Постанова

від 15.01.2015 по справі 825/3942/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року Чернігів Справа № 825/3942/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Дарди О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Семенівського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку , -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2014 до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі-УМВС в Чернігівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Семенівський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі-Семенівський РВ УМВС в Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. У позовній заяві позивач просить:

1. визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області № 1400 від 09.10.2014.;

2. визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 329 о/с від 12.11.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

4. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області;

5. стягнути з Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове утримання) за весь час вимушеного прогулу по день винесення постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 1400 від 09.10.2014 її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а в подальшому, згідно наказу № 329 о/с від 12.11.2014 звільнено з посади слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області за п. 64 «є» «порушення дисципліни». Позивач вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ було застосоване без врахування всіх обставин та накладене відповідачем без ознайомлення позивача з висновками службового розслідування. Так, позивач зазначає, що вона є членом профспілкового органу, який відмовив у згоді на її звільнення, являється одинокою матір'ю та дисциплінарних стягнень за період служби немає, однак вказані обставини УМВС в Чернігівській області враховані не були. Також просить зобов'язати відповідача поновити її на займаній посаді та стягнути середній заробіток (грошове утримання) за весь час вимушеного прогулу по день винесення постанови.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду усно залучено другого відповідача - Семенівський районний відділ Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись при цьому, на обставини, які наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення тим, що Управління Міністерства внутрішніх справи України в Чернігівській області, при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому зазначив, що підставою для її звільнення за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України був висновок службового розслідування, в якому встановлено порушення службової дисципліни, а саме не виявлено факту кримінального правопорушення, не зафіксовано в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, не проведено належним чином огляд події та виявленого трупу, не залучено до огляду фельдшера, що є порушенням вимог п. 2 ч.1 статті 10 розділу 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, п.п.2.5,2.7.1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 № 700, ст. ст. 104, 237, 238 КПК України, п.4.2.,4.4. Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.11.2012. В подальшому, наказом від 30.12.2014 № 1797 пункти 4.2,4.4 Порядку замінено на пункти 5.2,5.4. Крім того зазначив, що рішення профспілки Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області до відповідача не направлялось.

Представник другого відповідача Семенівського районного відділу Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника Управління Міністерства внутрішніх справи України в Чернігівській області, надавши оцінку письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.114-115) та не заперечується відповідачем.

02.10.2014 о 18 годині 45 хвилин до чергової частини Семенівського РВ УМВС надійшла інформація про факт смерті гр. ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Слідчо-оперативна група у складі: слідчого СВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого експерта НДЕКЦ при УМВС майора міліції Клочка В.Г., а також старшого дільничного інспектора СДІМ старшого лейтенанта міліції Будника В.Є. виїхала за вказаною адресою.

За фактом неналежної організації роботи вищевказаних членів слідчо-оперативної групи Семенівського РВ УМВС Чернігівської області, наказом начальника УМВС в Чернігівській області № 953 від 03.10.2014 призначено службове розслідування. За наслідками проведеного службового розслідування складено висновок від 06.10.2014 (а.с.42-59).

На підставі висновку службового розслідування від 06.10.2014, затвердженого начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 07.10.2014, видано наказ від 09.10.2014 №1400 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області ОСОБА_1 (а.с.107-108) та наказ № 329 о/с від 12.11.2014 про її звільнення за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України «за порушення дисципліни» (а.с.7).

Надаючи оцінку оскаржуваним наказам, та іншим позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Правовідносини, пов'язані з проходженням публічної служби в органах Управління Міністерства внутрішніх справ Чернігівській області регулюються Законом України «Про Міліцію» від 20.12.1990, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Як видно із оскаржуваних наказів, позивача звільнено за підпунктом «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, дисциплінарного проступку і підстави звільнення з органів внутрішніх справ визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статей 1 і 2 Дисциплінарного статуту (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Одним із видів дисциплінарних стягнень, яке може накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту такий вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Тому, одним із завдань службового розслідування є саме забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів задля недопущення притягнення невинних до відповідальності.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Порядок проведення службового розслідування встановлено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (далі - Інструкція).

Пункт 14 Інструкції зобов'язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.

Інструкція містить імперативну норму, в якій передбачені обов'язки посадової особи при проведенні службового розслідування, а саме у п.14.8 Інструкції вказано, що посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана: ознайомити із затвердженим висновком службового розслідування особу, стосовно якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці.

Позивач стверджує, що вона не була ознайомлена із затвердженим висновком службового розслідування щодо неї.

У представника відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області були відсутні докази щодо ознайомлення позивача з висновком службового розслідування від 06.10.2014, затвердженого начальником Управління МВС України в Чернігівській області 07.10.2014.

А відтак, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем пункту 14 вищевказаної Інструкції в частині не ознайомлення з висновком службового розслідування.

Що стосується самого порушення, то судом встановлено, що підставою для звільнення позивача був висновок службового розслідування від 06.10.2014.

За результатами службового розслідування встановлено, що 02.10.2014 на місці події позивачем не виявлено факту кримінального правопорушення, не зафіксовано в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, не проведено належним чином огляд події та виявленого трупу, не залучено до огляду фельдшера (а.с.53), що є порушенням вимог п. 2 ч.1 статті 10 розділу 2 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990, п.п.2.5,2.7.1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 № 700, ст. ст. 104, 237, 238 КПК України, п.4.2.,4.4. Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.11.2012 (далі-Порядок).

Дійсно, в силу вищенаведених правових норм, слідчий зобов'язаний виявляти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, хід і результати проведення процесуальної дії фіксувати у протоколі, проводити огляд місцевості, приміщення, речей та документів, (п. 2 ч.1 статті 10 розділу 2 Закону України «Про міліцію», п.п.2.5,2.7.1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 № 700, ст. ст. 104, 237 КПК України). Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта (ст. 238 КПК України). Проте даною нормою не зазначено, що саме слідчий зобов'язаний забезпечити їх участь.

Позивач не спростовує той факт, що нею 02.10.2014 на місці події за адресою: АДРЕСА_1 не було зафіксовано в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, але не погоджується із співрозмірністю застосованої до неї відповідальності, оскільки такий вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд приймає позицію позивача, з огляду на таке.

Згідно статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як вбачається із службової характеристики, датованої 12.11.2014 за підписом начальника Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області майора міліції Кекух Д.А. на лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області (а.с.16), остання характеризується позитивно, і крім зазначення інших якостей, характеризується як здібний, ініціативний, професійно підготовлений працівник, яка в повному обсязі виконує свої службові обов'язки. Під час виконання покладених завдань виявляє принциповість, творчий підхід до вирішення проблемних питань, добре знає та вміло застосовує нормативну базу, має належний рівень фахової підготовки.

Дисциплінарних стягнень за час проходження служби у позивача не має, що підтверджується довідками відповідачів (а.с. 8,60,61,62).

Відповідачами також не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що діями позивача заподіяна будь-яка шкода.

Разом з тим, позивачем в судовому засіданні зазначено, що за фактом умисного вбивства ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 115 КК України, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування, що не заперечується відповідачем.

Однак при звільнені позивача із займаної посади зазначені обставини відповідачем не враховано.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 4 Закону України «Про міліцію, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку

Згідно з частиною першої статті 18 зазначеного Закону порядок та умови проходження в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 10, 22 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Частиною сьомою статті 18 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівники міліцію вправі створювати професійні спілки.

Право кожної людини створювати професійні спілки і входити до них для захисту своїх інтересів закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А(ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначаються Законом № 1045-ХІУ.

За приписами пункту 10 статті 38 вказаного Закону передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 5.3.1 Статуту Профспілки «Захист» передбачено право членів профспілки розглядати та вирішувати питання про надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору з членом спілки.

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, які є членами профспілкового органу, і застосовуються із дотриманням загальних норм.

Таким чином, за змістом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що на звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 10 статті 38 Закону № 1045-ХІУ, орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди членів профспілкового органу на їх звільнення.

У пункті 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9, зазначено, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботи.

Як встановлено судом, Управління Міністерства внутрішній справ України в Чернігівській області зверталось до голови первинної профспілкової організації працівників міліції Семенівського РВ УМВС України в Чернігівської області стосовно надання згоди на звільнення позивача, що підтверджується поданням від 06.11.2014 № 2/23-2861(а.с.10-11).

Зборами первинної профспілкової організації працівників міліції Семенівського РВ УМВС України в Чернігівської області відмовлено в згоді на звільнення позивача, що підтверджується протоколом № 5 від 10.11.2014 (а.с.12-13). Однак дане рішення до УМВС в Чернігівській області не направлялось, про що свідчить довідка (а.с.109), тому і не могло бути враховано при звільненні позивача.

Оскільки профспілковим органом відмовлено у згоді на звільнення позивача, то суд вважає, що її звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 має сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.113).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 зазначено, що одинока мати-це жінка, яка не перебуває у шлюбі і запис про батька дитини зроблено в установленому порядку за вказівкою матері.

Згідно частини першої статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження № 00011908683 (а.с.20), запис про батька дитини позивача зроблено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.117).

Таким чином, позивач має статус одинокої матері.

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, при вирішення даного питання підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки ані Закон України «Про міліцію», ані Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, ані Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України його не врегульовують.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 184 КЗпП, якою передбачено, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням, суд приходить до висновку, що звільнення позивача є незаконним.

Посилання представника відповідача УМВС в Чернігівській області на наказ від 30.12.2014 №1797 про внесення змін до наказу від 09.10.2014 №1400 (а.с.106), а саме замінити нормативно-правові акти, що були порушені позивачем (п.4.2.,4.4. Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.11.2012 на п.5.2,5.4 цього Порядку), як на підставу правомірності оскаржуваних наказів, суд до уваги не бере, оскільки вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів, що були порушені особою, щодо якої призначено службове розслідування, встановлюються в ході службового розслідування, а не після його проведення.

Суд при вирішенні справи, враховує вимоги частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, відповідно до якої адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування пункту 1 наказу Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області № 1400 від 09.10.2014 та наказу № 329 о/с від 12.11.2014 в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ є обґрунтованими та підлягають скасуванню, оскільки спірні накази прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вирішуючи позовну вимогу про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується нормою п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, згідно якої, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Зі змісту оскаржуваних наказів вбачається, що позивача звільнено із посади: «слідчого слідчого віділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області». Тому, враховуючи, що за результатами розгляду даної справи судом визнано звільнення позивача протиправним, така підлягає поновленню саме на вказаній посаді.

Згідно абзацу 10 п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Враховуючи зазначену рекомендацію Пленуму при прийнятті рішення у даній адміністративній справі, суд виходить із того, що останній робочий день позивача припадав на 12.11.2014 року. Саме вказана дата зазначена в наказі УМВС в Чернігівській області № 329 о/с від 12.11.2014 як день із якого позивача звільнено із посади і 12.11.2014 в трудову книжку позивача зроблено запис про звільнення.

Відповідно до частою першою та п'ятою статті 241-1 Кодексу законів про працю України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, виходячи із того, що в наказі про звільнення зазначено «звільнити 12.11.2014», позивач вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення, тобто з 13.11.2014.

Цей висновок повністю узгоджується із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 р. № 58, у якому прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Тобто день звільнення - це останній день, коли позивач перебував на службі. В такому разі день із якого ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді є 13.11.2014.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд бере до уваги норму п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ, згідно якої, у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

У абзаці 5 п. 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Визначаючи розмір грошового забезпечення втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд виходить із того, що період вимушеного прогулу становить 64 днів - із 13.11.2014 року по 15.01.2015 року (день прийняття постанови суду).

Згідно наданої довідки № 135 від 14.01.2015 року, виданої Семенівським РВ УМВС в Чернігівській області, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення становить 67,58 грн. (а.с. 126).

У зв'язку з чим із Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області підлягає стягненню на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу в сумі 4325,12 грн. Вказана сума утворюється шляхом множення кількості днів вимушеного прогулу на розмір середньоденного заробітку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання постанови.

Згідно пунктів 2-3 частини першої статті 256 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи наведені норми процесуального закону, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення в його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць - 2027,40 грн. слід допустити до негайного виконання.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 1400 від 09.10.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта міліції слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області».

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області № 329 о/с від 12.11.2014 «По особовому складу» в частині звільнення у запас Збройних Сил України лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС в Чернігівській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС в Чернігівській області з 13.11.2014 року.

Стягнути з Семенівського районного відділу УМВС в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08676895) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4325,12 грн. (чотири тисячі триста двадцять п'ять гривень 12 копійок).

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС в Чернігівській області допустити до негайного виконання.

Постанову суду в частині стягнення з Семенівського районного відділу УМВС в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 08676895) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 2027,40 грн. ( дві тисячі двадцять сім гривень 40 копійок) допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.І. Соломко