Постанова

від 21.01.2015 по справі 908/1008/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року Справа № 908/1008/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою

відповідальністю "Україна"

на рішення господарського суду Запорізької області

від 15.09.2014 року

та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 19.11.2014 року

у справі № 908/1008/14

господарського суду Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Кредобанк"

до Товариства з обмеженою

відповідальністю "Україна"

про стягнення 2 374 788,64 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 2 205 393,75 грн., процентів за користування кредитом у розмірі 124 794,72 грн., комісії в сумі 7 050 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 35 227,33 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у сумі 2 200,28 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії по договору у розмірі 122,56 грн. та судового збору в сумі 47 495,77 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.09.2014 року (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року (судді: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 2 205 393,75 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 124 794,72 грн., комісію в сумі 7 050 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 35 227,33 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у сумі 2 200,28 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісії по договору у розмірі 122,56 грн. та судовий збір в сумі 47 495,77 грн.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", посилаючись на не застосування судами попередніх інстанцій норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, так як мало місце наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) - загибель посіву соняшника, належного ТОВ "Україна", на площі 170 гектарів (висновок Торгово-промислової палати України від 12.11.2013 року № 2758/05-4), просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в частині стягнення 35 227,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 200,28 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 122,56 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії по договору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, а в іншій частині судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 21.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено генеральний договір № G47/42 про здійснення кредитування, згідно якого позивач в межах встановленого ліміту кредитування надав відповідачу кредит (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт, гарантії виконання зобов'язань відповідача, авалювання векселя/векселів відповідача) у розмірі 2 350 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути його в строк до 20.12.2014 року, сплатити проценти в сумі 23,34 % річних й комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковим договором.

В додатку № 1 до додаткового договору узгоджено графік зменшення максимального ліміту заборгованості, згідно якого до 20 серпня 2013 року та у подальшому до 20 числа кожного наступного місяця до 20 грудня 2014 року, включно, відповідач мав сплачувати позивачу частину кредитних коштів.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за визначеним в договорі методом з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у додатковому договорі, але не довше терміну, вказаного в п.2.1.4 договору, або ж до дати звернення позивача із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісії та інших належних до сплати платежів.

Відповідно до пункту 9 додаткового договору за надання кредиту відповідач щомісячно сплачує позивачу наступні комісії: за розгляд кредитної заявки - 2350 грн. (0,10% від максимального ліміту заборгованості); за відкриття кредитної лінії - 8 225 грн. (0,35% від максимального ліміту заборгованості); за управління кредитною лінією - 2 350 грн. (0,1% від максимального ліміту заборгованості).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту відповідач на вимогу позивача повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно пункту 10 додаткового договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу кредит у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесенням готівки в касу позивача на рахунок № 29090127440281 в порядку і терміни, передбачені цим і додатковими договорами, але не пізніше строку дії кредитної лінії, вказаного в п. 2.5 цього договору.

В пункті 11 додаткового договору передбачено, що у випадку неповернення кредиту у визначені договором терміни, щомісячно нараховуються проценти за користування кредитними коштами (у випадку застосування змінюваної процентної ставки - маржа), виходячи із ставки, вказаної у п. 2.3 цього договору, збільшеної на 2 %.

У пункті 5 договору сторонами визначено, що погашення заборгованості за цим договором та додатковим договором здійснюється у наступній черговості: прострочені платежі по сплаті комісії за користування кредитом; прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом; прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом, термін сплати яких наступає в момент надходження коштів; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) за поточний місяць; проценти за користування кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; пеня, штраф та інші види неустойки; строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

За умовами п. 9.3.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання повертати кредит і сплачувати проценти за користування ним, а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковим договором до нього.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що у випадку неповернення відповідачем кредиту/кредитів у термін, визначений цим договором та додатковим договором/додатковими договорами до нього, позивач має право застосувати до відповідача санкції, передбачені пп. 7.1, 7.2 та 7.5 цього договору.

Згідно пункту 7.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором та додатковим договором), відповідач на вимогу позивача сплачує пеню, зокрема, за зобов'язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення за весь час прострочення.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 2 350 000 грн., що не заперечується сторонами, які останній повністю не повернув. Заборгованість відповідача склала 2 205 393,75 грн. Також заборгованість по процентах за користування кредитом - 124 794,72 грн., комісія -7 050 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню: за несвоєчасне повернення кредиту позивачем в сумі 35 227,33 грн.; за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом - в сумі 2 200,28 грн. та за несвоєчасну сплату комісії по договору - в сумі 122,56 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неповерненням відповідачем у визначені договором строки кредитних коштів.

Відповідач, в свою чергу, не заперечуючи проти позовних вимог в частині суми основного боргу, послався на безпідставність нарахування 35227,33 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 200,28 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та 122,56 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії по договору, оскільки мало місце наявність обставин непереборної сили (форс-мажор) - загибель посіву соняшника, належного ТОВ "Україна", на площі 170 гектарів, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 12.11.2013 року № 2758/05-4.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення кредиту і процентів за користування ним та можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої договором, щодо стягнення комісії, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасну сплату комісії по договору.

При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, наслідком чого є нарахування вищевказаних сум, перевірили правильність їх обчислення та спростували доводи відповідача щодо необхідності звільнення його від відповідальності в частині нарахування штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", заперечуючи про нарахування штрафних санкцій, послалось на висновок Торгово-промислової палати України від 12.11.2013 року № 2758/05-4, як на доказ, яким підтверджено факт наявності непереборної сили (форс-мажорних), внаслідок чого зобов"язання за вищевказаним договором не виконані своєчасно.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом економічної діяльності ТОВ "Україна" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.10.2013 року).

Згідно довідки АБ № 467945 з ЄДРПОУ видами діяльності ТОВ "Україна" за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур ( крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; допоміжна діяльність у рослинництві.

Разом з тим, у вищезазначеному висновку Торгово - промислової палати вказано про загибель лише посівів соняшнику на площі 170 га, а про загибель інших культур не вказано.

Також у висновку зазначено про загибель посівів соняшнику лише у 2013 році, тоді як договір укладено в 2012 році, згідно додатку № 1 максимальний ліміт заборгованості зменшувався згідно графіка з 20.08.2013 року до 20.12.2014 року і пеня нарахована за період з 18.09.2013 року по 17.03.2014 року.

Крім того, протягом 2012-2013 року відповідач частково виконував обов'язки за договорами та проводив оплати, що є доказом наявності у нього грошових коштів у 2013 році.

Відповідно до пункту 9.3.3. договору відповідач зобов'язаний негайно інформувати банк про виникнення будь-якого випадку та/або обставин, які б могли негайно вплинути на здійснення господарської діяльності, на фінансовий стан позичальника та його спроможність виконувати умови цього договору.

Проте, доказів про інформування банку щодо наявності форс-мажорних обставин відповідач суду не надав.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також статтею 617 цього ж Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, приписами статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарську - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили всі істотні для справи обставини, правильно застосували норми 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України та статті 217 Господарського кодексу України та прийшли до вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від нарахованих позивачем сум пені.

Доводи касаційної скарги щодо необгрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені з огляду на наявність форс-мажорних обставин, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № 908/1008/14 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська С.С. Самусенко