Постанова

від 23.12.2014 по справі 924/1655/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 924/1655/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" на рішеннявід 11.06.2014 господарського суду Хмельницької області та на постанову від 16.09.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№ 924/1655/13 господарського суду Хмельницької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" простягнення 65 730,71 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивачаОСОБА_4 - НОМЕР_1 від 09.09.1996; відповідачаОнищук В.П. - директор; ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" (надалі - ТОВ "Каскад", відповідач) про стягнення заборгованості за надані, відповідно до Угоди № 010112 на надання експедиторських послуг від 01.04.2012, послуги по перевезенню вантажу у сумі 65730,71 грн., з яких 64100,00 грн. сума основного богу, 3847,60 грн. інфляційні нарахування та 1246,11 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.06.2014 у справі № 924/1655/13 (колегія суддів: Радченя Д.І. - головуючий, судді - Шпак О.В., Заярнюк І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, судді - Тимошенко О.М., Бригинець Л.М.), позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Каскад" на користь ФОП ОСОБА_4 64100 грн. - основного боргу, 384,60 грн. інфляційних нарахувань, 1157,68 грн. 3 % річних, 1718,19 грн. витрат на оплату судового збору, 1100,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, та 900,48 грн. витрат по оплаті почеркознавчої експертизи (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.06.2014).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Каскад" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 11.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задовленні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 32-34, 36, 42, 43 ГПК України, без належної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення боргу в сумі 64100,00 грн., 3847,60 грн. інфляційних нарахувань та 1246,11 грн. 3 % річних за неналежне виконання Угоди № 0101112 на надання експедиторських послуг від 01.04.2012, укладеної між ТОВ "Каскад" (Експедитор) та ФОП ОСОБА_4 (Перевізник) за умовами якої Перевізник зобов'язувався перевезти вантаж, вказаний у накладній та ввірений йому Експедитором, а Експедитор в свою чергу - сплатити перевезення з коштів, отриманих від Замовника; при цьому вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку Експедитор надає Перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо. Заявка-замовлення є невід'ємною частиною Договору (п. п. 1.2, 2.3 Договору).

Згідно із пунктами 2.6, 2.7 Договору, Перевізник здійснює перевезення на підставі узгодженої не менш ніж за 1 добу до завантаження заявки. Перевізник починає виконувати свої обов'язки після отримання від Експедитора та підтвердження йому по факсу заявки.

На виконання умов цього Договору, в період з 15.05.2012 по 05.07.2012 між сторонами по справі узгоджено договори-заявки:

- № 1705 про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.05.2012, згідно якої Перевізник (позивач) зобов'язувався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_2, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Ліпецьк (Росія) - м. Київ (Україна). Місце завантаження згідно даної заявки є м. Ліпецьк, а місцем розвантаження - м.Київ, з датою завантаження 17.05.2012. Вартість послуг обумовлена - 8 000,00 грн.;

- № 2205 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.05.2012 року, згідно якої позивач зобов'язувався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_3, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Ліпецьк (Росія) - м. Київ (Україна). Місце завантаження згідно даної заявки є м.Ліпецьк, а місцем розвантаження - м. Київ, з датою завантаження 22-23.05.2012. Вартість послуг обумовлена - 8 000,00 грн.;

- № б/н про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої позивач зобов'язувався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_4, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Житомир (Україна) - м. Москва (Росія). Місце завантаження згідно даної заявки є м. Житомир, а місцем розвантаження - м. Москва, з датою завантаження 29.05.2012. Вартість послуг обумовлена - 13500,00 грн. ;

- № б/н про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої позивач зобов'язався перевезти вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_4, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Ліпецьк (Росія) - м. Київ (Україна). Місце завантаження згідно даної заявки є м.Ліпецьк, а місцем розвантаження - м. Київ, з датою завантаження 05.06.2012 та розвантаження - 08.06.2012. Вартість послуг обумовлена - 8 000,00 грн.;

- № б/н про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої позивач зобов'язувався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Ліпецьк (Росія) - м. Київ (Україна). Місце завантаження згідно даної заявки є м. Ліпецьк, а місцем розвантаження - м. Київ, з датою завантаження 10.06.2012 та розвантаження - 14.06.2012. Вартість послуг обумовлена - 8 000,00 грн.;

- № б/н про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої позивач зобов'язався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний комер НОМЕР_2, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Житомир (Україна) - м. Москва (Росія). Місце завантаження згідно даної заявки є м. Житомир, а місцем розвантаження - м. Москва, з датою завантаження 13.06.2012 та розвантаження - 16.06.2012. Вартість послуг обумовлена - 14 000,00 грн.;

- № б/н про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якої позивач зобов'язався перевести вантаж автомобільним транспортом, державний номер НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6, за маршрутом: м. Кіржач (Росія) - с. Калинівка (Україна). Місце завантаження згідно даної заявки є Кіржатский р-н завод "БЕКО", а місцем розвантаження - м. Київ, з датою завантаження 01.07.2012 та розвантаження - 05.07.2012. Вартість послуг обумовлена - 8 900,00 грн.

