.2012 року № 2403-3вих-1740 повідомлено заявників, що для вирішення порушеного у зверненні питання їм необхідно подати у Львівську міську раду клопотання на ім'я міського голови про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та долучити до зазначеного клопотання документи згідно з переліком (а.с. 12).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 2 цієї ж статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ч.10 ст.123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, на основі належних та допустимих доказів, поданих відповідачем та третіми особами, приходить до висновку, що Львівська міська рада при прийнятті оскаржуваної ухвали діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Земельним Кодексом України та з дотриманням усіх вимог, що ставляться до такого виду рішень органу місцевого самоврядування, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року, то суд вважає, що провадження слід закрити, як таке, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Як зазначено у ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Отже, можливості звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з вимогою про визнання недійсним договору, КАС України не передбачено.

Окрім того, згідно ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене та характер спірних правовідносин, які пов'язані із визнанням недійсним договору, будучи стороною якого Львівська міська рада не виконує функції суб'єкта владних повноважень, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним та скасування договору оренди слід закрити, роз'яснивши позивачу, що розгляд таких справ віднесений до компетенції загальних судів в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 2-3, 17, 21, 70, 86, 105, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства, ст.15 ЦК України, ст.ст. 116, 122, 123 Земельного Кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №2059 від 27.12.2012 року в частині затвердження громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6 технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу їм в оренду на десять років земельної ділянки площею 219 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_3 - відмовити.

В частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 12.06.2013 року провадження у справі закрити, як таке, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На постанову суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом першої інстанції частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Городецька Л.М.