Ухвала

від 20.01.2015 по справі 810/5316/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5316/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою «Р» від 17 березня 2014 року №0002922202, №0003012202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду доказів реальності договорів купівлі-продажу, на підставі яких повинна була відбуватись поставка електрообладнання позивачу. Судом встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними господарськими операціями по наданню контрагентами послуг, передбачених договорами та господарською діяльністю позивача, відтак суд дійшов висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат.

Суд вирішив, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Броварською ОДПІ згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.4 статті 78 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скіф-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32129059) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710) за період з липня 2012 по лютий 2013 року, ТОВ «Стек Компютер» (код ЄДРПОУ 30538300) за період з травня 2012 по липень 2013 року, ТОВ «КПІ-Сервіс» за період з липня 2010 по червень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1, підпункт 2.4, підпункт 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (із змінами та доповненнями);

пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми нарахованого податку на прибуток на загальну суму 344 023 гривень, у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року на суму 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року на суму 24 887 гривень, за період 2012 року на суму 113 032 гривень.

Позивач, не погодившись з Актом перевірки, надіслав податковому органу заперечення, за результатами якого, Броварська ОДПІ залишила висновки Акта без змін.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 360 454, 00 гривень, штрафна санкція у сумі 46 864, 00 гривень та від 17.03.2014 № 0002922202 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 344 023, 00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 34 231, 00 гривень.

За результатами розгляду оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 та від 17.03.2014 № 0002922202, Рішеннями ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 23.05.2014 № 1242/10/10-36-10-01-04/302 та Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.07.2014 № 591/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 17.03.2014 № 0003012202 та від 17.03.2014 № 0002922202 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, про що зазначалося вище, передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.

Так, за умовами договору № 9/12 від 25.04.2012, Продавець - ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710), Покупець - ТОВ «Скіф-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32129059). Згідно з пунктом 1.1 даного Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Покупцеві товар згідно даного договору.

За висновками акту перевірки до Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено, що 15.10.2013 № 1226/07-10 з ДПІ у Сихівському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області отримано Довідку № 695/07-50 від 15.10.2013, в якій зазначено, що за адресою: місто Львів, вулиця Залізняка, 19 ТОВ «Стек Мобайл» не встановлено.

Відповідно до бази даних АІС «Податковий блок» на момент вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки, стан платника податків ТОВ «Стек Мобайл» - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з цим встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб станом на 24.10.2013 не має можливості.

У ТОВ «Стек Мобайл» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.

Відтак податковий орган, з яким погодився суд першої інстанції дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Скіф-Сервіс» та ТОВ «Стек Мобайл» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Стек Мобайл», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Стек Мобайл» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

ДПІ у Франківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було складено Акт від 24.10.2013 № 356/22-40/37741710 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стек Мобайл» (код ЄДРПОУ 37741710) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року», яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб тощо.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стек-Комп'ютер», судом встановлено, що вказані взаємовідносини є бездоговірними зазначає наступне.

На підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Стек-Комп'ютер» (код ЄДРПОУ 37741710) в матеріалах справи містяться копії виписаних контрагентом видаткових та податкових накладних. На підтвердження здійснення операцій по отриманню товару позивачем містяться копії платіжних доручень.

Водночас, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, сформовано у зв'язку з тим, що до Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено порушення ТОВ «Стек Комп'ютер» пункту185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2013 року в сумі 1 919 504 гривень, та завищено податкові зобов'язання за липень 2013 року на суму 2 691 596 гривень. Даний факт підтверджується Актом від 27.11.2013 № 185/22-10/30538300.

Крім того, позивач мав бездоговірні взаємовідносини із ТОВ «КПІ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30146161), на підтвердження яких в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень, що підтверджують факт оплати товару.

Судом встановлено, що за результатами зустрічної звірки ТОВ «КПІ-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30146161) складено акт від 29.11.2012 № 84/22-017/30146161, згідно якого встановлено відсутність здійснення господарських операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до частини першої, п'ятої статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини ТОВ «КПІ-Сервіс» з ПП «Компанія «Сторакс», ТОВ «Ален-Груп», ТОВ «Пройм Ресурс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зокрема виходив з того, що до перевірки не надано товарно-транспортні документи з перевезення вантажів від Постачальників до Покупця, що є підтверджуючим документом проведення господарських операцій. Не надано таких документів і суду першої інстанції.

Судом першої інстанції критично оцінені пояснення головного бухгалтера підприємства про те, що товар, а саме комп'ютерна техніка (модулі пам'яті, мишки, монітори, жорсткі диски, автоподатчики, клавіатури, кабелі телефонні і таке інше) завозяться на підприємство власними силами, а саме автомобілями керівництва підприємства. Проте позивачем в апеляційній скарзі наголошено на тому, що транспортування товару на підприємство від контрагентів проводилось на власних транспортних засобах працівників підприємства, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ САК756226, свідоцтвом про реєстрацію ТЗ САЕ 920128, та наказами про прийняття на роботу від 01.02.2002 року №1-0000000002; від 01.11.2007 року №0000000006.

