Ухвала

від 14.06.2016 по справі 823/3133/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/11782/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015

у справі № 823/3133/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакон"

до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 13.05.2014 № 257/0001022200 та № 0001032200/259.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, складено акт від 28.04.2014 №132/23-13/2200/30145791, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.139.1.9, п.139.1 ст. 139 та п.138.2 ст. 138, п.198.6 ст. 198 та п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, 13.05.2014 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №257/0001022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 636 384,00 грн., в тому числі основний платіж - 424 256,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 212 128,00 грн. та №0001032200/259, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 895 391,00 грн., в тому числі основний платіж - 596 927,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 298 464,00 грн.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із з ТОВ «К-Левер», ТОВ «АРС СІТІ», ТОВ «Грюн-Вальд», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Будінвестмент», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Екскалібур», ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ», ТОВ «Альянсгрупп», ТОВ «Техбудпромсервіс» на виконання умов договорів виконання робіт та поставки, підтверджується первинними документами, зокрема, актами наданих послуг (робіт), актами приймання виконаних робіт; довідками про вартість виконаних робіт, подорожніми листами, виписками з банку та платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «К-Левер», ТОВ «АРС СІТІ», ТОВ «Грюн-Вальд», ТОВ «К.А.М. Трейд Груп», ТОВ «Будінвестмент», ТОВ «Укрметалтрейдінг», ТОВ «ТВ Транс», ТОВ «Екскалібур», ТОВ «Будівельна компанія «ЗІМ», ТОВ «Альянсгрупп», ТОВ «Техбудпромсервіс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій вірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, з огляду на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, дії по складанню таких актів визнані протиправними; зобов'язано податковий орган вилучити інформацію внесену до АС «Податковий блок» на підставі таких актів та відновити у АС «Податковий блок» інформацію подану суб'єктами господарювання.

Також, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) В.В. Кошіль (підпис) О.І. Степашко