Виконання позивачем своїх зобов'язань щодо перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №248775, CMR №248783, CMR №248799, CMR №248745, CMR №248506, CMR №248516, CMR №248743 з відмітками митних органів.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.3 Договору, розрахунки за перевезення вантажів, як по території України, так і за її межами, здійснюються за рахунок коштів, отриманих від Замовника. Перевізник надає Експедитору для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну та СМР з відміткою вантажоотримувача та митних органів. Оплата проводиться у гривнях по курсу НБУ на протязі року.

Позивачем (Перевізник) на виконання умов Договору виставлено відповідачу до оплати рахунки та акти надання послуг, а саме: рахунок № 156 та акт надання послуг № 156 від 23.05.2012 на суму 8 000,00 грн.; рахунок № 161 та акт надання послуг № 161 від 29.05.2012 на суму 8 000,00 грн.; рахунок № 171 та акт надання послуг № 171 від 01.06.2012 на суму 13500,00 грн.; рахунок № 179 та акт надання послуг № 179 від 08.06.2012 на суму 8 000,00 грн.; рахунок № 186 та акт надання послуг № 186 від 14.06.2012 на суму 8 000,00 грн.; рахунок № 188 та акт надання послуг № 188 від 16.06.2012 на суму 14000 грн.; рахунок № 213 та акт надання послуг № 213 від 05.07.2012 на суму 8900,00 грн.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплату за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу виконав частково, сплативши позивачу 3700 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 23.04.2014. Внаслідок невиконання своїх договірних зобов'язань за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 64 700,00 грн., належних доказів оплати наданих послуг відповілачем суду не надано.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договори-заявки № 1705 від 15.05.2012, № 2205 від 22.05.2012, а також інші заявки без номеру та дати, однак із зазначенням дати виконання (завантаження), та акти надання послуг, які завірені мокрою печаткою ТОВ "Каскад" та із зазначенням "копія вірна" за підписом директора Оніщука В.П., (копії яких надані на вимогу суду державною податковою інспекцією у м.Хмельницьку), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, якими підтверджено факт проведення господарської операції по наданню транспортних послуг позивачем.

При цьому, квитанції до прибуткових касових ордерів від 19.04.2013 №16, від 22.05.2013 №19, від 18.06.2013 №23, які надані відповідачем як доказ проплати ним наданих транспортних послуг, не прийняті судами як належні докази, оскільки згідно з Висновком експерта № 55П від 31.03.2014 підписи від імені ОСОБА_4 у вказаних квитанціях до прибуткових касових ордерів в графі "Головний бухгалтер" виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, тобто вказані квитанції не відповідають вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин та з урахуванням приписів ст. ст. 509, 525, 526, 530, 909, 916 Цивільного кодеку України, ст. 193 Господарського кодексу України, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань з перевезення вантажу відповідно до умов договору на підставі договорів-заявок, а відповідачем не надано доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати отриманих послуг, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволено до стягнення суму боргу у розмірі 64700,00 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку нарахування інфляційних та 3% річних та встановлено, що при розрахунку річних позивачем допущено помилку, у зв'язку з чим у цій частині задоволено до стягнення інфляційних втрат в сумі 384,60 грн. та 3 % річних у сумі 1157, 68 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які жодним чином не спростовуються доводами, викладеним в касаційній скарзі, та вважає за необхідне зазначити, що матеріали даної справи свідчать про те, що оскаржене відповідачем рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті за результатами повного і всебічного розгляду всіх обставин справи на підставі наданих обома сторонами доказів, сукупність яких свідчить про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, які правомірно задоволено судом першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі, призводять до необхідності встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. 111 7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими та додатково перевіряти докази, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що винесені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 та рішення господарського суду Хмельницької області від 08.07.2014 у справі № 924/1655/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов