Ухвала

від 15.01.2015 по справі 816/3757/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 р.Справа № 816/3757/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Варакути І.О., відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Нефтіда" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. по справі № 816/3757/14

за позовом Приватного підприємства "Нефтіда"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29 вересня 2014 року Приватне підприємство "Нефтіда" (далі - ПП "Нефтіда", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004252201/1741 від 12.09.2014 р. про збільшення платнику податків суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 67 704,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року по справі № 816/3757/14 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року по справі № 816/3757/14 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ "Торговий дім «Ветек" та подальшої реалізації їх ПТП «Нафтосервіс» підтверджена всіма належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні), а також договорами, витягами з Єдиного державного реєстру податкових накладних, платіжними дорученнями, виписками з рахунків №№631 та 632 за грудень 2013 року, довіреностями, копіями сертифікатів відповідності палива, наказом про прийняття водія на роботу, свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів, якими перевозилися нафтопродукти, правовстановлюючими документами на автозаправну станцію, узгодженням маршруту дорожнього перевезення, свідоцтвом про перевірку автоцистерни, свідоцтвом про допущення транспортного засобу до перевезень небезпечних вантажів, журналом обліку нафтопродуктів на автозаправній станції, відомостями про реалізацію продукції на АЗС тощо. Крім того, факт отримання від позивача нафтопродуктів (бензину А-95 та дизельного палива) у грудні 2013 року підтверджено ПТП «Нафтосервіс» у письмових поясненнях останнього на адресу суду.

Зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачена відповідальність господарюючого суб'єкта, в даному випадку позивача по справі, за порушення законодавства, допущені третіми особами. У зв'язку з чим, вважає, що акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1394/26-55-13/38809821 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Ветек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2013 року по 28.02.2014 року», на який послався суд першої інстанції, не є належною підставою для висновку про безтоварність господарської операції між ТОВ «ТД «Ветек» і позивачем по справі, а також для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Наполягає на тому, що оскільки позивач не є нафтопереробним підприємством у розумінні Інструкції про порядок приймання, зберігання, транспортування та відпуску нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, вимоги вищевказаної Інструкції щодо ведення журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів з формою № 6-НП, журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП та товарної книги кількісного обліку нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП на позивача не поширюються. Також, вказує, що Інструкцією передбачено обов'язкове ведення журналів за формою 6-НП, 7-нп та книги за формою 31-НП лише у випадках надходження нафти або нафтопродуктів в залізничних цистернах, або підприємствами, які укомплектовані резервуарами місткістю понад 100 куб.м. Разом з тим, вказує, що позивач дотримався вимог вказаної Інструкції щодо транспортування нафтопродуктів, оформивши товарно-транспортні накладні у відповідності до вимог розділу 7 та додатку 3 до Інструкції.

Враховуючи викладене, вважає висновки акту перевірки ПП «Нефтіда» такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим вважає податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 року по справі № 816/3757/14 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказує, що позивач всупереч вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 не надав до перевірки журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар, доказів обліку нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якому зазначається надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Зазначив, що згідно з поясненнями представника позивача попередній контроль ПП «Нефтіда» під час придбання нафтопродуктів у ТОВ «Торговий дім «Ветек» не здійснювався, відповідні документи замірів отриманого пального не складались. Відсутність вищезазначених документів, на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарських операцій з поставки товару від ТОВ «ТД «Ветек» ПП «Нефтіда». З посиланням на неточності у заповненні товарно-транспортних накладних, вказує на відсутність економічної доцільності у залученні до даної господарської операції ТОВ «ТД «Ветек», за відсутності якого позивач мав можливість придбати та отримати пальне безпосередньо у виробника. Враховуючи викладене, вважає, що первинні документи, надані ПП «Нефтіда» на підтвердження факту придбання товару за договором постачання нафтопродуктів від ТОВ «ТД «Ветек», не підтверджують права позивача на формування податкового кредиту. У зв'язку з чим, вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ та не вбачає підстав для його скасування.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП "Нефтіда" (місцезнаходження: квартал 101, б.10, кв. 15, м. Кременчук, Полтавська область) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 12.04.2005 (ідентифікаційний код 33588945), про що видано свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А01 №360787 (т.1, а.с. 10).

Позивач, згідно зі свідоцтвом №100338051, зареєстрований платником ПДВ 04.03.2009 (т.1, а.с. 12).

Зареєстрованими видами діяльності ПП "Нефтіда" за КВЕД-2010, відповідно до даних Управління статистики у м. Кременчуці, є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; роздрібна торгівля пальним (т.1, а.с. 11).

В період з 13.08.2014 р. по 19.08.2014 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім Ветек" за грудень 2013 року, результати якої оформлено актом від 27.08.2014 р. №2091/16-03-22-01-08/33588945 (т.1, а.с. 19-25).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ПП "Нефтіда" вимог п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього у сумі 45 135, 50 грн. (за грудень 2013 року).

Не погодившись з виявленими перевіркою порушеннями, позивач подав заперечення на вказаний акт, за наслідками розгляду якого Кременчуцькою ОДПІ надана відповідь про обґрунтованість висновків контролюючого органу (т.1, а.с. 27-31).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем 12.09.2014 р. було винесене податкове повідомлення-рішення №0004252202/1741 (т.1, а.с. 17), яким ПП "Нефтіда" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 67 704,00 грн. (45 136,00 грн. - за основним платежем, 22 568,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що висновок про порушення ПП «Нефтіда» вимог п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження ПДВ за грудень 2013 року на суму 45135,50 грн. відповідач пов'язує з завищенням позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Торговий дім «Ветек» щодо поставки нафтопродуктв (бензину А-95 та дизельного палива), які не підтверджено документально.

Колегія суддів вважає вірними вищенаведені висновки відповідача, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.11.2013 р. між ТОВ "Торговий дім Ветек" (постачальник) та ПП "Нефтіда" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №212-06/11/13 (т.1, а.с. 32-36), за умовами якого покупець зобов'язується оплачувати та приймати нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

Поставка здійснювалася автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 5.1 договору поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FСА франко-перевізник на естакаді наливу постачальника, розташованої за адресою: 65041, м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 (згідно Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки не були узгоджені сторонами в специфікації на поставку певної партії товару або додатковій угоді до даного договору. Пунтом 5.5 договору передбачено, що сторони, керуючись п. 7.5.3. Інструкції № 281 погодились, що автотранспортні засоби покупця з товаром під час їх відвантаження не пломбуються. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представником покупця безпосередньо під час відвантаження товару в місці, відповідно до п. 5.1 даного договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Торговий дім Ветек" виписав на ім'я ПП "Нефтіда" податкові накладні № 81 від 04.12.2013 р. на суму 134 601,73 грн., у тому числі ПДВ - 22 433,62 грн. (т.1, а.с. 40), № 628 від 27.12.2013 р. на суму 136 046,80 грн., у тому числі ПДВ - 22674,47 грн. (т.1, а.с. 45) та № 629 від 27.12.2013 р. на суму 164,44 грн., у тому числі ПДВ - 27,41 грн. (т.1, а.с. 47).

На підставі вказаних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, що відображено у податковій декларації за грудень 2013 року.

На підтвердження реальності даної господарської операції позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних (т.1, а.с. 38, 43) та товарно-транспортних накладних (т.1, а.с. 39, 44).

В якості доказів здійснення оплати на користь ТОВ "Торговий дім Ветек" коштів за придбані нафтопродукти позивач надав копії платіжних доручень (т.1, а.с. 49-51) та картки рахунку (т.1, а.с. 52).

Вважаючи даний комплект документів первинного бухгалтерського обліку, який також надавався до перевірки, вичерпним, позивач вважає цілком доведеним своє право на формування податкового кредиту за операціями з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Торговий дім Ветек".

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати на відсутність у позивача ряду документів, які підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ "Торговий дім Ветек", як того вимагає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі по тексту - Інструкція № 281).

Так, на підтвердження факту транспортування товару, придбаного у ТОВ "Торговий дім Ветек", позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних від 04.12.2013 р. № б/н та від 27.12.2013 р. № б/н (т.1, а.с. 39, 44) в яких автопідприємством значиться ПТП "Нафтосервіс", замовником - ПП "Нефтіда", вантажоодержувачем - ПП "Нефтіда". Пункт навантаження - вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, автоестакада ОНПЗ, автомобіль МАЗ державний №34 724 ОВ, водій - ОСОБА_3, причіп - державний НОМЕР_1, пункт розвантаження - вул. Шабська, 1-в, с. Салгани, Білгород-Дністровський район, Одеська область. При цьому, дати товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару від ТОВ "Торговий дім "Ветек" до позивача та від останнього до ПТП "Нафтосервіс" співпадають.

Крім товарно-транспортних накладних факт участі в операціях з поставки нафтопродуктів ТОВ "Торговий дім "Ветек" позивач підтверджує виключно податковими накладними та видатковими накладними, про які зазначалося вище.

Інших документальних доказів реальної участі ТОВ "Торговий дім "Ветек" в даній господарській операції позивач не надав у зв'язку з їх відсутністю.

Однак, слід відмітити, що пунктом 7.1 договору поставки нафтопродуктів №212-06/11/13 від 06.11.2013 р. визначено, що приймання товару покупцем проводиться відповідно до вимог Інструкції №281, а також інших нормативно - правових актів України, що застосовуються до даного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що для цілей цього договору, якщо сторони прямо не домовились про інше, застосовуються наступні визначення основних термінів: Інструкція № 281 - Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008 р..

Так, Інструкцією №281 встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Пунктом 1 Інструкції №281 передбачено, що відповідно до розділу 1 Інструкції № 281 ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Ця Інструкція не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.1.1 Інструкції №281 визначено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом визначено пунктом 5.4 Інструкції №281, у відповідності до якого перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортні засоби для заправки та транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900 (пп.5.4.1 п.5.4 Інструкції № 281).

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом (пп5.4.2 п.5.4 Інструкції № 281).

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад (пп.5.4.3 п.5.4 Інструкції № 281).

Відповідно до п. 6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Облік руху нафти і нафтопродуктів визначено пунктом 14 Інструкції №281/171/578/155, відповідно до якого під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження (п. 14.1).

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту (п. 14.4).

Всупереч наведеному порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів позивач ані під час перевірки, ані в ході розгляду справи не надав передбачених Інструкцією №281 документів, які б могли достовірно підтвердити факт придбання нафтопродуктів саме у ТОВ "Торговий дім Ветек" та подальший їх облік, а саме: журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, у якому повинен обліковуватися отриманий товар; доказів обліку нафтопродуктів із записом у журналі вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП; товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день та їх залишки на кінець дня.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції наступний ланцюг від виробника до кінцевого споживача: ВАТ "Нафтан", Білорусь та NIS a.d. NOVI SADOIL, Сербія - виробники дизельного палива та бензину, ТОВ "Торговий дім Ветек" - первинний набувач, ПП "Нефтіда" - вторинний набувач, ПТП "Нафтосервіс" - автозаправний комплекс, який реалізовує нафтопродукти кінцевим споживачам.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбані у ТОВ "Торговий дім Ветек" нафтопродукти відвантажувалися на естакаді наливу постачальника у транспорт, належний ПТП "Нафтосервіс", який одразу прямував до автозаправного комплексу ПТП "Нафтосервіс", де і здійснювалася прийомка товару за кількістю і якістю відповідно до вимог Інструкції №281. Тобто попередній контроль самим позивачем під час придбання нафтопродуктів у ТОВ "Торговий дім Ветек" не здійснювався, відповідні документи замірів отриманого пального не складалися.

Відсутність у позивача вказаних документів свідчить про відсутність факту поставки товару від ТОВ "Торговий дім Ветек" до ПП "Нефтіда", оскільки інших правил оформлення відпуску нафтопродуктів автотранспортом ані договором №212-06/11/13 від 06.11.2013 р., ані Інструкцією №281 не передбачено. На думку колегії суддів, саме ці документи могли б містити відомості про всіх учасників, які приймали участь у переміщенні палива, у тому числі й про ТОВ "Торговий дім Ветек".

Щодо тверджень позивача про те, що оскільки ПП «Нефтіда» не є нафтоперобним підприємством, АЗС або нафтобазою, не виробляє нафтопродукти, не зберігає в резервуарах та не продає їх вроздріб через АЗС, вимоги Інструкції № 281 щодо обов'язкового ведення журналів за формою № 6-НП, 7-НП та товарної книги за формою № 31-НП на нього не поширюються, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту п.1 Інструкції № 281, останньою визначено перелік видів діяльності, на які не поширюються її вимоги (видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів), до яких спірні господарські операції не належать, та встановлено обов'язковість вимог Інструкції для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча закупівлею та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України, що мало місце під час спірних господарських операцій.

Крім того, посилання позивача на те, що оскільки ПП «Нефтіда» не укомплектоване резервуарами об'ємом більше 100 куб.м., позивач не повинен вести журналів за формою 6-НП та 7-НП, є помилковими, оскільки пунктами 6.1. та 14.4 Інструкції № 281 передбачено відображення технологічних операцій не для кожного резервуара, а за марками нафтопродуктів.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що Інструкція № 281 не є нормативним актом з питань оподаткування, і недотримання її вимог не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки останній має бути сформований виключно на підставі реальних господарських операцій, належним чином документально оформлених.

В даному випадку, враховуючи специфіку предмету договору поставки між ТОВ «ТД «Ветек» та ПП «Нефтіда» (нафтопродукти - бензин А-95 та дизельне паливо), колегія суддів зазначає, що стан дотримання вимог Інструкції № 281 щодо документального відображення продажу, приймання та транспортування нафтопродуктів є підставою для висновку про наявність або відсутність реального характеру вказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту договору № 212-06/11/13 від 06.11.2013 року між ТОВ «Торговий дім «Ветек» та ПП «Нефтіда», приймання товару покупцем проводиться відповідно до вимог Інструкції № 281, а також інших нормативно-правових актів України, що застосовуються до даного договору (п.7.1 Договору). Покупець має право виставити претензії за кількістю та/або якістю товару не пізніше 10 днів з моменту отримання товару за умови дотримання Покупцем умов даного Договору, Інструкції № 281 та інших нормативно-правових актів, що застосовуються до даного Договору (п.7.4 Договору).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач при укладенні договору № 212-06/11/13 від 06.11.2013 року погодився з необхідністю застосування до спірних відносин вимог Інструкції № 281, а відтак, вищенаведені посилання позивача про непоширення на спірні відносини вимог Інструкції № 281 є помилковими.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що доцільність залучення до участі у господарській операції двох посередників у ланцюгу від виробника до кінцевого споживача, позивач мотивує відсутністю у ПТП "Нафтосервіс" достатніх коштів для придбання оптової партії товару, розрахунок за який здійснюється поступово в ході надходження коштів, отриманих від реалізації пального на автозаправному комплексі кінцевим споживачам.

Досліджуючи обставини транспортування нафтопродуктів від ТОВ "Торговий дім Ветек" до ПП "Нефтіда" колегія суддів звертає увагу на товарно - транспортні накладні, надані в якості доказу транспортування, оформлені за участю ТОВ "Торговий дім Ветек" (т.1, а.с. 39, 44), які є ідентичними за змістом та датами товарно-транспортним накладним, що надані позивачем як доказ подальшого транспортування придбаного товару до ПТП "Нафтосервіс" (т.1, а.с. 130, 134), за винятком лише зазначеного у них замовника та вантажоодержувача. При цьому, у товарно-транспортних накладних, за якими позивач доставив нафтопродукти до ПТП "Нафтосервіс" місцем навантаження значиться та ж сама адреса: вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, при тому, що у графі "Відпустив" значиться відмітка ПП "Нефтіда", що ставить під сумнів здійснення поставки нафтопродуктів від ТОВ "Торговий дім Ветек" до позивача з урахуванням реального часу поставки.

Ця обставина, у свою чергу, свідчить про відсутність будь-якої економічної доцільності у залученні до даної господарської операції ТОВ "Торговий дім Ветек", за відсутності якого позивач має можливість придбати та отримати пальне безпосередньо у виробника.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів наявності у нього економічної вигоди (прибутку) за результатами здійснених ним операцій з придбання у ТОВ «ТД «Ветек» нафтопродуктів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на наявність у ПП «Нефтіда» податкових накладних, виписаних ТОВ «ТД «Ветек» як на доказ правомірності формування податкового кредиту, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарів, робіт (послуг) від контрагента ТОВ «ТД «Ветек» та їх використання у господарській діяльності, а відтак, висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження ПП «Нефтіда» податку на додану вартість на загальну суму 45 135, 50 грн. є вірним.

Та обставина, що позивачем надано пакет документів на підтвердження факту реалізації нафтопродуктів ПТП "Нафтосервіс" за договором постачання нафтопродуктів №05/13 від 07.11.2013 р. (т.1, а.с. 53), не є доказом реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Ветек», оскільки з наданих документів неможливо встановити походження даних нафтопродуктів та придбання їх саме у ТОВ «ТД «Ветек».

Твердження позивача на те, що висновок про безтоварність господарських операцій між ПП «Нефтіда» та ТОВ «ТД «Ветек» зроблено Кременчуцькою ОДПІ виключно виходячи з відомостей акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1394/26-55-13/38809821 від 16.05.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Ветек» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2013 року по 28.02.2014 року», яким зафіксовано відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів та, як наслідок, відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) в адресу підприємств - покупців, який не може вважатися належним доказом порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів вважає помилковими, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту акту перевірки ПП «Нефтіда» від 27.08.2014 р. №2091/16-03-22-01-08/33588945, приводом для проведення останньої дійсно слугував вищевказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Ветек».

Разом з тим, в ході перевірки було зафіксовано ненадання позивачем, як підприємством, що придбаває та реалізує продукти переробки нафтопродуктів, документів щодо належного перевезення вказаних ТМЦ, які є небезпечним вантажем, що поставило під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Ветек».

Позивачем під час розгляду справи ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції не було усунуто сумнівів з приводу реальності спірних господарських операцій, оскільки не надано документів, які б свідчили про належне документальне оформлення господарських операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві вказаним постачальником, а також про наявність ділової мети залучення до господарської діяльності ТОВ «ТД «Ветек».

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наданими позивачем документами не спростовано висновку про порушення ПП «Нефтіда» вимог п.п. 198.1, 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ всього у сумі 45 135, 50 грн.

2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення №004252201/1741 від 12.09.2014 р. про збільшення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 67704 грн., у т.ч. за основним платежем - 45136 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22568 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нефтіда" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014р. по справі № 816/3757/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 20.01.2015 р.