Рішення

від 13.01.2015 по справі 922/4808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р.Справа № 922/4808/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Стронг", м. Харків, про стягнення 187643,02 грн. за участю представників:

позивача - Шокуров Д.Г. (дов.),

відповідача - Іванова О.І. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МД ГРУП ХАРКІВ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Стронг", про стягнення заборгованості за договором № В-2013/05-22 від 01.01.2013р. у загальній сумі 187643,02 грн., в т.ч. основна заборгованість - 129369,07 грн., пеня - 9451,77 грн., 3% річних - 1170,74 грн., інфляційні втрати - 5298,46 грн., штраф - 35545,00 грн., проценти за користування грошовими коштами - 7807,98 грн. Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

В слуханні справи оголошувались перерви до 16.12.2014р. о 14:00 год.; 13.01.2015р. о 10:00 год.

16.12.2014р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 108461,69 грн. основного боргу за договором поставки № В-2013/05-22 від 01.01.2013р., 14686,06 грн. пені, 1627,97 грн. 3 % річних, 10851,71 грн. інфляційної складової, 34257,00 грн. штрафу, 10857,60 грн. процентів за користування грошовими коштами; 1 480,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1377 від 06.06.2014 р., 3,0 грн. - 3 % річних та 20,86 грн. інфляційної складової за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1377 від 06.06.2014 р., 960,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1671 від 27.06.2014 р., 6,0 грн. - 3 % річних та 41,72 грн. інфляційної складової за надані послуги з перевезення вантажу за накладною № 1671 від 27.06.2014 р.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана заява одночасно є заявою про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу та заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

Подана позивачем заява відповідає вимогам ГПК України, а тому приймається судом та розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, викладені в заяві вих. № 265 від 15.12.2014р.

Відповідач проти позову заперечує, вказує, що здійснив часткову оплату по видатковим накладним, які заявлені позивачем.

Відповідачем у судовому засіданні 16.12.2014р. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи № 922/5642/14 за позовом ТОВ "Виробнича компанія "Стронг" до ТОВ "МД Груп Харків" про визнання недійсними пунктів Договору № В-2013/05-22 від 01.01.2013р.

З копії позовної заяви, що додана до клопотання, вбачається, що ТОВ "Виробнича компанія "Стронг" просить визнати недійсними пункт 7.2, 7.3, 7.7 Договору № В-2013/05-22 від 01.01.2013р., які стосуються можливості нарахування пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Суд зазначає, що пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення. Судом також береться до уваги, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність тих обставин, які встановлюються в іншій справі № 922/5642/14 та не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в межах розгляду даної справи.

За таких обставин судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП ХАРКІВ" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стронг" (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № В-2013/05-22 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Пунктом 1.2 Договору, встановлено, що найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Пунктом 3.1. Договору передбачені наступні умови поставки: товар, вказаний в п.1.1 цього договору, поставляється партіями на умовах FСА - франко-перевізник (м. Харків, вул. Хабарова, 2) відповідно міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року. Товар переходить у власність покупця з моменту виписки постачальником документів на відвантаження. У випадку виникнення розбіжностей між текстом цього Договору та термінологією "Інкотермс", перевага надається тексту цього говору. За домовленістю Сторін, у Специфікаціях або додаткових угодах до Договору на окремі партії товару можуть бути передбачені інші умови поставки.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони погодили умови оплати металопродукції, а саме 100% оплата вартості кожної партії товару на умовах відстрочення платежу. Покупець здійснює оплату протягом до 10 (десяти) банківських днів з дати відвантаження товару, про що свідчить підписана представниками обох сторін видаткова накладна.

Як вказує позивач у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, на виконання умов Договору № В-2013/05-22 від 01.01.2013 р. позивач поставив відповідачу металопрокат на суму 171287,98 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними :

- № 1377 від 06.06.2014 р. на суму 63245,00 грн. (а.с. 21);

- № 1671 від 27.06.2014 р. на суму 94797,98 грн. (а.с. 24);

- № 1963 від 28.07.2014 р. на суму 13245,00 грн. (а.с. 27).

Крім того згідно видаткової накладної № 1377 від 06.06.2014 р. позивачем відповідачу надані послуги перевезення на суму 480,00 грн., а згідно видаткової накладної № 1671 від 27.06.2014 р. на суму 960,00 грн.

Відповідач не заперечує проти факту отримання товару та послуг перевезення за вказаними видатковими накладними.

З урахуванням умов Договору кінцевий строк оплати товару настав :

- за видатковою накладною № 1377 від 06.06.2014 р. - 20.06.2014 р.;

- за видатковою накладною № 1671 від 27.06.2014 р. - 14.07.2014р.;

- за видатковою накладною № 1963 від 28.07.2014 р. - 11.08.2014р.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату отриманої металопродукції в розмірі 62283,29 грн., в тому числі: 26.06.2014 р. - 43355,91 грн.; 03.11.2014 р. - 10000,00 грн.; 25.11.2014 р. - 9467,38 грн., у зв'язку з чим сума основної заборгованості за договором станом на 15.12.2014 р. складає 108461,69 грн.

Відповідач вказує, що здійснив наступні оплати :

- 26.06.2014р. на суму 94885,33 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 56);

- 18.07.2014р. на суму 18600,00 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 60);

- 02.09.2014р. на суму 4000,00 грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 51);

- 14.10.2014р. на суму 15000, грн., що підтверджується випискою банку (а.с. 50);

- 03.11.2014р. на суму 10000,00 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 49);

- 25.11.2014р. на суму 9467,38 грн., що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 52).

Всього згідно вказаних документів здійснені оплати на загальну суму 151952,71 грн.

Позивач не заперечує проти факту отримання вказаних оплат від відповідача, однак вказує на те, що оплати, які надійшли були зараховані ним в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, у зв'язку з чим неоплаченими залишились лише ті видаткові накладні, які заявлені ним в позові.

Судом у судових засіданнях 27.11.2014р., 16.12.2014р. запропоновано сторонам скласти акт звірки взаєморозрахунків за весь час дії договору № В-2013/05-22 від 01.01.2013р.

Однак, сторонами не здійснений такий акт, з боку позивача складений акт звірки за період з 06.06.2014р. по 15.12.2014р., згідно з яким заборгованість відповідача за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р., № 1963 від 28.07.2014р. складає 109901,69 грн. (а.с. 67).

Відповідачем також складений акт звірки взаєморозрахунків за вказаний період, тобто з 06.06.2014р. по 15.12.2014р., згідно з яким його заборгованість перед позивачем за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р., № 1963 від 28.07.2014р. складає 10772,27 грн.

Суд звертає увагу на те, що в акті звірки, який наданий відповідачем, невірно арифметично здійснені обчислення суми складових, вказаних відповідачем в колонці "Дебет". Так, відповідачем підраховані обороти за період по колонці "Дебет" у сумі 161952,71 грн., в той час як сума зазначених складових становить 152952,71 грн. Крім того в даному акті відповідачем зазначено про оплату 03.11.2014р. п.п. 2132 - 1000,00 грн. (строка 3), а також зазначено про оплату 03.11.2014р. - 10000,00 грн. (строка 11), в той час до матеріалів справи надані докази здійснення 03.11.2014р. оплати в сумі 10000,00 грн. (виписка банку а.с. 49), доказів здійснення інших оплат 03.11.2014р. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що сторонами не складено узгодженого акту звірки взаєморозрахунків за весь час дії договору № В-2013/05-22 від 01.01.2013р.; позивачем до матеріалів справи не надано доказів існування заборгованості, яка виникла до 06.06.2014р., в рахунок якої за його твердженнями зараховані сплати відповідача, здійснені після 06.0.602014р., а отже позивачем не доведено існування такої заборгованості. Суд не має можливості перевірити таку заборгованість та перевірити правомірність розподілення позивачем коштів, сплачених відповідачем після 06.06.2014р. Суд також звертає увагу на те, що позивач мав можливість надати відповідні докази та не був обмежений в часі щодо надання доказів у справі.

Суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених позивачем, а саме згідно видаткових накладних № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р., № 1963 від 28.07.2014р. позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 171284,98 грн.