Водночас колегія суддів, враховуючи основний вид діяльності позивача (неспеціалізована оптова торгівля), об'єми товару відповідно податкових та видаткових накладних, які за твердженнями позивача поставлялися, а також те, що зазначені транспорті засоби є легковими, розділяє думку суду першої інстанції та вважає, що позивачем не надано підтвердження поставок товарів від контрагентів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Таким чином, перевіркою ТОВ «Скіф-Сервіс» встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сум ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 360 454 гривень, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 37 923 гривень, березень 2011 року 43 582 гривень, квітень 2011 38 745 гривень, травень 2011 року 42 615 гривень, червень 2011 року 10 138 гривень, липень 2012 року 20 115 гривень, серпень 2012 року 2 635 гривень, жовтень 2012 року 26 228 гривень, за листопад 2012 року 36 830 гривень, за грудень 2012 року 44 592 гривень, за січень 2013 року 22 495 гривень, за лютий 2013 року 26 737 гривень, за липень 2013 року 7 819 гривень.

З урахуванням викладених фактів в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, встановлено, що ТОВ «Скіф-Сервіс» неправомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек Комп'ютер» , ТОВ «КПІ-Сервіс» за 1 квартал 2011 року, за 1 півріччя 2011 року, за 9 місяців 2012 року, 2012 рік всього на суму 1 517 015 гривень. Отже, всього ТОВ «Скіф-Сервіс» донараховано податку на прибуток на суму 344 023 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року - 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року - 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року - 24 887 гривень, за період 2012 року - 113 032 гривень.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Підпунктом 2.16 пункту 2 Положення № 88 передбачено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем порушено вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.1, пункту 1, підпунктів 2.4, 2.16 пункту 2 Положення № 88, що свідчить про нереальність проведених підприємством операцій, відсутність об'єкту оподаткування при оприбуткуванні робіт та послуг, та свідчить про завищення проведених витрат за вказаний період підприємством та навмисного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено суми ПДВ, що підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 360 454 гривень, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 37 923 гривень, березень 2011 року 43 582 гривень, квітень 2011 38 745 гривень, травень 2011 року 42 615 гривень, червень 2011 року 10 138 гривень, липень 2012 року 20 115 гривень, серпень 2012 року 2 635 гривень, жовтень 2012 року 26 228 гривень, за листопад 2012 року 36 830 гривень, за грудень 2012 року 44 592 гривень, за січень 2013 року 22 495 гривень, за лютий 2013 року 26 737 гривень, за липень 2013 року 7 819 гривень.

Таким чином, всього занижено нарахованого до сплати податку на додану вартість на суму 360454 гривень.

В порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, встановлено, що ТОВ «Скіф-Сервіс» неправомірно віднесено до складу витрат, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Стек Мобайл» , ТОВ «Стек Компютер» , ТОВ «КПІ-Сервіс» за 1 квартал 2011 року, за 1 півріччя 2011 року, за 9 місяців 2012 року, 2012 рік всього на суму 1 517 015 гривень. Отже, всього ТОВ «Скіф-Сервіс» донараховано податку на прибуток на суму 344 023 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року - 101 881 гривень, за 2 квартал 2011 року - 105 223 гривень, за 3 квартали 2012 року - 24 887 гривень, за період 2012 року - 113 032 гривень.

З урахуванням викладених фактів, в порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати по взаємовідносинах ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек-Комп'ютер», ТОВ «КПІ-Сервіс» в сумі 344 023,00 гривень.

Суб'єкт господарювання може займатися будь-яким видом діяльності, якщо такий вид діяльності передбачений у статуті підприємства. Водночас, доказів використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, або подальшої його реалізації, останнім податковому органу, а в подальшому і суду, не надано.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про наявність ознак відсутності реальності вказаних операцій.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі матеріальних цінностей, рахунки-фактури, заявки, довіреності на отримання товару, докази поставлення товару на склад, докази відвантаження товару, товарно-транспортні накладні тощо. Крім того, доказом отримання товарів/послуг позивачем від контрагентів можуть бути первинні документи, що підтверджують подальший збут такого товару або використання його у власній господарській діяльності.

Разом з тим, позивачем наведених первинних документів на підтвердження реальності господарської діяльності із контрагентами податковому органу на запит не надано, що останнім не заперечується. Не надано таких доказів і під час розгляду справи як в суді першої інстанції та і в суді апеляційної інстанції, що свідчить про недоведеність ТОВ «Скіф-Сервіс» реальності господарських операцій.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що підтверджується матеріалами справи, ряд недоліків при складанні контрагентами позивача податкових накладних, що в свою чергу позбавляє їх статусу первинних документів, що підтверджують господарські операції.

Відтак суд дійшов висновку, що такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Всі викладені обставини в своїй сукупності дають підстави стверджувати про відсутність реальності отриманих товарів, а свідчать лише про наміри отримати податкову вигоду.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Колегія суддів звертає увагу на те, що копії наданих податкових накладних лише фіксують господарську операцію. В свою чергу, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність товару, який в подальшому був реалізований. Не надано таких документів в якості доказів і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Також, у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Також, згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку, зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, які відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується проте позивачем документів на спростування висновків акту Податковому органу не надано.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, а отже викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс»- залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Романчук О.М.

Шелест С.Б.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 20.01.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.