Постанова

від 12.01.2015 по справі 910/15058/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа№ 910/15058/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Ханович К.В. - представник, дов. № 427/03 від 22.08.2014;

від третьої особи: Музичук Л.В. - представник, дов. № 09-14688/14 від 01.12.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014

у справі № 910/15058/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Головного регіонального відділення ПАТ «Брокбізнесбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання перерахувати кошти в розмірі 254 748,14 грн.

На підставі ст.ст. 27, 69, 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та від 24.12.2014 розгляд справи № 910/15058/14 відкладався на 24.12.2014 та 12.01.2015, відповідно; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15058/14 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 268 667,36 грн. боргу, 5 373,35 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване положеннями ч.ч.1, 3 ст.1066, ч.1 ст.1067, ст.ст.1068, 1074 ЦК України, п. 1.30 ст.1, п.7.1.2 ст.7, ст.ст.8, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.2 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.2.4 договору № 57345 від 13.08.2012; тим, що посилання відповідача на п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо нездійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час дії тимчасової адміністрації банку, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч.6 ст.36 вказаного Закону обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 зазначеного Закону не поширюється на зобов'язання банку і, зокрема, виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник посилається на те, що невиконанням платіжних доручень позивача було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, у розумінні ст.ст.177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у тому числі, враховуючи положення п.3.1 ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточних рахунках позивача, відкритих у банку; те, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 9 від 28.02.2014 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача з 03.03.2014 по 02.06.2014, а постановою Правління НБУ від 10.06.2014 № 339 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, у зв'язку з чим дирекцією Фонду було прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію; виходячи з положень ч.1 ст.1074 ЦК України, починаючи з 09.03.2011 - дати набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами; виходячи із аналізу положень ч.2 ст.1, п.4 ч.1 ст.2, п.1 ч.5, п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 177, 190, 509, ч.1 ст.1066 ЦК України, п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому не можуть бути задоволені його вимоги, у тому числі спірні, до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Посилаючись на п.3 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачем зазначено, що наказом № 248 від 03.03.2014 уповноваженої особи Фонду заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції в АТ «Брокбізнесбанк», зокрема, перерахування безготівкових коштів за рахунками юридичних осіб.

Скаржник зазначає, що задоволення вимог кредиторів відбувається у порядку, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст.52 Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, на те, що відповідно до ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлені в п.1 ч.5 вказаної статті, не поширюються на зобов'язання банку і, зокрема, виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників, здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити, посилаючись, зокрема, на те, що з 03.03.2014 по 10.06.2014 в ПАТ «Брокбізнесбанк» здійснювалась тимчасова адміністрація, тому повноваження банку були обмежені відповідно до приписів п.п.1, 3 ч.5 ст.36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та положення ч.6 ст.49 зазначеного Закону.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та третьої особи, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, у якій просив зобов'язати відповідача виконати обов'язок в натурі, шляхом здійснення грошового переказу по платіжному дорученню № 748 від 04.06.2014 в розмірі 106 743,46 грн., по платіжному дорученню № 749 від 04.06.2014 в розмірі 148 004,68 грн. із одних розрахункових рахунків на інші, зазначені у позовній заяві; стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

29.08.2014 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову, у якій позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в проведенні грошових переказів за платіжними дорученнями № 748 від 04.06.2014 та № 749 від 04.06.2014 на загальну суму 254 748,14 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 268 66,36 грн., судовий збір у сумі 5 373,35 грн.

Також у порядку ст.22 ГПК України позивач подав до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог від 08.09.2014, у якій просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в проведенні грошових переказів за платіжними дорученнями № 748 від 04.06.2014 та № 749 від 04.06.2014 на загальну суму 254 748,14 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 268 667,36 грн., судовий збір у сумі 5 373,35 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.08.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір № 57345 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до п.1.1 якого відповідач, за договором банк, відкриває позивачу, за договором клієнту, поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

В ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 3.1.3 договору № 57345 встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахункові та касові операції відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх документів відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 віднесено відповідача - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Брокбізнесбанк" з листом від 17.04.2014 № 17/5-1407, у якому просив, для врегулювання питання по погашенню овердрафту, залишок коштів на рахунках позивача перерахувати на погашення кредиторської заборгованості та дебіторську заборгованість в сумі 75 669,12 грн. перерахувати на рахунок, зазначений у цьому листі.

Відповідач листом від 12.05.2014 № 281 повідомив позивачу зміст ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та про те, що тимчасову адміністрацію у відповідача запроваджено строком на три місяці, з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Позивачем було надано на виконання до відповідача платіжне доручення № 748 від 04.06.2014 про перерахування коштів у розмірі 106 743,46 грн. та платіжне доручення № 749 від 04.06.2014 про перерахування суми грошових коштів у розмірі 148 004,68 грн.

Зазначені платіжні доручення повернуті відповідачем позивачу без виконання із зазначенням тієї підстави, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 42 від 06.06.2014 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 10.06.2014 № 339 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Згідно із рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014.

Як вбачається із витягів із особових рахунків позивача, наданих відповідачем, станом на 29.07.2014, на рахунках позивача, відкритих відповідачем, обліковуються кошти, у тому числі, на рахунках № 26000057345001, № 26009057345002, № 26089057345000 та № 26008057345003, всього у розмірі 286 667,36 грн.

Згідно із п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі - Інструкція) доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

У п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346), визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 2.4 договору № 57345 розрахунково-касові документи позивача в національній валюті відповідач приймає та виконує в день їх надходження за умови, що вони були надані протягом операційного часу (з 9-00 до 16-00); документи, які надійшли після операційного часу, виконуються відповідачем не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону № 2346 визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно із п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня; банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження; розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня; банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта; порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі; банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Частиною 3 ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Пунктом 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121) передбачено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452), уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Таким чином, норми ч. 2 ст. 37 Закону № 4452 прямо надають право уповноваженій особі Фонду на тимчасову адміністрацію продовжувати виконання будь-яких банківських операцій, зокрема, приймати виконання грошових зобов'язань клієнтів безпосередньо перед банком.

Обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 щодо заборони здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації згідно із ч. 6 вказаної статті не поширюються на зобов'язання банку з виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Враховуючи зазначене, жодна норма Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також будь-яка норма іншого акту законодавства, не пов'язує введення, згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в неплатоспроможному банку, процедури тимчасової адміністрації, з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладених ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо. Також, законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках в неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки і зараховані Фондом на ці рахунки клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Із врахуванням викладеного, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Щодо вимоги про визнання неправомірними дій відповідача, то така вимога не відповідає установленим способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, тому у цій частині позов не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» без задоволення.

2. Справу № 910/15058/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 17.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай