Рішення

від 21.05.2015 по справі 910/15058/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2015Справа №910/15058/14

За позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дій та стягнення коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Христич О.В. (дов.№б/н від 14.11.2014)

від відповідача: Проценко Т.Т. (дов.№105/03 від 24.04.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2014 року Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (далі - Управління ДСО при УМВС України в Херсонській області) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") в особі Херсонського головного регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні грошових переказів за платіжними дорученнями № 748 від 04.06.2014 та № 749 від 04.06.2014 на загальну суму 254 748,14 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 268 667,36 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 позов ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Херсонського головного регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково; стягнуто з Управління ДСО при УМВС України в Херсонській області на користь позивача 268 667,36 грн. боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 залишено без змін.

24.02.2015 Вищим господарським судом України ухвалено постанову, якою скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі №910/15058/14, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 справа № 910/15058/14 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 02.04.2015 року.

01.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 02.04.2015 суд відклав розгляд справи на 12.05.2015, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 12.05.2015 суд задовольнив заяву позивача про зміну предмету позову від 01.04.2015, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів у задоволення клопотання позивача та відклав розгляд справи на 21.05.2015, про що виніс відповідну ухвалу суду.

Під час судового засідання 21.05.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.04.2015 року.

Представник відповідача надав додаткові письмові пояснення по справі та просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа явку уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направила, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи представники позивача та відповідача повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені всі обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (Банк) та Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Херсонської області (Клієнт) укладено Договір №57345 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк відкриває Клієнту поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт, за п.3.2.13 Договору, зобов'язується здійснити оплату за виконані банком операції та надані послуги згідно з чинними тарифами.

Пунктом 3.1.3. Договору визначено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові та касові операції відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

За умовами п.4.2.1. Договору, Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання банку подано платіжне доручення №748 від 04.06.2014 на суму 106743,46 грн. та платіжне доручення №749 від 04.06.2015 на суму 148004,68 грн., тобто на загальну у розмірі 254748,14 грн.

Вказані платіжні доручення, як вбачається із матеріалів справи, повернуті банком без виконання, у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації та віднесення АТ «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних, відповідно рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №42 від 03.06.2014 року.

Із наданої до суду банківської виписки про залишки грошових коштів на особових рахунках позивача вбачається, що залишок грошових коштів станом на 29.07.2014 на р/р №26000057345001 становить 106843,46 грн., на р/р №26009057345002 становить 154684,55 грн., на р/р №26089057345000 наявні грошові кошти у розмірі 1691,42 грн. та на р/р №26008057345003 у розмірі 5447,93 грн., тобто загалом, 268667,36 грн.

Згідно п.2.4. Договору, розрахунково-касові документи Клієнта в національній валюті Банк приймає та виконує в день їх надходження за умови, що вони були надані протягом операційного часу (з 9-00 до 16-00). Документи, які надійшли після операційного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня.

Однак у порушення умов Договору, банком не здійснено виконання вищевказаних платіжних доручень, що підтверджується відсутністю відмітки банку про проведення платежу.

У зв'язку із цим, 17.04.2014 позивач направив відповідачу лист №17/5-1407 із проханням перерахувати залишок коштів на рахунках №26000057345001 та №26009057345002 у рахунок погашення кредитної заборгованості по Договору про надання овердрафту №16/2013 ЗЮ від 30.12.2013 на р/р №26008057345003 також відкритий в АТ «Брокбізнесбанк». Також, позивач просив перерахувати на даний рахунок №26008057345003 дебіторську заборгованість у розмірі 75669, 12 грн.

Натомість, відповідач у листі від 12.05.2014 зазначив, що на у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації у банку, вимога позивача не може бути виконана в силу приписів ст.36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки, станом на 27.03.2015 вищевказані платіжні доручення не виконані банком, позивач звернувся із даним позовом до суду та просив, відповідно до заяви про зміну предмету позову, зобов'язати відповідача переказати грошові кошти з у розмірі 106743,46 грн. та 148004,68 грн. з р/р №26000057345001 та №26009057345002, відповідно, на рахунок №26008057345003, відкритий також у АТ «Брокбізнесбанк» у рахунок погашення овердрафту за Договором №16/2013 ЗЮ від 30.12.2013 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про відсутність у нього можливості виконати платіжні доручення позивача та перерахувати грошові кошти на даний час, оскільки Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір №57345 розрахунково-касового обслуговування за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Нормами статті 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статі 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями статті 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Так, за інформацією, що міститься на офіційному сайті всесвітньої мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідача - Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" з 03.03.2014 запроваджена тимчасова адміністрація, а рішенням № 45 від 11.06.2014 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, належним чином засвідчена копія якого додана відповідачем до матеріалів справи, вирішено розпочати ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Визначення поняття "кредитор банку" містять приписи Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області є кредитором ПАТ "Брокбізнесбанк".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 3-34гс15, яка у розуміння статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Оскільки, на день звернення Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Херсонської області із вимогою виконати платіжні доручення, в установі відповідача було запроваджено тимчасову адміністрацію, тому виконання вказаної операції зі списання грошових коштів обмежувалось повноваженнями ПАТ "Брокбізнесбанк", передбаченими п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У подальшому, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 11.06.2014 рішення №45 про початок ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію - Куреного Олександра Вікторовича.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, ч.5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема , відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Положення статті 602 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України містять перелік випадків, коли зарахування зустрічних однорідних вимог є недопустимим, при цьому вказують на можливість встановлення інших, встановлених законом випадків, за яких зарахування зустрічних однорідних вимог є неправомірним.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Окрім того, згідно абз. 3 пункту 2 та пункту 3 ст. 46 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення Уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, вимога позивача про здійснення переказу грошових коштів з р/р №26000057345001 та №26009057345002, відповідно, на рахунок №26008057345003, відкритий також у відповідача - АТ «Брокбізнесбанк» у рахунок погашення овердрафту за Договором №16/2013 ЗЮ від 30.12.2013 не може бути задоволена у межах даного позову, оскільки задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку із викладеним, суд вважає за необхідне наголосити, що залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником у період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. ст. 36, 46, 52 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури, а отже, таке зарахування призведе до порушення порядку, передбаченого процедурою ліквідації банку, в тому числі порушить черговість задоволення вимог кредиторів банку, передбаченої ч.4 ст.52 Закону про систему гарантування, відповідно до якої вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дій та стягнення коштів - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.05.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 26.05.2015 року

Суддя К.В. Полякова