Рішення

від 06.01.2015 по справі 911/4560/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 911/4560/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма», м. Сімферополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «НТС», м. Сімферополь

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Кошик А.Ю.

Представники:

Від позивача: Козирь Т.О., дов. № 1-132000/9912 від 05.06.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» (відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі: виробнича база, розташована по вул. Бородіна, 18а у м. Сімферополі, шляхом визнання права власності за Банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим Господарським судом Київської області.

Провадження у справі № 911/4560/14 порушено ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014 року та призначено справу до розгляду на 18.11.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.11.2014 року не з'явився, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 16.12.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 16.12.2014 року повторно не з'явився. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 06.01.2015 року.

В судовому засіданні 06.01.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.01.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав.Надіслав до суду клопотання (надійшло до суду 05.01.2015 року) про відкладення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції, оскільки відповідач не має можливості прибути до м. Києва.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.

Всі процесуальні документи суду розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про обізнаність відповідача з розглядом справи в Господарському суді Київської області також свідчить факт надіслання ним клопотань у справі. Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/4560/14 .

Щодо поданих відповідачем клопотань про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи, такі клопотання були відхилені судом.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Однак, відповідачем в клопотанні в порушення вимог ч. 2 ст. 74 1 Господарського процесуального кодексу України не зазначено суду, в якому необхідно забезпечити проведення відео конференції. Відповідні обставини унеможливлюють розгляд поданого відповідачем клопотання, оскільки ним не зазначено суду, до якого він має змогу прибути для проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Суд неодноразово викликав відповідача в судові засідання, які відбувались в приміщені Господарського суду Київської області, однак відповідач не з'являвся, посилаючись на неможливість прибути до м. Києва. В той же час, відповідач не зазначив в клопотанні, до якого суду він має можливість прибути для проведення засідання в режимі відеоконференції. Корім іншого, відповідні дії відповідача свідчать про відсутність наміру прибути в судове засідання та містять ознаки затягування розгляду спору. Враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду спору та неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Крім того, неможливість прибути в судове засідання не свідчить про неможливість надіслати до суду обґрунтований відзив на позов з підтверджуючими документами, чого відповідач не зробив.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.01.2015 року без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд Київської області ВСТАНОВИВ:

23.03.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого на даний час є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НТС» (надалі - Позичальник) укладено Договір про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 (надалі - Кредитний договір № 33-01-7), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 13 500 000,00 грн. (тринадцять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних.

Виконання зобов'язань Позичальника по Кредитному договору № 33-01-7 було забезпечено Іпотечним договором, укладеним між Банком та Позичальником 27.03.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. та зареєстрованим у реєстрі за № 838 (надалі - Іпотечний договір № 838).

Згідно з п. 1 Іпотечного договору № 838 Іпотекодавець (Позичальник) передає в іпотеку Іпотекодержателю (Банку) нерухоме майно - нежитлові будівлі: виробнича база, розташована по вул. Бородіна, 18а у м. Сімферополі, що складається з:

літ. «А» - виробнича база площею 3196,9 кв. м.;

літ. «Б» - ремонтні бокси площею 142,2 кв. м.;

літ. «В» - ремонтні бокси площею 612,1 кв. м.;

літ. «Г» - склад площею 163,8 кв. м.;

літ. «Д» - навіс;

літ. «Е» - навіс;

споруди.

Підвал «п/А», прибудова «А», тамбури «а», «а 1», вхід у підвал, крильце, пандус у складі літ. «А»;

Крильце, оглядова яма у складі літ. «Б»;

Склад цоколь, склад 1 поверх, прибудови «В», «В2», навіс «в», естакада, сходи у складі літ. «В»;

Склад, прибудова «Г» у складі літ. «Г»;

Ворота, забори, естакада, підпірні стіни, мощення у складі споруд;

Згідно з приміткою у п. 1 Іпотечного договору № 838 у рішенні Господарського суду АРК м. Сімферополь від 04.05.2006 року справа № 2-1/9082 усі площі нежитлових будівель зазначені по зовнішніх розмірах, у витягу зазначені площі внутрішнього обміру.

Одночасно з посвідчення Іпотечного договору № 838 було накладено заборону відчуження предмету іпотеки, розташованого за адресою: вул. Бородіна, 18а у м. Сімферополі, про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна зроблено відповідний запис, реєстраційний номер 4701883, контрольна сума 04Б5Д62Г40.

Згідно з п. 2 Іпотечного договору № 838, предмет іпотеки передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за Кредитним договором № 33-01-7, а також процентів за користування кредитними ресурсами, а також комісійної винагороди за Кредитним договором № 33-01-7, неустойки за цим Договором або за Кредитним договором № 33-01-7, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за Основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 18.07.2011 року (справа № 5002-28/391-2011), яке набрало законної сили в порядку ч. 5 ст. 85 ГПК України, стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Договором про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23.03.2007 року в сумі 17 352 051,68 грн. (сімнадцять мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят одна гривня 68 копійок).

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не підлягаю доказуванню факти щодо порушення Позичальником умов Кредитного договору та наявність простроченої заборгованості за Кредитним договором в сумі 17 352 051,68 грн. (сімнадцять мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят одна гривня 68 копійок), з яких:

- Сума заборгованості за кредитом - 12 375 000,00 гривень;

- Сума заборгованості за відсотками - 3 343 617,82 гривень;

- Сума заборгованості за комісіями - 198 000,00 гривень;

- Пеня - 1 435 433,86 гривень;

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.08.2010 року у справі № 5002-19/4287-2010 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «НТС». Постановою Господарського суду АР Крим від 03.05.2012 року у справі № 5002-19/4287-2010 визнано банкрутом ТОВ «НТС» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.01.2013 року у справі № 5002-19/4287-2010 ліквідатором боржника ТОВ «НТС» призначено арбітражного керуючого Козаренка Є.В.

Судом встановлено, що на день укладення Іпотечного договору № 838 від 27.03.2007 року право власності Позичальника на предмет іпотеки підтверджувалося наступним:

08.02.2006 року між ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона-575» (надалі - ТОВ «СПМК-575») та ТОВ «НТС» був укладений письмовий договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець ТОВ «СПМК-575» в порядку та на умовах, визначених даним договором, продав, а покупець ТОВ «НТС» купив цілий майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, на земельній ділянці, площею 1.26 га (Державний акт на право користування землею серія б №013980).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 за позовом ТОВ «НТС» до ТОВ «СПМК-575», яке набрало законної чинності 03.10.2006 року, було визнано дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08.02.2006 року та визнано право власності за ТОВ «НТС» на нерухоме майно - нежитлові будівлі: виробнича база, розташована по вул. Бородіна, 18а у м. Сімферополі.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 задоволено касаційну скаргу ТОВ «НТС», та скасовано постанову Севастопольського апеляційного господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2006 року, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ДжиЕлБіІст-Вес Трейдінг Компані», рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2008 року у справі № 2-1/9082-2006 відмовлено у задоволенні касаційної скарги ТОВ «СПМК-575», рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року залишено без змін.

05.02.2007 року на підставі рішення Господарського суду АРК від 04.05.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності за ТОВ «НТС» на нежилі споруди виробничу базу, розташовану по вул. Бородіна, 18а в м. Сімферополі.

Таким чином, на день укладення Іпотечного договору № 838 предмет іпотеки, а саме: виробнича база за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 18-а, належала на праві приватної власності за ТОВ «НТС», право власності якого було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року у справі № 2-1/9082-2006.

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2010 року за результатом перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду АРК від 04.05.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду АРК.

За наслідком нового розгляду справи, ухвалою Господарського суду АРК від 08.06.2010 року у справі № 2-21/1770.2-2010 позовну заяву ТОВ «НТС» було залишено без розгляду.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 року визнано протиправним та скасовано рішення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №11/59рю від 17.03.2010 року про відмову у державній реєстрації прав ТОВ «СПМК-575» та зобов'язано скасувати запис про реєстрацію права власності ТОВ «НТС» на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року у справі № 2-1/9082-2006 на нежитлові будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим м. Сімферополь вул. Бородіна 18А, а також, зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» поновити запис про державну реєстрацію права власності на нежилі будівлі літер «А», «Б», «В», «Г», розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим м. Сімферополь вул. Бородіна 18а за ТОВ «СПМК-575».

Постановою Вищого адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 року залишено без змін.

В подальшому за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СПМК-575» предмет іпотеки було виділено учаснику Смирному Сергію Анатолійовичу у зв'язку з виходом зі складу учасників ТОВ «СПМК-575» та виплатою належної йому частки в майні товариства шляхом передачі майна в натурі, про що було складено акт прийому-передачі від 03.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2012 року у справі №2а-4479/12/0170/13 задоволено позов Смирнова С.А. та зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» підготувати і передати на розгляд виконавчого комітету Сімферопольської міської ради документи для видачі Смирнову С.А. свідоцтва про право власності на нерухоме майно - виробничу базу за адресою: Автономна Республіка Крим м. Сімферополь вул. Бородіна 18а - без посилання на перебування майна в іпотеці. Після реєстрації права власності на предмет іпотеки за Смирновим С.А., нерухоме майно було реалізовано з прилюдних торгів, у зв'язку з чим відбувся перехід права власності на предмет іпотеки до ТОВ «ІПП «Сігма».

ТОВ «ІПП «СІГМА» є власником предмета іпотеки на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 24.04.2013 року, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 782662.

Іпотечний договір від 27.03.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. та зареєстрований у реєстрі за № 838, у встановленому законом порядку не розірваний, та невизнаний судом недійсним, а тому Банк має всі правомочності Іпотекодержателя, передбачені Законом України «Про іпотеку» та Іпотечним договором № 838.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Статтею 590 Цивільного кодексу України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про заставу», ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» кредитор (іпотекодержатель, заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (іпотекодавець, заставодавець) забезпеченого заставою (іпотекою) зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» та ст. 20 Закону України «Про заставу», у разі порушення іпотекодавцем (заставодавцем) обов'язків, встановлених іпотечним договором (договором застави), іпотекодержатель (заставодержатель) має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави).

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або

неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі

задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на

предмет іпотеки. Частиною 3 тієї ж статті передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 8.4.3 Іпотечного договору № 838 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором вони не будуть виконані.

Передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

Пунктом 8.4.8 Іпотечного договору № 838 визначено право Банку достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов'язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки.

Відповідно до п. 11 Іпотечного договору № 838 Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та/або у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем при укладенні цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, та/або у випадках передбачених цим Договором та/або Договором про іпотечний кредит. Пунктом 11.3 Іпотечного договору № 838 визначено, що звернення стягнення за цим Договором здійснюється на розсуд Іпотекодержателя: або Іпотекодержателем самостійно на підставі цього Договору, або за виконавчим написом нотаріуса, або за рішенням суду. Відповідно до п. 11.3.1 Іпотечного договору № 838, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі цього договору, зокрема шляхом - прийняття Іпотекодержателем Предмета іпотеки у власність, в рахунок виконання зобов'язання за Договором про іпотечний кредит, в порядку визначеному ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається Сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Враховуючи обставини, встановлені рішенням Господарського суду АР Крим від 18.07.2011 року (справа № 5002-28/391-2011) та факт наявності не погашеної заборгованості по Кредитному договору, позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на Предмет іпотеки за Банком.

Відповідно до п. 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовим наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 17 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Крім того, відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постанові від 11.12.2013 року у справі №6-124цс13 Верховним судом України зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін, а також інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2 ст. 32 ГПК України).

Відповідач не надав доказів, в розумінні ст. 32 ГПК України, які б спростовували обставини, якими позивач обґрунтовує своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, зокрема відповідачем не спростовано факт існування непогашеної заборгованості ТОВ «НТС» по Кредитному договору № 33-01-7, дійсність Іпотечного договору № 838 та наявність у відповідача права власності на предмет іпотеки, яким забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «НТС» по Кредитному договору № 33-01-7.

З огляду на вищевикладені обставини, на належність та обґрунтованість обраного позивачем способу захисту, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме виробничу базу, розташовану по вул. Бородіна, 18а, у м. Сімферополі, загальною площею 4115,0 кв.м, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» (податковий номер 37132569; 95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, буд. 2) шляхом визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з метою погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС» перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23.03.2007 року в сумі 17 352 051,68 грн. (сімнадцять мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят одна гривня 68 копійок) (з яких сума заборгованості за кредитом - 12 375 000,00 гривень; сума заборгованості за відсотками - 3 343 617,82 гривень; сума заборгованості за комісіями - 198 000,00 гривень; пеня - 1 435 433,86 гривень) пропорційно вартості предмета іпотеки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислове підприємство «Сігма» (податковий номер 37132569; 95011, м. Сімферополь, вул. Луначарського, буд. 2) на користь Публічного акціонерного товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; код ЄДРПОУ 09807856) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті сімнадцять гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик