Постанова

від 30.07.2015 по справі 911/4560/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 911/4560/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В., суддівКочерової Н.О.(доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі№ 911/4560/14 господарського суду Київської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "НТС", прозвернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Майлиєва Ф.Р., дов. від 23.03.2015

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: виробничу базу, розташовану по АДРЕСА_1, загальною площею 4115,0 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма", шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з метою погашення частини заборгованості ТОВ "НТС" перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23.03.2007 в сумі 17 352 051,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови кредитного договору № 33-01-07 від 23.03.2007, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "НТС", щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, комісій та неустойки не були виконані ні позичальником, ні його поручителями, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, він отримав право звернення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 27.03.2007 шляхом визнання права власності на іпотечне майно, яке на даний час належить на праві приватної власності відповідачу у справі - ТОВ ІПП "Сігма". При цьому, позивач, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" зазначав, що відповідач, набувши право власності на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором, набув статусу іпотекодавця, має всі його права і повинен нести всі його обов'язки за іпотечним договором.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.01.2015 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: виробничу базу, розташовану по АДРЕСА_1, загальною площею 4115,0 кв.м., що належить на праві приватної власності ТОВ "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма" шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з метою погашення частини заборгованості ТОВ "НТС" перед АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про поновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 від 23.03.2007 в сумі 17 352 051,68 грн (з яких сума заборгованості за кредитом - 12 375 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 3 343 617,82 грн, сума заборгованості за комісіями - 198 000,00 грн, пеня - 1 435 433,86 грн) пропорційно вартості предмета іпотеки. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки факт порушення позичальником - ТОВ "НТС" своїх зобов'язань за кредитним договором № 33-01-7 від 23.03.2007 з повернення кредитних коштів, сплати процентів, комісій і неустойки є встановленим в рішенні господарського суду АР Крим від 18.07.2011 у справі № 5002-28/391-2011, факт наявності непогашеної заборгованості за вказаним кредитним договором підтверджено матеріалами даної справи, іпотечний договір від 27.03.2007 у встановленому порядку не розірваний та не визнаний судом недійсним, а його умови, як і вимоги ст. 37 Закону України "Про іпотеку", передбачають право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом передачі права власності на іпотечне майно.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що предмет іпотеки на день укладення іпотечного договору від 27.03.2007 належав на праві приватної власності ТОВ "НТС", а відповідач, як новий власник нерухомого майна - предмета іпотеки, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" набув статусу іпотекодавця та повинен нести всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (склад колегії суддів: Рябуха В.І., - головуючий, Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) апеляційну скаргу ТОВ "ІПП "Сігма" задоволено. Рішення господарського суду Київської області від 06.01.2015 скасовано та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "Інвестиційно-промислове підприємство "Сігма" 36 540,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "НТС" не мало права передавати цілісний майновий комплекс - виробничу базу в АДРЕСА_1 в іпотеку, оскільки договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08.02.2006 не набув дійсності у зв'язку з недотриманням сторонами вимог чинного законодавства щодо його нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору, факт чого було встановлено господарськими судами в судових рішеннях в інших справах. Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не має законних підстав вимагати звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки, оскільки ТОВ "НТС" не є власником іпотечного майна, а ТОВ "ІПП "Сігма" не є новим набувачем в розумінні ст.23 Закону України "Про іпотеку", оскільки перехід права власності на спірне нерухоме майно (предмет іпотеки) відбувся не від іпотекодавця за іпотечним договором.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 23.03.2007 між банком "Фінанси та Кредит" (банк), правонаступником якого є позивач - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та товариством з обмеженою відповідальністю "НТС" (позичальник, третя особа) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 33-01-07 (далі за текстом - кредитний договір), на виконання умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 12 375 000,00 грн на реконструкцію купленої позичальником виробничої бази, поповнення оборотних коштів позичальника у будівельних проектах, а позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 22.03.2010, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 17% річних, комісії та передбачені договором неустойки.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 27.03.2007 між банком та позичальником укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. та зареєстрований у реєстрі за № 838 (далі за текстом - іпотечний договір), згідно з п. 1 якого іпотекодавець (позичальник) передає в іпотеку іпотекодержателю (банку) нерухоме майно - нежитлові будівлі: виробнича база, розташована по АДРЕСА_1, що складається з: літ. "А" - виробнича база площею 3196,9 кв.м., літ. "Б" - ремонтні бокси площею 142,2 кв.м., літ. "В" - ремонтні бокси площею 612,1 кв.м., літ. "Г" - склад площею 163,8 кв.м., літ. "Д" - навіс, літ. "Е" - навіс, споруди, підвал "п/А", прибудова "А", тамбури "а", "а1", вхід у підвал, крильце, пандус у складі літ. "А", крильце, оглядова яма у складі літ. "Б"; склад цоколь, склад 1 поверх, прибудови "В", "В2", навіс "в", естакада, сходи у складі літ. "В"; склад, прибудова "Г" у складі літ. "Г"; ворота, забори, естакада, підпірні стіни, мощення у складі споруд.

Згідно з п. 2 іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 12.10.2007 зазначений у п.1 договору об'єкт нерухомості передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 33-01-7 на суму 13 500 000,00 грн терміном до 22.03.2010, а також процентів за користування кредитними ресурсами в розмірі 17,0%, комісійної винагороди за кредитним договором, неустойки за іпотечним або кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов'язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Відповідно до п.3 іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 12.10.2007 узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, становить 19 199 572,00 грн.

Одночасно з нотаріальним посвідченням іпотечного договору було накладено заборону відчуження предмета іпотеки до розірвання або припинення іпотечного договору, про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна зроблено відповідний запис; зареєстровано в реєстрі за № 839 та в реєстрі заборон за № 14.

Рішенням господарського суду АР Крим від 18.07.2011 у справі № 5002-28/391-2011, яке набрало законної сили, в частині позовних вимог до ТОВ "НТС" провадження у справі припинено. Стягнуто солідарно з п'яти юридичних осіб-поручителів позичальника (ТОВ "НТС") на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 33-01-07 від 23.03.2007 у розмірі 17 352 051,68 грн, державне мито у розмірі 25 500,00 грн та витрати на ІТЗ у розмірі 236,00 грн.

Вказаним судовим рішення встановлено факт порушення позичальником умов кредитного договору № 33-01-07 від 23.03.2007 та наявності простроченої заборгованості за кредитним договором в сумі 17 352 051,68 грн, яка складається із заборгованості за відсотками - 3 343 617,82 грн, заборгованості за кредитом - 12 375 000,00 грн заборгованості за комісією - 198 000,00 грн та за пенею - 1 435 433,86 грн.

Однак, як стверджує позивач, рішення господарського суду АР Крим від 18.07.2011 у справі № 5002-28/391-2011, виконано не було, заборгованість за кредитним договором № 33-01-07 від 23.03.2007 не погашена, що і стало підставою для подання ним позову у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27.03.2007 шляхом визнання права власності на іпотечне майно, яке на даний час належить на праві приватної власності відповідачу у справі - ТОВ ІПП "Сігма". При цьому, позивач, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" зазначав, що відповідач, набувши право власності на предмет іпотеки за вказаним іпотечним договором, набув статусу іпотекодавця, має всі його права і повинен нести всі його обов'язки за іпотечним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володіння заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного закону заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

При з'ясуванні обставин наявності у позичальника права власності на предмет іпотеки судами попередніх інстанцій було встановлено, що 08.02.2006 між ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона-575" (далі за текстом - ТОВ "СПМК-575"), як продавцем, та ТОВ "НТС", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, відповідно до п. 1.1. якого продавець в порядку та на умовах, визначених даним договором, продав, а покупець купив цілісний майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 1,26 га.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 у справі № 2-1/9082-2006 за позовом ТОВ "НТС" до ТОВ "СПМК-575", яке набрало законної чинності 03.10.2006, було визнано дійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08.02.2006 та визнано за ТОВ "НТС" право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: виробнича база, розташована по АДРЕСА_1.

В пункті 4 іпотечного договору від 27.03.2007 визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю (ТОВ "НТС") на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 у справі № 2-1/9082-2006, зареєстрованого Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2007 за № 134513056, в реєстровій книзі № 275 за реєстровим № 4310, реєстраційний номер 4704545.

Однак, судами встановлено, що вказане рішення господарського суду АР Крим від 04.05.2006 у справі № 2-1/9082-2006 за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2010, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

За наслідками нового розгляду справи №2-1/9082-2006, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 у справі № 2-21/1770.2-2010 позовну заяву ТОВ "НТС" було залишено без розгляду згідно з п. 5 ст. 81 ГПК України.

Крім того, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, господарським судом АР Крим в рішенні від 22.08.2012 у справі № 5002-33/2337-2012 (не оскаржене) встановлено, що укладений 08.02.2006 між ТОВ "НТС" та ТОВ "СПМК-575" договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу не набув дійсності у зв'язку з недотриманням його сторонами вимог чинного законодавства щодо його нотаріального посвідчення і державної реєстрації, тому не спричинив виникнення будь-яких прав та обов'язків сторін за ним. Зазначеним рішенням задоволено позов ТОВ "НТС" та стягнуто з ТОВ "СПМК-575" на користь ТОВ "НТС" 760 000,00 грн, сплачених за договором купівлі-продажу як оплату за об'єкт нерухомого майна, а саме: цілісний майновий комплекс - виробничу базу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 1,26 га та 31 754,88 грн відсотків за безпідставне користування чужими грошовими коштами.

Також, рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2014 у справі № 901/464/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (не оскаржена), відмовлено ТОВ "НТС" у задоволенні позову до ТОВ "СПМК-575", за участю третьої особи - банку, про визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08.02.2006 дійсним та визнання права власності на цілісний майновий комплекс.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з п. 1 ст. 220 ЦК України у разу недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, недодержання нотаріальної форми договору тягне його нікчемність, а при недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним. Отже, правочин, укладений з недотриманням його сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення і державної реєстрації, не має юридичної сили та не породжує для його сторін бажаного правового результату і відповідних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що укладений правочин, який не був нотаріально посвідчений може бути визнаний за рішенням суду дійсним при дотриманні певних умов. При цьому, чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину у разі недодержання сторонами вимог закону про його обов'язкову реєстрацію. За відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Оскільки недійсність правочину, укладеного з недодержанням вимоги закону про нотаріальне його посвідчення, визначена безпосередньо у правовій нормі, то такий правочин вважається недійсними з моменту його укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ТОВ "НТС" не мало права передавати в іпотеку виробничу базу в АДРЕСА_1 та, оскільки не набуло на неї право власності з огляду на те, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 08.02.2006 не набув дійсності у зв'язку з недотриманням його сторонами вимог чинного законодавства щодо його нотаріального посвідчення і державної реєстрації, факт чого було встановлено господарськими судами в зазначених судових рішеннях в інших справах.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, право приватної власності ТОВ "СПМК-575" на нежилі будівлі літер "А", "Б", "В", "Г", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, було поновлено на підставі постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.06.2011 у справі № 2а-3807/11/0170/7, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.11.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2013.

В подальшому за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "СПК-575" спірне нерухоме майно (предмет іпотеки) було виділено учаснику товариства ОСОБА_8 у зв'язку з його виходом зі складу учасників ТОВ "СПК-575". Право приватної власності на вказані вище об'єкти нерухомості без посилання на перебування майна в іпотеці було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.05.2012 у справі №2а-4479/12/0170/13, після чого нерухоме майно було реалізовано з прилюдних торгів відповідачу у справі - ТОВ "ІПП "Сігма", у зв'язку з чим відбувся перехід права власності на нежилі будівлі літер "А", "Б", "В", "Г", розташовані за адресою: АДРЕСА_1 до ТОВ "ІПП "Сігма".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ТОВ "ІПП "Сігма" не є новим набувачем прав та обов'язків іпотекодавця в розумінні ст.23 Закону України "Про іпотеку", оскільки перехід до нього права власності на предмет іпотеки відбувся не від іпотекодавця за іпотечним договором - ТОВ "НТС".

Разом з цим, слід зазначити, що спірне майно було придбане ТОВ "ІПП "Сігма" на прилюдних торгах, призначених відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції МУЮ в АР Крим для реалізації предмета іпотеки іншого іпотекодавця, про що свідчить свідоцтво приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Литвиненко Т.В. від 24.04.2013, зареєстроване в реєстрі за № 561 (т.1, а.с 159).

Враховуючи правову процедуру реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід зазначити, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази оскарження в судовому порядку правочину, укладеного за результати проведення прилюдних торгів, про придбання ТОВ "ІПП "Сігма" спірного нерухомого майна та докази визнання недійсним такого правочину.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухому речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" та ст. 4 Закону України "Про іпотеку" іпотека підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ч.ч. 1-3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень").

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на момент проведення прилюдних торгів та придбання на них відповідачем спірного нерухомого майна державна реєстрація іпотеки була скасована. При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2013 у справі №752/3291/13-ц, яким визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу зі зняття заборони відчуження нерухомого майна (предмета іпотеки), накладеної на підставі іпотечного договору від 27.02.2007, та щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 4701883, оскільки доказів поновлення банком запису про заборону відчуження спірних нежитлових будівель у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Пріоритет у визначенні, наведеному в статті 1 Закону України "Про іпотеку" - це переважне право однієї особи відносно права іншої особи на теж саме нерухоме майно.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про їх порушення господарським судом апеляційної інстанції при її прийнятті, зокрема про порушення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 у справі № 911/4560/14 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

Н. Дунаєвська