Постанова

від 15.01.2015 по справі 916/2123/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р.Справа № 916/2123/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: В.Б. Туренко

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран

(згідно розпорядження голови суду від 30.10.2014р. №2672)

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій

за участю представників сторін:

від прокуратури - О.М. Бондаревський

від відповідача - Д.Д. Кіосе, Н.М. Остапенко

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014 року

у справі № 916/2123/14

за позовом прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-4»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тарутинської районної ради

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року прокурор Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області звернувся до місцевого господарського суду з позовом (з подальшими уточненнями від 25.06.2014р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бородінська СЕС-4», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тарутинської районної ради про:

-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790), розташованої на території Бородінської селищної ради, загальною площею 25,0000 га, укладеного між позивачем та відповідачем 13.11.2013р.;

-зобов'язання повернути вказану земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного управління Держземагенства Одеської області (а.с. 2-7, 78-83, 113-118).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір оренди укладено з грубим порушенням вимог діючого земельного законодавства, а саме без проведення нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про його необґрунтованість (а.с. 36-38, 134-135).

Третя особа у своїх поясненнях поклало вирішення спору на розсуд суду (а.с. 132).

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2014р. (суддя Никифорчук М.І.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 18.08.2014р., у задоволенні позову відмовлено повністю з мотивів його недоведеності (а.с. 166-172).

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Одеської області 28.08.2014р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права (а.с. 190-194).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. (головуючий суддя Єрмілов Г.А., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.) скаргу прийнято до провадження із призначенням до розгляду (а.с. 178).

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Єрмілова Г.А. у відпустці з 28.10.2014р. за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 29.10.2014р. №138 справу №916/2123/14 повторно розподілено на розгляд головуючого судді Туренко В.Б. (а.с. 204).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.11.2014р. (головуючий суддя Туренко В.Б., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.) скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 206-207).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення без змін (а.с. 201-202).

Тарутинська райрада просила розглянути справу за відсутністю її представника (а.с. 213).

Заслухавши прокурора, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

Розпорядженням Одеської обласної ради народних депутатів від 23.06.1995р. №287/95 затверджено грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, у т.ч. Тарутинського району (а.с. 96, 22).

Наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000137 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ «Бородінська СЕС-4» для розміщення та експлуатації сонячної електростанції за адресою: Бородінська селищна рада (за межами насаленого пункту), Тарутинський район, Одеська область (пункт 1); надано ТОВ «Бородінська СЕС-4» в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 25,0000 га із земель сільськогосподарського призначення, у т.ч.: пасовища - 25,0000 га, кадастровий номер 5124755500:01:001:0790, для розміщення та експлуатації сонячної електростанції (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за адресою: Бородінська селищна рада (за межами населеного пункту), Тарутинський район, Одеська область (пункт 2); до проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлено орендну плату у розмірі 12 земельних податків за 1 рік (пункт 3); після проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затвердження її у встановленому законодавством порядку, встановити річну орендну плату у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі (пункт 4) - а.с. 215-216.

13.11.2013р. на підставі зазначеного наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області між Головним управлінням Держземагенства в Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «Бородінська СЕС-4» (Орендар) укладено договір оренди землі №11, згідно умов якого в оренду передана земельна ділянка загальною площею 25,0000 га (кадастровий номер 5124755500:01:001:0790) із земель сільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації сонячної електростанції, яка розташована на території Бородінської селищної ради Тарутинського району (за межами населеного пункту) строком на 49 років. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 15-22).

Відповідно до п. 2.4. цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.4. договору встановлено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Бородінської селищної ради в ВДК Тарутинському районі Одеської області у розмірі 12 земельних податків, а саме 70338,36 грн. в рік (5861,53 грн. в місяць). Після проведення та ведення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі. Обчисленні розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено висновками або іншими документами компетентних органів державної влади; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Право оренди вказаної земельної ділянки на підставі зазначеного договору оренди землі зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку 04.12.2013р., про що свідчить витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 14).

09.12.2013р. за актом приймання-передачі ТОВ «Бородінська СЕС-4» прийняло зазначену земельну ділянку (а.с. 25).

В матеріалах справи наявний договір на виконання землевпорядних (землеоціночних) робіт від 13.02.2014р. №265, укладений між ТОВ «Бородінська СЕС-4» та ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», предметом якого є виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для будівництва та експлуатації сонячної електростанції на території Бородінської селищної ради Тарутинського району (а.с. 120-121).

Відповідно до п. 3.2., 3.3. цього договору строк виконання робіт складає 3 місяця з дня отримання від Замовника повного пакету документів вихідних даних та авансового платежу. Виконавець не несе відповідальності за строки надання висновку експертизи.

За твердженням прокурора, за результатами перевірки додержання законодавства при розробці, виготовлені та затверджені містобудівної документації і дотримання вимог земельного законодавства на території Бородинської селищної ради Тарутинського району з метою розміщення та обслуговування сонячних електростанцій виявлено, що договір оренди землі від 13.11.2013р. не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, а саме ст. 13 Закону України «Про оцінку землі», тобто без розроблення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як зазначив прокурор, середня вартість 1 кв.м. земель енергетики на території Бородинської селищної ради складає 47,71 грн., а відтак загальна вартість земельної ділянки загальною площею 25,0000 га становить 11927500грн., згідно листа відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області від 23.05.2014 р. №23-01-33/1386.

На думку прокурора, укладання спірного договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки створило умови спричинення шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходжень до бюджету коштів через неправильний розрахунок орендної плати на підставі земельного податку, коли у відповідності до вимог діючого законодавства це необхідно робити на підставі та після проведення і введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду, у зв'язку з чим прокурор на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України просив визнати спірний договір недійсним та на підставі ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України повернути спірну земельну ділянку Головному управлінню Держземагенства Одеської області, на яке відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України покладено повноваження щодо розпорядження земельними ділянками держаної власності.

Судова колегія не погоджується з такими доводами прокурора з огляду на слідуюче.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

У відповідності до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За умовами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, норми ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі» встановлюють необхідність визначення сторонами розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а відтак невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою визнання його недійсним.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2011р. по справі № 19/17-1280-2011 (а.с. 252-254).

Відповідно до пунктів 288.4, 288.5, 288.5.1, 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення спірного договору оренди землі) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку для земель сільськогосподарського призначення, та трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель. При цьому, для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), розмір орендної плати не може перевищувати 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Тобто, ані приписи Закону України «Про оренду землі», ані положення Податкового кодексу України не встановлюють конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а ці норми лише фіксують його граничні межі, залишаючи питання визначення його на розсуд сторін.

Підпунктом 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування для обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, нормативна грошова оцінка яких не проведена, є площа земельних ділянок.

У відповідності до 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів і нормативну грошову оцінку яких не проведено, надані, зокрема, підприємствам енергетики, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по відповідній області.

Згідно п. 276.6 ст.276 Податкового кодексу України податок за земельні ділянки (в межах та за межами населених пунктів), надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274, 275, 278, 279 і 280 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України встановлена можливість та порядок визначення земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. №1724 «Деякі питання оренди земель» у додатку 1 затверджено форму розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена.

Як вбачається з додатку №1 до договору оренди землі від 13.11.2013р. №11 наведений розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, грошова оцінка якої не проведена станом на 13.11.2013р., виконаний у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006р. №1724 (а.с. 24).

Таким чином, визначення сторонами договору оренди землі від 13.11.2013р. №11 розміру орендної плати на підставі розміру земельного податку, із використанням нормативної грошової оцінки одного гектара ріллі по Одеській області, відповідає нормам пункту 276.6 статті 276, підпункту 271.1.2 статті 271, пункту 278.1 статті 278 Податкового кодексу України.

Крім того, судовою колегією враховано наступне.

У відповідності до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Матеріали справи не містять доказів скасування та/або невизнання недійсним у встановленому законом порядку наказу Головного управління Держземагенства в Одеській області від 13.11.2013р. №ОД/5124755500:01:001/00000137, яким затверджено ТОВ «Бородінська СЕС-4» проект землеустрою та передано останньому земельну ділянку площею 25,0000 га в оренду строком на 49 років, а також яким визначено розмір орендної плати до та після проведення нормативної грошової оцінки землі, що свідчить також про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2013р. №11.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003р. №44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вищенаведене також свідчать про неприпустимість визнання недійсним спірного договору оренди землі, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.12.2014р. по справам №916/1051/14, №916/1735/14, від 24.12.2014р. по справі №916/2439/14 (а.с. 242-246, 255-272).

Враховуючи викладене та відсутність факту порушення з боку ТОВ «Бородінська СЕС-4» на момент укладення спірного договору оренди землі від 13.11.2013р. №11 чинного законодавства, прав та інтересів Головного управління Держземагенства в Одеській області як сторони за вказаним договором, а також факту спричинення шкоди державі у зв'язку з відсутністю технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди землі є цілком правомірним та відповідаючим чинному законодавству.

Більш того, на теперішній час нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки вже проведена, що підтверджується наданим відповідачем рішенням Тарутинської райради Одеської області від 10.12.2014р. №701-VI, пунктами 1, 2 якого затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту); введено в дію затверджену згідно з пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку з 01.01.2016р. (а.с. 251).

Позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути державі в особі Головного Управління Держземагенства в Одеській області земельну ділянку площею 25,0000 га є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2013р. №11, а відтак місцевий господарський суд також правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні цієї похідної позовної вимоги.

З урахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2014р. у справі №916/2123/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 16.01.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран