Постанова

від 21.01.2015 по справі 922/3725/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа № 922/3725/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бахолдіна М.А. дов. № 08-11/4652/2-14 від 24.12.2014

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків (вх. №4194 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 17 листопада 2014 року по справі № 922/3725/14

за позовом Харківської міської ради , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків

про внесення змін до договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2014 по справі №922/3725/14 (суддя О.О.Ємельянова) позовні вимоги задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі, зареєстрованого 04.07.2005 року за №69101/05, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі,

зареєстрованого " 04" липня 2005 року за № 69101/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

"____"

---

20

Харківська міська рада Харківської області (Орендодавець) в особі міського голови Кернеса Геннадія Адольфовича з одного боку та товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок"Салтівський" (Орендар) в особі керівника

---

з другого боку, домовились про нижченаведене:

"5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 181 від 14.11.2013 становить 140568 грн. (сто сорок тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень).

"9. Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 1225/14 від 13.12.2013 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 7871,81 грн. (сім тисяч вісімсот сімдесят одна гривня 81 копійка), або в місяць - 655,98 грн. (шістсот п'ятдесят п'ять гривні 98 копійок)"

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Харківська міська рада Товариство з обмеженою відповідальністю

Харківської області "Торгівельний будинок"Салтівський"

м. Харків, м-н Конституції, 7 61029 м. Харків, Салтівське шосе,

код 04059243 буд. 129, код 31061964

В особі міського голови В особі керівника

---

Г.А.Кернес

---

/ підпис / / підпис / ПІБ /

В решті позову щодо внесення змін у інші пункти договору оренди землі зареєстрованого " 04" липня 2005 року за № 69101/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", а саме пункту І, пункту 2, абзац 2 пункту 5, абзац 1 пункту 9, пунктів 13, 14 та пункту 28. д); та пункту II додаткової угоди - відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" на користь Харківської міської ради 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 по справі №922/3725/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.656 від 20.01.2015), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" в судове засідання 20.01.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце проведення судового засідання у справі був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення 15.12.2014 представнику відповідача поштового відправлення за №020022/1 від 17.12.2014, яке наявне в матеріалах справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що відповідач свого представника у судове засідання 20.01.2015 не направив, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріалами справи, 04.07.2005 між Харківською міською радою (орендодавець - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" (орендар - відповідач у справі) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого (п. 1) орендодавець на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.11.2004 №191/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м. Харків, пр. Гагаріна, 173-А.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0100 га в тому числі: інших угідь 0,0100 га. (п.2 договору).

В п. 5 договору сторони визначили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки: на період будівництва згідно з довідкою №829/05 від 24.03.2005 становить 13171 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою №830/05 від 24.03.2005 становить 65856 грн.

У відповідності до п. 8 договору його було укладено строком на період будівництва до 01.11.2007, на період експлуатації до 01.11.2029.

Згідно з п.9 договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: на період будівництва: 2005 рік - 33,95 грн.; 2006 рік - 49,98 грн., 2007рік - 94,29 грн.; на період експлуатації: з 01.11.2007 року - 292,18 грн.

В п. 13 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

04.07.2005 договір зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №69101/05.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0100 га, розташовану в м. Харків, пр. Гагаріна, 173-А для будівництва торговельного павільйону «Будиночок хліба» та для подальшої експлуатації.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Згідно п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 даного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затверджений рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 №960/12, і згідно з пунктом 16.4 цього Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, зокрема зміни нормативної грошової оцінки землі.

Харківська міська рада рішенням №41/08 від 27.02.2008 затвердила Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові.

Дане Положення розроблено з метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення та справляння орендної плати за земельні ділянки, орендодавцями яких згідно із земельним законодавством виступає Харківська міська рада.

Згідно з п. 2 ст. 20, п. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Для приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства щодо нормативної грошової оцінки земель та укладення додаткової угоди до договору оренди землі Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на адресу відповідача було направлено разом з листом-пропозицією від 21.01.2014 №422/0/225-14 проект додаткової угоди до договору оренди землі №69101/05 від 04.07.2005, але відповідач додаткову угоду не підписав.

Також, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради на виконання рішення позивача від 29.12.2012 №960/12 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача лист-пропозицію від 27.01.2014 №881/0/225-14 про державну реєстрацію договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 грн. за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та в розмірі 120,00 грн. за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди спір розв'язується у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не вчинено дії по підписанню додаткової угоди до договору оренди землі з метою приведення його у відповідність до норм чинного законодавства, позивач, посилаючись на норми ст.ст. 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629. 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 188, 193 Господарського кодексу України, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 26.10.2004 №63202/04, шляхом визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі в редакції, викладеній у позовній заяві.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

З приписів ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди землі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» - нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до абзацу 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За таких обставин, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати, у зв'язки з чим зміна нормативно грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Зі змісту ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Як встановлено у ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 2 ст. 648 Цивільного кодексу зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України - договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу одної із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" та п. 36 договору оренди землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зважаючи на наведені норми, підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

На будь-які порушення умов договору позивач в підставах позову не посилався.

Як було наведено вище, в пункті 13 договору сторони досягли згоди, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6.1 Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіції, земельний статут при наданні земельних ділянок у платне користування в м. Харкові, затверджене рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 за №41/08 (із наступними змінами) розмір орендної плати, встановлений договорами оренди, у тому числі договорами тимчасового користування на умовах оренди, укладеним до набрання чинності цього положення, підлягає перерахунку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку зі зміною зазначеним рішенням органу місцевого самоврядування розмірів нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, що використовується для визначення розміру орендної плати по укладеному між сторонами договору оренди землі, виникли обставини, передбачені пунктом 13 цього договору як підстава для обов'язкового перегляду (зміни) розміру орендної плати.

Колегія суддів враховує аналогічну правову позицію Верховного Суд України, яка викладена в його Постановах від 06.12.2010 року № 2-1/10068-2008 та від 27.12.2010 р. № 27/15-10 про те, що законодавча зміна розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди землі. А згідно з ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

При цьому, колегія суддів наголошує, що, виходячи з наведених вище норм, прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу місцевого самоврядування. .

Пунктом 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011, № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" судам роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року», яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013 є чинним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що витяг № 181 (№4109/68) від .11.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складено на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року" не був у встановленому законом порядку оскаржений, а отже, відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обов'язковим до виконання на всій території України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 04.07.2005 № 69101/05 в частині розміру орендної плати через зміну грошової оцінки землі, які запропоновані в доданій до позовної заяви додатковій угоді є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин у апеляційного суду не має підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

В той же час, судова колегія, вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що абзац 2 пункту 5 викладений в додатковій угоді до договору оренди землі від 04.07.2005 №69101/05, в якому зазначено: "При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки", необхідно виключити із редакції додаткової угоди, оскільки жодним законодавчим актом не встановлений обов'язок саме орендаря оплачувати зазначені послуги. Навпаки, стаття 24 Закону України "Про оцінку земель" закріплює, що фінансування робіт з оцінки земель та земельних ділянок може проводитися за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зміни пунктів 13, 14 та 28 договору оренди землі від 04.07.2005, виходячи з наступного.

Позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтування позовних вимог щодо зміни п.13 договору якими позивач просить доповнити перелік підстав для зміни орендної плати такою підставою як, "зміна нормативної грошової оцінки землі".

Аналогічно пропоновані позивачем зміни до п.28 договору оренди не обґрунтовані жодними посиланнями на норми права та докази.

У відповідності до ч. 4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, в т.ч. типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж випадку позивач, пропонуючи умови договору, що відсутні у типовому договорі оренди землі, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", насправді просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.2 ст. ЦК України та ч.4 ст.179 ГК України.

Так, зокрема, в Типовому договорі оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 №220, а саме в вичерпному переліку підстав для перегляду розміру орендної плати відсутні пропоновані позивачем у спірній додатковій угоді умови щодо зміни розміру орендної плати у разі "зміни нормативної грошової оцінки землі" (див. п. 13).

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, Харківською міською радою, не може бути прийняте до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Відсутність "зміни нормативної грошової оцінки землі" в переліку підстав перегляду розміру орендної плати визначеному в п.13 чинної редакції договору, до речі, є додатковим доказом того, що наразі, на момент звернення позивача із позовом, зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для зміни розміру орендної плати. В противному разі, потреби б в доповненні відповідного переліку цією додатковою підставою у позивача не виникало.

Аналогічно намагання позивача доповнити умови договору пунктом 28, який передбачає спосіб захисту права тотожній тому, з яким позивач вже (за відсутності таких змін) звернувся з позовом до суду свідчить про юридичну неспроможність заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог в частині зміни пунктів 13,14 та 28 договору оренди землі від 22.06.2005 року та не доведено відповідність даних пунктів додаткової угоди вимогам Закону, а відтак висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в даній частині, підлягає залишенню без змін.

При цьому судова колегія наголошує, що позов складається з його підстав та предмету.

Під предметом позову розуміється певна матеріальна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставами позову є зазначені позивачем в позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої матеріально-правові вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Враховуючи викладене, колегії суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо внесення змін у пункти договору оренди землі зареєстрованого "04" липня 2005 року за № 69101/05 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", а саме пункту І, пункту 2, абзац 2 пункту 5, та пункту II додаткової угоди - є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не стосуються розміру орендної плати.

Твердження відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом першої інстанції не досліджено, що позивач в супереч ст. 188 Господарського кодексу України не направив пропозицію з приводу укладення додаткової угоди до договору оренди на адресу відповідача, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 2 - 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено лише порядок зміни та розірвання договорів. Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечили б положенням ч. 2 ст. 124 Конституції.

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Аналогічної правової позиції також дотримується Верховий Суд України у своїх постановах від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011,від 19.09.2011 року № 3-74гс-11, від 17.06.2008 року у справі № 8/32пд та Вищий господарський суд України в інформаційних листах «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13.08.2008 року № 01-8/482, «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15.01.2010 року № 01-08/12; «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011.

Оскільки, недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про внесення змін до договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення від 03.04.2014 про вручення уповноваженому представнику відповідача 07.04.2014 від Департаменту земельних відносин Харківської міської ради поштового відправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнавання доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 по справі № 922/3725/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального та процесуального права та відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 листопада 2014 року по справі № 922/3725/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 січня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.