Відповідачем до матеріалів справи надані докази, що підтверджують здійснення оплат за період з 26.06.2014р. по 25.11.2014р. у загальній сумі 151952,71 грн. з призначенням платежу за Договором № В-2013/05-22 від 01.01.2013р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про існування в відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 19332,27 грн. за товар, отриманий за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р., № 1963 від 28.07.2014р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 19332,27 грн., в частині заявлення до стягнення основного боргу в сумі 89129,42 грн. позовні вимоги документально не підтверджені та не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача вартість послуги з перевезення у загальній сумі 1440,00 грн., яка погоджена сторонами в видаткових накладних № 1377 від 06.06.2014 р., № 1671 від 27.06.2014 р. на суму 960,00 грн.

Відповідно до умов Договору поставка продукції здійснюється на умовах FCA, що згідно правил Інкотермс 2010р. означає обов'язок позивача надати покупцеві можливість забрати товар, а транспортування товару, його навантаження та розвантаження повинно здійснюватись покупцем за його рахунок.

З товарно - транспортних накладних № РН 010.1377 від 06.06.2014р., РН 010.1671 від 27.06.2014р. вбачається, що перевезення товару здійснювалось на замовлення саме позивача.

Сторони погодили вартість послуг по перевезенню в видаткових накладних.

Сторони ні в Договорі, ні в видаткових накладних не визначили строк оплати послуг по перевезенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.09.2014р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія, щодо сплати загальної суми заборгованості як за поставлений товар, так і за послуги перевезення.

Дана претензія отримана відповідачем, однак відповіді на претензію надано не було.

Таким чином, строк оплати послуг по перевезенню та навантаженню продукції настав 01.10.2014р.р., однак у визначений строк відповідачем не були здійснені оплати.

Суд також зазначає, що оплати, які здійснювались відповідачем не могли бути зараховані в рахунок оплати за послуги перевезення, оскільки сплати здійснювались за Договором № В-2013/05-22 від 01.01.2013р., яким такі послуги не передбачались

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання з оплати вартості послуг по перевезенню в сумі 1440,00 грн., які ну були виконані, а тому заявлена позивачем сума в розмірі 1440,00 грн. підлягає стягненню з відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 14686,06 грн. пені, яка нарахована відповідно до п. 7.3 Договору, 34257,00 грн. штрафу, який нарахований відповідно до п. 7.2 Договору, 10857,60 грн. процентів за користування грошовими коштами, які нараховані відповідно до ст. 536 ЦК України та п. 7.7. Договору, 1627,97 грн. 3 % річних, 10851,71 грн. інфляційних втрат. Заявлені нарахування зроблені виходячи з суми заборгованості 108461,69 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Можливість нарахування і штрафу і пені передбачені сторонами в пунктах 7.2 та 7.3 Договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони передбачили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в пункті 7.7 Договору, що також відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи надані відповідні розрахунки пені, штрафу, процентів за користування грошовими коштами, 3 % річних та інфляційних втрат.

Однак такі розрахунки здійсненні позивачем без врахування оплат, які проведені відповідачем в період з 06.06.2014р., а за таких обставин надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, а тому надані розрахунки не можуть бути прийняті судом.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 14686,06 грн. пені, 34257,00 грн. штрафу, 10857,60 грн. процентів за користування грошовими коштами, 1627,97 грн. 3 % річних, 10851,71 грн. інфляційних втрат, що нараховані на заявлену заборгованість за товар, оскільки такі нарахування здійсненні необґрунтовано.

Позивач просить також стягнути з відповідача 9,00 грн. 3% річних, що нараховані за період з 02.10.2014р. по 15.12.2014р. на заборгованість з послуг перевезення, та 62,58 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період жовтень-листопад 2014р. на заборгованість з послуг перевезення.

Судом перевірені вказані розрахунки, арифметично обчислення зроблені вірно, розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Такими чином, позовні вимоги в частині стягнення 9,00 грн. 3% річних та 62,58 грн. інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість з послуг перевезення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Стронг" (61023, м. Харків, вул. Сумська, 71, код 37765349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61158МТД, м. Харків, вул. Хабарова, 2, код 33290304) основну заборгованість за товар, поставлений за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р., № 1963 від 28.07.2014р., у сумі 19332,27 грн., заборгованість з послуг перевезення за видатковими накладними № 1377 від 06.06.2014р., № 1671 від 27.06.2014р. у сумі 1440,00 грн., 3% річних у сумі 9,00 грн., інфляційні втрати в сумі 62,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 416,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 19.01.2015 р.

Суддя В.О. Яризько