Постанова

від 14.01.2015 по справі 823/3133/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року справа № 823/3133/14

15 год. 17 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,

представника позивача - Юрченка В.О. (згідно з довіреністю),

представників відповідача: Нечитайло С.П. (згідно з довіреністю), Лисенка М.О. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новакон» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новакон" (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 13.05.2014 №257/0001022200 та №0001032200/259.

Позов мотивовано тим, що всупереч наявності у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку відповідач врахував дані актів про неможливість проведення зустрічних звірок із окремими контрагентами позивача для висновків про формування витрат та взяття податкового кредиту за правочинами, що реально не відбувалися. На думку позивача, оскаржувані грошові зобов'язання донараховано за відсутності законних для того підстав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував на тих підставах, що під час податкової перевірки виявлено формування позивачем даних бухгалтерського та податкового обліку за правочинами із контрагентами, діяльність яких була направлена на надання податкової вигоди суб'єктам господарювання.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку задовольнити позов з огляду на таке.

Суд встановив, що службові особи відповідача на підставі направлень від 31.03.2014 №№83,84,85,86 відповідно до наказів від 13.03.2014 №129 та від 11.04.2014 №175, графіку і плану провели планову виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 до 31.12.2013. За результатами склали акт від 28.04.2014 №132/23-13/2200/30145791 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовані серед інших такі порушення позивача: заниження податку на прибуток підприємств на суму 3137774,00грн., у т.ч. за 4-й квартал 2012року - 37500,00грн. та за 2013рік - 3100274,00грн., а також завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 422273,00грн., що з урахуванням сум від'ємного значення звітних податкових періодів призвело до заниження податку до сплати в бюджет у розмірі 424256,00грн. (у т.ч. за жовтень 2012року на 7500грн., за березень 2013року - на 49406грн, за липень 2013року на 78333грн., за серпень 2013року на 115440грн., за вересень 2013року на 96637грн., за жовтень 2013року на 7642грн., за листопад 2013року на 49923грн. та за грудень 2013року на 19375грн.)

У зв'язку з викладеним відповідач 13.05.2014 прийняв оскаржувані ППР: №257/0001022200 яким позивачу збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 636384,00грн. (424256,00грн. - основний платіж та 212128,00грн. - штрафна (фінансова) санкція (50%); №0001032200/259 про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 895391,00грн. (596927,00грн. - основний платіж та 298464,00грн. - штрафна (фінансова) санкція (50%).

З даних акту перевірки вбачається, що до вищезазначених висновків відповідач дійшов з огляду на формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ за правочинами з контрагентами, що не мали, на його думку, можливостей здійснювати господарську діяльність: ТОВ «К-Левер», ТОВ «АРС СІТІ», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Ескалібур», ТОВ «Альянсгрупп», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Будінвестмент», ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ», ТОВ «К.А.М.ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «Грюн-Вальд».

Щодо ППР №0001032200/259 суд врахував таке.

Згідно з розрахунком (а.с.27 том ІІІ) податок на прибуток підприємств донараховано у зв'язку з невизнанням витрат позивача відповідно до договорів із вищевказаними підприємствами, як такими, що реально не відбувалися, та донарахуванням штрафу за таке порушення у розмірі 50%.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно зі ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

З аналізу ст.135 ПК України вбачається, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Вони визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, а його складові визначені в п.135.4 ст.135 ПК України.

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. (п.138.2. ст.138 ПК України)

Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

У контексті відповідності вказаним нормам підстав формування витрат позивачем суд врахував таке.

Позивач 21.01.2013 уклав із ТОВ «К-Левер» договір поставки матеріалів №2. Витрати він формував відповідно до цього договору на підставі видаткових накладних (далі - ВН) від 21.01.2013 №21014 та від 25.01.2013 №25028 (на загальну суму ПДВ 20% - 16564,17 грн.) згідно зі специфікаціями на арматуру, товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату цього товару, даними карток бухгалтерських рахунків та оборотно-сальдовими відомостями. Придбання цього товару обґрунтоване виконанням будівельних робіт позивачем. Вказана в акті податкової перевірки інформація про те, що діяльність підприємства припинено, протиправно врахована для висновків про безтоварність правочинів, оскільки відповідно до Спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на час виписки ВН це підприємство було зареєстрованим юридичною особою та мало статус платника ПДВ, а саме свідоцтво платника ПДВ №100287695 у цього підприємства анульоване 23.10.2013 за ініціативою податкового органу після часу вчинення правочинів. Посилання на окремі недоліки в ТТН на отримання товару не взяті до уваги, оскільки ТТН для договорів поставки не є первинним бухгалтерським документом.

За рахунок правочинів із ТОВ «АРС СІТІ» позивач формував витрати згідно з договором від 17.12.2012 №34 на виконання сантехнічних робіт на підставі актів приймання виконаних робіт за березень-липень 2013року та довідок про їх вартість, локального кошторису №2-1-1 від 17.12.2012, підсумкових відомостей ресурсів, платіжних доручень. Також укладено договори: від 01.03.2013 №3 на влаштування монолітного фундаменту під зерносховище на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу», від 04.03.2013 №4 на будівництво комплексу з кондиціювання насіння сільськогосподарських культур ТОВ «Стасі Насіння», влаштування приямка ПР 1, БЦ-1, БЦ-2-1. Згідно з умовами договорів роботи виконуються із матеріалів замовника.

Позивач також формував витрати відповідно до договорів із ТОВ «Грюн-Вальд»: від 19.06.2013 №8 щодо влаштування монолітного фундаменту під зерносховище на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу», від 02.07.2013 №10 щодо виконання робіт на об'єкті ТОВ «Украгроінвест-2005», від 25.07.2013 №12 щодо виконання робіт на об'єкті ТОВ АПК «Маїс», від 16.08.2013 №15 щодо виконання робіт на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу». У позивача наявні: договори, довідки форм КБ-2в та КБ-3, виписки банку про оплату робіт, - копії яких додано до матеріалів судової справи. З довідок про вартість робіт вбачається, що роботи виконувалися з урахуванням послуг субпідрядника.

За рахунок правовідносин із ТОВ «К.А.М. Трейд Груп» позивач формував витрати згідно з договорами підряду від 04.06.2013: №5 на будівництво комплексу з кондиціювання насіння сільськогосподарських культур ТОВ «Стасі Насіння»; №19 щодо влаштування монолітного фундаменту під зерносховище на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу». Правомірність формування витрат підтверджується: договорами, актами наданих послуг (робіт) від 21.06.2013 №№198-199, актами приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в від 21.06.2013 та від 31.07.2013; довідками про вартість виконаних робіт, платіжними дорученнями, актами звіряння, договорами про переведення боргу. Актами передачі матеріалів в монтаж підтверджується використання підприємством для виконання будівельних робіт засобів, будівельних матеріалів позивача

Витрати за рахунок правочинів із ТОВ «Будінвестмент» позивач формував відповідно до договорів: від 02.09.2013 №2 на виконання робіт із влаштування бетонних доріг на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу», від 01.09.2013 №1 на будівельні роботи на об'єкті ТОВ АПК «Маїс», - на підставі довідок про вартість виконаних робіт за вересень 2013 форми КБ-3 та актів наданих послуг. Однак відповідач не врахував дані актів наданих послуг з огляду на невідповідність їх реквізитів затвердженій типовій формі КБ-2в та відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для виконання робіт.

Витрати за рахунок правочинів із ТОВ «Укрметалтрейдінг» позивачем сформовані відповідно до договорів: від 01.10.2013 №10-2/13 щодо виконання будівельних робіт на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу», від 01.10.2013 №10-1/13 на виконання будівельних робіт на об'єкті ТОВ АПК «Маїс», від 31.10.2013 №10-1/13,- на підставі довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за жовтень 2013року та актів наданих послуг, що не відповідають формі КБ-2в. Податковою перевіркою встановлено, що ці правовідносини повністю відображені в картках бухгалтерського обліку позивача.

За рахунок правовідносин із ТОВ «ТВ Транс» позивач сформував витрати відповідно до договору поставки від 05.07.2012 №29, згідно зі специфікацією до якого придбавалася арматура визначених марок та кутник металевий зазначеного розміру, на підставі ВН від 09.08.2012 №29, від 28.12.2012 №27131 та платіжних доручень. Переміщення вказаного товару підтверджено подорожніми листами, що не містять посилань на товарно-супровідні документи. Але цей недолік суд вважає неістотним для висновків про безтоварність господарських операцій. На час проведення зустрічної звірки діяльність цього підприємства припинено.

Витрати за рахунок правовідносин із ТОВ «Ескалібур» позивач сформував відповідно до договору від 04.06.2013 №5 щодо виконання робіт з будівництва корпусу очистки комплексу з кондиціювання насіння сільськогосподарських культур ТОВ «Стасі Насіння» за рахунок матеріалів замовника на підставі довідок про вартість виконаних робіт за липень 2013року та актів надання послуг, актів прийняття виконаних робіт форми КБ-2в, актів звіряння, договорів на переведення боргу.

За рахунок правовідносин із ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ» позивач сформував витрати відповідно до договору від 16.08.2013 №081/13 щодо виконання робіт на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу» на підставі актів виконаних робіт за серпень-вересень 2013 року, платіжних доручень.

Витрати за рахунок правовідносин із ТОВ «Альянсгрупп» позивач формував на підставі актів приймання виконаних робіт та актів наданих послуг за липень-вересень 2013року відповідно до довідок про вартість цих робіт форми КБ-3, платіжних доручень і договорів: від 01.07.2013 щодо влаштування монолітного фундаменту під зерносховище на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу», від 02.07.2013 №16 щодо будівельних робіт на об'єкті будівництва комплексу з кондиціювання насіння сільськогосподарських культур ТОВ «Стасі Насіння»; від 16.08.2013 №17 про виконання робіт на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу»; від 26.07.2013 №18 про виконання будівельних робіт на об'єкті ТОВ «Золекс».

За рахунок правовідносин із ТОВ «ТЕХБУДПРОМСЕРВІС» позивач сформував витрати на підставі актів приймання виконаних робіт та актів наданих послуг за серпень-вересень 2013року ти листопад 2013року відповідно до платіжних доручень, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, платіжних доручень та договору від 14.08.2013 №4 про виконання будівельних робіт на об'єкті «Завод з переробки сої продуктивністю 700 тон на добу».

З акту перевірки вбачається, що для висновків про безтоварність правочинів враховано: акти про неможливість проведення зустрічних звірок з цими підприємствами; факти анулювань їх свідоцтв платників ПДВ та припинення юридичних осіб; велика кількість виданих податкових накладних згідно з даними податкової звітності та розбіжності в даних додатків № 5 декларацій з ПДВ окремих підприємств із задекларованими даними позивача.

З такими доводами суд не погоджується, оскільки станом на час складання вищевказаних документів відповідно до ЄДРПОУ всі зазначені контрагенти позивача були зареєстрованими юридичним особами, мали діючі свідоцтва платника ПДВ, а запис про процедуру припинення діяльності внесено після виконання правочинів за вказаними договорами та не є порушенням законодавства.

Висновки відповідача, що документи складено виключно з метою отримання/надання податкової вигоди, не підтверджено належними та допустимими доказами. Дані податкової звітності підтверджують здійснення господарської діяльності підприємствами. Сумніви податкового органу щодо цих обставин не ґрунтуються на належних доказах та всупереч вимог ПК України розтлумачені не на користь платника податків.

Суд звернув увагу, що всі вищезазначені акти наданих послуг та довідки про вартість підрядних робіт форми КБ-3 надавалися, але не взяті до уваги ревізорами із-за неповної відповідності формі, затвердженій наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві», що діяв на час складання вказаних бухгалтерських документів. Суд вважає такі висновки помилковими, оскільки відповідно до роз'яснення вказаного центрального органу виконавчої влади в листі від 09.03.2010 №12/19-2-9-21-2368 дотримання цих форм обов'язкове саме при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності. Позивач і його контрагенти, а також замовник будівництва відповідно до ЄДРПОУ є юридичними особами приватного права. Невідповідність актів прийнятих робіт затвердженим формам не впливає на реалізацію підприємством права формувати витрати на їх підставі.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ВН, акти приймання робіт та наданих послуг, довідки про вартість робіт повністю відображають коли, ким і що саме виконувалося на користь позивача. Описка в реквізиті «номер договору» в одному акті виконаних робіт та довідці про їх вартість суд вважає неістотною обставиною, що не надає права податковому органу не визнавати всю суму витрат позивача.

Дані податкової звітності контрагентів позивача підтверджують ведення ними господарської діяльності. Факти неподання податкової звітності окремими з них не надають права відповідачу для висновків про відсутність трудових ресурсів, основних засобів тощо, та не мають безпосереднього впливу на права формування витрат та податкового кредиту позивачем. Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне їх здійснення і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності.

Суд встановив, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача, його контрагентів, її основним видам відповідно до КВЕД. ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «ТЕХБУДПРОМСЕРВІС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЗІМ», ТОВ «АЛЬЯНСГРУПП», ТОВ «БУДІНВЕСТМЕНТ» на час складання вищевказаних документів мали ліцензії на провадження діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури. Укладення договорів обумовлена необхідністю виконання замовлення позивачем в один період на територіально віддалених об'єктах. Так необхідність виконання робіт на вищевказаних об'єктах будівництва обумовлені договорами позивача з ТОВ «Етуаль», що не містять обмежень для залучення субпідрядників.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів, які би об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які би свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача щодо взаєморозрахунків із контрагентами, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд вважає врахування відповідачем актів про неможливість проведення зустрічних звірок помилковим, оскільки вони не є належними доказами наявності обставин неможливості здійснювати господарську діяльність. Крім того, судовими рішеннями підтверджується неправомірність висновків про нереальність правочинів згідно з цими актами, а саме: відносно ТОВ «К-Левер» постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 у справі №810/2571/13-а набрала законної сили 10.10.2013; ТОВ «АРС-СІТІ» постанова Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2013 у справі №810/2574/13-а набрала законної сили 31.10.2013; ТОВ «Грюнвальд» постанова Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 22.10.2013 у справі №801/9366/13-а набрала законної сили 19.01.2014; ТОВ «БУДІНВЕСТМЕНТ» постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.12.2013 у справі №826/17869/13-а набрала законної сили 25.02.2014.

Щодо ППР від 13.05.2014 №257/0001022200 суд врахував таке.

Згідно з розрахунком (том ІІІ а.с.26) донарахування основної суми ПДВ пов'язане зі зняттям сум податкового кредиту згідно з податковими накладними (далі - ПН) за правочинами, що на думку відповідача не відбувалися реально, зокрема: від ТОВ «К-Левер», ТОВ «АРС СІТІ», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Ескалібур», ТОВ «Альянсгрупп», ТОВ «Техбудпромсервіс», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «Будінвестмент», ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ», - а також з огляду на завищення позивачем у березні 2013року залишку від'ємного значення попереднього періоду на суму 1983,00грн. Штрафна санкція застосована у розмірі 50%.

Суд встановив, що розмір взятого позивачем податкового кредиту підтверджується належно оформленими ПН. Вказані контрагенти позивача на час складання бухгалтерських та податкових документів були зареєстровані платниками ПДВ. Факт подальшого анулювання реєстрації їх платниками, з огляду на передумову - припинення їх діяльності, суд вважає таким, що не є безумовним свідченням здійснення їх діяльності виключно для надання податкової вигоди суб'єктам господарювання.

ПК України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 і відповідає практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії".

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не дозволяється.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум ПДВ до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Зважаючи на вище встановлені обставини справи, оцінивши в сукупності письмові докази, суд вважає висновки відповідача про формування витрат та взяття податкового кредиту за правочинами, що реально не відбувалися, передчасним. Єдиним належними доказом отримання/надання податкової вигоди за конкретними правочинами є вирок суду, що набрав законної сили. Однак такий вид доказу на час прийняття оскаржуваних ППР та судового розгляду справи відсутній.

Необґрунтованим суд також вважає застосовання штрафної санкції (розмір 50%) в оскаржуваних ППР.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України передбачено застосування штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі, якщо повторно протягом 1095 днів визначено контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з розрахунками (том І а.с.83-84) за повторність відповідач визнав факт прийняття ППР: для донарахування ПДВ - від 28.02.2013 №156/0000102200, від 16.10.2013 №218/0000829200, від 12.11.2013 №248/0000972200; для донарахування податку на прибуток - від 28.02.2013 №155/0000042200.

Однак судовими рішеннями в матеріалах справи підтверджується протиправність донарахувань ППР: від 12.11.2013 №248/0000972200 постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасоване; від 16.10.2013 №218/0000829200 скасоване постановою Черкаського окружного адміністративного суду, що набрала законної сили 23.06.2014; від 28.02.2013 №156/0000102200 та 28.02.2013 №155/0000042200 скасоване постановою Черкаського окружного адміністративного суду в справі №823/2138/13-а, що набрала законної сили 24.10.2013. Тому суд дійшов висновку про неправомірність врахування відповідачем як повторності факт донарахування протягом попередніх 1095 днів податку на прибуток підприємств і застосування 50% штрафу.

Відповідно до підп.14.1.265.п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оцінивши встановлені обставини справи в контексті дотримання позивачем податкового законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новакон» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 13.05.2014 №257/0001022200 і №0001032200/259.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Новакон» (код ЄДРПОУ 30145791) сплачений судовий збір за подання цього позову в сумі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) відповідно до квитанції від 28.10.2014 №36045.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 19.01.2015