Постанова

від 24.02.2015 по справі 910/15058/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 910/15058/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Картере В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 18.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі№ 910/15058/14 господарського суду міста Києва за позовомУправління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Херсонського головного регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання неправомірними дій та стягнення коштів, за участю представників: від позивача не з'явився від відповідачаШпак Т.Г. від третьої особиМузичук Л.В.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Управління Державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області (далі - Управління ДСО при УМВС України в Херсонській області) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") в особі Херсонського головного регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" та з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні грошових переказів за платіжними дорученнями № 748 від 04.06.2014 та № 749 від 04.06.2014 на загальну суму 254 748,14 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 268 667,36 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 (суддя Пінчук В.І.) позов ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Херсонського головного регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено частково; стягнуто з Управління ДСО при УМВС України в Херсонській області на користь позивача 268 667,36 грн. боргу; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючого, Рябухи В.І., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі № 910/15058/14, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 24.02.2015 о 10 год. 30 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.02.2015 № 02-05/73 для розгляду справи № 910/15058/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Картере В.І.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов 24.02.2015 до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб касаційну скаргу ПАТ "Брокбізнесбанк" підтримує та просить суд її задовольнити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.08.2012 між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) було укладено договір № 57345 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточні рахунки та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього Договору.

Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2014 № 107 віднесено відповідача - ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 № 9 розпочато процедуру виведення ПАТ "Брокбізнесбанк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Брокбізнесбанк" з листом від 17.04.2014 № 17/5-1407, у якому просив, для врегулювання питання по погашенню овердрафту, перерахувати залишок коштів на рахунках позивача на погашення кредитної заборгованості та дебіторську заборгованість у сумі 75 669,12 грн. на рахунок, зазначений у цьому листі.

Відповідач листом від 12.05.2014 № 281 повідомив позивачу зміст ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та про те, що у відповідача запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, з 03.03.2014 по 02.06.2014.

З метою погашення кредиторської заборгованості позивачем було надано до виконання відповідачу платіжне доручення № 748 від 04.06.2014 про перерахування коштів у розмірі 106 743,46 грн. та платіжне доручення № 749 від 04.06.2014 про перерахування суми коштів у розмірі 148 004,68 грн.

Зазначені платіжні доручення були повернуті відповідачем без виконання із зазначенням тієї підстави, що відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 10.06.2014 № 339 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк".

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 № 45 розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014.

Відповідно до витягів із особових рахунків позивача, наданих відповідачем, станом на 29.07.2014 на рахунках позивача, відкритих відповідачем, обліковуються кошти, у тому числі на рахунках № 26000057345001, № 26009057345002, № 26089057345000 та № 26008057345003, всього у розмірі 286 667,36 грн.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, з урахуванням ст.ст. 1066, 1067, 1068, 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 1.30 ст. 1, п. 7.1.2 ст. 7, ст.ст. 8, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 268 667,36 грн. Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача, суд першої інстанції вказав, що вказані вимоги не є позовними вимогами у розумінні ст. 12 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що жодна норма Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також будь-яка норма іншого акта законодавства, не пов'язує введення, згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у неплатоспроможному банку процедури тимчасової адміністрації, з припиненням операційної та іншої діяльності такого банку, у тому числі з припиненням зобов'язань такого банку по укладених ним з іншими особами (клієнтами) договорами на надання кредиту, банківського обслуговування тощо. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що законодавством України не обмежено право розпорядження коштами на рахунках у неплатоспроможному банку, які надійшли на рахунки і зараховані Фондом на ці рахунки клієнта неплатоспроможного банку під час процедур тимчасової адміністрації та ліквідації такого банку.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами , що знаходяться на його рахунку, не допускається , крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом .

Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Частинами 1, 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначаються наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку.

Так, у ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Водночас, частиною першою статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) , які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону (про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду) уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно з частиною 6 вказаної статті уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження виплат банком під час провадження тимчасової адміністрації не поширюється на виконання зобов'язань банком за договором банківського рахунку, укладеного з юридичною особою, не врахували, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників , тоді як відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації зумовило настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення вимог до Банку та їх задоволення в порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, судами не з'ясовано, чи було затверджено реєстр вимог кредиторів Банку, та, відповідно, не надано йому правової оцінки. У свою чергу, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

З огляду на наведене, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Враховуючи встановлені ст. 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/15058/14 скасувати.

Справу № 910/15058/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

В.І. Картере