Ухвала

від 07.04.2015 по справі 810/5316/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2015 р. м. Київ К/800/4880/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року

по справі №810/5316/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» (надалі - ТОВ «Скіф-Сервіс»)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - Броварська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 17.03.2014р. №0002922202 та №0003012202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015р., в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Скіф-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Стек Мобайл» за період з липня 2012 року по лютий 2013 року, ТОВ «Стек Компютер» за період з травня 2012 року по липень 2013 року, ТОВ «КПІ-Сервіс» за період з липня 2010 року по червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 28.02.2014р. № 147/10-06-22-02.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4, п.п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 №0003012202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 360454,00грн. за основним платежем та 46864,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002922202, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 344023,00грн. за основним платежем та 34231,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з неповного з'ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правила порядку формування валових витрат закріплені у п.5., п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки, ТОВ «Скіф-Сервіс» у період, що перевірявся, перебувало у господарських відносинах з ТОВ «Стек Мобайл», ТОВ «Стек Компютер» та ТОВ «КПІ-Сервіс».

Досліджуючи правомірність формування позивачем податкового обліку суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема, посилалися на акт від 29.11.2012р. №84/22-017/30146161 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КПІ-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Компанія «Сторакс» за період з 01.09.2010р. по 31.10.2010р., ТОВ «Ален-Груп», за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. та ТОВ «Прайм Ресурс» за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.», акт від 24.10.2013р. №356/22-40-33741710 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стек Мобайл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року», а також на податкову інформацію, що надійшла до Броварської ОДПІ, а саме - акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.11.2013р. №1757/26-5922-01-18/38780059 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Перітус Альянс» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013р. по 30.09.2013р.».

Згідно вказаних актів, встановлено відсутність товариств - контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутність у підприємств первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що на думку податкового органу, свідчить про фіктивність діяльності вказаних підприємств та про нікчемність усіх укладених ними правочинів.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Відповідно до п.7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

У цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування валових витрат, податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази (ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України України).

Відповідно до ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду, серед інших вимог Закону, повинна бути мотивована із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Крім того, судами було встановлено ряд недоліків при складанні первинних документів від імені ТОВ «КПІ Сірвіс», зокрема: підписи невстановлених осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 візуально відрізняються на одному документі, від іншого, як і один і той самий підпис проставлений під різними прізвищами; суттєво відрізняється підпис однієї і тієї ж самої особи - ОСОБА_1 на двох різних податкових накладних, зокрема № 2856 від 28.04.2011р. та № 234 від 05.05.2011р. та інших.

Аналогічні обставини встановлені і з ТОВ «Стек-Комп'ютер» зокрема, підписи однієї і тієї ж особи - ОСОБА_6 візуально відрізняються на податкових накладних №1056 від 11.07.2013р. та №721 від 09.07.2013р.

З урахуванням цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями визначення справжності підписів на первинних документах, для чого судом може бути залучено фахівця у певній галузі який володіє необхідними спеціальними знаннями, а тому суд не може підміняти орган, до компетенції якого належать такі повноваження.

Також, необхідно враховувати, що формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов