Постанова

від 26.08.2015 по справі 810/5316/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року 810/5316/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью В«Скіф-СервісВ»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю В«Скіф-СервісВ» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за формою В«РВ» від 17.03.2014 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі від 07.04.2015 Вищий адміністративний суд зазначив, що під час нового розгляду справи, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2015 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.Крім того, судом враховуючи висновки касаційної інстанції, викликано для надання пояснень щодо проведених господарських операцій з позивачем, керівників: ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» .

Під час судового розгляду суд здійснив заміну відповідача - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ Міндоходів у Київській області на правонаступника - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість за результатами проведення, позивачем господарських операцій з ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» , ТОВ В«КПІ-СервісВ» оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочини між позивачем і зазначеними контрагентами мають ознаки нереальності здійснення , і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки операції з ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» мали реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Таким чином, на думку позивача, підприємством правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит, а податковим органом невірно встановлено факти і застосовано закон, тому, податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ В«Скіф-СервісВ» є юридичною особою, що зареєстрована 30.09.2002 Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області (номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 13551200000002161), як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекціїГУ Міндоходів Київської області.

У лютому 2014 року Броварською ОДПІ згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.4 статті 78 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ В«Скіф-СервісВ» (код ЄДРПОУ 32129059) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ В«Стек МобайлВ» (код ЄДРПОУ 37741710) за період з липня 2012 по лютий 2013 року, ТОВ В«Стек КомпютерВ» (код ЄДРПОУ 30538300) за період з травня 2012 по липень 2013 року, ТОВ В«КПІ-СервісВ» за період з липня 2010 по червень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059.

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1, підпункт 2.4, підпункт 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (із змінами та доповненнями);

пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми нарахованого податку на прибуток на загальну суму 344 023 гривень, у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 101 881 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 105 223 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 24 887 грн., за період 2012 року на суму 113 032 грн.

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 360454 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 37923 грн., березень 2011 року - 43582 грн., квітень 2011 року - 38745 грн., травень 2011 року - 42615,00 грн., червень 2011 року - 10138 грн., липень 2012 року - 20115 грн., серпень 2012 року - 2653 грн., жовтень 2012 роук на 26228 грн., листопад 2012 року - 36830 грн., грудень 2012 року - 44592 грн., січень 2013 року - 22495 грн., лютий 2013 року - 23737 грн., липень 2013 року - 7819 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи, 25.04.2012 між ТОВ В«Скіф-СервісВ» (код ЄДРПОУ 32129059) - Покупець та ТОВ В«Стек МобайлВ» (код ЄДРПОУ 37741710) - Продавець укладено договір куплі - продажу № 9/12. На виконання умов договору та вимогу ТОВ В«Скіф-СервісВ» оформило на його адресу податкові накладні із визначенням суми ПДВ, які підприємством включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.

У свою чергу, Акт перевірки містить посилання Броварської ОДПІ на податкову інформацію, згідно матеріалів якої встановлено, що 15.10.2013 № 1226/07-10 з ДПІ у Сихівському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області отримано Довідку № 695/07-50 від 15.10.2013, в якій зазначено, що за адресою: місто Львів, вулиця Залізняка, 19 ТОВ В«Стек МобайлВ» не встановлено.

Відповідно до бази даних АІС В«Податковий блокВ» на момент вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки, стан платника податків ТОВ В«Стек МобайлВ» - В« 9В» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з цим встановити фактичне місцезнаходження підприємства та його посадових осіб станом на 24.10.2013 не має можливості.

У звязкуз чим у ТОВ В«Стек МобайлВ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 року, відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України.

Відтак податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ В«Скіф-СервісВ» та ТОВ В«Стек МобайлВ» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ В«Стек МобайлВ» , фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ В«Стек МобайлВ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

ДПІ у Франківському районі міста Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було складено Акт від 24.10.2013 № 356/22-40/37741710 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Стек МобайлВ» (код ЄДРПОУ 37741710) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період: липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 рокуВ» , яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб тощо.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ В«Стек-Комп'ютерВ» в Акті зазначено, що вони є бездоговірними та зазначено наступне.

На підтвердження даних операцій позивача з ТОВ В«Стек-Комп'ютерВ» (код ЄДРПОУ 37741710) в матеріалах справи містяться копії виписаних контрагентом видаткових та податкових накладних, на підставі яких позивачем було визначено суми валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, висновки податкового органу сформовано у зв'язку з тим, що до Броварської ОДПІ надійшла податкова інформація, згідно матеріалів якої встановлено порушення ТОВ В«Стек Комп'ютерВ» пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2013 року в сумі 1 919 504 гривень, та завищено податкові зобов'язання за липень 2013 року на суму 2 691 596 гривень. Даний факт підтверджується Актом від 27.11.2013 № 185/22-10/30538300.

Крім того, позивачем був укладений договір куплі-продажу № 54 від 01.01.2011 із ТОВ В«КПІ-СервісВ» (код ЄДРПОУ 30146161), предметом якого був продаж комп'ютерних комплектуючих, побутової техніки. На підставі первинних документів за наслідком виконання умов договору позивачев було визначено суми валових витрат та податкового кредиту.

Однак, податковим органом встановлено, що за результатами зустрічної звірки ТОВ В«КПІ-СервісВ» (код ЄДРПОУ 30146161) складено Акт від 29.11.2012 № 84/22-017/30146161, згідно якого встановлено відсутність здійснення господарських операцій при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, правочини ТОВ В«КПІ-СервісВ» з ПП В«Компанія В«СтораксВ» , ТОВ В«Ален-ГрупВ» , ТОВ В«Пройм РесурсВ» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Також податковим органо в Акті перевірки було зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортні документи з перевезення вантажів від Постачальників до Покупця, які є документом, що засвідчує факт проведення господарських операцій.

На підставі викладеного, посадовою особою податкового органу зроблено висновок про неправомірність віднесення ТОВ В«Скіф-СервісВ» суми податку на додану вартість сформованої по операціям з ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек-Комп'ютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» за перевіряє мий період до складу податкового кредиту та сформовано суми валових витрат.

Позивач, не погодившись з Актом перевірки, надіслав податковому органу заперечення.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059, Броварська ОДПІ залишила висновки Акта без змін.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» від 17.03.2014 № НОМЕР_2 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 360 454, 00 гривень, штрафна санкція у сумі 46 864, 00 гривень та від 17.03.2014 № НОМЕР_1 щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 344 023, 00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 34 231, 00 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» від 17.03.2014 № НОМЕР_2 та від 17.03.2014 № НОМЕР_1, Рішеннями ГУ Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 23.05.2014 № 1242/10/10-36-10-01-04/302 та Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30.07.2014 № 591/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення форми В«РВ» від 17.03.2014 № НОМЕР_2 та від 17.03.2014 № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 17.03.2014 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо порядку формування витрат, слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» (зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту та формуванні валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нереальний характер господарських операцій, підлягає перевірці факт здійснення такої господарської операції.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами мають ознаки нереальності здійснення, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як зазначено судом, предметом укладеного договору між позивачем і його контрагентами було постачання комп'ютерної техніки.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ В«Скіф-СервісВ» і ТОВ В«Стек МобайлВ» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- договору від 25.04.2012 №9/12;

- податкових-накладних;

- видаткових накладних;

- платіжні доручення;

- оборотно-сальдові відомості по рахунках № 631.

Згідно з пунктом 4.1 даного договору, товар поставляється Покупцеві разом з усіма його належностями та документами на умовах самовивозу, що здійснюється силами та засобами покупця.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ В«Скіф-СервісВ» і ТОВ В«Стек-Комп'ютерВ» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- податкових-накладних;

- видаткових накладних;

- платіжні доручення;

- оборотно-сальдові відомості по рахунках № 631.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ В«Скіф-СервісВ» і ТОВ В«КПІ-СервісВ» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- договору від 01.01.2011 № 54;

- податкових-накладних;

- видаткових накладних;

- платіжні доручення;

- оборотно-сальдові відомості по рахунках № 631.

Відповідно до пункту 2.3 даного договору, відпуск товару Покупцеві проводиться на складі Продавця, якщо сторони не домовляться про інше, в такому випадку доставка товару до Покупця здійснюється за його рахунок.

Крім того, податковим органом в Акті перевірки було зафіксовано, що станом на кінець проведення перевірки у позивача відсутня заборгованість перед контрагентами..

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи так і документи, які складені на виконання даних операцій, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та послуг у контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган при дослідженні даних документів ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

З висновків Акта перевірки вбачається, що підставою донарахування податку на додану вартість та зменшення сум валових витрат позивача, послугували Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача по ланцюгу постачання та не надання позивачем до перевірки товаро - транспортних накладних.

Для повного та об'єктивного дослідження питання щодо реальності укладених між позивачем і його контрагентами правочинів, судом було викликано у якості свідків для дачі пояснень посадових осіб контрагентів позивача, зокрема, керівників: ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» . Водночас, конверти з ухвалою суду та повістками повернулись до суду з відміткою поштового відділення, «повернено за закінченням терміну зберігання». Отже, судом було вжито відповідних процесуальних заходів для встановлення об'єктивної істини. У свою чергу податковий орган жодних документів, які б стосувались контрагентів позивача суду при новому розгляді справи не надав.

Стосовно посилань податкового органу на те, що позивачем не надано до перевірки товаро - транспортних документів з перевезення вантажів від Постачальника до Покупця, що є підтверджуючим документом проведення господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, дані Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до ст. 1 Правил:

Перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання наданих послуг.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки головним бухгалтером позивача та вже безпосередньо під час розгляду справи представником позивача були надані пояснення, що комп'ютерна техніка (модулі пам'яті, мишки, монітори, жорсткі диски, автоподатчики, клавіатури, кабелі телефонів та ін.) завозяться на підприємство власними силами, а саме автомобілями керівництва та співробітниками підприємства на підтвердження чого представником позивача надано суду копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду «Комерційний директор» та ОСОБА_4 на посаду «Логістик», а також копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу на їх імена.

Крім того, як було зазначено судом і вбачається з укладених між позивачем та його контрагентами договорів їх предметом було купівля - продаж товарів, а не перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Також на підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано пояснення, що придбаний товар зберігався у орендованому приміщенні, доказом цього є надані копії Договорів оренди нежитлового приміщення № 21/11/12 від 29.10.2012 року та № 02/02/10 від 02.02.2010 року, укладених між ТОВ В«Авіакомпанія В«Україна -Аеро-АльянсВ» та позивачем. Відповідно до п. 1.1 договорів, їх предметом є оренда нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 02152, м. Київ, вул.. Березняківська, 4а, розташоване на: першому та другому поверхах літери «А» будівлі - кімнати позиція № 1, 2, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 згідно плану БТІ, загальною площею 131,2 кв.м.

Крім того, позивачем на підтвердження економічного змісту проведених операцій були надані пояснення, що майже всі закупки Позивача здійснювались під уже сформовані замовлення для подальшої реалізації товарів. Також переважна більшість операцій по закупівлі товарів у ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» здійснювалась на умовах оплати партії товару через деякий період часу від дати отримання цієї партії товару або безпосередньо в день отримання товару. В той же час, подальша реалізація цих товарів здійснювалась на протязі одного - двох днів від дати отримання товарів від постачальників та на умовах попередньої оплати від покупців, яка зі слів представника позивача в більшості випадків здійснювалась до моменту отримання Позивачем товарів від постачальників. Подальша реалізація товарів підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що в сукупності всі надані позивачем документи по контрагентам - ТОВ В«Стек МобайлВ» , ТОВ В«Стек КомпютерВ» та ТОВ В«КПІ-СервісВ» повністю відповідають поняттю В«первинні документиВ» , що визначені у ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїниВ» .

Відносно посилань Броварської ОДПІ в Акті перевірки від 28.02.2014 № 147/10-06-22-02/32129059 на Акт від 29.11.2012 № 84/22-017/30146161 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«КПІ-СервісВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП В«Компанія В«СтораксВ» за період з 01.09.2010 по 31.10.2010, ТОВ В«Ален-ГрупВ» , за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та ТОВ В«Прайм РесурсВ» за період з 01.06.2011 по 30.06.2011В» , Акт від 24.10.2013 № 356/22-40-33741710 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Стек МобайлВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень, лютий 2013 рокуВ» , а також на податкову інформацію, що надійшла до Броварської ОДПІ, а саме - Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.11.2013 № 1757/26-5922-01-18/38780059 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Перітус АльянсВ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 по 30.09.2013В» , суд зазначає про таке.

Згідно із п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у розі відсутності - довідка.

Відповідно до п. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, висновки податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків суми податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатися лише обставини котрі зумовили неможливість її проведення.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не створює правових наслідків аналогічних результатам проведення зустрічної звірки, адже первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами податковим органом за місцем обліку не досліджувались, а тому такий акт не має статусу податкової інформації і не може вважатися доказом вчинення порушень податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що Акт перевірки від 15.04.2014 року № 166/22-03/38098173, на який посилається податковий орган в Акті перевірки господарської діяльності позивача, був оскаржений ТОВ В«Перітус АльянсВ» в судовому порядку, так постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2014 якою були визнані протиправними дії ДПІ, по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ В«Перітус АльянсВ» , за результатами якої складено Акт від 15.04.2014 року № 166/22-03/38098173 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Перітус АльянсВ» з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 по 30.09.2013В» та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України у місті Києві вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок», інформацію внесену на підставі Акта від 07.11.2013; зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів України у місті Києві відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ В«Перітус АльянсВ» .

У свою чергу, судом встановлено, що ТОВ В«КПІ - СЕРВІСВ» , ТОВ В«СТЕК - КОМП'ЮТЕРВ» та ТОВ В«СТЕК МобайлВ» на час оформлення та проведення господарських операцій з позивачем, мали цивільну правоздатність, були платниками податку на додану вартість та одним із основних видів діяльності ТОВ В«КПІ - СЕРВІСВ» є В«оптова торгівля офісною технікою та устаткуваннямВ» , ТОВ В«СТЕК - КОМП'ЮТЕРВ» є В«оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченнямВ» , ТОВ В«СТЕК МобайлВ» є В«роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинахВ» що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: витягами з ЄДРПОУ.

Таким чином, враховуючи наявність всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям з ТОВ В«КПІ - СЕРВІСВ» , ТОВ В«СТЕК - КОМП'ЮТЕРВ» та ТОВ В«СТЕК МобайлВ» , а також наявність цивільної правоздатності у даних підприємств суд дійшов висновку, що податковий кредит та суми валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ В«КПІ - СЕРВІСВ» , ТОВ В«СТЕК - КОМП'ЮТЕРВ» та ТОВ В«СТЕК МобайлВ» позивачем сформовано відповідно до вимог законодавства України.

Відповідач, в свою чергу, жодних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень суду не надав. Доводів позивача відповідач належним чином не спростував.

В листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд звертає увагу, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності, не мають доказової сили за відсутності доведення факту нереальності господарських операцій та є лише носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі В«Компанія В«Вестберґа таксі АктіеболаґВ» та Вуліч проти ШвеціїВ» Суд визначив, що В«…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління В» .

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та сум валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правоченів, укладених між позивачем та його контрагентами за перевіряємі періоди; правомірності сформованого податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, віднесеня до валових витрат сум по таким господарським операціям та сформованих сум бюджетного відшкодування з ПДВ; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 4872 грн. підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.03.2014 № НОМЕР_1 та від 17.03.2014 № НОМЕР_2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Сервіс» судовий збір в сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 серпня 2015 р.